Інтегроване заняття Сфера «Культура» «Барви осені»

Опис документу:
- учити дітей розпізнавати пори року, використовувати для осені образні слова та вираження, поширювати кругозір дітей про природні зміни осені; - виховувати бережне ставлення до природи, здібності милуватися її красою; - розвивати дрібну моторику рук, викликати емоційний відгук на красу осінніх листочків; - розвивати прагнення дітей зробити свою роботу красивою, змістовною, виразною, творчо використовувати заздалегідь засвоєні способ

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Інтегроване заняття

Сфера «Культура»

«Барви осені»

Мета:

  • учити дітей розпізнавати пори року, використовувати для осені образні слова та вираження, поширювати кругозір дітей про природні зміни осені;

  • виховувати бережне ставлення до природи, здібності милуватися її красою;

  • розвивати дрібну моторику рук, викликати емоційний відгук на красу осінніх листочків;

  • розвивати прагнення дітей зробити свою роботу красивою, змістовною, виразною, творчо використовувати заздалегідь засвоєні способи малювання: для задання фону – картинка, для малювання рамки – гуаш і штампи у вигляді листочків;

  • розвивати фантазію, пам’ять, мислення, мовлення; учити реагувати на звернення вихователя, відповідати на запитання;

  • виховувати у дітей художньо-естетичний смак до творів мистецтва і позитивно-емоційне відношення до своєї продуктивної художньої діяльності.

Хід заняття:

Вихователь: Діти, сьогодні до нас прийшло багато гостей. Привітайтесь до них.

Треба дружно привітатись.

«Добрий день!» -

Дружно й весело сказати.

Вліво-вправо повернутись:

Добрий день, добрий день.

Діти кажуть: «Добрий день».

Вихователь: Ви так гарно привітались, а це значить, що у нас хороший настрій. Тож нехай сьогоднішній день принесе Вам і нашим гостям посмішки і тільки приємне.

(Діти повертаються до вихователя)

Вихователь: Сонечко землю вже не зігріває,

Із дерев пожовкле листя облітає,

Часто дощик ллється,

Птахи відлетіли,

У садах, на городах зібрали щедрий урожай,

Коли це буває?

Діти: Восени.

Вихователь: Так, осінню.

Коли із дерев вже листочки злітають,

Коли вже на південь птахи відлітають,

Коли небо сіре, холодний дощ ллється, -

Ця пора року …

Діти: Осінню зветься.

Вихователь: Так, малята. Невипадково осінню пору називають чарівною. Гуляючи на прогулянках ми бачили, які чудеса вона принесла в природу, якими барвами розмалювала наше місто, всі алеї, парки, гаї.

Вихователь: Діти, то ж які зміни наступили з приходом осені до нашого міста? Наприклад: - яке стало повітря?

  • сонечко восени світить, а чи гріє?

  • як змінилася тривалість дня і ночі?

  • що відбулося з деревами? Якого кольору набули листочки?

  • куди відлітають птахи?

  • де зимують комахи?

Діти: відповіді дітей.

Вихователь: А хто пригадає, як називаються осінні місяці?

Діти: Вересень, жовтень, листопад.

Вихователь: Може, хтось знає вірш про осінь і хоче нам його прочитати.

Діти: Каміла розповідає вірш.

Вихователь: Молодець, дуже гарний прочитала Каміла вірш про осінь.

- Як тихо і ніжно проходить по садах і огородах, господарює там, а давайте ми заглянемо до осіннього лісу, подивимося, що ж там відбувається.

Діти беруться за ручки і роблять коло.

Фізкультхвилинка

Ми по лісі всі ідемо (крокуємо на місці)

А кругом дерева (розводимо руки в сторони)

Ось такі високі (руки вгору)

Ось такі широкі (руки в сторони)

Ось поляна (руки вперед)

Тут дуби

Під дубами є гриби (присіли)

Кошики ми взяли (руки на поясі)

І гриби збирали (повороти тулуба)

Вихователь: Ось і погуляли по лісі.

- Дітки, а чи є зараз на деревах листочки?

Діти: Ні, вони зараз голі, безлисті.

Вихователь: Так, правильно. Стало холодно. Листочки попадали. Промине небагато часу і настане зима, все буде засипане снігом. Але ми зараз з вами спробуємо зробити такий букет, який би не зівۥянув і всю зиму нагадував нам про ці останні теплі осінні дні. Давайте підійдемо до столика.

Діти підійшли до стола.

Вихователь: Памۥятаєте, під час наших прогулянок ми збирали багато різних листочків (кленові, дубові, березові, акації, з різних кущів).

- Дітки, які це листочки лежать в тарілочках?

Діти: Кленові, березові, дубові

Вихователь: Всі ці листочки висохли і тому їм не потрібна водичка; збереглися осінні кольори, вони можуть дуже довго зберігатися в такому вигляді, якщо їх поставити у вазу.

- Давайте разом спробуємо відтворити дерева, які вони восени, ще з листочками. Ось тут у нас є листочки і гілочки, на які ми одягаємо листочки. На одну гілочку одягнемо кленові, на другу – березові, а на третю – дубові листочки.

Діти, за допомогою вихователя, одягають на гілочки листочки, складають букет.

Вихователь: Ось, які ви молодці, одягли листочки на гілочки і ми відтворили осінні дерева, створили сухий букет, який буде нас радувати впродовж цілої зими.

- Давайте, ще трішечки помилуємося нашим букетом, пригадаємо красу осіннього лісу, прохолодне повітря, різнобарвні кольори та ясне сонечко, яке не гріє.

Діти сідають за столом, вихователь ставить букет.

Вихователь: Дітки, дуже багато ми сьогодні говорили про осінь. А як ми її можемо ще назвати?

Діти: Барвистою, багряною, чарівною, золотою, багатою, художницею.

Вихователь: Так, правильно. Ви назвали осінь – художниця. Вона нам розмалювала своїми фарбами все місто і я зараз вам пропоную відчути, спробувати стати маленькими художниками і намалювати картини.

Вихователь бере в руки картинки

Вихователь: Пригадуєте, ми вже з вами наклеювали картинки про осінь, і нам потрібно розмалювати ще до неї рамочку, надати осінніх фарб і передати осінній настрій, подих, прохолоду.

Вихователь показує прийом малювання рамочок.

Діти самостійно працюють.

Вихователь: Та ви справжні художники, змогли передати в картинах справжню осінь з барвистими кольорами.

- Ви всі старалися, були старанними, охайними і працьовитими. Тепер помилуйтеся кожен своєю роботою, роботою свого сусіда. Всі картини чудові, гарні, оригінальні і індивідуальні, сповнені любовۥю і фарбами осінньої пори. Всі молодці. Давайте собі поаплодуємо за наші старання.

- Так, як ми стали справжніми художниками, я пропоную влаштувати виставку ваших робіт. Візьміть свої картини і покладіть їх на окремий столик.

Діти кладуть свої роботи.

Вихователь: Давайте поглянемо на всі картини.

- Каміла, яка картина тобі сподобалась? А чим саме? Що на ній зображено? А тобі Діма? Ярослав? Оксана?

Відповіді дітей.

Вихователь: А мені сподобалась Вікторіїі і Романа. Вони дуже акуратні, видно всі кольори, малюнок не замальований.

- Дітки, ми розглянули картини, а тепер запросимо гостей на нашу виставку, нехай вони теж отримають задоволення від створених робіт, картин. А ви тим часом помийте руки.

Вихователь запрошує гостей, діти миють руки.

Інтегроване заняття

Сфера «Культура»

«До барвистого віночка

Вишиваночка сорочка,

Фартушок і чобітки,

Різноколірні стрічки»

(молодший дошкільний вік 3 – 4 роки)

Мета: продовжувати знайомити дітей з тим, що люди, які живуть на Україні – це український народ (українці) і розмовляють вони українською мовою; удосконалювати знання дітей про український одяг, предмети одягу (віночок, фартушок, чобіток, спідничка, намисто), вміти називати привітні слова, розуміти, що дівчинка – це українка, а хлопчик – українець. Виховувати повагу та шанобливе ставлення до національних традицій.

Продовжувати вчити дітей порівнювати предмети за довжиною: довгий-короткий, користуючись прийомами прикладання; закріпити знання про кольори; розвивати довільну увагу, вміння діяти за вказівкою вихователя, розвивати моторику рук у процесі дії з предметами.

Виховувати організованість, цікавість, допитливість. Викликати почуття любові до рідного краю, почуття ввічливості та привітності.

Матеріал: дерева, пеньочки, пташки, горіхи, каштанчики, лялька в українському одязі, роздатковий матеріал, стрічки.

Хід заняття:

  • Взялися за руки, стали у рядочок

І сплели разом чудовий віночок.

(Звучить пісня «Україна». Під музику діти віночком заходять в групу).

  • Погляньте, скільки гостей завітало до нас на гостину подивитись на маленьку нашу українську родину.

  • Доброго ранку! – мовлю за звичаєм.

  • Давайте і ми привітаємось до наших гостей і скажемо їм: «Доброго ранку!»

  • Доброго ранку! – кожному зичимо ми,

  • Доброго ранку! – всіх вас вітаю

І здоров’я міцного усім Вам бажаю.

  • Малята, а що це? (лежить клубочок)

  • Цей маленький клубочок покаже нам дорогу у казковий лісочок.

  • Ми йдемо, йдемо, йдемо,

До лісу погулять,

І будемо у лісі

З вами відпочивать.

  • А ось і лісочок. Що це? (показую) дерево, пташки і пеньочок.

  • Вам подобається тут?

  • Що ви чуєте? (спів пташок, шум лісу)

  • Давайте з вами на цій галявині зупинимось і привітаємось з нашою природою.

Пальчикова гімнастика.

  • Доброго ранку! – сонце привітне,

  • Доброго ранку! – небо блакитне,

  • Добро ранку! – в небі пташки,

  • Доброго ранку! – дерева й кущі.

Я вас ціную люблю, признаю,

Бо всі ми живемо в одному краю.

  • Ой, погляньте, що? (горіхи, каштани розкидані)

  • Хто це їх тут загубив? Напевно, білочка пробігла і все порозкидала.

  • Давайте візьмемо один каштанчик в одну руку, сядемо на пеньочок і пограємось з ним.

Пальчикова гімнастика.

  • Ти котись, котись каштанчик,

Привітайся з кожним пальчиком,

Будуть пальчики мої

Спритні, сильні та міцні,

По долонці покружляй,

Сил, енергію придбай.

Чим природа наділила,

Хай придасть здоров’я й сили.

  • А тепер покладемо каштанчик в корзину і візьмемо по одному горішку в кожну ручку і теж привітаємось до нього.

Це горішок – фантазер,

Він чудовий масажер,

Швидко ти його стискай

І здоров’я набирай.

(Чути українську музику. На ширмі з’являється лялька в українському одязі)

Співає: До барвистого віночка,

Вишиваночка сорочка,

Фартушок і чобітки,

Різноколірні стрічки.

(Вітається з дітьками)

  • Це ж Оленка-українка,

Як вона співає дзвінко,

Як сміються оченята,

Як тупочуть ноженята.

  • Як ти гарна Оленка, привітна, усміхнена, нарядна.

  • Діти, давайте скажемо привітні слова нашій ляльці. Яка вона? (добра, мила, красива, слухняна і т.д.)

  • Погляньте, як вона одягнена. Давайте назвемо предмети одягу Оленки (показую – намисто, спідничка, фартушок, віночок, чобітки).

  • Так одягнена, схоже як і ми, має гарну сорочку-вишиванку. То як ви думаєте, де живе наша Оленка, як називається її країна. А ми де живемо з вами?

  • Усі люди, які живуть у нашій країні, уміють розмовляти українською мовою. В Україні живуть українці, вони тут народилися, знають і люблять свою країну. Ми з вами теж українці.

Повторюють фразу: «Ми - українці».

Читання віршів дітьми (дівчинка-українка і хлопчик-українець).

  • Ой, які молодці! Мені аж самій захотілось стати українкою (одягаю віночок).

  • Схожий, як у Оленки?

  • Погляньте, а які гарні стрічки, різнокольорові. Якого кольору? (червоного, жовтого, синього, зеленого).

  • А у Оленки, якого кольору? (повторюємо).

  • Але подивіться, стрічки однакові за кольором, але різні по довжині: у мене довгі, а у Оленки – короткі. Які стрічки по довжині у Оленки, а у мене?

  • А тепер, я хочу, щоб ви самостійно попрацювали за столиками.

ІІ. Робота з роздатковим матеріалом.

  • У кожного з вас є доріжка. По одній доріжці йде маленька українка, а по другій – велика. У кожного з вас є стрічки різного кольору.

Дидактична гра «Відшукай правильно стрічку»

  • Стрічки різнокольорові, а за довжиною, які вони, однакові чи ні?

  • Як ви дізналися? (користуються прийомом прикладання).

  • А тепер на доріжку, де у вас маленька українка, викладемо короткі стрічки, а де велика – довгі.

  • Молодці.

  • Щось ми засиділись, малята. Оленка запрошує нас до гри, щоб краще з вами познайомитись.

Гра «Впізнай по голосу»

  • Хто там весело біжить?

Хто там брязкальцем дзвенить?

Ти, Софійко, відгадай,

По голосу упізнай.

(Я – дівчинка-українка, я – хлопчик-українець).

  • Це – Саша. Так!

  • Сашу я дожену

І брязкальце відберу.

  • А тепер я хочу запросити вас до своєї гри.

Гра зі стрічками.

  • Діти, у кого зелені стрічки – стали всередину кола,

у кого червоні – присіли,

у кого жовті – руки на бочок,

у кого сині – показали каблучок.

- А тепер всі разом робитимемо однакові рухи.

- А у нас є стрічки нові, різнокольорові,

Ось такі, ось такі, кольорові і легкі,

Ними гордо погойдали,

Ось які, ось які, стрічки гарні і нові.

Стрічки в гору ми підняли, «До побачення» - сказали!

  • У народі кажуть: «Чим багаті тим і раді». І у нашій оселі запахло справжнім короваєм.

(Діти плещуть в долоньки)

  • Коровай, коровай, усіх нас ти пригощай!

Інтегроване заняття з мовленнєвого спілкування

та малювання

«В гостях у казки»

(ранній вік 2 – 3 роки)

Програмовий зміст: Вчити дітей уважно слухати та доповнювати знайому казку, та дивитися настільний театр. Продовжувати вчити відповідати на запитання. Активізувати мовлення дітей, розширити їхній словниковий запас на основі уточнення уявлень про навколишній світ з використанням сюжету казки «Курочка Ряба». Продовжувати розвивати вміння та навички малювання фарбами та познайомити з нетрадиційною технікою малювання (паличкою). Виховувати ввічливе ставлення до дорослих, любов та інтерес до усної народної творчості та зображувальної діяльності. Розвивати творчість та естетичний смак.

Матеріал: Хатка, дід, баба, Курочка Ряба, яйце, мишка, книжечка, жовта гуашева фарба, палички, стаканчики, зразок із зображенням курки, курчатка, атрибути до гри.

Попередня робота: розповідання дітям казки «Курочка Ряба» з показом ілюстрацій, розучування пальчикових ігор, вивчення віршів.

Хід заняття:

- А у нас сьогодні свято,

В групі є гостей багато.

Давайте привітаємось.

Усміхнись сусіду справа,

Усміхнись сусіду зліва,

Усміхніться ви гостям,

Вони раді будуть вам.

  • Ой, який гарний настрій у діток. Усі веселі. Тільки я трішки засмутилася. Коли до вас ішла, казочку несла, та по дорозі спіткнулася і казочку загубила. Давайте її пошукаємо разом. А поїдемо шукати поїздом.

(Діти стають один за одним, тримаючись за пояс руками один одного)

  • Ану, покажіть який гарний поїзд у нас. А щоб веселіше було їхати давайте заспіваєм.

Паровозик поспішає,

З малюками вирушає

У мандрівку не просту

- Ту-ту-ту

  • А ось і зупинка. Чиясь хатинка стоїть і колода біля неї лежить. Давайте сядемо на колоду (діти сідають) та дізнаємось, хто живе в цій хатинці.

  • А живе в цій хатинці дідусь і бабуся.

  • Бабусю, дідусю, ми загубили казочку і її шукаємо.

  • Ко-ко-ко (з’являється курочка з книжечкою).

  • Чи цю ви казочку шукаєте?

  • Так, дякуємо, курочко.

  • Діти, послухаємо казочку, а ви мені допоможете: я буду починати, а ви її закінчувати.

  • Жили-були дід і баба, і була у них … (Курочка Ряба).

І знесла курочка … (яєчко).

Дід, що робив … (бив, бив, не розбив)

Баба била, била … (не розбила)

А бігла мишка, хвостиком зачепила, яєчко покотилось та й … (розбилось).

Дід що робить … (плаче)

Баба … (плаче)

Курочка сумує, що дід і баба плачуть.

  • Не плач, діду, не плач, бабо, знесу вас яєчко не просте, а золоте.

  • То в яку ми казочку попали?

  • Що знесла курочка?

  • Хто бив яйце?

  • А хто розбив?

  • Як курочка заспокоювала діда і бабу?

  • Але, щоб курочка знесла яєчко її треба погодувати, тому що вона зголодніла.

  • А що ж вона любить їсти?

  • Зернятка, хлібчик, черв’ячки, водичку пити.

  • А ця курочка, що їсть?

  • Зернятка.

  • Де лежать зернятка?

  • На тарілочці.

  • Які вони?

  • Круглі.

  • Якого кольору зернята? А тарілка?

  • Тарілка велика, а зернятка маленькі.

  • А ось у нашої курочки немає зерняток.

  • Давайте намалюємо для неї зернятка. Але спочатку підготуємо пальчики до роботи.

Пальчикова гра

Ось цей пальчик спочивав,

А цей пальчик задрімав,

А цей пальчик тільки ліг,

А ці дружно з ліжка плиг.

Встали пальчики: Ура!

Малювати нам пора.

  • А малювати ми будемо сьогодні не пензликами, а ось такими паличками. Беремо у праву руку трьома пальчиками, набираємо фарби на кінчик палички і наносимо на тарілочку. Нехай паличка погуляє по тарілочці там, де захоче. Ось подивіться, як багато зерняток виходить.

  • А зараз сідаємо за столики і малюємо.

(Коли діти намалювали, то відносять до курочки тарілочки)

  • Молодці, діти. Курочка задоволена, поїсть зерняток, буде сита і знесе для діда і баби яйце.

  • А хто це розкаже вірш про курочку.

Курочки

На подвір’ї курочки,

Ціпу, ціпу, ціп!

Ось Маринка й Юрочка

Кришать ціпкам хліб.

  • Діти, а хто з’являється з яєць у курочки навесні.

(Вихователь показує курчатка).

  • А давайте пограємось, ви будете курчатками, а я квочкою.

Вихователь одягає дітям атрибути.

Рухлива гра «Квочка»

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток,

Діти-квіти «Квок».

(Після останніх слів всі діти розбігаються хто куди, а квочка крокуючи ловить їх та збирає до купи).

Гра відбувається 2-3 рази.

  • Дідусь і бабуся дуже вам вдячні й вирішили пригостити вас гостинцями

Гра-драматизація казки:

(молодший дошкільний вік 4-5 років)

Мета: Вчити дітей брати активну участь у спільних іграх. Зображувати

характерні особливості поведінки персонажів. Виховувати

дружбу, товариськість, вміння діяти узгоджено.

Персонажі:

Ведуча, Дід, Мишка, Жабка, Заєць, Лисиця, Вовк, Ведмідь,

Собака.

Ведуча:

  • Діти, ви любите казки? Сьогодні ми з вами потрапимо в казковий чарівний ліс, де зустрінемось з казкою.

Разом:

Ми сьогодні в ліс підем,

Казку в лісі ми знайдем.

Кругом себе повернись,

Казка, де ти. Нам з’явись!

По лісочку бігла мишка,

Щось в торбинці несла нишком.

Об пеньочок зачепилась,

Ту торбинку загубила. Ось вона.

Ведуча: Давайте подивимось, що в тій торбинці,

Помічник: Там казка!

Ведуча: А яка? Не знаєш? Ну що ж, відкриваю.

(витягує ведмедя)

  • Діти, напевно це казка про ведмедя. А які казки про ведмедя ви знаєте?

(витягує жабку)

  • Як ви думаєте, діти, яка це може бути казка?

(витягує кабана)

  • Ну що ж, діти, може це буде казка, яку ми назвали?

(витягує всіх героїв, рукавичку)

Стояв січень – холодна зима,

Дід загубив рукавичку – нема.

Тепер ходить по лісу блукає,

Рукавичку свою дід шукає.

А вона лежить аж у лісі

Під розлогим високим горіхом...

Незабаром і мишка прибилась,

Якраз в пору вона появилась.

Зирк, аж тут рукавичка лежить;

“Ось у ній тепер буду я жить”.

І живе вона в ній, поживає.

“Пі-пі-пі” – веселенько співає.

А тут жабка стриба, замерзає,

Швидко до рукавички, питає:

“Ква-ква-ква – рукавичка чудова,

Це для мене хатинка готова.

Ква-ква-ква, відчиніть, відкривайте,

Потісніться – гостей зустрічайте.”

Мишка чує і жабку вітає,

І з охотою відповідає:

“Пі-пі-пі, тут є мишка сіренька.”

“Ква-ква-ква, а я жабка маленька.”

“Ой, заходь, будем вдвох поживати,

Веселитись, добра наживати.”

Живуть удвох, живуть не горюють,

І співають, і разом працюють.

А тут зайчик сіренький стрибає.

Глядь – лежить рукавичка, питає:

“Чи хто є тут, а може нема,

Бо мене вже морозить зима”.

“Є тут, є тут і жабка і мишка,

Розглядаєм про півника книжку”.

“Я так замерз, може, впустите в хату,

Вас там двоє – не дуже багато.

Я навчу вас лічити, читати,

Можу дрова рубати, співати.”

“Ну, заходь, буде нам веселіше,

Та утрьох трохи ще і тепліше.”

А сніжок все іде, посипає...

Аж тут вовчик бреде і зітхає:

“Де б присісти, де б душу зігріти.

Куди б сірому вовку подітись?”

Глянув вовк – рукавиця: “От чудо,

Це вже хатка для мене тут буде.

Стук, стук, стук – може хто вже тут є, поживає?

Ну, а може нікого немає.”

“Є вже, є, мишка, жабка і заєць,

Гризем моркву і хліба окраєць.

Пі-пі-пі, ква-ква-ква, - нам тут гарно,

Ми знайшли рукавичку не марно.”

“Гу-гу-гу, хоч вас там і багато,

Та пустіть і мене в вашу хату.”

“Та заходь, де тебе уже діти,

Лиш скажи, що ти вмієш робити?”

“Вмію хмиз я із лісу носити,

Зможу вам рукавицю втеплити,

Вмію піч розтопить, борщ зварити,

Все на світі умію робити.”

Завірюха мете, вітер свище,

А тут лиска бреде хвіст-хвостище,

Голоском своїм ніжно співає,

Хитро так рукавичку питає:

“Бач, яка рукавичка – мов хата.

Та там хтось хазяйнує завзято.

Стук-стук-стук, хто там є, відчиняйте,

І мене, красуню, - стрічайте!”

“А ти хто?” “Та я лиска-лисичка,

Ви погляньте, я така невеличка,

Я скраєчку десь там примощуся,

Може навіть клубочком згорнуся.”

“Та заходь, звірям треба дружити,

Нам без друзів ніяк не прожити.”

Їх вже п’ять, ніби ще небагато,

Всі живуть і працюють завзято:

Мишка хлібчик пече, підмітає.

Жабка пісню веселу співає.

Хитра лиска згорнулась і спить,

Вовчик дрова руба і мовчить,

Ну, а зайчик читати навчає,

Приніс букви і діток питає.

Вітер свище, завірюха гуде,

А тут ведмідь-набрід бреде.

“Я ведмідь клишоногий,

Дуже мерзнуть лапи-ноги,

А хатинки нема,

Наступає вже зима.”

Хто-хто...

(“Що нам робити, діти? Може, пустимо його скраєчку?”)

Ведуча:

  • Коли це дід оглядається – нема рукавички.

Дід:

  • Де моя рукавичка? Діти, допоможіть знайти рукавичку. Руки замерзли. Ось вона, та ще й ворушиться. Ой, та хто це в ній?

Собачка: - Гав-гав-гав!

(Звірі розбігаються. Дід забирає рукавичку)

Ведуча:

  • Діти, а чи щасливо закінчилася наша казочка? Чому?

  • Для діда – так, бо він знайшов рукавичку.

  • А для звірят?

  • А як можна змінити закінчення казки, щоб всі герої залишилися задоволеними?

  • (Щоб дідусь залишив рукавичку звірятам, а бабуся зв’язала йому іншу)

  • (Щоб дідусь запросив звірят до себе на зиму в хлів)

  • (Збудував звірятам будиночок у лісі)

  • (Звірята самі взялися дружно і збудували хатинку)

В кінці заняття всі діти стають навколо рукавички і, рухаючись по колу, співають:

Ми збудуєм новий дім,

Гарний дім, теплий дім.

Гарно й тепло буде в нім,

Весело усім.

( З останніми словами діти піднімають руки, а звірятка заходять в круг, всі плескають в долоні.)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
1
1
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!