Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події

Каланчак літературний:минуле й сьогодення

Українська література

Для кого: 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, Дорослі

31.08.2020

323

1

0

Опис документу:
Робота присвячена одній із доволі актуальних проблем сучасної краєзнавчої науки: дослідженню творчості поетів рідного краю, у якому детально розкрито красу і велич літературного слова Таврійського краю. Ми знайомимося із творчістю фундаторів художньої спадщини нашого Причорномор’я – Івана Дніпровського та Наума Фогеля, які стояли у витоків літератури нашого краю.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

У пісні прославимо край свій Таврійський,

Щоб знаним у світі став наш Каланчак,

Щоб славу батьків пронесли наші діти

Живи й процвітай, рідна земле, в віках.

П. Герасимчук

ВСТУП

Рідний край! Починається він із батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне селище. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського. А ще наш Таврійський край прославляють люди своїм поетичним словом.

Відомий український поет, байкар, філософ Г. Сковорода писав « Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя». Саме уроки літератури рідного краю для учнів і вчителів стають не тільки навчальною працею, а й яскравим свідченням величного свята – урочистим прилученням до прекрасного, де ми можемо поринути у чарівний світ поетичного слова.

Справжнім відкриттям для учнів є твори поетів рідного краю. Актуальність теми пояснюється інтересом до вивчення літературної скарбниці рідного краю, адже їх творчість близька учням багатством світовідчуття, могутньою силою духу. Поети захоплюють своєю одержимістю: можуть перемагати страждання і засвічувати на небосхилі творчості свою зорю, можуть зацікавлювати до проб власного пера і популяризації художнього слова серед широкого загалу.

Багаті літературні традиції нашого краю. Ціле сузіря яскравих імен представила нам наша Каланчацька земля, і ми справедливо пишаємось ними.

Завдання полягало в самому процесі дослідження побачити той внесок, який зробили поети та письменники нашого краю в скарбничку літератури . Більше того – проаналізувати саму палітру їх творчості, яка безпосередньо впливає на духовність читачів, розширює їх кругозір та світогляд.

Новизна роботи полягає в тому, що чи не вперше вдалося систематизувати творчість поетів нашого краю, проаналізувати їх творчий доробок, і показати роль і значення поетичного слова у формуванні громадянського світогляду, активної життєвої позиції, національної гідності.

Метою дослідження постало завдання вивчити, проаналізувати та узагальнити твори поетів-земляків, показати внесок їх творчості у скарбницю літературного Каланчака.

З гордістю сьогодні ми називаємо імена поетів, яким Каланчацька земля дала натхнення для творчості. Пишаємося іменами відомих письменників-класиків, наших земляків, І.Д. Дніпровського та Н.Д.Фогеля. Художнім словом прославляють рідний край наші сучасні письменники та поети:  В.М. Войтюк,  Г.Й. Єрмишко, Н.В. Колесник,  Л.Є. Кузьменко,  В.Л. Кучерова, Л.Ю.Леоновець, Г.Д.Нігачова, Г.А.Рудницький, А.С.Суганяк, О.В.Тупиця, О.Л. Філіпенко, Г.А.Харченко,   Є.М.Ейсмонт…

Твори місцевих письменників щирі, поетичні та ліричні, публіцистичні, романтичні та патріотичні.  Є дуже гарні поетичні твори-присвяти, присутня громадянська, інтимна та пейзажна лірика. 

Методологічною основою даного дослідження послужили коментарі працівників Центральної бібліотеки селища, відгуки читачів про творчість поетів-земляків. На уроках літератури рідного краю вчителі ставлять головні завдання – це повести нас, дітей, у світ літературної історії Таврійського краю, вивчити його минуле та сучасне, виховати почуття патріотизму, любові до рідного краю, працьовитість, чесність, розвивати творчі здібності, багатство мови та логічне мислення.

Отже, дане дослідження може слугувати для розширення бази уроків літератури рідного краю, для опрацювання на заняттях шкільного літературного гуртка, а також для розширення кругозору та світогляду учнівської молоді.

РОЗДІЛ І. Краса і велич літературного слова Таврійського краю

Гортаючи сторінки літературних творів письменників і поетів рідного краю, занурюючись у неповторний спектр краси і величі художнього слова, наповнюєшся гордістю за свій край, тепло і зворушливо стає на душі.

Скільки прекрасних, талановитих, відомих імен    дав світові наш Каланчацький район!

Кожен народ, селище народжує своїх поетів, письменників, талановитих людей, які прославляють і звеличують свою малу батьківщину, вносять свій колорит, задушевність, свою неповторність і самобутність…

Творіння наших письменників і поетів навіяні морським прибоєм Чорного моря і рівнинами причорноморських степів з ковилою і полянами реліктових тюльпанів, від яких не відвести зачарованих очей, загадкових скіфських курганів, безмежне море золотої пшениці, звивисті береги річечки Каланчі, що потопає в зелені верб .і, звичайно ж, руки наших трударів - землеробів, вівчарів, виноградарів, закоханих у свою землю, у свій народ, у свій рідний край! 

Твори вдихнули і цікаві історичні факти та пам'ятки, описані давньогрецьким істориком Геродотом, переселення чотирнадцяти Турбаївських сімей з Полтавщини в 1794 році - заснували постійне поселення на цій землі, неповторний внесок династії роду  Фальц-Фейнів та особливо «господині Херсонських степів», «золотої рибки» - Софії Богданівни в економічний і соціальний розвиток багатьох населених пунктів краю в кінці ХIХ  -  початку  ХХ століття, будівництво залізниці на Крим під керівництвом авторитетного головного інженера Вадима, в честь якого названа станція...

Багатий талановитими людьми наш Таврійський край!

РОЗДІЛ ІІ. Фундатори художньої спадщини нашого Причорномор’я

Стоять біля витоків літератури нашого краю та увійшли в історію світової літератури імена Івана Даниловича Дніпровського (Шевченко), Наума Давидовича Фогеля, ці імена були і будуть фундаторами, мірилами літературного слова, художньої спадщини нашого славного Причорномор'я!

2.1. Іван Дніпровський – наш земляк!

Серед жителів району не знайдеться людина, яка б не чула ім'я - Іван Дніпровський, але, можливо, не всі знають, що справжне прізвище нашого великого земляка - Шевченко.  Він народився  9 березня, як і Великий Кобзар - Тарас Григорович Шевченко. Іван Данилович Шевченко увійшов в історію української літератури, історію рідного краю під псевдонімами: Іван Дніпровський, Т. Кобзаренко, Жан, Сам, Кожушко, І.Ш.

Згодом  ім'я Іван Дніпровський витіснило всі інші. 

Народився Іван Дніпровский 9 березня 1895 року в с. Каланчак Херсонської області в сім'ї сільських трударів. Батько, колишній солдат-поселенець, став комерсантом, любив вільне життя, перепродував коней на великих ярмарках, був жорстокий по відношенню до дружини і дітей. Мати померла під час операції, хлопчик  ріс недоїдаючи, у важких матеріальних умовах. Із ровесниками "драли" горобців, обсмажували  та їли, збирали пташині яйця, цвіт акації...

Свій перший вірш майбутній поет написав у  тринадцятилітньому віці. Він з усіх сил тягнувся до знань. "Простягніть до мене руку порятунку, - благав він, звертаючись до Льва Толстого, -  візьміть мене до себе і буду другим Горьким".

Першими наставниками маленького Дніпровського було подружжя - сіячі доброго, розумного, вічного - Тетяна Іванівна і Никифор Данилович Хохулі, а за рахунок благодійної установи він навчався в Олешківській гімназії (зараз це м.Цюрупинськ на березі р.Дніпро), був активним кореспондентом рукописних журналів. Надалі він писав про себе: "Моя душа пройшла через жандармське чистилище, обвіялась димом окопів".

Однокласником і другом дитячих років був у нього Микола Куліш - майбутній відомий письменник-драматург. Увійшов у літературу, демобілізувавшись з рядів Красної Армії разом із А.Головком, П. Панчем, М.Кулішем. Вони  будували  літературні плани на майбутнє, щиру дружбу пронесли через все своє життя.

Учасник громадянської війни Іван Дніпровський у хвилини затишшя писав «Окопні пісні», фронтові нариси.  Друкуватися почав із 1916 року. Він автор збірки віршів, поем «Донбас» (1922), «Плуг» (1924), п'єси «Любов і дим» (1925),  «Яблуневий полон», збірки оповідань і повістей «Заради неї» (1927),«Долина угрів» (1928), «Анатема», «Анабазис», «Андрій Хомут», «Березень», «Яхта "Софія"» (1930), «Балет у Главковерха», «Фаланга»(1931),  «Ацельдама», «Дніпро закутий» (1932), збірки творів у 3-х томах (1931-1933) та інші твори.

Іван Дніпровський закінчив Кам'янець-Подільський інститут народної творчості, був призначений секретарем Кам'янської унії виконавчого комітету, став активним учасником асоціацій молодих письменників. Далі - редактор Державного видавництва України з питань друку, секретар суспільно-політичного та літературного журналу "Червоний шлях".

Свою музу він добровільно залишив "на порозі" нової революційної поезії. Ніколи  «не співав з чужого голосу», не підлаштовувся, не повторювався: "Створити хотілось  би мені щось ще, що не сказане, нове".

Іван Данилович Дніпровський був добросовісним, старанним трудівником літератури, дуже вимогливим до себе. Він дуже трепетно відносився до літературної діяльності, як до великої і священної справи. Про це говорить хоча б той факт, що своє справжнє прізвище  - Шевченко - він так і не захотів поставити  не під одним своїм твором, а підписувався тільки псевдонімами.

Значну роль Іван Данилович зіграв у процесі становлення та розвитку української літератури і театральної культури першого післявоєнного десятиліття. Проза, поезія, драматургія - це широкий діапазон його творчості.

П’єси Івана Дніпровського - "Любов і дим", "Яблуневий полон", "Шахта" Марія "- з великим успіхом ставилися на сценах українських театрів.

Опублікував набагато менше творів, ніж створив, тому що кожну річ  переписував від руки по кілька разів.

Відхід  від позицій старого і настання нового - головна тема всієї  його творчості. Ідея боротьби за нову людину, нову еру є визначальною в його творах.

Від політичних репресій Дніпровському пощастило ухилитися, але ім'я письменника на кілька десятків років зникло з літератури. Одразу після смерті його твори були вилучені з бібліотек і книгосховищ, а історики літератури писали про них з великою обережністю. Крім того, значна частина рукописної спадщини письменника потрапила до фондів спецохорони, бо основним «аргументом» при цьому служила його участь у ВАПЛІТЕ (Вільній академії пролетарської літератури), керівником якої був Микола Хвильовий.

1 грудня 1934 року Івана Дніпровського не стало, він помер у Ялті, похований у Харкові.

Письменник - романтик за світосприйняттям, один із засновників української літератури свого часу, Іван Дніпровський зробив величезний внесок до скарбниці українського мистецтва. Зокрема, його п'єса «Яблуневий полон» стала етапним твором у мистецтвознавчому житті України, а також здобула величезну популярність і за межами країни. Вона та інші твори письменника і сьогодні хвилюють читачів та глядачів.

Іван Дніпровський - найзагадковіша постать початку ХХ століття. Проте його творчість ще повністю не досліджена і не зовсім відома і зрозуміла сучасному читачеві.

А ми горді, що саме наш багатий талантами край подарував Україні і світові чудового письменника і драматурга Івана Дніпровського, ми шануємо пам'ять про нього і пропагуємо його літературну спадщину.

2.2. Наум Фогель – видатний письменник, видатний лікар!

У Наума Фогеля була улюблена приказка: Письменник повинен жити довго!" 

Літератор повинен знати життя, йому потрібен час щоб вдумливо, непоспішно осмислити і написати про пізнане, вражаюче, яке тривожить його розум і серце, пережите...

За цим принципом він творив, як прозаїк - кожен його твір заснований на багатій життєвій основі, на потужній творчій силі.    

Народився Наум Давидович Фогель 4 довтня 1908 року біля Чорного моря, у селі Хорли Каланчацького району. Зустрічав світанки і тумани, із хвилюванням спостерігав, як сонце ховається за горизонтом, як йде на відпочинок у далі, які омиваються морськими хвилями...

Після закінчення середньої школи, деякий час працював вантажником в порту, а потім робітником на різних заводах у місті Одесі.   Вступив та успішно закінчив Одеський медичний інститут, працював лікарем. 

Не минуло його воєнне лихоліття. Під час війни з білофіннами, з німецькими окупантами з 1941 до 1945 років Наум Фогель був у діючій армії.  За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної Зірки і багатьма медалями. 

Пережите під час тяжких сорокових спонукало Наума Давидовича Фогеля до творчості, надихнуло в нього творче натхнення, в його повсякденний побут лікаря-невропатолога. 

Він писав про колег-лікарів, трудівників села, вчених і суднобудівників... Він належав до тих письменників, хто життя вивчав не за підсумками творчих відряджень. У його трудовому, точніше бойовому активі, військові шпитальні дні і ночі, сповнені тривогами, післявоєнне відродження медичної служби у рідному краї, посада головного лікаря-невропатолога Херсонської області. За ним закріпилася репутація блискучого спеціаліста, за його ініціативою була створена служба санітарної авіації для надання допомоги населенню віддалених районів Херсонщини, яка існує і до цього часу.

Перші його вірші, статті, нариси датуються 1945 роком.  

А 1952 рік був для Наума Давидовича роком народження у ньому прозаїка, в Одеському видавництві вийшла у світ його перша книга - повість "Крилата медицина".  Потім з'явились у різних видавництвах країни роман "Хірург Олексій Корепанов" (1958), науково-фантастична повість "Гіпнотроп професора Браілова", книга-нарис "Повість про людину гарну" (1962), "Капітан Флагмана", "Головний лікар" та інші твори. 

На схилі літ написав один із найкращих своїх творів "Буран", який став лебединою піснею письменника.

Наум Давидович Фогель - член Спілки письменників України з 1962 року, один із засновників обласного літературного об'єднання, яке сам довгий час і очолював.

28 грудня 1980 року Наума Давидовича Фогеля не стало, але лікар і письменник Наум Фогель і сьогодні з нами своїми кращими книгами, добрими справами, мудрими настановами, світлою пам'яттю про людину з активною життєвою позицією, про творчо оригінальну особистість.

Наум Давидович Фогель - гордість літературної спадщини Каланчацького краю. Письменник Наум Фогель зобов'язаний жити довго! Ми увіковічили пам'ять про нього і він з нами буде жити довго в серцях земляків і вдячних нащадків.

У читальному залі центральної районної бібліотеки по крупинках зібрані матеріали про Великого земляка Н.Д. Фогеля, які користуються великим попитом у читачів та відвідувачів бібліотеки.

Відвідайте Каланчацьку бібліотеку і детальніше познайомтесь із документами про життєвий і творчий шлях нашого Великого земляка, письменника Наума Давидовича Фогеля!

Наум Фогель - гордість нашого краю!

РОЗДІЛ ІІІ. Наші сучасники

На зміну одному поколінню приходить інше зі своїми поглядами, критеріями, постулатами, вже інші особистості художніми образами далі пишуть історію нашого краю: Петро Іванович Біган, Петро Васильович Герасимчук, Анатолій Григорович Харченко, Віра Дмитрівна Реут, Леся Євгенівна Кузьменко, Лідія Анатоліївна Норченко, Анатолій Степанович Суганяк, Галина Дмитрівна Нігачова, Сергій Олексійович Чурай, Людмила Юріївна Кулинич (Леоновець), Наталія Леонідівна Шелест, Євген Мартинович Ейсмонт , Олександр Вікторович Тупиця, Валентина Леонідівна Кучерова, Неля Василівна Колесник ...

Твори наших місцевих письменників щирі, поетичні та ліричні,  публіцистичні, романтичні та патріотичні,  є дуже гарні поетичні твори – присвяти, присутня громадянська, інтимна та пейзажна лірика.

Літературні скарби  наших земляків  відображають  душу народу, його внутрішню  велич і красу, безмежну любов до рідної країни, своєї малої батьківщини, рідних та близьких людей, невичерпної краси природи та краси самовідданої праці, глибокі душевні переживання та красу романтичних почуттів.

Петро Васильович Герасимчук - талановитий поет нашого краю! В історію району увійшов як поет, автор віршів Гімну селища Каланчак, як людина душевної чистоти, високої порядності, чесності, благородства душі ...  

Біган Петро Іванович  поет - патріот,  поет - лірик!   Хто в районі не знав цієї чудової людини, цього місцевого поета, та хто не читав і не заслуховувався його ліричними віршами! Людина невичерпної енергії, високої моралі, активний носій культури в маси, закоханий в поезію і сам автор не однієї сотні високохудожніх віршів про рідну Україну, чудових людей - трудівників, відомих і великих поетів  

Анатолій Суганяк  -  «фізик» за освітою, лірик у душі, інтелігент за духом і філософ за складом розуму, Анатолій Степанович в своїх віршах замислюється про багатьох значущих речей, про головне, про добре і вічне, його кращі вірші пронизані щирістю і глибоким ліризмом, які не залишають байдужими будь-якого читача. 

Володимира Войтюка  писати вірші  спонукає його життєва сутність – любов до рідного краю, рідної мови, своєї малої Батьківщини  - гарного, мальовничого  містечка Каланчак. У своїх віршах він  виражає своє захоплення, відданість, гарячу любов до рідної землі,  до  неньки - України.  Вірші Володимира Миколайовича овіяні вітрами степових просторів Таврії, хвилями Чорного моря, романтичних, духовних переживань,  вони наповнені великою любов’ю до життя, мріями та поглядами в щасливе майбутнє.

Серйозним захопленням Галина Нігачова вважає вивчення історії рідного краю, дослідження культури і традицій малої батьківщини, а літературна творчість, здається, була з нею завжди. Працює вчителем історії та правознавства в Каланчацькій загальноосвітні школі № 2. Пише чудові ліричні вірші,  пісні, складає загадки, цікавиться  історією рідного краю. 

Євген Ейсмонт  все що пише в тій  чи іншій мірі неоднозначно і небеззаперечне, в тім, світоглядні речі навряд чи взагалі можуть бути монолітними і остаточно істинними, фундаментальними в сенсі розуміння світу конкретною людиною - так, але не в масштабах людства.

«У кожного життя буває дощ ...» - цією думкою пронизані всі вірші Сергія Чурая - зворушливі, ліричні, трохи сумні, але в той же час, такі щирі, чисті, задушевні... У поезії Сергія Олексійовича є щось «есенинское», може це тому, що він теж Сергій або схожий зовні, а щось і від Олександра Блока, але це в основному тільки в перших його творах. 

Леся Кузьменко Чарівна молода жінка з величезними красивими очима задумливо гуляє по алеях парку, вслуховується в мелодії вітру, шум листя, спів птахів ... Здається, ще мить - і вона сама, як птах, злетить, полетить у височінь і буде парити на своїх широких крилах високо - високо над верхівками дерев в ту неповторну казку, що сама і вигадала ... У кожному вірші Лесі трепетно пульсує гаряче жіноче серце, широкий спектр переживань, її голос доступний кожному, він природний, як подих вітру, як крапля дощ ... 

ВИСНОВКИ

Аналізуючи літературну творчість поетів та письменників-земляків, ми однозначно приходимо до думки, що рідна земля - це колиска, яка колихає нас на хвилях життя. Вона підхоплює, коли ми падаємо, захищає від усіляких негараздів і життєвих колотнеч, вчить нас людській доброті, взаємодопомозі, відданій дружбі і вірному коханню. А любити землю своїх батьків неможливо, коли не знаєш її історії, духовних витоків. Протягом усього свого життя людина зберігає у своєму серці любов до землі, де вона народилася і людей, що її заселяють.

Куди б не закинула нас доля, священним буде це місце, в яке завжди хочеться повертатися. Зветься воно малою батьківщиною, в якій, як у краплині чистої джерельної води, відбилися загальні закономірності ментальності української народу, його прагнення до волі, миру та справедливості.

Літературні скарби  наших земляків  відображають  душу народу, його внутрішню  велич і красу, безмежну любов до рідної країни, своєї малої Батьківщини, рідних та близьких людей, невичерпної краси природи та краси самовідданої праці, глибокі душевні переживання та  красу романтичних почуттів .

Вірші, поеми, оповідання, нариси поетів, письменників рідного краю - безцінні. Слухаючи їх, ми ще більше розуміємо і відчуємо красу й неповторність рідної землі, її щирих жителів, навчаємось розуміти найголовніше – добро людських сердець, бо їх чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть даремно.

Таким чином, мета цілковито поєдналася з поставленими завданнями, бо вдалося достеменно вивчити, проаналізувати та узагальнити твори поетів-земляків, показати внесок їх творчості у скарбницю літературного Каланчака.

Підтвердженням цьому є посилений інтерес учнів до вивчення літературної скарбниці рідного краю, бо поетична муза і їх творчість стала близькою моїм ровесникам багатством світовідчуття, могутньою силою духу та прагненням духовно збагачуватися завдяки літературі рідного краю.

Пірніть  в  літературне джерело  нашого Каланчацького краю – в справжній дивограй художнього слова!  Ви будете зачаровані глибиною  їх художньо - поетичного дарування

Співучий мій Таврійський краю –

Людських талантів джерело.

Веселка ніжна водограю,

Дзвінкий, як чисте се ребро.

З талантів сплетений віночок

Що в перевесло обернувсь –

Ти мелодійний мов дзвіночок

Тобою, краю мій, горджусь:

Так розквітай, перлино степу,

Хай пісня лине з краю в край

І композитору, поету

Ти відпочинку не давай.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Братан М. Задля життя на землі //Наддніпрян. правда. – 1978. – 3 жовт.Братан М. Крізь літа: (До 80-річчя письменника) //Наддніпрян. правда. – 1988. – 14 жовт.

  2. Братан М. Розкриленість: До 60-річчя від дня народж. письменника Н.Д.Фогеля //Наддніпрян. правда. – 1968. – 3 жовт.

  3. Голобородько Я. Письменники і Херсон. – Херсон: Персей, 2003. – 128 с.

  4. Фогель Н., с.48.

  5. Горбатюк В. Невідомий роман Івана Дніпровського / Василь Горбатюк // Київ. – 2014. – N 1. – С. 48-62.

  6. Горбатюк В. Подільськими шляхами : трагічні сторінки української революції у статтях Івана Дніпровського 1919 року / В. Горбатюк // Березіль. – 2011. – N 1/2. – С. 158-161.

  7. Гордість гімназії – гордість України. Гордість України – гордість гімназії // Вісн. Олешшя. – 2012. – 9 берез.(№ 21/22).

  8. Дніпровський Іван Данилович // Вісн. Олешшя. – 2009. – 9 жовт.(№ 81/82). – С. 4.

  9. Дніпровський Іван Данилович // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2015 рік : бібліогр. покажч. – Херсон, 2016. – Вип. 42. – С. 16-21.

  10. Ейсмонт Євген Мартинович. І все таємне стає явним. Рік 2009: есе / Євген Ейсмонт; в авт. ред. - К.; Херсон; Каланчак: Просвіта, 2010. - 162, [1] с.

  11. kalanchak.biblioteka@gmail.com

  12. Мережа Інтернет

  13. Немченко Г. Гуманістичний пафос драматургії Івана Дніпровського / Галина Немченко // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : літ.-наук. зб. – Київ; Херсон, 2015. – Вип. 11. – С. 134-144.

  14. Суганяк  Анатолій Степанович.  Витоки любові: поезії / Анатолій Суганяк; ред. О. В. Олексюк. - К.; Херсон: Просвіта, 2010. - 47 с.

  15. Сергеєва Г. Слово доброї пам'яті: До 75-річчя від дна народж. Н.Д.Фогеля //Наддніпрян. правда. – 1983. – 5 жовт.

  16. Творча індивідуальність Івана Дніпровського : тези наук. конф. / Херсон. обл. упр. культури, Херсон. держ. пед. ін-т, Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; редкол.: Н. Д. Чухонцева [та ін.]. – Херсон : ХОУНБГ, 1995. – 34, [1] c.

  17. Федькевич Надія // Альманах « Каланчак літературний» № 1. – Каланчак, 2014

  18. Художній світ Івана Дніпровського : зб. ст. / Херсон. обл. упр. культури, Херсон. держ. пед. ін-т, Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. М. Горького ; редкол.: В. Усатюк [та ін.]. – Херсон : [б. в.], 1995. – 59 с.

15

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили