Історичні відомості про населений пункт Харківщини (Лебеже Чугуївського району).
Розповіді очевидців, архівні документи, легенди, оповідання, вірші, щоденник Нестора Білоуса.
Історична довідка
Площа: 2, 26км
Населення: 1450
Рік утворення: 1717
Клімат: помірно – континентальний.
Населений пункт зараз називається с. Леб’яже Чугуївського району Харківської області.
Село розташоване на лівому березі річки Сіверський Дінець і розділяється навпіл річкою – струмком Гнилушка.
Засноване село Чугуївським воєводою Андріаном Стрємоуховим, нащадком грека Олександра Афанасія Строматороса Страмауха, який у 1462 році виїхав з Константинополя на службу до Великого князя Василя Васильовича (Василя Темного) і назване так по озеру Лебежему, яке знаходиться неподалік населеного пункту.
Рід Стрємовухових перебував на службі у російських царів і володів Лебежим до кінця ХІХ ст. Останні відомі представники роду,Василь Павлович(1835 р.н.) та його донька Анна(1861 р. н.), 31 липня 1862 року були внесені в ІІ частину дворянської родословної книги.
Стрємоухови володіли 3600 десятим землі, розводили тонкорунних овець, мали кілька вітряків, паровий млин та винокурню. Своїм коштом у 1782 році збудували церкву Архангела Михайла. За життя Андріана Стрємоухова в Лебежому жили майстри , які робили кибітки.
В 1912 році в Архангело – Михайлівській церкві с.Лебежого було знайдено листа білгородського святителя Іоасафа до А.І.Стрємоухова, датованого квітнем 17552року, в якому Іоасаф дякує підполковника за присланих йому кибіточних майстрів.
На території нинішнього села Леб’яже спершу знаходилося два населених пункти – Аннівка і власне Лебеже, які розділялися річкою Гнилушка.
В губернському щоденнику подій за 1885 рік ми знаходимо запис, що 16 липня в Зміївському повіті під час помолу жита вилетіла палаюча солома, що привело до загорання Аннівки, а потім Лебежого, в результаті чого згоріли 54 селянські двори.
В кінці ХІХ ст. землі навколо села скупило товариство буряко – цукрових заводів «Ротермунд і Вейссе». В 1899 році німецькі підприємці збудували в с.Лебежому цукровий завод. Директором став Ротермунд Август Августович(1852р.н.). Август Августович мав дружину Марту( 1862р.н.) і дітей: доньку Марту(1890р.н.) та сина Августа (1887р.н.). Воду для роботи заводу брали з річки Сіверський Дінець, закачуючи її за допомогою парової водокачки. Вироблений цукор возили волами на станцію Гракове, а звідти до Німеччини. Цукрові буряки вирощували не тільки в Лебежому, а й у сусідніх маєтках. Щороку на роботу в господарстві приїжджало багато селян із сусідніх Білгородської та Курської губерній. З розповіді очевидців відомо, що Август Августович кожного дня цікавився у працюючих на полях селян, що вони будуть їсти на обід і як з ними розплачуватися за роботу. Як правило, селяни були задоволені своїми заробітками у Ротермунда.
Для кращого обробітку землі підприємець привіз з Німеччини два паротяги, які розпахували поля. Ведення господарства було добре сплановане і розумно організоване. Так для боротьби з шкідником посівів буряків довгоносиком у господарстві використовували граків. Яри біля с.Лебеже Ротермунд наказав засадити лісом. По річці Гнилушка під його керівництвом збудували сім ставків. Дуже шанобливо за часів Ротермунда ставилися до луків та пасовищ. Для покращання сінокосів були викопані канави для відводу паводкових вод. Щороку навесні луки боронували і підсівали травами. Для ведення заводського господарства Ротермунд тримав 300 пар волів. Їх використовували як тяглову силу, а гноєм удобряли поля.
Завод займав територію прилеглу до Козакової гори поряд з Аннівкою і був огороджений високим кам’яним парканом. Крім заводу, там були господарські будівлі,ремонтні майстерні , магазин, склади. Під горою збудували робітничі казарми та 12 рублених будинків для спеціалістів заводу. Будинки були вкриті черепицею, привезеною з Німеччини. В роки громадянської війни будинки розібрали і перенесли на інше місце. Один з них зберігся в селі до наших днів. Ротермунд планував збудувати залізничну гілку Гракове – Лебеже. Проектом займався інженер шляхів сполучення Камінський Б.Р.
Перша світова війна, а потім революція в Росії і громадянська війна зруйнували ці плани. Очевидці розповідали, що в 1914 році Ротермунд А.А.разом із сім’єю виїхав до Німеччини. Прощаючись, він сказав: «Я оставляю вам ключи од завода, берегите его, он вам еще пригодиться».
На жаль, під час громадянської війни в 1919 році завод спалили. В 1920 році в Лебежому встановилася Радянська влада. Особливо тяжко переживало село голодомор 1932 – 1933рр. Детальну інформацію про життя в цей період дають нам записи уродженця с.Лебежого Білоуса Н.М. «Вымерли почти все дети от грудного и до десяти лет. Сегодня хоронили 10 человек», - читаємо ми в щоденнику.
До другої світової війни на території села діяло 5 колгоспів. В 1950 р. відбулося їх укрупнення. В результаті цього утворився колгосп « Родина». Його очолив Колянда А.А. В 1964 р. колгосп реорганізували в радгосп «Лебежанський». З березня 1969 р. директором призначили Гринька Ю.І. Спеціалізувався радгосп на вирощуванні овочів та виробництві молока. Багато років господарство було одним з кращих у Харківській області.
В 1999 р. почалося розпаювання землі. Сьогодні основна частина земель знаходиться в оренді. Значний внесок у розвиток села робить Зачепило О.В. Відчутною є також допомога Гончарова С.О. та Лаптєва О.В. На території Лебежого діють кілька магазинів, два кафе, працює Будинок культури. Центром освіти продовжує залишатися Лебязький НВК, який очолює Середа А.І. Щороку учні школи займають призові місця в районних олімпіадах. Нерідко вони є учасниками і навіть переможцями обласних олімпіад та МАН. Прдовжує розвиватися спортивно – масова робота, очолювана Коляндою В.А.
В 2011 р. в Лебежому почалося будівництво нової церкви Архангела Михайла(церква, яку збудували в 1782 р. ,була розібрана в 1935р.) Нова церква будується за кошти підприємців, уродженців села –Чаговця Ю.В., Чаговець Н.С., Гончарова С.О., Кривцуна О.М. Сільський староста Несміян О.І. активно підтримує всі хороші починання, які стосуються розвитку сільської громади.
