«Його пісня не вмре на співочих вустах»

Опис документу:
Матеріал до уроку літератури рідного краю. Вивчення творчості буковинця, автора всесвітньовідомої "Марічки" - письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв, народного артиста України Михайла Миколайовича Ткача

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Його пісня не вмре на співочих вустах

" Чи полудне буде чи година пізня, -
Буде сліз доволі, що мій слід застиг.
Та усіх найтяжче заридає пісня
Та, що написати я в житті не встиг."

Михайло Ткач

Чернівці. Полудень. Центральна площа. Міська ратуша. З башти увсебіч лунає ніжна мелодія буковинців Михайла Ткача і Степана Сабадаша - «Марічка». За будь-якої погоди сурмач Василь Козак дарує її столиці Буковини.

Автор всесвітньовідомої "Марічки" - великий наш земляк, письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Заслужений діяч мистецтв, Народний артист України Михайло Ткач.

Той, хто розгорнув збірочку поезій Михайла Ткача, відкрив його для себе як майстра слова, мудрого філософа, вдячного і люблячого сина та брата, відданого своєму коханню мужчину, батька щасливої родини і справжнього патріота рідної землі та новітньої України.

У доробку автора десь півтора десятка поетичних і суто пісенних збірок, сценарії більше двадцяти документальних, великих і короткометражних фільмів та двох художніх. Але найбільший ужинок - в пісенному жанрі. Яскравою і самобутньою є пісенна творчість поета. Досить назвати "Марічку", «Ясени», «Сніг на зеленому листі», «Прилетіла ластівка», «Сину, качки летять», «Білі лебеді», «Мама Марія», «Писанка», «Чуєш, мамо», «Якщо любиш, кохай»....- і розумієш, що це - бренд України.

Пісенна поезія Михайла Ткача – то самобутнє музично-поетичне осмислення духовного життя сучасника. Творча спадщина нараховує понад 100 пісень, що стали шлягерами і принесли славу багатьом виконавцям.

Михайла Ткача немає уже п’ять років, але пісні його продовжують звучати на столичних сценах, у сільських клубах, на сімейних святах. Багато з них вважають народними. Ці пісні співає народ і найкращі виконавці країни — Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко. На вірш свого земляка Володимир Івасюк написав пісню «Серед літа».

Ткач залишив по собі «те, що не вмирає» – пісню. Легендарну, популярну, улюблену. Поезії буковинця діставали нотне продовження з легкої руки композиторів Олександра Білаша, Ігоря Шамо, Платона Майбороди, Ігоря Поклада, Левка Дутківського, Павла Дворського, Олександра Злотника, Миколи Мозгового та інших.

Щемливу мелодію Степана Сабадаша на слова Ткача “я до твого серця кладку прокладу” у виконанні Дмитра Гнатюка від 1955 року знали у всіх куточках Радянського Союзу. Відтоді вже понад півстоліття її люблять і шанують не лише в Україні.

«В'ється, наче змійка, неспокійна річка…» - пісня, що претендує бути вписаною в Книгу рекордів Гіннеса за тривалу популярність на українській естраді, а прообраз її героїні — Марія Федорівна Киселиця, якій і був присвячений вірш, отримала його першою. А вже незабаром Михайло Ткач прочитав “Марічку” на стадіоні в Путилі - під час багатолюдного традиційного свята виходу на полонину. Будинок народної творчості оголосив конкурс на кращу музику до вірша. На конкурс надійшло сорок варіантів, а вибрали мелодію студента Чернівецького музичного училища Степана Сабадаша. Але незадовго «Марічку» заборонили на п’ять років, хоча пісня вже звучала всюди. Вперше "Марічку" виконав хор музичного училища, в якому на хорово-диригентському факультеті, на цей раз заочно, навчався Сабадаш. Пісню довелось двічі повторити на "біс!". Але в обласній філармонії, куди, окрилений удачею, подав пісню молодий композитор, її не прийняли. Проте згодом змінився керівник Буковинського ансамблю — ним стала Алла Петрівна Серебрій. Вона взяла "Марічку" до виконання й повезла її на гастролі по Союзу. А незабаром "Марічку" попросив у автора улюбленець тодішньої публіки Дмитро Гнатюк. І повіз її по світах.

Талановиті буковинці — поет Михайло Ткач, композитор Степан Сабадаш та співак Дмитро Гнатюк — довели піснею, яка облетіла півсвіту, що прима кулінарії може керувати найвитонченішими струнами людського серця. Такі пісні – вічні! Вони несуть чисте добро, світло й надію, надихають і спонукають вірити, любити і творити...

Ткач відомий як поет-пісняр, інші ж грані творчої майстерності нашого земляка, на жаль, залишаються в тіні. Менше сучасникам відома його кінематографічна діяльність. Ткач потрапив на кіностудію імені Олександра Довженка на початку 60-х років минулого століття. Він називав цей період золотим віком вітчизняного кіно, коли в період нетривалої «відлиги» наші кінематографісти спробували відродити національні традиції. Ткачеві пощастило працювати на кіностудії з такими велетами українського кіно як Ю. Іллєнком,

С. Параджановим, Л. Биковим, Л. Осикою, І. Кавалерідзе, М. Мащенком, В.Денисенком, І.Миколайчуком. Очолював кіностудію Василь Цвіркунов. До редколегії під керівництвом Василя Земляка входили, крім нашого краянина, Дмитро Павличко, Микола Зарудний, Олександр Сизоненко, Іван Драч.

Ткач був членом Спілки кінематографістів. Він – редактор картин «Сумка, повна сердець», «Сон», автор сценаріїв художніх стрічок «Наймичка» (за поемою Тараса Шевченка), «Серед літа», «Ніч у маю» (спільний із канадцями фільм).

Після роботи на кіностудії Довженка було Держкіно. Згодом на «Укркінохроніці» створив майстерню, яку й очолив. Михайло Ткач наповнив документальне кіно поезією. За його сценаріями знято майже 30 документальних короткометражних фільмів, а також повнометражні документальні картини «Леся Українка», «Над Україною небо високе», «Про дружбу співа Україна», «Радянська Україна», «Україна, земля моїх предків», «Україна – земля моїх предків», «Буковинські обрії» та ін...

За повнометражний документальний фільм “Радянська Україна” в 1973 році разом з О. П. Косиновим (режисером), М. Писанком (оператором) удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

Головне призначення людини - служити своїй країні й людям, лишити свій слід на землі. Михайло Ткач залишив такий слід на землі, що він буде вічним. Головне досягнення в тому, що пройшло стільки років, а його пісні співають. Вкотре переконуєшся, що Ткачева пісня – це велика сила, яка має колосальний талант об'єднувати людей.

26 листопада 2012 року виповнилося 80 років з дня народження поета, кінодраматурга, Народного артиста України Михайла Миколайовича Ткача. Для нас, буковинців, велика честь підтримати цю золоту скарбницю української культури. Він прийшов у музику, щоб розповісти про найкраще — про людську душу, про людські почуття. І йому це вдалося.

Михайло Ткач… Білоголовий,
Як ангел дива уві сні.
Він – незабутнє, тепле слово,
Джерельні, лагідні пісні.
Михайло Ткач – це світ смерічок
І кучерявих ясенів…
У буковиночки Марічки
Він сином є серед синів.
Та син Миколи і Марії
Не тільки Буковини син,
Він ціле людство словом гріє,
Його співає і грузин,
І росіянин… Я у Штатах
З американцями співав
Пісні Ткача, та так, що в Татрах
Той спів і горець відчував.
Як білий сніг Ткача сивини,
Ознака мудрості і втрат.
Коли втрачаєш половину,
Влучає в серце сніг і град,
Та у зазим’є холод кличе…
Але у білій сивині
Й лелека весняна курличе,
І яблуневий цвіт весни.
Тож рано у зазим’є, рано!
Ще довго наяву й у снах
Вам промовляти: «Добрий ранок!
Ти знов прийшла, моя весна!»

Література:

Ткач М.М. Житній вінок: Вірші. - К.: Молодь, 1961.- 72 с.

Ткач М.М. Зазим’є: Нові поезії. - Чернівці: Прут, 1997.- 111 с.

Ткач М.М. Крок за обрій: Поезії. - К.: Дніпро, 1982.- 175 с.

Ткач М.М. Лебедині сурми: Вокальні твори укр. рад. композиторів. - К.: Муз. Україна, 1987.- 223 с.

Ткач М.М. На смерекових вітрах: Лірика. - К.: Рад. письменник, 1965.- 111 с.

Ткач М.М. Небо твоїх очей: Вірші, поеми. - К.: Рад. письменник, 1982.- 101 с.

Ткач М.М. Пісня для тебе: Пісні, романси, хори. - К.: Муз. Україна, 2002.- 216 с.: ноти

Ткач М.М. Повернення: Поезії. - К.: Молодь, 1974.- 103 с.

Ткач М.М. Поворот землі: Вибране. - К.: Дніпро, 1976.- 191 с.

Ткач М.М. Пристрасть: Поезії.- К.: Молодь, 1968.- 68 с.

Ткач М. Струна: Вибране. - К.: ВАТ “Вид-во Київська правда”, 2002.

Ткач М.М. “Хліб з добрих рук”: Повість. - К.: Рад. письменник, 1981.- 190 с.

* * *
Ткач Михайло: [Поет, кінодраматург] // Письменники України: Довідник. - Дніпропетровськ, 1996.- С.301

Ткач Михайло: [Поет, кінодраматург] // Письменники Радянської України. 1917-1987: Біобібліогр. довідник / Упоряд. В.К.Коваль, В.П.Павловська.- К, 1988.- С.593

Ткач Михайло Миколайович – укр. поет-пісняр, кінодраматург // Мистецтво України: Біогр. довід. / Упоряд.: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького.- К, 1997.- С.584

Добрянський А. Михайло Ткач // Письменники Буковини другої половини ХХ століття: Хрестоматія. Ч. 2.- 2-ге вид., допов. / Упоряд. Б.І.Мельничук, М.І.Юрійчук.- Чернівці, 2003.- С.100-101
Ткач Михайло // Богайчук М.А., Дуб Р.Й. Письменники Буковини: Посібник для учнів 5-11 кл. та вчителів укр. літ.- Чернівці, 1998.- С.111-112
Ткач М. Поет-пісняр, кіносценарист – гордість буковинців // Література рідного краю. 5-11 кл.: Навч.-метод. посіб. Ч.1.- Чернівці, 2001.- С.65-69
* * *
Бабух В. Автор “Марічки” на Буковині // Голос України. - 1992.- 4 груд.- С.4
Волинський М. “Якщо зерно добре – буде жито, якщо слово щире – буде жити” // Шлях перемоги. - 1999.- 4 серп. (ч.30).- С.10

Гірник М. Перші кроки // Літ. газета. - 1956.- 7 черв.

Городинський І. За селом покричали лелеки // Буковина.- 2002.- 22 листоп.
Гусар Ю. Високі верховини його творчих доріг // Буковин. віче. - 2002.- 27 листоп.; Літ. Україна. - 2002.- 28 листоп. (№ 43).- С.5; Час 2000.- 2003.- 15 серп. (ч.33).- С.14
Гусар Ю. “Якщо любиш – кохай…” під “кучеряві мої ясени” // Правдивий поступ.- 2003.- серп.; Захід.- 2003.- 9 жовт. (№ 41).- С.11
Добрянський А. Найвищий талант – завжди бути самим собою // Буковина.- 2002.- 27 листоп.
Дячков В. Біль прозрінь і світло замрії: [Про кн. “Зазим’є”] // Рідне слово.- 1998.- 2 трав. (№ 18).- С.7
Дячков В. “До чистенького джерельця на поклін…” // Буковина.- 1992.- 26 листоп.
Дячков В. Неповторність зустрічей і доріг: Творчі обрії М.Ткача // Вітчизна. - 1982.- № 9.- С.192-197
З історії пісні: [“Марічка”] // Рідне слово. - 1992.- 5 груд.
Ісаченко Л. Небеса його пісень // Уряд. кур’єр. - 2003.- 11 жовт. (№ 191).- С.15
Карабанов Р. На порозі зрілості: [Про кн. “Житній колосок”] // Рад. Буковина.- 1961.- 5 верес.
Кирилюк В. Кладка до вершини: [З творч. вечора Михайла Ткача, що відбувся через два роки після ювілею поета] // Літ. Україна. - 1999.- 20 трав. (№ 20).- С.2
Кривий В. Михайло Ткач // Рідне слово. - 2003.- 19 верес. (№ 39).- С.6
Кроп Т. Михайло Ткач: “Надихає життя” // Робітн. газ.- 2002.- 29 листоп. (№ 186).- С.6
Лесин В. “Йдемо на верховини” // Рад. Буковина.- 1956.- 4 квіт.
Логвиненко О. Я до твого серця кладку прокладу…: [Про пісню “Марічка” і її автора] // Літ. Україна. - 1996.- 24 жовт. (№ 39).- С.8
Майстер звітував перед краянами // Чернівці. - 2003.- 19 верес. (№ 38).- С.3
Мацерук В. Осіннє танго під рідними буками // Буковина.- 2003.- 19 верес.
Михайловський В. “Нашому возу весь час намагалися причепити п’яте колесо…”: [Про М.Ткача] // Буковина.- 1998.- 7 лют.
М’ястківський А. Дорога до хати // Літ. Україна. - 1978.- 28 лип.
Осадчук П. Вода з батьківської криниці // Літ. Україна. - 1992.- 26 листоп. (№ 47).- С.4
Осадчук Л. Ткача вітали його піснями // Мол. буковинець. - 2003.- 16 верес. (№ 21).- С.1
Рідне слово для нього – Бог: [Інтерв’ю з М.Ткачем] // Рідне слово. - 1992.- 5 груд.
Михайло Ткач: “Доля пісні передбачувана” / Розмову вела Т.Кроп // Петрівна. - 2003.- 8 січ. (№ 1).- С.3
Ткач М. “Марічці” – незабаром 50. Михайло Ткач бажає вам співати і кохатися: [Розмова / Вела М.Вишневська] // Мол. буковинець.- 2003.- 4-10 верес. (№ 116).- С.11; Слово просвіти. - 2003.- 10-16 верес.(ч.37).- С.16
Ткач М. Про стан сучасної української пісні: [Бесіда з поетом / Зап. Ю.Чикирисов] // Літ. Україна. - 2002.- 21 берез. (№ 11).- С.9
Фольварочний В. На калинових вітрах // Час. - 2002.- 6 груд. (ч.49).- С.10

Не для власної утіхи, не декларуючи, а підсумовуючи поетичний і людський досвід. Це була мова совісті вільної людини

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
529 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.