31 березня виповнюється 150 років із дня народження Миколи Міхновського (1873–1924) – діяча, що відіграв не останню роль у Визвольних змаганнях 1917-1921 років. На жаль, його внесок ще й досі належно не поцінований.
Це був блискучий харківський юрист, вмілий фахівець-державник. Те, що він робив, мало конструктивний характер.
Як видається, якби Україна тоді пішла не «шляхом Михайла Грушевського й Симона Петлюри», а «шляхом Міхновського», ми би, певно, ще сто років тому створили свою державу, яка зайняла достойне місце в «європейському домі».
Однак це вже питання «альтернативної історії». Хоча… Можливо, й нинішнім очільникам України варто приглянутися до «шляху Міхновського», його ідей, зрозуміти, що вони не втратили свого знання.
«Самостійна Україна» – маніфест української незалежності
Міхновський передусім відомий як автор праці «Самостійна Україна», яка побачила світ у Львові навесні 1900 року. В основі її тексту була покладена промова, яку Міхновський виголосив у Полтаві й Харкові під час Шевченківських свят того ж року.
«Самостійна Україна» стала своєрідною програмою для Революційної української партії (РУП), одним із засновників якої був Міхновський.
На початку цього твору йшлося про те, що кінець ХІХ – початок ХХ століття є часом визволення націй, а свобода, духовний розвиток людини, її матеріальне благополуччя, на думку Міхновського, тоді були можливі лише в національній державі.
