Творів Величковського, що збереглася не багато.
1. Писаний сапфічними строфами латино-польський панегірик, підписаний архієпископові чернігівському Лазареві Барановичу і надрукований в Чернігові, приблизно в 1680–1683 рр. Цей твір зберігся в єдиному дефектному (без заголовкового аркуша) примірнику; на останній сторінці його зазначено: «Lucubratiuncula…».
2. Слов’яно-українські збірники «Зегар з полузегарком» (1690) і «Млеко від вівці пастору належное» (1691). Обидва вони були піднесені київському митрополитові Варламу Ясинському.
В цих творах Величковський прагне наблизитись до того своєрідного літературного стилю, який оформився в Європі, зокрема в Польщі, в ХVІ–ХVІІ ст., в епоху феодально-католицької реакції і який поширювався на Україні в шляхетських колах у 2-й пол. ХVІІ ст. Стиль цей в сучасній науці зветься то «схоластичним стилем», то стилем «бароко». В художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів бароко — вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами.
Іван Величковський автор «Віршів про Дедала», у яких він користав античний міф про героя, який зробив собі крила і втік з ув’язнення. Поет закликає гетьмана Самойловича створити собі крила з добрих справ, щоб у рятувати рідну батьківщину. В інших творах наголошується на тому, що безслідно проминуть як «багатство, честь», так і «п’янство, гордість, пиха».
