Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Створюємо квести та вебквести для роботи у класі та дистанційно
»
Взяти участь Всі події

Календарно-тематичне планування з фізики у 11 класі

Фізика

Для кого: 11 Клас

30.09.2018

1451

29

0

Опис документу:
Календарно-тематичне планування з фізики у 11 класі з очикуваними результатами
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Фізика

Рівень стандарту

Головна мета навчання фiзики в середнiй школi полягає в розвитку особистостi учнiв засобами фiзики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового свiтогляду i вiдповiдного стилю мислення, екологiчної культури, розвитку в них експериментальних умiнь i дослiдницьких навикiв, творчих здiбностей i схильностi до креативного мислення. Вiдповiдно до цього змiст фiзичної освiти спрямовано на опанування учнями наукових фактiв i фундаментальних iдей, усвiдомлення ними сутi понять i законiв, принципiв i теорiй, якi дають змогу пояснити перебiг фiзичних явищ i процесiв, з’ясувати їхнi закономiрностi, характеризувати сучасну фiзичну картину свiту, зрозумiти науковi основи сучасного виробництва, технiки i технологiй, оволодiти основними методами наукового пiзнання i використати набутi знання в практичнiй дiяльностi. Його наскрiзними змiстовими лiнiями є категорiальнi структури, що узгоджуються з загальними змiстовими лiнiями освiтньої галузi “Природознавство”, а саме:

— речовина i поле;

— рух i взаємодiї;

— закони i закономiрностi фiзики;

— фiзичнi методи наукового пiзнання;

— роль фiзичних знань у життi людини i суспiльному розвитку.

Навчання фізики в старшій школі ґрунтується на засадах гуманітаризації й демократизації освіти, врахування пізнавальних.

інтересів і намірів учнів щодо обрання подальшого життєвого шляху, диференціації змісту і вимог щодо його засвоєння залежно від здібностей і освітніх потреб старшокласників.

Загальноосвітня підготовка з фізики відбувається за умов профільного навчання. Зміст фізичної освіти та вимоги до засвоєння цього змісту залежать від обраної навчальної програми: на рівні стандарту курс фізики обмежується обов’язковими результатами навчання, тобто мінімально необхідними знаннями, які мають головним чином світоглядне спрямування; на академічному рівні — основами системи фізичних знань, достатніх для продовження навчання за напрямами, де потрібна відповідна підготовка з фізики; на рівні профільного навчання в учнів формуються фундаментальні знання з фізики, оскільки з їх удосконаленням учні здебільшого пов’язують своє майбутнє професійне зростання.

Завданнями курсу фізики старшої школи є:

— формування в учнів системи фізичного знання на основі сучасних фізичних теорій (наукових фактів, понять, теоретичних моделей, законів, принципів) і розвиток у них здатності застосовувати набуті знання в пізнавальній практиці;

— оволодіння учнями методологією природничо-наукового пізнання і науковим стилем мислення, усвідомлення суті фізичної картини світу та застосування їх для пояснення різних фізичних явищ і процесів;

— формування в учнів загальних методів та алгоритмів розв’язування фізичних задач різними методами, евристичних прийомів пошуку розв’язку проблем адекватними засобами фізики;

— розвиток в учнів узагальненого експериментального вміння вести природничо-наукові дослідження методами фізичного пізнання (планування експерименту, вибір методу дослідження, вимірювання, обробка та інтерпретація одержаних результатів);

— формування наукового світогляду учнів, розкриття ролі фізичного знання в житті людини й суспільному розвитку, висвітлення етичних проблем наукового пізнання, формування екологічної культури людини засобами фізики.

Програму обов’язкових результатів навчання фізики (рівень стандарту) орієнтовано головним чином на світоглядне сприйняття фізичної реальності, розуміння основних закономірностей перебігу фізичних явищ і процесів, загального уявлення про фізичний світ, його основні теоретичні засади й методи пізнання, усвідомлення ролі фізичного знання у житті людини й суспільному розвитку. За цією

програмою навчаються, як правило, учні, які обрали суспільногуманітарний та художньо-естетичний напрями профілізації.

Засвоєння учнями системи фiзичних знань та здатнiсть застосовувати їх у процесi пiзнання i в практичнiй дiяльностi є одним із головних завдань навчання фiзики в середнiй школi. Ядро змiсту фiзичної освiти складають науковi факти i фундаментальнi iдеї, методи фізичної науки, поняття i моделi, закони i теорiї, покладенi в основу побудови шкiльного курсу фiзики. Його системоутворюючими елементами є:

— чуттєво усвiдомленi уявлення про основнi властивостi та явища оточуючого свiту, якi стають предметом вивчення в певному роздiлi фiзики (наприклад, механiчний рух у його буденному сприйняттi як перемiщення в просторi, просторово-часовi уявлення тощо);

— основнi поняття теоретичного базису (наприклад, для механiки — це швидкiсть, прискорення, сила, маса, iмпульс, енергія) та ідеї та принципи, що їх об’єднують (вiдноснiсть руху), необхiднi для усвiдомлення сутi перебiгу фiзичних явищ i процесiв;

— абстрактнi моделi, покладенi в основу теоретичної системи (матерiальна точка, iнерцiальна система вiдлiку тощо);

— формули, рiвняння i закони, що вiдтворюють спiввiдношення мiж фiзичними величинами (рiвняння руху, закони Ньютона тощо);

— рiзноманiтнi застосування фiзичних знань до розв’язання практичних завдань та наслiдки їх використання в пiзнавальнiй практицi (розрахунок гальмiвного шляху, вiдкриття планети Уран тощо).

Фiзика — експериментальна наука. Тому ця її риса визначає низку специфiчних завдань шкiльного курсу фiзики, спрямованих на засвоєння наукових методiв пiзнання. Завдяки навчальному фізичному експерименту учні оволодівають досвідом практичної діяльності людства в галузі здобуття фактів та їх попереднього узагальнення на рівні емпіричних уявлень, понять і законів. За таких умов він виконує функцію методу навчального пізнання, завдяки якому у свідомості учня утворюються нові зв’язки і відношення, формується суб’єктивно нове особистісне знання. Саме через навчальний фізичний експеримент найефективніше здійснюється діяльнісний підхід до навчання фізики.

З iншого боку, навчальний фiзичний експеримент дидактично забезпечує процесуальну складову навчання фiзики, зокрема формує в учнiв експериментальнi вмiння i дослiдницькi навички, озброює їх iнструментарiєм дослiдження, який стає засобом навчання.

Таким чином, навчальний фiзичний експеримент як органiчна складова методичної системи навчання фiзики забезпечує формування в учнiв необхiдних практичних умiнь, дослiдницьких навичок та особистiсного досвiду експериментальної дiяльностi, завдяки яким вони стають спроможними у межах набутих знань розв’язувати пiзнавальнi завдання засобами фiзичного експерименту. У шкiльному навчаннi вiн реалiзується у формi демонстрацiйного i фронтального експерименту, лабораторних робiт, робіт фізичного практикуму, позаурочних дослiдiв i спостережень тощо і розв’язує такi завдання:

— формування конкретно-чуттєвого досвiду i розвиток знань учнiв про навколишнiй свiт на основi цiлеспрямованих спостережень за плином фiзичних явищ i процесiв, вивчення властивостей тiл та вимiрювання фiзичних величин, усвiдомлення їхніх суттєвих ознак;

— встановлення i перевiрка засобами фiзичного експерименту законiв природи, вiдтворення фундаментальних дослiдiв та їхнiх результатiв, якi стали вирiшальними у розвитку i становленнi конкретних фiзичних теорiй;

— залучення учнiв до наукового пошуку, висвiтлення логiки наукового дослiдження, що сприяє виробленню в них дослiдницьких прийомiв, формуванню експериментальних умiнь i навичок;

— ознайомлення учнiв з конкретними проявами i засобами експериментального методу дослiдження, зокрема з рiзними способами i методами вимiрювань — порiвняння з мiрою, безпосередньої оцiнки, замiщення, калориметричним, стробоскопiчним, осцилографiчним, зондовим, спектральним тощо;

демонстрацiя прикладного спрямування фiзики, розвиток полiтехнiчного світогляду i конструкторських здiбностей учнiв.

У системi навчального фiзичного експерименту особливе мiсце належить фронтальним лабораторним роботам i фiзичному практикуму, якi здiйснюють практичну пiдготовку учнiв. За змiстом експериментальної дiяльностi вони можуть бути об’єднанi в такi групи:

— спостереження фiзичних явищ i процесiв (дiї магнiтного поля на струм, броунiвського руху, iнтерференцiї та дифракцiї свiтла, суцiльного та лiнiйчастого спектрiв тощо);

— вимiрювання фiзичних величин i констант (густини та питомої теплоємностi речовини, прискорення вiльного падiння, коефiцiєнта тертя ковзання, модуля пружностi, питомого опору провiдникiв, показника заломлення свiтла тощо);

— вивчення вимiрювальних приладiв (мензурки, важiльних терезiв, термометра, амперметра, вольтметра, психрометра, омметра тощо) i градуювання шкал (динамометра, спектроскопа, термiстора тощо);

— з’ясування закономiрностей i встановлення законiв (умов рiвноваги важеля, закону збереження енергiї, закону Ома, другого закону Ньютона, закону збереження iмпульсу тощо);

— складання простих технiчних пристроїв i моделей та дослiдження їхнiх характеристик (електромагнiта, двигуна постiйного струму, напiвпровiдникового дiода i транзистора, радiоприймача, дифракцiйної ґратки, лiнз тощо).

Виконання лабораторних робiт передбачає володiння учнями певною сукупнiстю умiнь, що забезпечують досягнення необхiдного результату. У кожному конкретному випадку цей набiр умiнь залежатиме вiд змiсту дослiду i поставленої мети, оскiльки визначається конкретними дiями учнiв пiд час виконання лабораторної роботи. Разом з тим вони є вiдтворенням узагальненого експериментального вмiння, яке формується всiєю системою навчального фiзичного експерименту i має складну структуру, що мiстить:

a) умiння планувати експеримент, тобто формулювати його мету, визначати експериментальний метод i давати йому теоретичне обґрунтування, складати план дослiду i визначати найкращi умови його проведення, обирати оптимальнi значення вимiрюваних величин та умови спостережень, враховуючи наявнi експериментальнi засоби;

б) умiння пiдготувати експеримент, тобто обирати необхiдне обладнання i вимiрювальнi прилади, збирати дослiднi установки чи моделi, рацiонально розмiщувати приладдя, домагаючись безпечного проведення дослiду;

в) умiння спостерiгати, визначати мету i об’єкт спостереження, встановлювати характернi риси плину фiзичних явищ i процесiв, видiляти їхнi суттєвi ознаки;

г) умiння вимiрювати фiзичнi величини, користуючись рiзними вимiрювальними приладами i мiрами, тобто визначати цiну подiлки шкали приладу, її нижню i верхню межу, знiмати покази приладу;

д) умiння обробляти результати експерименту, знаходити значення величин, похибки вимiрювань (у старшiй школi), креслити схеми дослiдiв, складати таблицi одержаних даних, готувати звiт про проведену роботу, вести запис значень фiзичних величин у стандартизованому виглядi тощо;

е) умiння iнтерпретувати результати експерименту, описувати спостережуванi явища i процеси, вживаючи фiзичну термiнологiю, подавати результати у виглядi формул i рiвнянь, функцiональних залежностей, будувати графiки, робити висновки про проведене дослiдження, виходячи з поставленої мети.

Очевидно, що формування такого узагальненого експериментального вмiння — процес довготривалий, який вимагає планомiрної роботи вчителя і учнів протягом усього часу навчання фiзики в основнiй i старшiй школах. Перелiченi в програмi демонстрацiйнi дослiди i лабораторнi роботи є мiнiмально необхiдними i достатнiми щодо вимог Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Проте залежно вiд умов i наявної матерiальної бази фiзичного кабiнету вчитель може замiнювати окремi роботи або демонстрацiйнi дослiди рiвноцiнними, використовувати рiзнi їх можливi варiанти. Вiн може доповнювати цей перелiк додатковими дослiдами, короткочасними експериментальними завданнями, збiльшувати їх кiлькiсть пiд час виконання фронтальних лабо­раторних робiт або фiзпрактикуму, об’єднувати кiлька робiт в одну тощо.

Однiєю з найважливiших дiлянок роботи в системi навчання фiзики в школi є розв’язування фiзичних задач. Задачi рiзних типiв можна ефективно використовувати на всiх етапах засвоєння фiзичного знання: для розвитку iнтересу, творчих здiбностей i мотивацiї учнiв до навчання фiзики, пiд час постановки проблеми, що потребує розв’язання, в процесi формування нових знань учнiв, вироблення практичних умiнь учнiв, з метою повторення, закрiплення, систематизацiї та узагальнення засвоєного матерiалу, з метою контролю якостi засвоєння навчального матерiалу чи дiагностування навчальних досягнень учнiв тощо. Слiд пiдкреслити, що в умовах особистiсно орiєнтованого навчання важливо здiйснити вiдповiдний добiр фiзичних задач, який би враховував пiзнавальнi можливостi й нахили учнiв, рiвень їхньої готовностi до такої дiяльностi, розвивав би їхнi здiбностi вiдповiдно до освiтнiх потреб.

Розв’язування фiзичних задач, як правило, має три етапи дiяльностi учнiв:

1) аналiзу фiзичної проблеми або опису фiзичної ситуацiї;

2) пошуку математичної моделi розв’язку;

3) реалiзацiї розв’язку та аналiзу одержаних результатiв.

Програмне та навчально-методичне забезпечення навчального плану

Кількість годин на тиждень

Програма розрахована на вивчення фізики в 11 класі основної школи в обсязі 2 години на тиждень.

Реквізити програми

Фізика. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 10 - 11 кл. Рівень стандарту. – Київ, – 2010 р.

Навчально-методичні комплекси

Перелік рекомендованої методичної літератури

  1. Кирик Л. А. Усі уроки фізики. 11 клас. - Х.: ВГ «Основа», 2012. – 304 с. – (Серія «12-річна школа»).

  2. Кирик Л. А. Уроки фізики. 11 клас: календарно-тематичне планування, плани-конспекти уроків, методичні рекомендації, тематичні контрольні роботи. – Х.: «Ранок-НТ», 2004. – 416 с.

  3. Потапова Т. В., Ревякіна О. О. Робочий зошит з фізики. 11 клас. «Бібліотека вчителя фізики» – Дніпропетровськ, 2011. – 138 с.

  4. Кабардин О. Ф. Физика: справ. материалы: учеб. Пособие для учащихся. – 3-е узд. - М.: Просвещение, 1991. – 367 с.: ил.

  5. Гельфгат І. М., Генденштейн Л. Е., Кирик Л. А. 1001 задача з фізики з выдповыдями, вказівками, розвязками. – 3-є вид. – Х.: «Гімназія», 2004. – 352 с.

  6. Тарасевич В. Б. Довідник з фізики. – Дніпропетровськ, 2009. – 156 с.

Підручники

1. Сиротюк В. Д. Фізика: підруч. для 11 класу загальноосвітніх навч. закл.: (рівень стандарту). – Х: «Сиция», 2011. – 304с.: іл.

Основні вміння та навички, які повинні бути сформовані в учнів по закінченню курсу

Учень (учениця):

  • називає основні етапи становлення вчення про електрику та магнетизм, його творців, основні елементи електричного кола, носії електричного заряду в різних середовищах, допустимі норми безпеки життєдіяльності людини під час роботи з електричними пристроями;

  • наводить приклади практичних застосувань конденсаторів, реостатів, дільників напруги, напівпровідникових приладів та їхнє застосування у побуті й техніці;

  • розрізняє ЕРС і напругу, види електропровідності напівпровідників;

  • формулює закон Ома для повного кола та записує його формулу;

  • може описати механізм електропровідності металів і напівпровідників р- і n-типу, p-n-переходу, обґрунтовувати вплив електричного поля на живі організми; характеризувати напруженість і потенціал електричного поля, електроємність, ЕРС джерела струму як фізичні величини; пояснити принцип дії джерела електричного струму, напівпровідникового діода; порівняти вольт-амперні характеристики резистора й напівпровідникового діода;

  • здатний(а) спостерігати прояви електричних явищ у природі, відтворення ліній напруженості електричного поля; користуватися амперметром, вольтметром, дотримуватися правил роботи з ними; визначати силу струму, напругу й електроємність, оцінити похибки вимірювання; робити висновок про історичний характер фізичного пізнання;

  • може розв’язувати задачі, застосовуючи формули для визначення напруженості електричного поля, ємності конденсатора, енергії зарядженого конденсатора, закону Ома для повного кола; представляти результати експерименту з дослідження електричних кіл; систематизувати знання про електричні поля та закони постійного струму; досліджувати екологічні проблеми регіону, пов’язані з виробництвом, передачею і споживанням електричної енергії.

  • називає основні етапи становлення вчення про магнетизм, його творців, умови виникнення явища електромагнітної індукції;

  • наводить приклади дії сили Ампера, сили Лоренца, закону електромагнітної індукції, дії трансформаторів, магнетиків у природі й техніці;

  • розрізняє електричне і магнітне поля та джерела їх утворення, ЕРС індукції й ЕРС джерела струму;

  • формулює означення сили Ампера й сили Лоренца та правила визначення напрямків їхньої дії, закон електромагнітної індукції, правило визначення напрямку індукційного струму й записує формули названих вище законів; може описати механізми намагнічування речовини, утворення ЕРС індукції; обґрунтовувати вплив магнітного поля на живі організми; характеризувати фізичні величини: ЕРС індукції, індуктивність, магнітну індукцію; пояснити принцип дії та будову генератора змінного струму, підвищувального й понижувального трансформаторів;

  • здатний(а) спостерігати прояви магнітних явищ у природі; визначати напрямки дії сил Ампера й Лоренца та індукційного струму в конкретних прикладах; оцінити історичний характер становлення знань про електрику й магнетизм; робити висновок про соціальну обумовленість розвитку фізичних знань;

  • може розв’язувати задачі, застосовуючи закон про електромагнітну індукцію; графічно представляти результати визначення напрямків магнітного поля, сил Ампера й Лоренца, індукційного струму; систематизувати знання про електричне й магнітне поле і їхній взаємозв’язок; досліджувати екологічні проблеми, пов’язані з виробництвом, передачею та застосуванням електричної енергії.

  • називає види механічних коливань і механічних хвиль, вчених, які зробили вагомий внесок у становлення теорії коливань, види електромагнітних хвиль за їх довжиною (частотою), основні елементи коливального контуру й приймача радіохвиль;

  • наводить приклади проявів і застосувань коливальних і хвильових явищ у природі й техніці, застосування електромагнітних хвиль;

  • ——розрізняє поперечну й поздовжню хвилі, основні характеристики й властивості електромагнітних хвиль різного діапазону;

  • формулює ознаки гармонічних коливань;

  • записує рівняння гармонічних коливань і формулу періоду коливань у коливальному контурі;

  • може описати основні характеристики коливального й хвильового рухів, власні й вільні коливання, коливання маятника, поширення пружної хвилі, перетворення енергії в коливальному контурі на основі закону збереження й перетворення енергії, утворення й поширення електромагнітних хвиль; обґрунтовувати механічну хвилю як особливий вид руху на прикладі передачі коливань у пружному середовищі, екологічні проблеми, пов’язані з використанням радіотехнічних пристроїв; характеризувати суть методу фізичних ідеалізацій на прикладі гармонічних коливань, швидкість поширення, довжину і період електромагнітної хвилі як фізичні величини; порівняти параметри коливань за їхніми рівняннями руху, властивості електромагнітних хвиль залежно від довжини хвилі; представляти електромагнітну хвилю схематично; оцінити внесок вітчизняної науки в розвиток радіотехніки; систематизувати знання про електромагнетизм як фізичну теорію;

  • здатний(а) спостерігати коливання маятника, електромагнітні коливання, користуючись осцилографом; користуватися радіотехнічними пристроями; визначати період коливань маятника, довжину електромагнітної хвилі за її частотою; дотримуватися правил проведення спостережень коливальних і хвильових процесів, а також правил безпеки життєдіяльності під час роботи з радіотехнічними приладами; досліджувати залежність періоду коливань нитяного маятника від довжини його підвісу;

  • може розв’язувати задачі, застосовуючи основні параметри гармонічних коливань, формулу взаємозв’язку довжини, періоду й швидкості поширення хвилі; представляти отримані результати графічно і за допомогою формул.

  • називає основні етапи розвитку оптики як науки та прізвища її творців, розмір сталої Планка, значення швидкості поширення світла у вакуумі, повітрі й воді;

  • наводить приклади застосування оптичних явищ у техніці й виробництві;

  • розрізняє хвильові й квантові властивості світла; формулює закони заломлення світла, рівняння Ейнштейна для фотоефекту;

  • може описати корпускулярно-хвильовий дуалізм світла, обґрунтовуючи його суть та місце в сучасній фізичній картині світу; характеризувати суть оптичних явищ: поширення світла в різних середовищах, розсіювання й поглинання світла, інтерференцію й дифракцію світлових хвиль, поляризацію й дисперсію світла; пояснити принцип дії квантових генераторів світла, квантово-хвильову природу світла; порівняти енергію, масу, імпульс фотона з відповідними характеристиками одного з макротіл;

  • здатний(а) спостерігати оптичні явища в атмосфері, пояснюючи їхню суть; користуватися оптичними приладами, дотримуватися правил їхньої експлуатації; оцінити історичний характер становлення знань про природу світла; робити висновок про корпускулярно-хвильову природу світла;

  • може розв’язувати задачі на розрахунок маси, енергії та імпульсу фотона, застосовуючи формулу Планка та рівняння Ейнштейна для фотоефекту.

  • називає основні етапи розвитку ядерної фізики та її творців, загальні параметри атомних електростанцій України;

  • наводить приклади застосування радіоактивних ізотопів у виробництві та в інших науках;

  • розрізняє природну й штучну радіоактивність, ядерні реакції поділу важких ядер і синтезу ядер легких ізотопів; формулює постулати Бора й записує їх;

  • може описати дослід Резерфорда й механізми походження різних видів випромінювання; обґрунтовувати можливість вивільнення атомної енергії та робити висновок про сучасні екологічні проблеми її використання; характеризувати—ядерну модель атома, будову атома ядра, порівнювати властивості протонів і нейтронів; пояснити природу радіоактивного випромінювання, механізм ядерних реакції поділу й синтезу;

  • здатний(а) спостерігати й користуватися фотографіями треків елементарних частинок і визначати їхню масу, енергію й електричний заряд; оцінити внесок українських учених у дослідження будови атомів і ядер атомів та становлення атомної енергетики; користуватися побутовим дозиметром, дотримуючись правил роботи з ним; робити висновок про історичний характер та суспільну зумовленість розвитку фізичної науки;

  • може розв’язувати задачі, застосовуючи формулу взаємозв’язку маси та енергії; представляти результати вимірювання радіоактивного фону у вигляді радіологічної карти місцевості; досліджувати й узагальнювати екологічні проблеми регіону, пов’язані із природним і техногенним радіоактивним фоном та застосуванням радіоактивних ізотопів і рентгенівського випромінювання в медицині, на виробництві.

  • називає прилади й матеріали, які використовувалися в експерименті;

  • формулює мету й завдання дослідження, а також його теоретичні положення;

  • може описати та обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);

  • здатний(а) самостійно вивчити або повторити теорію роботи, самостійно зібрати установку й виконати дослідження згідно з інструкцією та в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їхні загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів;

  • може представляти результати виконання завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати й перевіряти ступінь достовірності отриманих результатів; оцінювати практичне значення набутого досвіду.

  • називає основні етапи становлення фізичного знання та вчених, що зробили значний внесок у розвиток фізики;

  • наводить приклади застосувань фізичної науки в житті сучасної цивілізації,

  • в побуті й техніці;

  • розрізняє фізичну й природничо-наукову картини світу;

  • формулює основні положення сучасної фізичної картини світу;

  • може описати зміст фундаментальних фізичних теорій; обґрунтовувати історичний характер та соціальну обумовленість розвитку фізичної науки; характеризувати провідну роль сучасної науки в розвитку людської цивілізації; оцінити вплив досягнень сучасної фізичної науки на розвиток виробництва, технологій та інших наук, у тому числі й суспільно-економічних;

  • здатний робити висновок про визначальний вплив фізичної науки на розвиток сучасного природознавства;

  • може систематизувати знання з фізики на основі сучасної фізичної картини світу; досліджувати екологічні проблеми регіону, пов’язані з виробництвом.

Критерії оцінювання навчальних досягнень з фізики

Під час визначення рівня навчальних досягнень з фізики оцінюється:

  • рівень володіння теоретичними знаннями;

  • рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв'язування задач чи вправ різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних, комбінованих тощо);

  • рівень володіння практичними вміннями та навичками під час виконання лабораторних робіт, спостережень і фізичного практикуму.

Критерії оцінювання рівня володіння учнями теоретичними знаннями

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень

I. Початковий

1

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом на рівні розпізнавання явищ природи, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді «так» чи «ні»

2

Учень (учениця) описує природні явища на основі свого попереднього досвіду, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді

3

Учень (учениця) з допомогою вчителя зв'язно описує явище або його частини без пояснень відповідних причин, називає фізичні чи астрономічні явища, розрізняє буквені позначення окремих фізичних чи астрономічних величин

II. Середній

4

Учень (учениця) з допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо

5

Учень (учениця) описує явища, відтворює значну частину навчального матеріалу, знає одиниці вимірювання окремих фізичних чи астрономічних величин і формули з теми, що вивчається

6

Учень (учениця) може зі сторонньою допомогою
пояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших учнів), виявляє елементарні знання основних положень (законів, понять, формул)

III. Достатній

7

Учень (учениця) може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання і розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій)

8

Учень (учениця) уміє пояснювати явища, аналізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) робити висновки

9

Учень (учениця) вільно та оперативно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок

IV. Високий

10

Учень (учениця) вільно володіє вивченим матеріалом, уміло використовує наукову термінологію, вміє опрацьовувати наукову інформацію: знаходити нові факти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх відповідно до поставленої мети

11

Учень (учениця) на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у межах чинної програми, оцінює різноманітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання

12

Учень (учениця) має системні знання, виявляє здібності до прийняття рішень, уміє аналізувати природні явища і робить відповідні висновки й узагальнення, уміє знаходити й аналізувати додаткову інформацію

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при розв'язуванні задач

Визначальним показником для оцінювання вміння розв'язувати задачі є їх складність, яка залежить від:

1) кількості правильних, послідовних, логічних кроків та операцій, здійснюваних учнем; такими кроками можна вважати вміння (здатність):

  • усвідомити умову задачі;

  • записати її у скороченому вигляді;

  • зробити схему або малюнок (за потреби);

  • виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх у таблицях чи довідниках;

  • виразити всі необхідні для розв'язку величини в одиницях СІ;

  • скласти (у простих випадках — обрати) формулу для знаходження шуканої величини;

  • виконати математичні дії й операції;

  • здійснити обчислення числових значень невідомих величин;

  • аналізувати і будувати графіки;

  • користуватися методом розмінностей для перевірки правильності розв’язку задачі;

  • оцінити одержаний результат та його реальність.

  1. раціональності обраного способу розв'язування;

  2. типу завдання (з одної або з різних тем (комбінованого), типового (за алгоритмом) або нестандартного).

Початковий рівень

(1-3 бали)

Учень (учениця) уміє розрізняти фізичні чи астрономічні величини, одиниці вимірювання з певної теми, розв'язувати задачі з допомогою вчителя лише на відтворення основних формул; здійснює найпростіші математичні дії

Середній рівень

(4 - 6 балів)

Учень (учениця) розв'язує типові прості задачі (за зразком), виявляє здатність обґрунтувати деякі логічні кроки з допомогою вчителя

Достатній

рівень

(7 - 9 балів)

Учень (учениця) самостійно розв'язує типові задачі й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосіб розв'язку

Високий

рівень

(10 - 12 балів)

Учень (учениця) самостійно розв'язує комбіновані типові задачі стандартним або оригінальним способом, розв'язує нестандартні задачі

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при виконанні лабораторних і практичних робіт

При оцінюванні рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками під час виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму враховуються знання алгоритмів спостереження, етапів проведення дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання установки за схемою; проведення дослідження, знімання показників з приладів), оформлення результатів дослідження - складання таблиць, побудова графіків тощо; обчислювання похибок вимірювання (за потребою), обґрунтування висновків проведеного експерименту чи спостереження.

Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:

  • через зміст та кількість додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;

  • через різний рівень самостійності виконання роботи (при постійній допомозі вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);

  • організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).

Обов’язковим при оцінюванні є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму.

Початковий рівень

(1-3 бали)

Учень (учениця) називає прилади та їх призначення, демонструє вміння користуватися окремими з них, може скласти схему досліду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи без належного оформлення

Середній рівень

(4 - 6 балів)

Учень (учениця) виконує роботу за зразком (інструкцією) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливість зробити правильні висновки або їх частину, під час виконання та оформлення роботи допущені помилки

Достатній

рівень

(7 - 9 балів)

Учень (учениця) самостійно монтує необхідне обладнання, виконує роботу в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності проведення дослідів та вимірювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи, таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить висновок

Високий

рівень

(10 - 12 балів)

Учень (учениця) виконує всі вимоги, передбачені для достатнього рівня, визначає характеристики приладів і установок, здійснює грамотну обробку результатів, розраховує похибки (якщо потребує завдання), аналізує та обґрунтовує отримані висновки дослідження, тлумачить похибки проведеного експерименту чи спостереження. Більш високим рівнем вважається виконання роботи за самостійно складеним оригінальним планом або установкою, їх обґрунтування.

Добровільський НВК «ЗНЗ – ДНЗ»

ПОГОДЖЕНО: ЗАТВЕРДЖЕНО:

Заступник директора з НВР ДИРЕКТОР

_________________________ ____________________________

ПІБ ПІБ

підпис підпис

«_____»__________________ 20___ р. «_____»__________________ 20___ р.

Календарно-тематичне планування

з ФІЗИКИ

у 11 класі

на 2018-2019 навчальний рік

Учителя: ______________________________

Розглянуто на засіданні МО (назва МО) ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Протокол № ______ від «_____»______________20_______ р.

Голова МО (назва МО)

__________________________________________________________________

ПІБ

Відповідно до програми для загальноосвітніх навчальних закладів ФІЗИКА 10-11 класи Рівень стандарту (зі змінами, затвердженими наказом МОН України № 826 від 14.07.2016)

(70 годин навчального часу; 2 година на тиждень)

Календарно-тематичне планування з фізики

у 11 класі

п/п

Зміст уроку

З/д

Дата

Примітка

Розділ 1. Електричне поле й струм (11 год.)

Учень (учениця):

- називає основні етапи становлення вчення про електрику та

магнетизм, його творців, основні елементи електричного кола,

носії електричного заряду в різних середовищах, допустимі

норми безпеки життєдіяльності людини під час роботи з

електричними пристроями;

- наводить приклади практичних застосувань конденсаторів,

реостатів, напівпровідникових приладів та їхнє застосування у

природі й техніці;

- розрізняє ЕРС і напругу, види електропровідності

напівпровідників;

- формулює закон Ома для повного кола та записує його

формулу;

- може описати механізм електропровідності металів і

напівпровідників p- і n-типу,p-n-переходу, обґрунтовувати

вплив електричного поля на живі організми; характеризувати

напруженість і потенціал електричного поля, електроємність,

ЕРС джерела струму як фізичні величини; пояснити принцип

дії джерела електричного струму, напівпровідникового діода

1

Електричне поле. Напруженість електричного поля. Речовина в електричному полі. Вплив електричного поля на живі організми.

§1,2.

2

Потенціал електричного поля.

§3.

3

Електроємність. Конденсатори та їх використання в техніці. Енергія електричного поля.

§4.

4

Розв’язування задач на електричне поле та його характеристика.

§1-4.

5

Електричний струм. Носії електричного струму в різних середовищах. Електричне коло. Джерела й споживачі електричного струму. Робота й потужність електричного струму. Засоби безпеки під час роботи з електричними пристроями.

§5,6.

6

Електрорушійна сила. Внутрішній опір. Закон Ома для повного кола.

§7.

7

Лабораторна робота № 1. «Визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму»

§7.

8

Електричний струм у різних середовищах та його використання. Робота й потужність струму.

§8.

9

Електропровідність напівпровідників. Власна й домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів.

Лабораторна робота № 2. «Дослідження електричного кола з напівпровідниками»

§9-11.

10

Навчальний проект

Вплив електричного поля на живі організми.

11

Розв’язування задач. Підготовка до контрольної роботи.

§5-11.

12

Контрольна робота № 1 «Електричне поле й струм»

§1-11.

Тематичне оцінювання

Розділ 2. Електромагнітне поле (10 год.)

Учень (учениця):

- називає основні етапи становлення вчення про магнетизм, його

творців, умови виникнення явища електромагнітної індукції;

- наводить приклади дії сили Ампера, сили Лоренца, закону

електромагнітної індукції, дії трансформаторів, магнетиків у

природі й техніці;

- розрізняє електричне і магнітне поля та джерела їх утворення,

ЕРС індукції й ЕРС джерела струму;

- формулює означення сили Ампера й сили Лоренца та правила

визначення напрямків їхньої дії, закон електромагнітної

індукції, правило визначення напрямку індукційного струму й

записує формули названих вище законів;

- може описати механізми намагнічування речовини,

утворення ЕРС індукції; обґрунтовувати вплив магнітного

поля на живі організми; характеризувати фізичні величини:

ЕРС індукції, індуктивність, магнітну індукцію; пояснити

принцип дії та будову генератора змінного струму,

підвищувального й понижувального трансформаторів;

- здатний(а)спостерігати прояви магнітних явищ у природі;

визначати напрямки дії сил Ампера й Лоренца та

індукційного струму в конкретних прикладах; оцінити

історичний характер становлення знань про електрику й

магнетизм; робити висновок про соціальну обумовленість

розвитку фізичних знань

13

Електрична й магнітна взаємодія. Взаємодія провідників зі струмом. сила Ампера. Сила Лоренца.

§12,14.

14

Індукція магнітного поля. Дія магнітного поля на провідники зі струмом.

§13.

15

Магнітні властивості речовини. Застосування магнітніх матеріалів. Магнітний запис інформації. Вплив магнітного поля наживі організми.

§15.

16

Явище електромагнітної індукції. Потік магнітної індукції. Лабораторна робота № 3. «Дослідження явище електромагнітної індукції»

§16.

17

Закон електромагнітної індукції. Самоіндукція. Правило Ленца.

§16.

18

Індуктивність. Енергія магнітного поля котушки зі струмом.

§17

19

Розв’язування задач на ЕМІ.

§16,17.

20

Трансформатор. Виробництво, передача та використання енергії електричного струму.

§19.

21

Розв’язування задач. Підготовка до контрольної роботи.

§12-19.

22

Контрольна робота № 2 «Електромагнітне поле»

§12-19.

Тематичне оцінювання

Розділ 3. Коливання і хвилі (14 год.)

Учень (учениця):

- називає види механічних коливань і механічних хвиль, вчених,

які зробили вагомий внесок у становлення теорії коливань,

види електромагнітних хвиль за їх довжиною (частотою),

основні елементи коливального контуру;

- наводить приклади проявів і застосувань коливальних і

хвильових явищ у природі й техніці, застосування

електромагнітних хвиль;

- розрізняє поперечну й поздовжню хвилі, основні

характеристики й властивості електромагнітних хвиль різного

діапазону;

- формулює ознаки гармонічних коливань;

- записує рівняння гармонічних коливань і формулу періоду

коливань у коливальному контурі;

- може описати основні характеристики коливального й

хвильового рухів, власні й вільні коливання, коливання

маятника, поширення пружної хвилі, перетворення енергії в

коливальному контурі на основі закону збереження й

перетворення енергії, утворення й поширення

електромагнітних хвиль; обґрунтовувати механічну хвилю як

особливий вид руху на прикладі передачі коливань у

пружному середовищі, екологічні проблеми, пов’язані з

використанням радіотехнічних пристроїв; характеризувати

суть методу фізичних ідеалізацій на прикладі гармонічних

коливань, швидкість поширення, довжину і період

електромагнітної хвилі як фізичні величини

23

Коливальний рух. Вільні коливання. Гармонічні коливання. Амплітуда,період і частота коливань. Рівняння гармонічних коливань. Вимушені коливання. Резонанс.

§20,21,23

24

Математичний маятник. Період коливань математичного маятника. Перетворення енергії під час коливань. Лабораторна робота № 4. «Виготовлення маятника й визначення його періоду коливань»

§22.

25

Розв’язування задач на рівняння гармонічних коливань.

§20-23.

26

Поширення механічних коливань у пружному середовищі. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі. Звукові хвилі.

§24.

27

Розв’язування задач.

§24.

28

Коливальний контур. Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі. Гармонічні електромагнітні коливання. Частота власних коливань контуру. Амплітуда та період. Фаза коливань. Затухаючі коливання. Автоколивання. Резонанс

§25-27.

29

Змінний електричний струм. Амплітудні та діючі значення сили струму та напруги. Закон Ома для кола змінного струму. Активний, ємнісний індуктивний опори. Резонанс в електричному колі. Потужність у колі змінного струму. Генератор змінного струму.

§18.

30

Розв’язування задач на розрахунок електромагнітних коливань.

§20-27,18.

31

Утворення і поширення електромагнітних хвиль. Швидкість поширення, довжина й частота електромагнітної хвилі. Енергія електромагнітних хвиль.

§28,29.

32

Шкала електромагнітних хвиль. Властивості електромагнітних хвиль різних діапазонів. Електромагнітні хвилі в природі та техніці. Винайдення радіо, телебачення. Радіолокація. Засоби зв’язку

§29,30.

33

Розв’язування задач. Підготовка до контрольної роботи.

§20-30.

34

Контрольна робота № 3 «Коливання і хвилі».

§20-30.

35

Підготовка до семестрової контрольної роботи № 1.

§1-30.

36

Семестрова контрольна робота № 1.

§1-30.

Тематичне оцінювання

Розділ 4. Хвильова і квантова оптика (12 год.)

Учень (учениця):

- називає основні етапи розвитку оптики як науки та прізвища її

творців, розмір сталої Планка, значення швидкості поширення

світла у вакуумі, повітрі й воді;

- наводить приклади застосування оптичних явищ у техніці й

виробництві;

- розрізняє хвильові й квантові властивості світла; формулює

закони заломлення світла, рівняння Ейнштейна для

фотоефекту;

- може описати корпускулярно-хвильовий дуалізм світла,

обґрунтовуючи його суть та місце в сучасній фізичній картині

світу; характеризувати суть оптичних явищ: поширення

світла в різних середовищах, розсіювання й поглинання світла,

інтерференцію й дифракцію світлових хвиль, поляризацію й

дисперсію світла; пояснити принцип дії квантових генераторів

світла, квантово-хвильову природу світла; порівняти енергію,

масу, імпульс фотона з відповідними характеристиками

одного з макротіл;

37

Розвиток уявлень про природу світла. Джерела й приймачі світла. Принцип Гюйгенса. Поширення світла в різних середовищах. Поглинання й розсіювання світла. Відбивання й заломлення світла. Повне відбивання. Закони заломлення.

§31,32.

38

Розв’язування задач на закони відбивання та заломлення світла.

§31,32.

39

Світло як електромагнітна хвиля. Дисперсія світла. Неперервний спектр світла. Спектроскоп.

§36.

40

Поляризація світла. Інтерференція світла.

§33,35.

41

Дифракція світла. Лабораторна робота № 5. «Спостереження інтерференції та дифракції світла»

§34.

42

Розв’язування задач на інтерференцію та дифракцію світла.

§34.

43

Квантові властивості світла. Гіпотеза Планка.

§37.

44

Фотоефект. Рівняння фотоефекту. Застосування фотоефекту.

§38,39.

45

Світлові кванти. Маса, енергія та імпульс фотона. Люмінесценція.

§38,40.

46

Квантові генератори та їх застосування. Корпускулярно – хвильовий дуалізм. Розв’язування задач.

§41,42.

47

Розв’язування задач. Підготовка до контрольної роботи.

§31-42.

48

Контрольна робота № 4 «Хвильова і квантова оптика»

§31-42.

Тематичне оцінювання

Розділ 5. Атомна та ядерна фізика (14 год.)

Учень (учениця):

- називає основні етапи розвитку ядерної фізики та її творців,

загальні параметри атомних електростанцій України;

- наводить приклади застосування радіоактивних ізотопів у

виробництві та в інших науках;

- розрізняє природну й штучну радіоактивність, ядерні реакції

поділу важких ядер і синтезу ядер легких ізотопів; формулює

постулати Бора й записує їх;

- може описати дослід Резерфорда й механізми походження

різних видів випромінювання; обґрунтовувати можливість

вивільнення атомної енергії та робити висновок про сучасні

екологічні проблеми її використання; характеризувати ядерну

модель атома, будову атома ядра, порівнювати властивості

протонів і нейтронів; пояснити природу радіоактивного

випромінювання, механізм ядерних реакції поділу й синтезу;

- здатний(а) спостерігати й користуватися фотографіями

треків елементарних частинок; оцінити внесок українських

учених у дослідження будови атомів і ядер атомів та

становлення атомної енергетики; формулювати висновок про

історичний характер та суспільну зумовленість розвитку

фізичної науки

49

Історія вивчення атома. Ядерна модель атома.

§43.

50

Квантові постулати Бора. Випромінювання та поглинання світла атомами.

§44,45.

51

Атомні й молекулярні спектри. Спектральний аналіз та його застосування. Спектроскоп. Рентгенівське випромінювання. Лабораторна робота № 6. «Спостереження неперервного та лінійчастого спектрів речовини»

§46,47.

52

Атомне ядро. Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Нуклони. Ядерні сили і їхні особливості.

§48.

53

Стійкість ядер. Енергія зв’язку атомного ядра.

§48.

54

Розв’язування задач.

§43-48.

55

Способи вивільнення ядерної енергії: синтез і поділ важких ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер Урану. Фізичні основи ядерної енергетики. Ядерна енергетика та екології.

§50,51,42.

56

Радіоактивність. Види радіоактивного випромінювання. Закон радіоактивного розпаду. Період піврозпаду.

§49.

57

Отримання і застосування радіонуклідів. Дозиметрія. Дози випромінювання. Радіоактивний захист людини.

§53.

58

Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне випромінювання.

§54.

59

Розв’язування задач. Підготовка до контрольної роботи.

§43-54.

60

Контрольна робота № 5 «Атомна та ядерна фізика».

§43-54.

61

Підготовка до семестрової контрольної роботи № 2.

§31-54

62

Семестрова контрольна робота № 2.

§31-54

Тематичне оцінювання

Фізичний практикум (5 год.)

63

Визначення енергії зарядженого конденсатора.

§4

64

Дослідження електричних кіл.

§5

65

Визначення довжини світлової хвилі.

§33,34.

66

Визначення прискорення вільного падіння за допомогою маятника.

§22.

67

Вивчення будови дозиметра й складання радіологічної карти місцевості.

Вивчення треків заряджених частинок за готовими фотографіями.

§53,54.

Узагальнююче заняття (2 год.)

68

Фізика й науково-технічний прогрес. Фізична карта світу як складова природничо-наукової карти світу. Роль науки в житті людини та суспільному розвитку.

§55,56.

69

Сучасні уявлення про будову речовини.

§57.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.