Історія про те, як Шевченко отримав своє дитяче прізвисько Кобзар
Підготувала вчитель початкових класів Мар’янської гімназії Жур В.І
Малий Тарас не народився одразу знаменитим поетом, але з самого малечку мав
незвичайний хист, через який у рідному селі Моринці його лагідно прозвали Кобзарем.
Ось як це сталося.
Маленький мандрівник із пензликом
Тарасик був дуже допитливим хлопчиком. Поки інші діти гралися на вулиці, він міг годинами сидіти під старою вербою, слухати спів пташок або малювати вугликом на парканах. Найбільше він любив слухати розповіді свого дідуся Івана про козаків, які колись захищали Україну. Дідусь діставав стару бандуру, торкався струн, і Тарасик наче переносився у казковий світ пригод.
Перший «концерт» на вишні
Одного разу, коли Тарасу було років дев'ять, до них у гості прийшли сусідські діти. Вони засумували, бо на вулиці йшов рясний дощ і не можна було побігати. Тоді маленький Тарас заліз на стару велику лаву під стіною, узяв у руки звичайну суху гілку, вдав, що це гриф кобзи, і почав... співати!
Він не просто співав, а вигадував на ходу вірші про сонечко, яке обов'язково вийде з-за хмаринки, про козацьких коней та про зелену діброву. Хлопчик так виразно вимахував рученятами по уявних струнах і так щиро розказував історію, що всі діти затамували подих. Вони сиділи тихенько, наче перед ними виступав справжній дорослий музикант.
Подарунок від старого сліпця
Через кілька днів до їхнього села завітав справжній мандрівний співак — старий незрячий кобзар. Усі селяни зібралися на майдані, щоб послухати його пісні. Малий Тарас проштовхнувся наперед і сів просто біля ніг дідуся. Він так захоплено дивився на кобзу, що старий відчув цей погляд.
Після виступу кобзар покликав хлопчика до себе, дозволив торкнутися справжніх струн і сказав:«У тебе, хлопче, велике серце.Ти бачиш світ не лише очима, а й душею.Співай і розказуй людям правду, як це робимо ми»
Сусіди, які бачили це і пам'ятали домашній концерт Тарасика, почали жартома, а потім і з повагою називати його: «Наш маленький Кобзар».
Хлопчик виріс і справді не став професійним музикантом, але свої вірші він писав так красиво і мелодійно, що вони звучали як пісні. Саме тому свою найпершу і найголовнішу книжку віршів він назвав дуже просто — «Кобзар».
Читайте і перечитуйте
