! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Інноваційні технології навчання та виховання молоді

Опис документу:
В статті «Інноваційні технології навчання та виховання молоді», дається визначення поняття "інновація", "інноваційні педагогічні технології", розкриваються основні методологічні вимоги, аналізуються основні групи інноваційних педагогічних технологій та методів навчання

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Інноваційні технології навчання та виховання молоді

Костюченко К.М., викладач історії та суспільних дисциплін, спеціаліст вищої категорії ВП НУБіП України «НАК»

Із здобуттям незалежності 24 серпня 1991 року, з переходом на Болонський процес Україна зіткнулась з багатьма проблемами. Однією з них є інноваційні технології та їх впровадження в школах, вузах та серед молоді. Вчені, викладачі та молодь багато обговорюють цю тему, але мало хто її розуміє. Це пов’язано з недостатньою інформованістю суспільства, а також з:

  • складністю здолання інертності, обізнаності та традицій,

  • складністю визначення параметрів змін і очікувальних результатів,

  • браком умінь і навичок фахівця,

  • потребою попереднього навчання фахівця (більшість освітян не бажають змінювати старі форми і методи навчання та виховання).

Однак сучасні інноваційні технології дають багато можливостей для підвищення ефективності навчання та виховання молоді. Тому освітяни повинні дізнаватися про нові методи, форми, засоби навчання та вивчати нові досягнення прогресу, щоб бути на рівні молодого покоління. Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І.Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, «бездітною... без людською». У ній «людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів»[3, с.34].

Не всі згідні з цією оцінкою, але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають:

  • авторитарний стиль керівництва;

  • домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності студентів;

  • перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування;

  • породжені цими факторами невміння і небажання студентів учитися;

  • відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).

Головним завданням освітян є застосування інновацій в старшій школі і вузах. Мета статті - аналіз ключових понять даної проблеми, їх місце і роль в сучасній школі та доведення необхідності використання інновацій в навчанні та вихованні молоді.

Одним із шляхів модернізації освітньої системи України вважають упровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій і методів. Перш ніж розглянути ознаки інноваційних педагогічних технологій, з’ясуємо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу [5, с.105]. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська).

Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов. Педагогічна інновація - це результат творчого пошуку, оригінальних, нестандартних рішень; ідея, яка є новою для конкретної особи; ідея, для реалізації якої настав час; результат творчого пошуку, оригінальних, нестандартних рішень; процес створення та поширення нововведень для розв'язання педагогічних проблем.

Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на студента для формування цілісної, а не «часткової» особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток студента, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти [2, с.23].

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (концептуальність, системність, ефективність, відтворюваність). Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти [3, с.31].

Спочатку інновація сприймається як чужорідний елемент у педагогіці, часто викликає різку протидію. З часом педагогічна інновація перевіряється практикою, набуває масового визнання.

Педагогічні інновації описують за такими критеріями: новизна, що дає змогу визначити рівень новизни досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, суб'єктивний рівні новизни; оптимальність, який сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних, розумових сил; результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності викладача; можливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового впровадження в загальноосвітніх закладах.

Аналіз педагогічних інновацій проходить через кілька етапів: на першому етапі встановлюється відповідність нововведень вимогам до інновацій. Встановлюється, яка ідея покладена в основу новаторства викладача; наскільки ця ідея віддзеркалена в загальній системі вузу, підвищує педагогічну майстерність викладача і якість педагогічної практики в цілому; які методи і прийоми створені і використовуються автором, наскільки вони нові та ефективні – це мозковий штурм, коло ідей, мікрофон, займи позицію, навчаючи – вчуся, ажурна пилка, акваріум, прес, ток–шоу, рольова чи ділова гра. На другому етапі передбачається визначення виду педагогічних інновацій: педагогічна раціоналізація, педагогічне винахідництво, авторська концепція тощо. Одночасно виділяються параметри вивчення педагогічної інновації. На третьому етапі визначаються об'єми і критерії аналізу з позиції використання інновацій. На четвертому етапі — можливість професійного творчого самовираження викладача, розвитку його творчого мислення. На п'ятому — сфера використання педагогічної інновації.

Головними напрямками інноваційних перетворень у педагогічній системі є теорія, технологія (зміст, форми, методи, засоби), керування (мети і результати), навчальні заклади (реактивні або пристосовані, активні, активно-адаптовані, часткові, системні).

Інноваційний заклад освіти — навчальний загальноосвітній заклад, в якому педагогічний колектив експериментує, апробує чи впроваджує нові педагогічні ідеї, теорії, технології. В цих закладах використовують ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення студента в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації). Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра". Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання студентові можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання. Рольові заняття допоможуть розкрити особистість її творчий потенціал (наприклад, на занятті студент замкнутий, не впевнений, а при постановці сценки з життя він краще орієнтується, приймає активну участь в обговорені постановки епізоду з твору чи історичної дії).

В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання авт. О.Пометун, Л. Пироженко, ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх студентів. Залежно від мети заняття, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань [6, 7].

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості студентів, інформаційні технології здоров’я, зберігаючи технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Найбільш поширеною в Україні є технологія розвивального навчання (авт. Д.Ельконін, В. Давидов). Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення студентів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання [8, с.16].

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Слово «інтерактивне» складається з двох слів «інтер» та «активне». Перша частина слова – «інтер» - це приросток (префікс). Він походить з латинського «inter-», що означає «взаємно», «обопільно», «вкупі», «спільно», «між». Друга частина слова – «активне», також походить з латини – від слова «activus», що означає «рухливе», «діяльне», «жваве», «енергійне». Так що, «інтерактивне навчання» – це технології навчання, які дають можливість та сприяють студентам спільно, взаємно, обопільно та вкупі, жваво, енергійно й рухливо займатися під час навчального процесу.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей студентів.

Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що викладач за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні студентом, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає студентові спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому студент може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних, презентацій. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо - та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили студентам (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Мультимедійні презентації дозволяють швидкими темпами опанувати великий за розміром матеріал. Наприклад дисципліна «Історія Україна» в деяких вузах викладається за 15-18 пар. Студенти не в змозі опанувати 50-70 сторінок підручника за раз, а презентація та навчальний фільм допоможуть засвоїти матеріал в цілому. Презентація допомагає більше викласти матеріалу за менший час: не потрібні записи на дошці, пошуки тез чи питань в підручнику - студенти все бачать на екрані. Але ще не всі навчальні заклади і школи мають можливість це застосовувати на практиці (не має забезпечення, або тільки два класи чи аудиторії облаштовані новітньою технікою, або є проектор, але викладачі бояться його використовувати).

  • Під час лекцій в коледжі викладачі використовують мультимедійні презентації, деякі з них супроводжуються відео фрагментами. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Приклад таких занять з всесвітньої історії додається (викладач Костюченко К.М.);

  • Під час виконання практичних робіт з української мови за професійним спрямуванням заповнюються таблиці і бланки різних видів чи виконуються завдання в робочих зошитах. Деякі теми опрацьовуються за комп’ютером: студенти отримують методичні вказівки, пам’ятки і завдання, працюють над ними і відразу перевіряють якість роботи. Таким чином в ході заняття можна не лише оцінити всіх студентів, а й провести ефективну роботу з аналізу помилок, бо, виконавши всі завдання, студенти мають можливість порівняти свої роботи із правильними варіантами відповідей, які рекомендує викладач. Приклад такого заняття з української мови за професійним спрямуванням додається (викладач Мазуренко Н.Я.);

  • Під час заліку чи екзамену можна використовувати комп’ютерну програму, яка сама оцінює знання студентів, виставляє оцінки, зберігає в пам’яті прізвище, ім’я та по батькові студента, групу та результат оцінювання. Якщо студент не задоволений оцінкою, можна роздрукувати його роботу і прорецензувати її. Ця програма дозволяє за короткий час незалежно оцінити всіх студенів. Приклад екзамену і тематичного оцінювання з історії України додається (викладач Костюченко К.М.).

Електронна книга, як принципово новий навчальний засіб відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки. Існують електроні підручники, але не в усіх батьків є можливість придбати планшети чи електроні книги і не всі викладачі дозволяють користуватися ними на заняттях.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування студентів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:

електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

телеконференція - дозволяє викладачеві та студентам, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу. При школах та вузах створені сайти, де батькам і студентам можна побачити розклад, новини шкільного чи вузівського життя, в деяких навчальних закладах - оцінки, пропуски і домашні завдання. Тобто можливості бачити, чути, читати є, але не всі їх використовують. Ще 2400 років тому Конфуцієй наголошував: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».

Інтерактивне навчання у ВНЗ має свою специфіку. Основними видам навчання є лекції та семінари. Інтерактивна лекція, на відміну від традиційної лекції, яка характеризується тривалим монологічним викладом матеріалу лектором і певною пасивною позицією студентів, передбачає активну участь студентів, де використовуються ілюстрації, графіки, малюнки, слайди, роздатковий матеріал та технічні засоби. Також видаються коротке резюме лекції та інші матеріали (наприклад, друковані слайди), щоб студенти не відволікалися на ведення конспекту. Інтерактивна лекція незамінна при передачі великого об'єму інформації в структурованій формі. Дозволяє повідомити нові знання, виділити головні моменти теми, познайомити з методичними рекомендаціями з самостійного вивчення матеріалу тощо.

Семінар - колективне обговорення певної проблеми або теми навчального плану дисципліни у різноманітних формах (імітаційна, ділова, рольова гра, тренінг). Він сприяє активізації сприйняття інформації шляхом взаємодії викладача і студента.

Семінар - імітаційна гра - модель середовища існування, що визначає поведінку людей та механізми їх дій в екстремальних ситуаціях. Навчає приймати управлінські, господарчі, виробничі, соціально-психологічні рішення. Здійснюється різноманітна взаємодія: переговори, дискусії, публічна презентація матеріалу.

Семінар - ділова гра - модель взаємодії студентів у процесі досягнення цілей, які імітують вирішення комплексних економічних та соціальних завдань в конкретній ситуації. Дозволяє оволодіти системою знань, вмінь та навичок з конкретної професії, моделями поведінки та соціально-психологічних відносин у реальній виробничій ситуації.

Семінар - рольова гра - метод програвання (інсценування) ролей. Навчання через дію - найбільш ефективний засіб навчання. Власні переживання запам'ятовуються яскраво та зберігаються протягом тривалого часу.

Семінар - ситуаційний аналіз (розбір конкретних ситуацій, інцидентів). Доповнює більшість теоретичних аспектів дисципліни за допомогою введення практичних завдань. Дає можливість вивчити складні або емоційно значущі питання в безпечних обставинах.

Семінар - евристичні технології генерування ідей: "мозковий штурм", синектика, асоціації (метафори) тощо. Здійснюється генерування ідей усіма учасниками навчального процесу, активізуються інтуїція та уявлення, відбувається вихід за межі стандартного мислення.

Тренінг - активне оволодіння та розвиток знань, вмінь та навичок. Дозволяє за короткий проміжок часу оволодіти практичними ефективними вміннями та навичками.

Сучасний викладач добре розуміє, що настав час справжніх випробувань, пошуку нового змісту освіти, творення таких педагогічних систем, які б наповнювали новим життєтворчим, духовним змістом навчання й виховання не просто студента, а творчої особистості.

Тільки особистісно зорієнтована педагогіка, спрямовує викладача на розв’язання проблем, спонукає до творчості, до нових способів мислення та опанування сучасних освітніх технологій.

Виховання в педагогіці тісно пов’язане з предметним навчанням, з постійними прикладами і системністю. Інформація сама по собі не навчає дітей. Але, якщо інформація несе в собі ще й моральні складові, проходячи через чуттєве сприйняття студента, вона легко запам’ятовується, і що важливо, виховує його. Викладач не тільки передає знання, але і допомагає студентам стати кращими людьми.

Зараз прийшло нове покоління дітей, з новими життєвими завданнями. Вони повинні щось змінити на планеті на краще. Передові вчені вважають, що їх місія – підняти культуру і духовність на землі на більш високий рівень. Новому поколінню потрібна нова педагогіка. Інноваційна педагогіка є саме такою. Становлення й розвиток культурної гуманістично спрямованої людини, формування людини з високим почуттям обов’язку і відповідальності, здатної і готової відстояти свою соціальну позицію, прийняти потрібне рішення – це основне завдання всіх освітян. За допомогою інтерактивних технологій навчання, що сприяють розвитку активності, критичного мислення, самостійності, відповідальності, розумінню інших людей та співпраці можна підготувати фахівця, що буде конкурентоспроможним на сучасному ринку праці завдяки своїй соціальній та професійній компетентності.

Список використаних джерел

  1. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи: монографія

/Л. І. Даниленко. – К.: Логос, 1998. – 140с.

  1. Загвязинский В. И. Педагогическое творчество викладача: монография / В. И. Загвязинский. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

  2. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Ред. В.М. Мадзігон. – К.: Наукова думка, 2003.98 с.

  3. Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група BHV, 2006.

  4. Педагогіка вищої школи - Т. I. Туркот К. 2011.– 340 с.

  5. Пометун О.І, Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002.186 с.

  6. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний заняття. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. пос. - К.: Вид-во А.С.К., 2003. 192 с.

  7. Сиротинко Г. О. Інноваційний розвиток освіти: проблеми переходу від теорії до практики / Г. О. Сиротинко // Управління школою. – 2005.

– № 1. – С. 15–18.

  1. Хуторской А. В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика: науч. изд. / А. В. Хуторской. – М. : УНЦ ДО, 2005. – 222 с.

8

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Воркшоп як інноваційна освітня технологія»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись