і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Використання мобільних застосунків на уроках
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Інтелектуальна гра .ПОЛЕ ЧУДЕС

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПОЛЕ ЧУДЕС

У грі «Поле чудес» беруть участь три трійки гравців. Вибір сектора на ігровому столі робиться кидком кубика із написами секторів на гранях.

1. Сектор «+» - відкрити будь – яку букву й продовжити гру.

2. Сектор «П» - гравець одержує приз і виходить із гри або відмовляється від призу й продовжує боротися за головний приз фіналу. Якщо учасник продовжує гру, то він називає букву. Вгадав – знову обертає стрілку стола, не вгадав – хід переходить до наступного гравця.

3. Сектор «Дві скриньки» - гравець вибирає одну зі скриньок, в одній з них лежить записка «Фінальна гра». Вибравши скриньку з такою запискою, гравець автоматично стає одним з учасників фіналу, тому припиняє гру зі своєю трійкою й чекає запрошення до ігрового стола для участі у фінальному турі. Якщо гравець вибрав порожню скриньку, то він має право назвати букву: відгадав – перехід ходу.

4-6. Сектори «Б» - гравець повинен назвати букву. Якщо буква у слові відгадана, то даний учасник знову вибирає сектор. Якщо буква не відгадана, то хід переходить до наступного гравця.

Переможці трьох відбірних турів, а також гравці, що відкрили скриньку із запискою «Фінальна гра», беруть участь у фінальній грі, переможець якої нагороджується головним призом гри «Поле чудес». Переможець фіналу стає також претендентом на супер приз гри, якщо він погоджується на участь у суперфіналі.

«Рослинний світ України»

І Тур

Родичка помідора і тютюну.

Стала першим овочем, що зазнав на собі невагомість - його виростили на космічному кораблі "Колумбія" у жовтні 1995 року.

Що стосується вживання її в їжу, то тут траплялися казуси. Не знаючи, що є — «корінці» або «вершки», — пробували «вершки» — отруйні ягоди. І це народжувало настороженість до заморської «груші» ( так називали рослину).

(Картопля)

Після відгадування назви рослини ведучий зачитує вірш про картоплю.

Популярна з давніх пір

І як страва, як гарнір.

Ти картопле-другий хліб

На сніданок, і обід.

Добра з всяким молоком,

Також з кислим огірком,

З свіжим, маринованим,

З кроликом тушкованим,

З рибою чи із м'ясцем,

З котлетою й холодцем,

З куркою чи гускою,

З кислою капусткою,

З свіжими томатами,

З різними салатами.

Добра і з печінкою,

Оселедцем, кількою,

З анчоусом, шпротами

Також з антрекотами.

Мабуть добру сотню блюд

Приготовить з тебе люд:

Чіпси і пюре, і з начинкою в нутрі,

Чорносливом чи грибком,

Або просто деруном,

У мундирі чи в горшку,

Завжди будеш до смаку.

Ти народ у трудний час

Не один спасала раз.

Честь тобі за це й хвала,

Щоб великою росла!!!

ІІ Тур

Одна з найбільш таємничих і романтичних рослин, овіяна стародавніми переказами і легендами. Латинська назва - «Вінка мінор» - походить від «вініцера», тобто «обвивати». І дійсно, здавна плели дівчата з сланких пагонів із синьо-блакитними квітками вінки. В цієї квітки п’ять пелюсток. В народі говорять: перша пелюстка - то краса, друга - ніжність, третя - незабутність, четверта – злагода, п’ята - вірність.

Вічнозелені листочки рослини, які зберігаються зеленими і взимку, навіть під снігом - завжди символізували вічне кохання.

(Барвінок)

Ведучий розповідає про барвінок – символ України.

Барвінок - символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Уособлює невмирущу пам'ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок - барвінок під хрестом на могилі.

Його форма - хрест або перехрестя — визначає його символіку: єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли з цього життя. Барвінок на могилі — свідчення вічної пам'яті про покійних, а барвінок у весільному вінку - свідчення вічного кохання живих.

Хрещатим його називають ще й тому, що, утворюючи своїми пелюстками хрест, тягнеться в усі чотири сторони світу. Отож, в символіці хрещатого барвінку знаходимо підтвердження того, що в цьому світі добро і зло, правда і кривда, всі інші протилежності пересікаються: барвінковий вінок використовують і на похоронах, і на хрестинах, і на святі врожаю, і на весіллі; вінок з барвінку над дверима гарантує оселю від проникнення злої сили і його як чарувальне зілля використовує чаклунка.

Барвінок вчить мудрості життя: життя наповнене протилежностями.

І попереджає про труднощі життя: серед протилежностей є небезпечні і ворожі...

ІІІ Тур

Знакова рослина для слов'янської культури. Її можна знайти в різних повір'ях і звичаях. Ця рослина уособлює дух нашої рідної природи.

Звична для нас назва рослини перекладається на латину як Urtica Dioica, що дослівно означає «пекучий».

У народній культурі грає роль оберегу. Вона відноситься до «диявольських» рослин, співвідноситься з «чужим» світом, разом з тим наділяється символікою родючості.

(Кропива)

Ведучий розповідає легенду про кропиву.

У великому лісі жив старий лісник з донькою-красунею Марусею. Батько щодня ходив на полювання, а дочка займалася хатніми роботами. Чи - сидить під вікном за роботою, чи збирає в лісі хмиз, чи йде до ріки по воду -дзвінка пісня скрізь видає її присутність. Веселий сміх Марусі також нерідко порушував тишу темного лісу. І сподобалась красуня Маруся водяному вужу, який жив за рікою, в озері. Тільки-но підходила до річки Маруся, відразу ж на протилежному березі з'являвся парубок і слухав співи Марусі, не зводячи з неї очей. Спочатку Маруся, як тільки вгледить, бувало, незнайомця, відразу замовкала; та постільки він завжди починав благати її співати далі, то Марусі несила було відмовити йому в цьому, і потім, не помітно для себе самої, почала чимдалі частіше приходити до ріки не лише по воду, але і з роботою і подовгу просиджувати на березі. Маруся розгледіла, що незнайомець стрункий, молодий і гарний; лише якийсь незрозумілий смуток помічала вона і в словах, і в поглядах його.

Проминула весна, і літо було вже на спаді. Якось до старого лісника, в його скромну хатину, ввійшов розкішно вдягнений молодик з товаришами, такими ж, як він, і став просити руки красуні Марусі. При цьому він назвався володарем озера і лук довкола. Лісник дякував за честь, та не бажав розлучатися з єдиною дочкою, а тим паче — видавати її заміж за людину, зовсім йому невідому. Та коли Маруся пояснила батькові, що вона вже давно знайома з парубком і давно любить його, лісник змушений був прийняти освідчення незнайомця і відпустити з ним свою доньку, бо це було ще тоді, коли шлюб не освячувався Церквою, а вершився лише з благословення самих батьків. Діставши благословення, молодий і молода сіли в чудову карету і в супроводі поїхали з подвір'я старого. Лісник зі сльозами на очах проводжав свою красуню Марусю аж до воріт і тоді, востаннє поцілувавши та благословивши її, голосно заридав, дивлячись услід кареті, яка швидко несла вдалеч його єдиний скарб. Карета незабаром під’їхала до ріки. Молодий цьвохнув - і на ріці з'явився гарний міст із залізними поручнями. Переїхали на той берег. Знову цьвохнув наречений - і мосту наче й не було. Ось і озеро. Карета, не зупиняючись, в’їхала в озеро і занурилася на дно. Маруся опинилась у дивовижному кришталевому палаці, що палахкотів усіма кольорами райдуги. Маруся прожила в цьому підводному палаці з чоловіком-вужем декілька років щасливо і мала вже двох дітей — хлопчика Василька і дівчинку Горпинку. Схотілося якось Марусі навідати свого старого батька. Довго не давав згоди вуж, щоб відпустити жінку з дітьми до тестя, та, нарешті, поступився перед її проханнями й сльозами, взявши притому наперед із жінки клятву свято берегти його таємницю: не відкривати батькові, що чоловік її - вуж. Знову де не взявся чудовий екіпаж. Вуж з жінкою й дітьми посідали у нього і відразу ж опинилися на березі озера.

Поїхали далі квітучим лугам до ріки і спинилися на березі її. Тут вуж вийшов з карети, нахилився над водою - і раптом перекинувся через ріку гарним дерев'яним мостом, яким Маруся з дітьми переїхала на той бік. Під’їжджаючи до рідної тихої хатинки, Маруся суворо-пресуворо наказала Васильку й Горпинці, щоб вони нізащо не відкривали дідові, хто їхній батько, щоб не казали, що їхній тато вуж, інакше з усіма ними станеться велике лихо. Старий лісник дуже зрадів, побачивши після стількох років розлуки свою улюблену доньку, та до того ж ще з онуком і онучкою. Розпитував про життя-буття, пригортав то її, то дітей і, пригортаючи, дорікав, що не спромоглися раніше навідати його. Маруся хвалилася батькові, що вони з чоловіком живуть у чудовому палаці, що чоловік її надзвичайно багатий, а головне - досі дуже любить її. Та тільки-но старий лісник починав розпитувати дочку про те, чи далеко від ріки їхній палац, бо ні про який палац поблизу ріки він ніколи не чув, як веселість відразу ж полишала Марусю, і замість точних відповідей вона відмагалася непевним: "Ні, недалеко, зовсім неподалік" і поспішала змінити тему розмови. Це видалося лісникові підозрілим, він зрозумів, що тут криється якась таємниця, і вирішив вивідати її від онучат.

По обіді, коли Маруся, на прохання батька, прилягла відпочити, лісник повів Василька й Горпинку в сад, почав пригощати їх різними фруктами і, пригортаючи, запитав Василька: "Скажи мені, Васю, як ви в кареті переїхали через річку? Адже вона дуже глибока, ні мосту, ні порому на ній немає — як же ви через неї переїхали? " — "Тато зробив міст, ми й переїхали ", - відповів Василько. Та Горпинка заперечила: "Ні, не так: тато ліг на воду, і сам зробився мостом, а ми по татові й переїхали; він і зараз ще лежить мостом і чекає, поки ми переїдемо назад на той бік ріки ". — "Хто ж такий, Горпинонько, ваш тато, що сам зробився мостом? " Хоч Василько і зупиняв сестру і нагадував їй про заборону матері, та Горпинка захопилась своєю балачкою і все розповіла дідові: і де вони живуть, і хто їхній батько, і що він лежить зараз через річку гарним дерев'яним мостом. Дід розцілував онучку, обдарував дітей рум’яними яблуками і солодкими грушами, лишив їх бавитися в саду, а сам пішов у повітку, взяв гостру сокиру, попрямував до ріки і порубав міст на друзки. Прогостювавши у батька до вечора, Маруся сіла з дітьми в карету, і вони швидко поїхали до мосту. Під’їжджають до ріки - мосту немає, а на березі, де був міст — всюди кров. Зразу ж зрозуміла Маруся все. "Хто ж із вас, діти, — чи ти, Васильку, чи ти, Горпинко, - розповів дідусеві, що батько ваш зробився мостом? Хто? - вигукнула, ридаючи, Маруся: — Що ж ви мовчите! Ти, Васю?" - "Ні, мамо, я нічого не казав дідусеві", — відповідав Василько крізь сльози. — "А, то, значить, це ти, Горпинко, зробила нас усіх нещасними? Ну, будь же ти за це кропивою! Нехай твою серцевину постійно так само точать черв'яки, як зараз моє серце точить люте горе! І завжди ти завдаватимеш людям пекучого болю, як зараз ти завдала його мені!.. А ти, мій милий Васильку, будь запашним васильком. Люди насолоджуватимуться твоїми пахощами і завжди триматимуть тебе у своїх оселях і в своїх церквах! І ще дужче заридала Маруся і полетіла в ліс зозулею, а діти лишились на березі рости: Василько - запашним васильком, а Горпинка — жалкою кропивою.

Фінальний тур

Добре відома як декоративна рослина. Її свіжі плоди служать кормом для птиці та худоби, а перероблені ягоди використовуються як сировина для кондитерської промисловості, для виробництва різноманітних напоїв.

Плоди рослини також здавна використовувалася як ліки в народному лікуванні, адже вони багата на вітамін С та корисні речовини. Якщо хочеться поліпшити здоров’я без застосування медичних препаратів, то саме ця рослина прийде на допомогу.

(Горобина)

Ведучий розповідає про цілющі плоди горобини.

Плоди горобини - дуже дієвий сировину для офіційних і народних ліків. Ще з давніх-давен вважалося, що якщо постояти під кроною горобини, то вона відлякає від людини всі хвороби. Але найбільшу користь можуть принести стиглі ягоди горобини. Не варто зривати плоди завчасно — толку від них буде мало. Зате правильно зібраний урожай даної рослини виявиться багатим на різноманітні корисні речовини. І дійсно, горобинові яблучка - джерело вітамінів! Маловідомий факт, але за змістом бета-каротину горобина перевершує багато сортів моркви, а вітаміну С в ній не менше, ніж у лимоні, апельсині або мандарина. Крім того, в яблуках горобини містяться вітаміни В, РР, Р, K, Е, фруктоза, глюкоза, сахароза, яблучна, винна і лимонна органічні кислоти, пектинові речовини, дубильні і гіркі речовини, ефірні масла, залізо, йод, солі кобальту, марганцю, міді. Саме тому препарати на основі горобини успішно використовують у лікуванні різних захворювань: кашлю, зобу, каменів у нирках і печінці, гастриту, атеросклерозу, циститу, діабету, ревматизму, дизентерії, водянки, цинги, геморою, анемії, набряків, подагри, опромінення, аритмії, гіпертонії, туберкульозу, бронхіту, ларингіту, фарингіту та інших.

Суперфінал

1. Листки якої рослини українці використовують як засіб від гнояків і припинення кровотечі? (Подорожник)

2. Яка рослина України, за приказкою, лікує 99 хвороб? (Звіробій)

3. Коріння якої рослини, підсмажене в духовці, українці використовують як замінник кави? (Цикорій)

1 П

О

Д

О

2 З

В

І

Р

О

Б

І

Й

О

Ж

Н

И

3 Ц

И

К

О

Р

І

Й

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
У грі «Поле чудес» беруть участь три трійки гравців. Вибір сектора на ігровому столі робиться кидком кубика із написами секторів на гранях. 1. Сектор «+» - відкрити будь – яку букву й продовжити гру. 2. Сектор «П» - гравець одержує приз і виходить із гри або відмовляється від призу й продовжує боротися за головний приз фіналу.
  • Додано
    24.02.2019
  • Розділ
    Виховна робота
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    65
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    2
  • Номер матеріала
    QJ098207
  • Вподобань
    0
Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти