Іван Багряний. Життєвий і творчий шлях письменника. Рання лірика

Опис документу:
Позакласне читання. Література рідного краю

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

11 клас

Позакласне читання. Література рідного краю

Іван Багряний. Життєвий і творчий шлях письменника. Рання лірика

Тема уроку: Позакласне читання. Література рідного краю. Іван Багряний (Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін)). Життєвий і творчий шлях поетпрозаїка, публіциста, політичного діяча. Рання лірика.

Мета уроку: поглибити знання учнів про життя і творчість талановитого українського поета, прозаїка, публіциста, політичного діяча Івана Багряного; удосконалювати навички аналізу художніх творів;

розвивати пошукову діяльність учнів, артистичні здібності та навички виразно читати поетичні твори; уміння зв’язної висловлювати свої думки;

формувати національну свідомість старшокласників, сприяти вихованню зацікавленості творчістю письменників рідного краю.

Тип уроку: урок вивчення особи письменника (за Б. І. Степанишиним).

Обладнання: портрет Івана Багряного, виставка творів митця різних років, мультимедійний комплекс.

Методи і прийоми: розповідь учителя, евристична бесіда, літературний диктант, сенкан, діамант, асоціативний кущ, робота в групах, гра «Так-ні», рольова гра «Час пік», «Мозковий штурм», «Мікрофон».

Випереджувальні завдання: 1. учням – «дослідникам» підготувати повідомлення про життєвий та творчий шлях Івана Багряного.

Епіграф:

Ми є. Були. І будем!

Й Вітчизна наша з нами.

Іван Багряний

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Підготовка до сприймання навчального матеріалу.

Учитель. Сумщина, як і вся українська земля, щедра на літературні таланти, і про це вона заявила здавна. Наша земля – батьківщина Миколи Хвильового й Остапа Вишні, Якова Мамонтова й Бориса Антоненка – Давидовича. Яскраве гроно красного письменства України гідно доповнює великий правдошукач Іван Багряний, який, зберігаючи вірність своїй музі та ідеалам, покинув країну, хоча думками і серцем назавжди залишався з нею.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Іван Багряний пройшов складний життєвий шлях, його цькували нещадно до останнього дня, але його твори пережили багато поколінь, не втративши своєї актуальності й донині. Про цю яскраву зірку на небосхилі української літератури ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці.

ІV. Сприймання і засвоєння навчального матеріалу. Дослідження життя і творчості митця.

Робота з епіграфом. Прочитавши слова, узяті за епіграф до уроку, прокоментувати їх.

Робота в мікрогрупах.

Перша мікрогрупа. Повідомлення «Юні роки письменника».

Майбутній письменник народився 19 вересня (за старим стилем) 1906 року в місті Охтирка в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета.

У шестирічному віці Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

Друга мікрогрупа. Повідомлення «Становлення».

1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші.

Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».

1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, виходить зі спілки «Плуг», вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зближується з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та інших, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Саме в цей період Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.

У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), п'єсу «Бузок» про графоманів.

1930 року побачив світ роман у віршах «Скелька». Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…»

Третя мікрогрупа. Повідомлення «В ув'язненні та на засланні».

16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria», що була видана за власний кошт і розіслана по книгарнях, історичний роман у віршах, у якому йдеться про споконвічне гноблення Росією України«Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча на Україну та арешт у дорозі, Новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'являють нове звинувачення — учасника, чи навіть керівника націоналістичної контрреволюційної організації. Хоч слідували довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність відносяться до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повертається в Охтирку.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на Батькіщину — письменник використав у романі «Сад Гетсиманський».

Четверта мікрогрупа. Повідомлення «Під час війни».

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.

Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю. 1944 року він написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).

У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле».

П’ята мікрогрупа. Повідомлення «В еміграції».

 1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими «розенбергівськими штабами», в яких псувалися та компромітувалися і дуже пристойні люди. Багряний пішов на Захід і в еміграцію через оунівське підпілля».

Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього памфлет про страшний режим у державі «Чому я не хочу повертатися до СРСР?», де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і звідтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.).

Шоста мікрогрупа. Повідомлення «Характеристика творчості».

Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії. Юзеф Лободовський твердить, що «Сад Гетсиманський» перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку — є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших особняків».

Популярність іншого роману «Тигролови», що його Ю. Шерех вважав утвердженням жанру українського пригодницького роману, — «українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами», спричинилася до пародіювання Мосендзом та Кленом образу багрянівського Григорія Многогрішного. Так з'явився гумористичний Горотак, що на думку Лавріненка, читався радше як беззлобний дружній шарж. Зате незадовго до смерті письменника, а саме 1963 року, з'явився друком плід заздрості й ненависті до Багряного, схоже, що витвір аноніма, бо псевдонім і досі не розшифровано, — брудна книженція «На літературному базарі. Поезія, проза і публіцистика Івана Багряного».

Сьома мікрогрупа. Повідомлення «Маляр-ілюстратор».

Іван Багряний пробував себе як маляр, він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри,  Докії Гуменної, Григорія Китастого, якому належить музична обробка «Гімну української молоді», Гімну ОДУМ-у, Об’єднання демократичної української молоді, ініційованого Іваном Багряним, «Маршу української молоді», написаних Іваном Багряним Ми об’їхали всю землю навколо, Пропливли океани й моря, Та тебе не зрікались ніколи, Україно ясна, як зоря! (І.Багряний. «Марш української молоді»).

Багряний працював як маляр-ілюстратор. Під псевдонімом Б.Залуцький він оформив обкладинки книг Уласа Самчука «Юність Василя Шеремети», Юрія Косача «Еней і життя інших», Тодося Осьмачки «Старший боярин», під псевдонімом О.Турчин – збірку новел Павла Маляра. Іван Багряний власноруч  ілюстрував свою книгу «Антон Біда – Герой Труда: повість про ДІ-Пі».

Восьма мікрогрупа. Повідомлення «Премії».

у філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.

1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

Дев’ята мікрогрупа. Повідомлення «Вшанування пам'яті».

1965 року на могилі Івана Багряного встановлено пам'ятник (скульптор Леонід Молодожанин).

23 вересня 1996 року Кабінет Міністрів України видав постанову «Про 90-річчя від дня народження І. П. Багряного». Організаційний комітет очолив Леонід Кравчук.

1996 року засновано Фундацію імені Івана Багряного.

1996 року, з нагоди 90-річчя з дня народження письменника, засновано премію імені Івана Багряного. Серед її перших лауреатів — Іван Дзюба.

1 серпня 2006 року Верховна Рада України відхилила проект Постанови про відзначення 100-річчя від дня народження видатного українського письменника, громадсько-політичного діяча, непохитного борця за незалежність України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Івана Багряного. Під час обговорення думки щодо відзначення ювілею видатного українського письменника розійшлися. Депутати з фракцій «Наша Україна» і БЮТ висловлювалися за вшанування пам'яті Івана Багряного. Депутати з фракцій Партії регіонів, КПУ та СПУ були проти. У підсумку за проект Постанови проголосувало всього 73 депутати — і він був відхилений.

15 вересня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видав Указ «Про відзначення 100-річчя від дня народження Івана Багряного».

25 вересня 2007 року введено в обіг ювілейну монету «Іван Багряний» із серії «Видатні особистості України» номіналом 2 гривні з нейзильберу, якість — «спеціальний анциркулейтед», тираж — 35 000 штук у капсулах.

У 1989 році за однойменним романом Івана Багряного «Тигролови» було знято фільм та 1993 року фільм « Сад Гетсиманський».

(Повідомлення учні ведуть за допомогою мультимедійної презентації).

Руханка

Встали рівно біля парт.

Починаємо наш старт.

Руки вгору, руки вниз,

Подивились пильно скрізь.

Головою покрутили,

Потім разом всі присіли.

Піднялись, понагинались

І здоровими зостались.

Літературний диктант

  1. Справжнє прізвище Івана Багряного.

  2. Місце народження письменника.

  3. Поема, видана за власний кошт і розіслана по книгарнях.

  4. Історичний роман у віршах, в якому йдеться про споконвічне гноблення Росією України.

  5. Відомий памфлет про страшний тоталітарний режим в СРСР.

  6. Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину.

  7. Перша назва роману «Тигролови».

Відповіді

1. Лозов’яга.

2. м. Охтирка.

3. «Аве Марія».

4. «Скелька».

5. «Чому я не хочу вертатись до СРСР».

6. «Сад Гетсиманський».

7. «Звіролови».

Створити сенкан до слова «митець»

Пам’ятка для написання сенканів

Перший рядок. Іменник (тема)

Другий рядок. Два прикметники (характеристика теми)

Третій рядок. Три дієслова ( дії, що пов’язані з темою)

Четвертий рядок. Фраза (авторське ставлення до теми)

П’ятий рядок. Іменник (синонім до першого рядка, висновок)

Іван Багряний – лірик

Учитель.1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші. Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань», «В поті чола», присвячену своєму батькові.

Учень читає виразно поезію «Швачка» із збірки «В поті чола».

Проснувалось сонечко крізь ігольне вушко

І лягає лиштвою в хрестики й хрести...

Дівчина замріяна, дівчина-манушка

Умудрилась в вушко всесвіт протягти.

Синіми спіралями, барвами-кольорами

Ходить-ходить хвилями втіха, як вино.

Перстень і наперсток чіткими переборами

Промінь пересріблює крізь мале вікно.

Над дивною ношею золотою прошвою,

Срібною порошею квітнуть пелюстки.

Усмішкою дальньою, згадкою хорошою

Поснувались втомлені помахи руки.

Ой, летять два соколи з зорями високими,

Ой, летять закохані через дивний сад,—

Зачепили крильцями гей налитий соками,

Як уста закохані, спілий виноград...

Опадають промені золотою прошвою...

Срібною порошею квітнуть пелюстки...

Усмішкою дальньою, згадкою хорошою

Поснувались втомлені помахи руки.

А навшпиньки легінь десь — і тріпоче листом, —

Ніби гість здивований, дивиться здаля

На підкову чорну, і на разок намиста,

На дівча убоге, як на доньку короля.

З ранку і до вечора... і доки буде сила...

На чужому-людському — то ж моя печать!

Дум безкраїх нитку утома одкусила,—

Не впіймати кінчики, нитку не стачать.

Робота над аналізом твору

Запитання й завдання:

Яке враження справив на вас вірш?

Який це вид лірики?

Яка тема поезії?

Робота в групах

Група І. Визначити особливості строфічної будови та віршовий розмір поезії.

Група ІІ. Назвати художні засоби, визначити їх роль у розкритті основної думки .

Група ІІІ. Створити асоціативний кущ до слова «швачка».

Учень читає виразно напам’ять поезію «Бондар».

Усеньку ніч дражнив фуганок пилку.

Усеньку ніч вовтузивсь і шумів,

Серед глухої тишини гримів

І стукав бондар.

А в кущах сопілку

Цвіркун приладжував — пілікав і німів.

Старезний бондар над старим варстатом.

Коли він спить? —

і вдень, і уночі

На діжку набиває обручі,

І стугонить луна розгонисто з розкатом.

Немов тарган, ворожить гасничок...

Пуката крапля просто в окуляри

З брови націлилась... Та тільки рух пучок -

І вже на лобі пара шкляночок,

І знов удар пристукує удари.

В бондарні тирса, клепка й обручі,

Струмент на стінах — долота й фуганки,

Тут і пилки, і свердла, і киянки,

Сокира й струг... Ще й олівець стирчить,

Мов спис, за вухом...

Серед цього всього —

Він сам, а з ним — крім старости, нікого.

Настане день — фуганок дражнить пилку...

В зубах рогіз, на лисині стружки,

І «х-хе!» за кожним розмахом руки,

І стрекіт ластівки... І тільки.

В десятку восьмому достукує кінці.

Чоло круте блищить, як мармурове,

Роздума лагідна ворушить сиві брови

І квітне спокій на лиці.

До клепки клепку, день до дня пригонить.

Рука мозоляста щілини затика,

Ще й обручем збива під висвист молотка,

Ще й вичистить, потіючи, неначе ту ікону.

Кінчить і знову...

Теше мовчки дід.

Рогіз вправляє. Струже. Крутить. Стука...

Тужити ніколи, як ніколи й радіть.

І тільки інколи у сивій бороді

Заграє усмішка,

як прибіжить онука.

Запитання й завдання:

Що ми чуємо й бачимо, читаючи твір?

Яка головна думка вірша?

Які художні засоби яскраво змальовують образ майстра?

Застосування вивченого

Рольова гра «Час пік».

(Учні задають питання за біографією письменника, а один з них відповідає на ці питання, граючи роль митця).

Який дитячий спогад запам’ятався вам найбільше?

На жаль, цей спогад трагічний, це кривавий кошмар дитинства, коли на моїх очах більшовицький винищувальний загін замордував мого 92-річного діда-пасічника тільки за те, що був заможним українським селянином (мав 40 десятин землі) й був проти «комуни».

Чому ви не отримали вищої освіти?

Ще під час навчання в Київському художньому інституті я покинув спілку«Плуг» і вступив до літературної організації «МАРС» (Майстерня літературного слова), там я познайомився з Борисом Антоненко-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Валер’яном Підмогильним та іншими письменниками (яких пізніше було репресовано). Мене та моїх друзів було піддано нищівній критиці і всіляко переслідувано. Тому керівництво КХІ оголошує мене «політично неблагонадійним» і виключає з вузу.

Як ви потрапили в Зелений Клин? Що вас там найбільше вразило?

16 квітня 1932 року в Харкові мене заарештовують, у камері одиночного ув’язнення у внутрішній тюрмі ГПУ я пробув 11 місяців. Потім на три роки відправляють до спецпоселень Далекого Сходу. Але терміну не добув – утік 1936 року. Блукаючи у тайзі, потрапив до людей, що виявилися переселенцями з України, а місцевість свою вони назвали Зеленим Клином. Мені дуже добре жилося там, я ніби потрапив у вільну Україну, мене вразило, що мої земляки не забули мову, віру, традиції, а ще мене здивувала екзотика тих диких країв (про цей край ви дізнаєтеся з мого роману «Тигролови»). А потім... Ось які подальші випробування чекали на мене (запис зроблено моїм другом, літератором Григорієм Костюком): «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво. Але згодом охопила страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВД. Арешт, суд і вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув'язнення в таборі. Так я потрапив у Баклаг (Байкало-Амурський лагер). Відгаратав три роки. Звільнившись, офіційно поїхав до Охтирки».

А як Вам жилося в еміграції?

З 1945 року я проживав у Німеччині. Активно займався політичною діяльністю, але й тут свободи не відчував, це була «страшна людська пустеля», в якій мене підтримували друзі та моя сім’я . Не завжди я сходився у поглядах з іншими українцями-емігрантами. Але мені вдалося випустити ряд творів у Німеччині, розповісти всьому світові правду про жахливий катівський механізм влади у Радянському Союзі.

Іване Павловичу! А щоб ви побажали своїм землякам, молоді?

Мені довелося багато пережити та мене не зламало сповнене небезпек і пригод життя. Я вірю в перемогу добра над силами зла. А юному поколінню хочу побажати, незважаючи ні на що оптимістичного ставлення до життя, мати почуття людської та національної гідності, за будь-яких обставин залишатися Людиною.

Інтерактивна гра «Так - Ні».

1. Іван Полярний – псевдонім Івана Багряного? (Так)
2. Навчався Іван Багряний у Харкові? (Ні)

3. Митець писав тільки вірші? (Ні)

4. Іван Багряний був маляром-ілюстратором? (Так)

5. За творами І. Багряного знято фільми. (Так)

6. Після війни письменник емігрував до Франції? (Ні)

7. Іван Багряний – поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч? (Так)

V. Підсумок уроку

Вирішення проблемних питань

Евристична бесіда

? Чи може існувати суспільство без митців і їхньої творчості?

Очікувана відповідь. (Суспільство не може без митців і їхньої творчості, бо вони не лише правдиво відображають дійсність, а й сповнюють наше життя вірою та ідеалами).

? Яка життєва позиція має бути в справжнього митця?

Очікувана відповідь. (Митець повинен мати почуття людської та національної гідності, за будь-яких обставин залишатися Людиною).

VІ. Оцінювання.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Я сьогодні на уроці…

VІІ. Домашнє завдання.

Створити сенкан, діамант* до слова «Багряний», прочитати на наступний урок позакласного читання роман «Яса» Ю. Мушкетика.

(На екрані пам’ятка створення діамантів)

1 рядок - іменник, який розкриває, про що йдеться;

2 рядок - два прикметники, що характеризують головну думку;

3 рядок - три дієприкметники, що характеризують дії, пов’язані з темою;

4 рядок – чотири іменники, що виражають асоціації, які виникли під впливом теми;

5 рядок – три дієприкметники, що характеризують зворотні(дзеркальні ) дії, пов’язані з темою;

6 рядок – два прикметники, що з протилежного боку характеризують тему;

7 рядок – один іменник, що є антитезою до

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!