Розстріляне відродження — це унікальне покоління українських митців та інтелектуалів 1920–30-х років, чий надзвичайний культурний підйом був силоміць перерваний радянським терором. Джерела висвітлюють діяльність численних літературних та мистецьких об’єднань, які прагнули модернізувати національну культуру, орієнтуючись на європейські зразки та власну автентичність. Особливу увагу приділено бойчукізму — самобутній школі монументального живопису, заснованій Михайлом Бойчуком, яка поєднувала візантійські традиції з актуальними формами. Через ідеологічні розбіжності з тоталітарним режимом більшість представників цього руху були фізично знищені, а їхні творчі доробки — заборонені або стерті. Трагічна доля цих діячів, від розстріляних у Сандармосі до доведених до самогубства, стала символом винищення української еліти. Сучасні дослідники підкреслюють, що цей період продемонстрував колосальний творчий потенціал України, який назавжди змінив вектор розвитку національного мистецтва.


