Українська історична думка впродовж ХІХ – початку ХХ ст. пройшла шлях від романтичного до народницького і далі до національно-державницького напряму (напрям у системі історичної науки означає об’єднання вчених на засадах спільності методологічних принципів та настанов). Особливо історики акцентували увагу на вивченні найяскравішої сторінки історії України – історії козаччини. Зрозуміло, що видатними постатями у цій козацькій епосі виступали Б.Хмельницький, П.Сагайдачний, І.Мазепи і ін.
Науковий доробок багатьох дослідників ХІХ – початок XX ст. радянською історичною думкою замовчувалася. Раніше майже нічого не знали про дослідження анонімного автора “Історії Русів”, Д.Бантиша-Каменського, М.Маркевича та ін.
У працях вченого романтичного напрямку невідомого автора “Історії Русів”, а також працях істориків народницького напрямку, велику увагу привертає тема визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Особливо наголошується на думці-оцінці постаті Богдана Хмельницького та його діяльності.
