! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Інформаційно-методичний збірник з питань правової освіти, морально-правового та превентивного виховання "Закон обов"язковий для всіх"

Опис документу:
До збірки увійшли матеріали роботи з питань правової освіти, морально-правового та превентивного виховання учнів: сценарії тематичних позаурочних заходів, досвід організації профілактичної роботи з учнями, методичні рекомендації, матеріали бесід, виховних годин тощо

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Державний професійно-технічний навчальний заклад

«Соснівський професійний ліцей»

«Закон обов’язковий

для всіх»

Інформаційно-методичний збірник

з питань правової освіти, морально-правового та превентивного виховання

Відомче видання.ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей».

Обговорено та схвалено до друку на засіданні методичної комісії з питань виховної роб оти, протокол № 7 від 18.02.2012р

Укладач : Л.В.Гоменюк, заступник директора з навчально-виховної роботи ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей»

До збірки увійшли матеріали роботи педагогічних працівників ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей» з питань правової освіти, морально-правового та превентивного виховання учнів: сценарії тематичних позаурочних заходів, досвід організації профілактичної роботи з учнями, методичні рекомендації, матеріали бесід, виховних годин тощо.

Концепція

превентивного виховання дітей і молоді.

Витяг

Суть, мета і завдання превентивного виховання.

Превентивне виховання - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства.

Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Превентивність має бути складовою будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес суттєво посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного виховання дітей і молоді:

  • створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

  • забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;

  • надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;

  • забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;

  • стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров'я;

  • сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.

Суб'єкти-об'єкти превентивного виховання:

  • діти дошкільного віку, учні загальноосвітніх шкіл, ПТНЗ, середніх спеціальних навчальних закладів, студенти;

  • неповнолітні, які перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);

  • неповнолітні, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику);

  • неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації місцях позбавлення волі або повернулися з них;

  • неповнолітні, які не мають умов сімейного виховання й опіки (сироти; неповнолітні з алкоголе. нарко-залежних родин; діти, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі);

  • молоді сім'ї, які потребують консультативної допомоги з догляду за дітьми; - сім'ї, які мають дітей з хибними проявами у поведінці;

  • з наркозалежністю чи протиправними вчинками; - педагогічні колективи навчально-виховних, позашкільних культурно-освітніх і інших закладів;

  • працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правових установ, медичних закладів;

  • працівники засобів масової інформації;

  • трудові колективи, громадські, благодійні організації, релігійні конфесії;

  • центри превентивного виховання.

Функції превентивного виховання

  • Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з'ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

  • Корекційно - реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов'язана із втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

  • Освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

  • Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо їі профілактики; відпрацювання медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі дошкільних, позашкільних закладів, шкіл, ПТНЗ, медичних та правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх та молоді.

  • Інтнегрaтивно - просвітницька функція передбачає збір, аналіз, адаптацію узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес у роботі з дітьми і молоддю.

Превентивне виховання здійснюється на трьох рівнях:

  • раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика);

  • вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція);

  • третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ре соціалізація).

Концепція правового виховання

Витяг

Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.

Основна мета правового виховання —дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, що застосовують право.

Ознаки (риси) правового виховання:

1) будується на засадах системи норм права;

2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин — дозволянь, зобов'язувань, заборон;

3) спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Зміст правового виховання -- це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за допомогою сукупності (комплексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.

Функції правового виховання:

1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку;

Правове виховання відбувається в правовому полі, у врегульованих правом сферах суспільних відносин. Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежними. Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини — вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права — її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає, що правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулювання і його механізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків.

  • Інформаційна довідка

Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без ких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі держави. Вони не можуть бути «відібрані» за свавіллям влади держави, оскільки не «дані» нею. Це природні невідчужувані права;

3) можливості, які не обмежені територією держави (позате-риторіальні) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Вони походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціа-льного, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки внесеш до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише об'єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини — визнання людської гідності кожної особи. З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.

Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і національного права.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p., Факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини (або Хартію прав людини). Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов'язок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі.

До сучасних міжнародно-правових актів належать:

  • Міжнародний білль про права людини, що проголошує невід'ємні права і основні свободи людини;

  • угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p., Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 p.);

  • конвенції, спрямовані на захист груп населення, що потребують особливої турботи з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 p., Конвенція про охорону материнства 1952 p., Конвенція про статус осіб без громадянства 1954 р. та ін.);

  • конвенції, що мають на меті захист індивіда від зловживань з боку державних органів і посадових осіб. До них належать також документи, що передбачають можливість окремих осіб домагатися розгляду їх скарг (петицій) на свій уряд у міжнародних органах (Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження та покарання від 10 грудня 1984 p., Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни і Додаткові протоколи до них 1977 p., Факультативний протокол та ін.).

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов'язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Держави, що взяли на себе зобов'язання виконувати міжнародні документи про права людини, зобов'язані створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Практично всі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які у загальній формі гарантують непорушність основних прав людини.

Україна є стороною практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв'язку з теперішніми соціально-економічними умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм.

Зміст і обсяг основних прав людини визначаються сукупністю таких соціальних чинників:

• інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами, суспільства;

• мораль суспільства, що переважає у даний період;

• мета прав людини і відповідність цим правам засобів, використовуваних державою (реалізація, забезпечення та обмеження прав).

Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, однак не тотожними поняттями. Громадянин — людина, яка законом визнається юридично належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави.

  • СЛОВНИК ОСНОВНИХ ЮРИДИЧНИХ ПОНЯТЬ,

ВИЗНАЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

    Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у покладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (у сфері управлінських відносин) правопорушення, санкцій особистого, майнового чи морального характеру.

    Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна дія або бездіяльність, яка охороняється законом і за як законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

    Гаранти прав і обов'язків - засоби й умови, які реально забезпечують повне і неухильне здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів.

    Громадянин - особа, котра перебуває у сталих юридичних зв'язках з конкретною державою, що затверджується відповідним громадянством.

    Громадянство - необмежений у просторі та часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, що зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов'язків.

    Держава - особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни.

    Державні символи - встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в окремих випадках символізується певний історичний або ідеологічний зміст.

    Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що виникає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних заходів дисциплінарного характеру: зауваження, догани, переводу на іншу роботу, звільнення з посади тощо.

    Дієздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

    Закон - акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

    Законність - правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного і суспільного життя.

    Злочин - суспільне небезпечне, протиправне, винне і карне діяння, що вчиняє чи може вчинити суттєву шкоду певним суспільним відносинам, які охороняє кримінальний закон.

    Конституція - основний закон держави, де регламентуються найважливіші з погляду держави відносини у сфері державного устрою, організації і функціонування органів держави, правового статусу особи.

    Корупція – одна з форм зловживання владою, пов'язане з підкупом посадових осіб.

    Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що наступає за скоєння злочину і полягає у застосуванні до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.

    Кримінальне законодавство - галузь права, яка визначає перелік суспільне небезпечних діянь, що є злочинами, і яке покарання слід застосовувати до осіб, винних у їх вчиненні.

    Людина - біологічна істота, наділена членороздільною мовою, здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці. Міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

    Місцеве самоврядування - право певної територіальної громади - мешканців села чи добровільного об'єднання в одну сільську громаду жителів кількох сіл, селища або міста - самостійно розв'язувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

    Норми права - формально визначені, сформульовані або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки загалього характеру, реалізація яких забезпечується державними примусовими заходами.

    Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, виданий у певному порядку компетентним державним органом, де встановлюються, змінюються або скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), що забезпечуються державними примусовими заходами.

    Норми моралі - соціальні норми, які регулюють поведінку людей внаслідок її оцінки з погляду категорій добра і зла.

    Обов'язок (юридичний) - передбачені у праві міра і вид необхідної поведінки суб'єкта.

    Особа - людина як суб'єкт, що має індивідуальні й інші ознаки та усвідомлює себе членом спільності подібних собі суб'єктів.

    Право - система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.

    Правова держава - держава, де панує право.

    Правовий статус особи - сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.

    Правоохоронні органи -органи, наділені державою компетенцією стосовно охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

    Правопорушення - поведінка суб'єкта, що порушує правові приписи.

    Правопорядок - відповідність суспільних відносин приписам норм права.

    Проступки - правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.

    Санкція - частина правової норми, де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб'єкта у випадку невиконання ним правил, визначених у диспозиції, або умов, встановлених у гіпотезі норми права.

    Соціальні норми - правила поведінки, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

    Суспільний порядок - порядок у суспільстві, що відповідає вимогам всього комплексу соціальних норм.

    Суспільство - форма життєдіяльності людей, яка склалась історично і відокремилась від навколишньої природи.

    Цивільно-правова відповідальність - вид юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи при недотриманні нею договірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав (посягання на честь, гідність особи). Полягає у покладанні на винних обов'язку відшкодувати заподіяні потерпілим збитки.

    Юридичні факти - конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення правових відносин.

    Явка з повинною - добровільне звернення громадянина до органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду із заявою про скоєння ним злочину

Ліана Гоменюк

Заступник директора з навчально-виховної роботи

Робота інженерно-педагогічного колективу ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей»

з питань превентивного та морально-правового виховання

Важливою ланкою виховного процесу в ліцеї є правовиховна робота, яка спрямована на попередження проявів негативної поведінки в учнівському середовищі, профілактику злочинності та правопорушень, попередження проявів жорстокості та насильства, аморальних вчинків, випадків дитячої бездоглядності та безпритульності, боротьбу із шкідливими звичками.

Проблема превентивності (попередження усього негативного) є досить актуальною в сучасному молодіжному середовищі в цілому, а серед контингенту наших учнів вона особливо загострена, адже серед них велика кількість дітей з неповних, неблагополучних сімей, котрі ще з дитинства були обділені батьківською турботою та увагою.

Інженерно-педагогічний колектив ліцею проводить активну роботу по профілактиці злочинів та правопорушень, підвищенню рівня правової освіти молоді.

Вся робота даного напрямку є плановою. З метою попередження випадків правопорушень та злочинності, аморальних вчинків, проявів жорстокості та насильства, випадків порушень внутрішньої дисципліни, скоєння необдуманих, необачних вчинків, випадків вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, паління в ліцеї розроблено та впроваджуються:

  • план заходів щодо виконання програми правової освіти населення Рівненської області на 2011-2015 роки;

  • план заходів щодо виконання обласної комплексної програми профілактики та правопорушень на 2011-2015 роки;

  • план заходів ДПТНЗ «Соснівський професійний ліцей» по породженню злочинності та правопорушень серед учнів на 2011-2012 навчальний рік;

  • план роботи штабу профілактики та план роботи лекторію правових знань на навчальний рік;

  • план заходів по попередженню шкідливих звичок, випадків вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, паління ;

  • план роботи інженерно-педагогічного колективу з учнями , які схильні до скоєння протиправних вчинків та перебувають на внутрішньому профілактичному обліку.

Уже з перших днів навчання, класні керівники, майстри виробничого навчання , вихователі глибоко вивчають особистість кожного учня, його нахили, інтереси, захоплення; знайомляться з батьками, з’ясовують обставини, в яких проходить життя їхніх вихованців. Такі спостереження дають змогу уже за місяць-півтора сформувати списки учнів з « групи ризику», схильних до правопорушень та поставити їх на внутрішній профілактичний облік. Учнів з неблагополучних сімей беремо на особливий контроль. З цими категоріями дітей протягом всього навчального року, особливо активно проводиться право виховна профілактична робота: вони перебувають під постійним наглядом наставників з числа педпрацівиків, з ними проводяться індивідуальні бесіди, вони залучаються до роботи в гуртках, секціях.

Важливою ланкою у системі право виховної роботи є діяльність лекторію правових знань, керівником якого є викладач права Онищук Л.М., яка доносить до учнів знання закону, прищеплює почуття відповідальності за свої вчинки. Робота лекторію правових знань має право освітній характер.

Профілактична робота по попередженню злочинів та правопорушень, випадків жорстокості, насильства, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, проводиться кожній групі, де майстер в/н, класний керівник ретельно продумують заходи по морально-правовому вихованню. Дні дисципліни, які проводяться щочетверга в групах, дають можливість підводити підсумок такої роботи за тиждень, проводити роз’яснювальну роботу, застерегти від негативних вчинків.

Щомісяця в ліцеї проводиться засідання штабу профілактики згідно із складеним планом. На засіданні штабу не лише обговорюються негативні вчинки учнів, а й відшуковуються причини, що призвели до таких дій , йдуть пошуки шляхів, які допомогли б учням зрозуміти їхні хибні вчинки та виправити поведінку.

В ліцеї систематично проводяться такі превентивні заходи:

  • тематичні виховні години та бесіди («Поважати закон - поважати себе», «Молодь проти шкідливих звичок», «Алкоголь викрадач розуму», «Адміністративна та кримінальна відповідальність», «Поговорімо про моральні норми та цінності», «Хуліганство , як правопорушення», « Крадіжки – це злочин» та ін..);

  • бесіди-зустрічі із працівниками правоохоронних органів, соціальної служби у справах сімї, дітей та молоді, служби у справах дітей Березнівської РДА( щоквартально);

  • дні дисципліни( щотижня);

  • аналіз та обговорення негативної поведінки учнів на лінійці, засіданнях ради профілактики та штабу профілактики (постійно) ;

  • рольові ігри (правові турніри, судові засідання тощо);

  • психо-корекційна робота;

  • тиждень закону та права, тиждень боротьби із шкідливими звичками.

Значну роль у превентивній діяльності відіграють зв’язки з батьками учнів. Батьки учнів схильних до правопорушень, викликають в ліцей для проведення бесід. Майстри виробничого навчання, класні керівники виїжджають по місцю проживання учнів, пояснюючи батькам міру відповідальності за скоєні злочини їхніми дітьми.

З метою профілактики правопорушень та злочинів піклуємося про те, щоб учні могли цікаво й змістовно проводити вільний час. Для цього створені відео зал, проводиться дискотеки, позаурочні розважальні та виховні заходи.

У ліцеї працюють гуртки художньої самодіяльності, технічної творчості, спортивні секції, до роботи в яких обов’язково залучаються учні з групи ризику.

Крім того з учнями систематично проводяться інструктажі під розписку про заборону вживання спиртних напоїв, паління, вживання та розповсюдження наркотичних речовин, правил поведінки в громадських місцях, про заборону здійснення протиправних вчинків та інструктажі з безпеки життєдіяльності.

Однак заходи, спрямовані на попередження злочинів і правопорушень, не завжди дають відповідний ефект.

Як правило, правопорушення й злочини здійснюють учні, які проживають в не благонадійних сімях, де батьки не можуть бути прикладом для своїх дітей. Всі роки, коли формується характер дитини,вона проживає в сімї, вбираючи в себе, наче губка, хороше, якщо воно є, й погане, що буває, на жаль, частіше. І нам, педагогам, тоді дуже важко переконати учня у протилежному: на словах він ніби погоджується з тим, про що говорить, а на ділі робить так, як навчали своїм непедагогічним прикладом батьки.

Велику увагу приділяємо психолого- педагогічному супроводу дітей. Намагаємося, щоб кожна дитина була наділена увагою та теплом. Вивчаємо особливості характерів дітей, ситуацію в сімї і намагаємося не залишатися байдужими та не стояти осторонь їхніх проблем. Саме тому проводимо індивідуальні бесіди, надаємо поради, консультації та психологічну підтримку.

Алкоголь і алкоголізм, їх шкідливий вплив

Матеріали виховної роботи з учнями

Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі паталогічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Близько 5% підлітків, які почали вживати алкоголь у цьому віці, закінчують життя у психічних лікарнях, наркологічному диспансері, або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду.

У травній системі алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю, тощо). Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б.

Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому, що алкоголь ослаблює опірність організму.

Дуже поширена думка про корисність алкоголю як засобу, який підвищує апетит. Дійсно після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку, і в більшості випадків покращується апетит. Проте, це може спостерігатися тільки спочатку, поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, він подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту.

Також зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.

Дослідження, які були проведені групою вчених під керівництвом А.В.Царенка, виявили тривожну тенденцію. Шляхом анкетування більше як 2000 школярів м. Тернополя було встановлено, що якщо серед підлітків у віці 14-15 років періодично вживають алкогольні напої близько 30% опитаних, то в 16-17 р. їхня кількість збільшується в 2,7 раза і становить близько 80%.

Результати аналізу основних причин, що зумовлюють вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагнення до незалежності та самоутвердження, наслідування прикладу старших ( утому числі батьків). Напружена психологічна атмосфера і часті конфлікти у сім’ї. Характерно, що більшість старшокласників пізнало смак алкоголю в сім’ї, а далі місцем вживання спиртного стала компанія.

Вживання і зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в дитячому, підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці відсутній спеціальний фермент – алкоголь - дрідногеназа, який розщеплює етиловий спирт на прості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків.

В організмі людини, яка вживає алкоголь змалку, набагато швидше формується алкогольна залежність. Вчені вивчивши біографії декількох сотень хворих, які перебували на лікування з приводу алкоголізму, виявили. щ більшість із них почали вживати спиртні напої у віці – 12-18 років. На лікування вони потрапили тільки у 25-35 р., маючи тяжкі ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушення психічної діяльності, в стані вираженої соціальної деградації.

Вкрай небезпечні є гострі отруєння алкоголем. Вживання великої дози алкоголю спочатку спричиняє глибокий алкогольний сон, а кожен може зумовити розвиток серцевої слабкості, навіть паралічу серцевого м’яза і дихання. Випадки раптової смерті серед алкоголіків дуже поширене явище.

Таким чином, основна небезпеки вживання і зловживання спиртними напоями, особливо у підлітковому та юнацькому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжкі захворювання – алкоголізм – і проявляється у необоротному ураження УНС та всіх органів і систем. Алкоголіки стають байдужими до роботи, сім’ї, дітей, відсунувши в бік і ніші різнобарв’я людського життя.

Отже, людина, яка не здатна сказати “ні” зловживанню алкогольними напоями, стає на шлях, що може призвести її до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і врешті-решт, до загибелі.

Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні а бо “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань вашого світогляду.

Вживання і зловживання алкогольними напоями особливо небезпечно в дитячому і підлітковому віці, коли вже завершилося формування організму. У цей період у печінці відсутні спеціальний фермент – алкоголь дегідрогіназа, - який розщеплює етиловий спирт на прості токсичні сполуки.

Вкрай небезпечним є гострі отруєння алкоголем. Основна небезпека вживання і зловживання спиртними напоями, особливо в підлітковому і юнацькому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності, яка поступово переходить у тяжкі захворювання – алкоголізм – і проявляється у необоротному ураженні центральної нервової системи та всіх органів і систем. Розвиваються і психічні зміни, які супроводжуються пригніченістю злісною дратівливістю. Алкоголік стає байдужим до роботи, сім’ї і дітей, настає зниження вищих емоційних емоцій.

Про шкідливість куріння

Матеріали виховної роботи з учнями

Що таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органчні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.

Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.

Давно вже став звичним плакат — "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці а також риби і земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палочки нікотином і доторкнутися нею до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб в акваріумі.

Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину. Викурюючи 20-25 сигарет на день.

Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і ще неприємніші відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, трестіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ та ін.

Тютюновий дим, який вдихає курець, насамперед потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім — у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок

Курці частіше хворіють на запалення легень, туберкульоз, захворювання у них мають тяжкий перебіг.

Учені встановили, що куріння — один з основних чинників, які призводять до того, що розвивається рак легень. Захворюваність на рак легень серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Тютюновий дим згубно ідє на серцево-судинну систему, дихальну систему та органи травлення.

Лише в США, де палить 29% дорослого населення, щорічно від хвороб, викликаних цією шкідливою звичкою, вмирає 390 тис. людей, а витрати на лікування захворювань, пов’язаних з палінням, разом із збитками від зумовлених ним простоїв становлять від 50 до 100 млрд. доларів щорічно. “Цигарки – єдиний дозволений для продажу продукт, використання якого спрямоване на те, щоб убити споживача”, каже міністр охорони здоров’я США Л.Саллівен. – Компанії продають смерть заради одержання прибутків”.

Особливої шкоди завдає куріння жіночому організму. Обстеження, проведене в Гарвардському університеті в США, свідчать, що серед жінок, які протягом 20 років випалювали 26 і більше сигарет за день, 80% померли від коронарних захворювань серця. В цій групі ризик смертельних приступів виявився в 5,4 рази більшим, ніж серед тих, хто не палить. навіть одна – чотири сигарети на день збільшують ризик коронарних захворювань у 12,4 рази. Абсолютно неприпустиме паління для вагітних жінок – це в 100% випадків призводить до ненормального розвитку дитини, появи аномалій, зокрема й генетичних, передчасного переривання вагітності тощо.

Величезної шкоди завдає пасивне паління, коли людина, що не палить, змушена вдихати повітря, отруєне тютюновим димом.

Паління серед дітей і молоді здебільшого зумовлене намаганням стати схожим на дорослих чи кіно героїв, що палять. А тим часом на Заході паління стає немодним. Згідно з законом, прийнятим у Нью-Йорку в 1988 р., різко обмежується куріння в громадських місцях. Фірми, що мають понад 15 співробітників, ресторани, розраховані на 50 і більше місць, зобов’язані мати окремі приміщення для тих, хто палить, і тих, хто не палить. Порушення цих правил загрожує фірмі колосальними штрафами. З огляду на такий закон і додаткові витрати, які фірми несуть у зв’язку з оплатою лікування захворювань курців, багато з них перестали брати на роботу людей, що палять.

Тютюновий дим – це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. Мова йде про паління. Підраховано, що людина, яка палить сигарету, вдихає повітря, забруднення якого в 384 000 разів перевищує ГДК. У абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона знаходиться в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-які норми. Вдихати тютюновий дим у чотири рази шкідливіше, ніж вихлопні гази автомобіля безпосередньо з вихлопної труби.

У тютюновому димі, крім слабкого наркотика – нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин – чадний газ, бензпірен (сильний канцероген, тобто речовина, що спричиняє рак) і багато інших. Протягом останніх десятиліть тютюн став набагато отрутнішим, ніж скажімо в ХІХ ст., через те, що тютюнові листки характеризуються надзвичайною гігроскопічністю й активно поглинають з повітря шкідливі домішки, аерозолі, кількість яких дедалі збільшується.

Такої атмосфери, яку створює для себе той, хто палить, немає в жодному суперзабрудненому промисловому центрі. Щорічно на Землі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вмирає 1,5 млн. людей.

Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять.

Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю. Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.

Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження сердечно-судинних захворювань. Доведено, що у курців на відміну від некурящих людей в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан, стенокардія та інші захворювання серця При цьому смертність, викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки менше, ніж у некурящих, при чому скорочення протяжності життя залежить від того, в якому віці людина почала палити. Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що являються причиною смерті курців, приходиться на долю сердечно-судинних захворювань. Більше 80 % хворих, що страждають хронічним захворюванням шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.

Велика організована боротьба з курінням в багатьох країнах призвела до зменшення курців. Але незалежно від цього велика кількість курців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Разом з цим підвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й в майбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоді всім, але особливо молодому поколінню, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання, тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов’язане майбутнє всього людства.

Куріння та його вплив на організм людини стають сьогодні соціальною і медичною проблемами. Доведено, що куріння тютюну є великою небезпекою для здоров'я і призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняються до передчасної смерті людей. Виявляється, що смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять. Також курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Куріння — соціальне лихо. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників підліток починає курити — спочатку робить одну затяжку, викурює одну сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знову і знову. І так куріння стає звичкою. А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.

Шкідливий вплив наркотиків на організм

Матеріали виховної роботи з учнями

Наркотики - це, по суті своїй, отрути. Вплив наркотиків і їх дія залежить від величини дози. Невелика кількість збуджує (посилює активність). Більша кількість діє заспокійливо (пригнічує активність). Ще більша кількість наркотиків діє як отрута і може вбити. Вплив наркотиків на людину, можна виявити у багатьох сферах діяльності.

Це правильно для будь-якого наркотику. Просто у кожного своя доза, хай там буде кава, миш'як або метамфетаміни. Впливають наркотики на людину різнобічно.

Наркотики блокують всі відчуття, як приємні, так і небажані. І, хоча наркотики можуть мати короткочасний бажаний результат у випадках, коли потрібно впоратися з болем, вони знищують здібності і жвавість розуму і затьмарюють думки. Так діють наркотики.

Впливають наркотики за певним сценарієм, але у кожної людини є вибір: бути мертвим з наркотиками або залишитися живою без них.

Наркотики впливають на розум

Коли людина про щось думає, вона подумки бачить картинку цього. Ці образи-картинки з уяви легко побачити. Заплющіть очі і подумайте про кішку, і ви побачите кішку. Щосекунди розум людини "фотографує" безліч таких зображень і зберігає їх для того, щоб розв”язувати різноманітні проблеми життя. Будь-яка кількість наркотиків впливає на розум і здібності.

Зазвичай, коли людина щось згадує, її розум працює дуже швидко, і інформація негайно надходить до нього з уявних образів-картинок. Але наркотики роблять ці уявні образи тьмяними та неясними і створюють прогалини або провали. Коли людина намагається витягти інформацію з цієї каші, вона просто не може цього зробити. Наркотики впливають, і змушують людину сприймати все повільно або почуватися тупою і призводять до того, що вона зазнає в житті невдач. Коли невдач стає дедалі більше і життя стає все важче, людина прагне приймати ще більше наркотиків чим пробує впоратися зі своїми проблемами.

Це може призвести до того, що наркоман буде спотворено сприймати події довкола нього. Як наслідок людина може почати поводитися дуже дивно і нерозумно. Вона навіть може почати бешкетувати. Ось який вплив справляють наркотики.

Як наркотики впливають на здібності

Один з міфів про наркотики говорить, що наркотики стимулюють творчі здібності. Однак, істина прямо протилежна.

Наркотики руйнують творчі здібності

Людина відчуває різні емоції. Існує ціла шкала таких емоцій, на верхівці якої ентузіазм, а в самому низу - апатія. Протягом всього свого життя люди рухаються то вгору, то вниз цією шкалою. Наркотики впливають на настрій людини.

Той, кому сумно, може вживати наркотики, щоб отримати позірне відчуття щастя. Однак такий спосіб не працює. Кокаїн дає людині фальшиве відчуття радості. Але коли дія наркотику припиняється, людина стрімко падає ще нижче, ніж була раніше. І з кожним разом це емоційне падіння все нижче і нижче. В решті решт, наркотики остаточно зруйнують всі творчі здібності людини. Залишки наркотиків накопичуються в жировій тканині тіла і впливають на людину .

Яким би не був вплив наркотиків, перш за все, вони залишаються наркотиками і негативно впливають на життя людини. Наркотики це не вихід!

Позбавтеся від впливу наркотиків і живіть вільним життям!

Наркоманія

Матеріали виховної роботи з учнями

Наркоманія (грецьке νάρκη "narkē" - сон, заціпеніння, і μ νία "Mania" - пристрасть, божевілля, потяг.) - хронічне захворювання, викликане вжитком наркотиків.

Наркоманія це біда самого наркомана, а також сльози рідних і близьких, іноді сторонніх, тому що наркотики часто призводять до нещасних випадків.

Наркоманія - це велика втрата для наркомана, але це і переважна більшість інших речей, усвідомлюють які не відразу, наркотики знищують дружбу. Наркоманія змусить знайти нових «друзів»: 1 наркоман може втягнути 12-17 людей.

Наркоманія, це помилкове уявлення про свободу. Наркотики роблять слабким і безвільним. Наркотики зроблять Вас своїм рабом. Наркоманія ставить хрест на навчанні.

Люди припускаються помилки в трьох випадках: їм дали неправильні дані; їм надали неповні дані і якщо є придушення. У всіх, кого скосила наркоманія, був присутній один з цих пунктів.

Морфінізм, героїнізм, кодеїнізм, гашишоманія, кокаїнізм, алкоголізм - все це наркоманія з певним ухилом - інакше мононаркоманія. Можлива пристрасть до їх поєднання - полінаркоманія (опійно-барбітуратна, алкогольно-барбітуратна, опійно-алкогольна та ін.). Зазвичай, в міру ослаблення "кайфу", наркоман у пошуках ейфорії починає додавати інший наркотик. Результат постійного прийому наркотиків - це отруєння та розлади у функціонуванні багатьох органів і систем організму. Таким чином, з регулярним прийомом доз наркотику, хворий на наркоманію з часом стає непрацездатним, і його стан лише дещо кращий порівняно з абстинентним синдромом (абстиненція - особливий фізичний і психічний стан, який з"являється у наркоманів після раптової й повної зупинки вжитку наркотиків).

Можливо наркоманія не така й погана?! Адже наркоман іноді буде змушений бути енергійним ... через деякий час, у пошуках однієї дози. Таким чином, наркотики штовхають до крадіжок і насилля.

2 / 3 неповнолітніх наркоманів стають злочинцями. Інша третина встигає зрости, звичайно, за винятком тих, кого наркоманія відправляє на цвинтарі ... Наркоманія та наркотики - причина багатьох захворювань. Понад 18 мільйонів людей вже померли від СНІД-у ... (2002р.)

Одна заможна родина, щоб уберегти сина від СНІД-у і гепатиту давали гроші і на дозу, і на одноразові шприци. Вберегли! Син не помер від СНІД-у, помер від передозування. Наркоманія взяла своє ...

Наркоманія може виникати як результат «експериментування», бездумної цікавості: Гєна давно дружив з Ігорєм, наркоманом. Ігорь переконав Гєннадія разок спробувати наркотик. Гєна був задоволеним, сподобалося: "Наркоманія, це прекрасно! Тільки ідіоти не пробують наркотиків." Ігорь першим уколом завжди поступався йому ... Одного разу першим вколовся Ігорь! Ну й що тут страшного? Нічого, лише СНІД теж іноді вміє псувати настрій ...

Наркоманія не мара, а неприваблива реальність: наркотики призводять до народження дітей-потвор. Наркоманія за останні 10 років породила світу мільйони дітей з вадами та серйозними порушеннями розвитку. Коефіцієнт інтелекту дітей, матері котрих під час вагітності вживали наркотики, на 30-40% нижче, ніж у інших дітей. Наркоманія багатьох опускає в апатію.

Наркоманія - це нещастя завжди, бо наркотики руйнують родини.

Наркоманія в країні скажено росте: у 2001 році в Росії кожного п'ятого злочину було скоєно у стані алкогольного сп'яніння. За алкоголем, друге місце посіла марихуана, на третьому був героїн.

Наркоманія - це зупинка всього доброго. Наркотики перешкоджають творчому та духовному розвитку.

Наркоманія та ломка. Ці два слова часто нероздільні. Ломка - хворобливий стан, пов'язаний зі звиканням організму до наркотиків.

Наркоманія це не вирок, з нею можна впоратися за допомогою ефективної програми реабілітації.

Алкоголізм

Матеріали виховної роботи з учнями

Алкоголізм, згідно визначення - хвороба, спричинена систематично вжитими спиртними напоями, яка характеризується потягом до них, що призводить до психічних і фізичних розладів і порушень у соціальній поведінці осіб, що страждають на цю хворобу.

Пияцтво, наприклад, не алкоголізм, це непомірне пиття спиртних напоїв. Воно породжує алкоголізм, але не є хворобою. Алкоголізм характеризується певними ознаками, які вирізняють його серед так званого «звичного», або «побутового», пияцтва.

Життя - це просто гра. І коли Ви знаєте правила гри, значно легше виживати. У цій грі є підводні камені, об які розбиваються долі людей, один з них - алкоголізм. Хвороба, алкоголізм, досить часто виводить людей з гри.

Алкоголь це етиловий, винний спирт. Хімічна будова винуватця алкоголізму досить проста - C2H5OH; це прозора рідина, що має специфічний смак і запах і, власне, є легалізованим наркотиком.

По тому, як розвивається алкоголізм, починаються стійкі і прогресуючі зміни в усьому організмі. Що дає алкоголізм? Саме з алкоголізмом часто зв'язують розвиток хронічного гастриту зі зниженим вмістом соляної кислоти в шлунковому соці, цирозу печінки, коли її функціональні елементи заміщуються жиром. Цирози печінки, що розвинулися внаслідок інших захворювань, при алкоголізмі набувають злоякісних форм. Алкоголізм сприяє більш швидкому розвитку і злоякісному перебігу судинних захворювань, наприклад, гіпертонічної хвороби. В організмі алкоголіка засвоїти вітаміни стає проблемою, тому передчасно виникають зморшки, ламаються нігті, випадають зуби, волосся; шкіра втрачає свою пружність і набуває землистого забарвлення. Все це - алкоголізм.

Алкогольні психози - психічні хвороби, які виникають і пов'язані з алкоголізмом. Алкоголізм - біла гарячка (затьмарена свідомість, зорові і слухові галюцинації, збудження, різні соматичні і неврологічні розлади), алкогольні галюцинації (переважно слухові галюцинації загрозливого змісту), марення ревнощів. Ось скільки «радості» дарує нам алкоголізм.

Провели опитування серед наркоманів, ніхто з них не передбачав, що стане наркоманом. Не думаю, що хто-небудь мріяв стати алкоголіком, хворіти на алкоголізм. Та й якщо поговорити з людиною, з яскраво вираженими рисами алкоголізму, можете почути: «Сам хворий!...»

Давайте поглянемо тепер на цілі країни, де займаються виноробством. Там «уміють» пити, у них існує навіть культура пиття. Грузія, Вірменія ..., Франція, Іспанія, Португалія, Італія ... в цих країнах найвищий відсоток хвороб печінки. Чи є у Вас ідея, що там нема алкоголізму?

Алкоголізм поширений повсюди. Алкоголізм у цих країнах дійсно поширений значно менше, ніж у Росії. Але кількість хворих на печінку дуже високий.

Про алкоголізм дізналися не в XX столітті. Близько 19 столітть тому давньогрецький письменник Плутарх промовив свою формулу: «п'яниці народжують п'яниць», він мав увазі не лише хронічних алкоголіків. Саме слово «алкоголізм» з'явився багато пізніше, але це не означає, що раніше не страждали на алкоголізм.

Ще один факт про алкоголізм: в кінці XIX століття французький лікар Демме, вивчаючи потомство сімей алкоголіків, встановив, що майже 50 відсотків їхніх дітей загинули у ранньому віці, а з решти тридцяти двох, десять страждали на епілепсію та водянку голови, дванадцять росли ідіотами і близько десяти були здорові. За іншими спостереженнями, до 80 відсотків дітей з судомами і нападами походять з сімей п'яниць. Змінені статеві клітини алкоголіків можуть стати причиною народження неповноцінних дітей.

Алкоголізм не щадить ні старих, ні молодих. Де дітям дозволяють час від часу вживати вино, небезпека вжитку ними спиртного за межами сім'ї в 9 разів вище, ніж підлітками, яким батьки забороняють пити. Реальність, на яку не можна заплющувати очі. Це дитячий алкоголізм.

Погляньмо на маленьких дітей: який у них алкоголізм?

Описано багато випадків алкогольного отруєння немовлят через те, що матері пили вино та пиво. Навіщо вони це роблять? На таке питання матері постраждалих дітлахів переважно відповідали: «Щоб було більше молока». Така «стимуляція» закінчувалася дуже прикро: у дітлахів виникали судомні напади, а іноді навіть розвивалися справжні напади епілепсії. Таких дітей називають «грудним алкоголіками». І у них є ця «чудова» хвороба - алкоголізм».

Результатом неетичних дії дуже часто є алкоголізм. У 2001 році в Росії кожен п'ятий злочин було скоєно у стані алкогольного сп'яніння.

Більше 8 грамів алкоголю на 1 кілограм ваги людини - це смертельна доза. Серед тих, кого торкнувся алкоголізм, 1/6 частина - це жінки ... Це лише невелика історія про алкоголізм. Тепер стає зрозумілим, що дає алкоголізм.

Алкоголізм ще нікому не приніс щастя.

Алкоголізм це не вирок, з ним можна впоратися за допомогою ефективної програми реабілітації.

Ознаки правопорушень

Матеріали виховної роботи з учнями

Правопору́шення — протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деякого спроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну відповідальність.

Основні ознаки правопорушення:

  • поведінка, виражена у дії або бездіяльності;

  • суспільна шкідливість або небезпечність;

  • протиправність діяння;

  • винність діяння;

  • юридична відповідальність

Склад правопорушення - сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Склад правопорушення криє в собі: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону. Об'єкт правопорушення - ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на яких посягає дане правопорушення.

Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на охоронюваний нормами права об'єкт, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди.

Ознаки об'єктивної сторони правопорушення є:

  • дія чи бездіяльність;

  • суспільне небезпечні та шкідливі наслідки;

  • причинний зв'язок між ними;

  • місце;

  • час;

  • спосіб;

  • засоби,;

  • обставини;

  • умови скоєння правопорушення.

Суб'єкт правопорушення - індивід чи колектив людей. Індивідуальний суб'єкт - це фізична особа, що є осудною і досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Розглядають також приватну особу, службову особу, спеціальний суб'єкт.Осудність фізичної особи характеризується тим, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними. Колективним суб'єктом правопорушення можуть бути юридична особа, державний орган, громадська організація тощо, дії яких зв'язані з колективним винесенням рішень.

Суб'єктивна сторона правопорушення - внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є провина, мотив і мета правопорушника.

Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільне небезпечного діяння і суспільне небезпечних наслідків у формі наміру та необережності.

Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільне небезпечні та шкідливі наслідки, бажає чи свідомо допускає їх настання. Залежно від вольового критерію намір поділяють на:прямий і непрямий.

У теорії права намір поділяють на завчасно обдуманий, такий, що виник раптово, неконкретизований.

Необережність у скоєнні правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховувала на запобігання їм, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Залежно від вольового критерію розрізняють такі види необережності, як самовпевненість і недбалість. У теорії права розрізняють і змішану провину, тобто таку, коли особа відносно суспільне небезпечного діяння має намір, а відносно суспільне небезпечних наслідків - необережність.

Мотив - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Мотив близько наближається до провини, але не зливається з нею. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.

Мета - це уява особи, що скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.

Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив показує, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета визначає спрямованість діяння право-I порушника, найближчий результат, себто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти. Види правопорушень -класифікаційні групи правопорушень за різними підставами. Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють злочини і проступки. Правопорушення підрозділяються на: злочини та проступки. Злочин — це передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне винне діяння, яке посягає на суспільний лад держави, її політичну, економічну систему, власність, життя, права та свободи особи.

Проступок — це правопорушення, яке завдає шкоду особі, суспільству, державі, здійснюється у різних сферах суспільного життя, має різні об'єкти впливу та юридичні наслідки. Розрізняють такі види проступків: — Конституційні — суспільно шкідливі протиправні вчинки, які завдають шкоду порядку організації та діяльності органів влади та управління, конституційним правам та свободам громадян, але не мають ознак складу злочину. — Адміністративні — це правопорушення, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, на відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави тощо (порушення правил протипожежної безпеки, митних правил тощо). — Цивільно-правові — це правопорушення у сфері майнових та пов'язаних з ними особистих немайнових відносин, які виникають між суб'єктами та складають для них матеріальну чи духовну цінність (напр., невиконання зобов'язань за цивільно-правовим договором тощо). — Дисциплінарні — суспільно шкідливі вчинки, які завдають шкоду внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій (напр., невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків працівником тощо). — Процесуальні — це правопорушення, які посягають на встановлені законом процедури здійснення правосуддя тощо.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ

Матеріали виховної роботи з учнями

Правопорушення — це протиправне винне діяння суб 'єкта, яке є особистісно або суспільна шкідливим чи небезпечним.

Види правопорушень (за ступенем суспільної або особистісної шкідливості):

— проступки (шкідливі правопорушення);

— злочини (небезпечні правопорушення).

Злочин — скоєне винно суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

Види проступків:

конституційне правопорушення - завдає шкоди державному ладу, основним правам і свободам людини та громадянина, його об'єктом виступають закріплені Конституцією порядок організації та діяльності органів державної влади, форма правління та устрій держави. Отже, об'єктом такого проступку можуть стати форма або апарат держави, а також конституційні права людини і громадянина;

цивільне правопорушення — завдає шкоди майновим і пов'язаним з ними особистим немайновим інтересам суб'єкта. Об'єкт цього правопорушення — майнові або пов'язані з ними немай-нові блага;

адміністративне правопорушення — протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський або державний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність;

дисциплінарне правопорушення — це правопорушення, яке за вдає шкоди внутрішньому трудовому розпорядку підприємств, установ та організацій.

Юридична відповідальність — це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обоє»язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать

Соціальною сутністю юридичної відповідальності є здійснювана «руками держави» природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальних інтересів, на «пошкодження» певних соціальних чи. особистих благ.

Інші види заходів державного примусу:

— попереджувальні, превентивні (наприклад, опис майна особи, яка визнана обвинуваченою у кримінальній справі; оголошення карантину сі місцевості, де виникла або може виникнути епідемія);

— праворевлізаціині (напрншад., примусове, за судовим рішенням, стягнення з особи аліментів на утримання її дітей);

-- припиняючі, присікаючі (наприклад, затримання особи, яка вчиняє хуліганські дії);

- відновлюючі (ухвалення судового рішення, яким керівник підприємства примушується поновити на роботі безпідставно звільненого ним працівника);

— компенсаційні (зокрема, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної правопорушенням).

Функції юридичної відповідальності:

— правоохоронна — захист правопорядку від можливих або скоєних (зокрема, триваючих) правопорушень;

— виховна —- спеціальна превенція (тобто виправлення правосвідомості правопорушника з тим, щоб він більше не чинив правопорушень); загальна превенція (тобто вплив на правосвідомість усіх інших схильних до правопорушень осіб, щоб утримати їх від таких вчинків).

Принципи юридичної відповідальності є різновидом міжгалузевих принципів права (правового регулювання), а тому, як і інші принципи такого роду, вони субординовані, «підпорядковані» його загальним типологічним принципам.

У праві соціально-демократичної орієнтації юридична відповідальність передбачається у законодавстві тільки за:

— фізичне діяння (а не за думки, світогляд, соціальні чи осо-бистісні властивості);

— юридична заборонене діяння;

— винне діяння (проте можливі окремі винятки);

— власні дії правопорушника.

Види юридичної відповідальності:

конституційна;

адміністративна;

цивільна;

дисциплінарна;

матеріальна;

кримінальна.

Так чи інакше, критерієм видової класифікації заходів юридичної відповідальності мають бути юридична природа відповідного правопорушення та характер шкоди, шо ним спричинена.

Стадії юридичної відповідальності:

— виникнення відповідальності (з моменту вчинення правопорушення як юридичного факту, що викликає відповідне правовідношення);

— встановлення компетентними державними органами суб 'єк-та (та інших елементів) правопорушення;

— визначення виду і «дози» (міри) відповідальності (в акті застосування санкції відповідної правової норми);

— реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності, визначених відповідним правозастосувальним актом.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація інклюзивного середовища в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись