Інформаційні технології навчання як складова компетентності вчителя.

Фізика

02.09.2020

271

3

0

Опис документу:
У статті розглянуто проблеми впровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес, задачі діяльності учителя сучасного навчального закладу у підготовці до використання інформаційних технологій.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

ЯК СКЛАДОВА КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

В умовах сучасного життя, де учень потребує “вічних істин”, до традиційного “знати й вміти” додалося “бути й жити”. З цієї точки зору, головна задача сучасної освіти полягає не в тому, щоб передати учням суму знань, а у тому, щоб допомогти йому в оволодінні способами діяльності, які дозволяють діяти з орієнтацією на позицію іншої людини, соціуму, предметної області. Епоха висуває конкретні вимоги до кожного члена українського суспільства, яке має швидко пристосовуватись до нових економічних умов, бути готовим до розв’язання будь-яких проблем.

Україна поступово приходить до інформаційного суспільства, основними характеристиками якого є збільшення ролі інформації і знань у політичному, економічному, соціальному та культурному житті суспільства; створення глобального інформаційного простору, що забезпечить ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових ресурсів [1]. Тому виникає потреба у створенні освітньої системи, орієнтованої на запити інформаційного суспільства, що формує нову систему цінностей і пріоритетів.

Кожен учитель та учень для реалізації себе як особистості в такому суспільстві повинні мати сформовану інформаційну культуру, бо саме вона є важливим фактором успішної професійної та непрофесійної діяльності та захищеності людини, що й обумовлює актуальність обраної нами теми статті, мета якої дослідити інформаційні технології навчання у формуванні компетентного вчителя.

У науці цю проблему розглянуто в різних аспектах, що розвинуто у працях В.Адольфа, В.Беспалька, В.Бикова, В.Бондаря, А.Вербицького, О.Гриценчука, І.Іванюка, Н.Кузьміної, І.Малицької, Н.Морзе, О.Овчарук, С.Позняка, І.Родигіної, О.Савченко, Ю.Чернявської та ін. На їх думку, особливого значення сьогодні набуває модернізація, реформування системи освіти в усіх її ланках і виконання завдання якомога швидшої орієнтації педагогів на реалізацію потреб суспільства та його громадян. У цьому контексті сучасна освіта на всіх її рівнях має бути спрямована на розуміння вчителем потреби сприймати зміни, змінюватися самому, на розвиток творчих якостей суб’єктів освітнього процесу, розуміння того, що наслідки педагогічної праці безпосередньо залежать від рівня педагогічної майстерності вчителя, на формування компетентностей учнів та вчителів [2].

Проте реалізація цих завдань ще не забезпечує успішної діяльності суб’єктів навчального процесу. На думку І.Зязюна, вона буде успішною за умов дотримання принципів:

1) компетентнісного, особистісно-орієнтованого підходу;

2) зміни акцентів педагогічної діяльності;

3) спільної творчої діяльності вчителя й учня;

4) діяльності, що ґрунтується на ідеї подолання суперечностей, ідеї досягнення цілі;

5) виборі адекватних методів та технологій навчання [3].

Найбільш ефективним шляхом реалізації цих принципів є впровадження у навчальний процес інноваційних технологій, що забезпечують формування компетентностей учнів.

Питання інноваційних педагогічних технологій з початку ХХ століття цікавили багатьох учених-педагогів. Зокрема, теоретичні і практичні аспекти інноваційної організації навчально-виховного процесу знаходилися у центрі уваги відомих науковців В.Беспалька, А.Богданова, О.Євдокимова, І.Єрмакова, І.Козловської та ін.

Аналізуючи праці вчених, можемо констатувати, що перелік педагогічних технологій є досить широким, їх можливості – різноплановими. Сучасна педагогіка має різні погляди на інноваційні процеси в навчанні та вихованні, а принцип варіативності освіти дає змогу вчителям обирати найбільш оптимальні форми і методи роботи й відповідно конструювати навчальний процес, використовуючи різні джерела інформації [4]. На нашу думку, сьогодні компетентність педагога проявляється в оволодінні ним усім спектром сучасних інформаційних освітніх технологій – перш за все, активним використанням на уроках сучасних технічних засобів навчання, мережі Інтернет; умінням створювати презентації, тестові програми тощо. Інформаційні технології є могутнім засобом інтенсифікації занять і підвищення інтересу учнів до розвитку власних компетентностей. Ефективне використання таких технологій дозволяє учасникам навчального процесу: підвищувати самоосвітню діяльність, індивідуально розвиватися й самовдосконалюватися, бути здатним до вибору альтернатив, генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення та нести за них відповідальність.

На жаль, не всі вчителі використовують нову техніку на уроках. На думку деяких педагогів, крейда і дошка надійніші за техніку, якими б позитивними не були результати її використання. Для такого вчителя, який не має ніяких знань і досвіду використання комп’ютера, необхідність у застосуванні інформаційних технологій на своїх уроках – це, перш за все, страх перед необхідністю на якийсь час повернутися в стан "учня" через подолання бар'єра незнання і невміння.

У зв’язку з цим необхідно розробити шлях реалізації програми підготовки педагога – провідника інформаційних технологій у систему освіти, який реалізує завдання інтеграції інформаційних технологій у процес навчання.

Можна виділити основні види компетентностей, якими має володіти вчитель у ході опанування та використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі [5]:

  • Технологічна.

За наявності технологічної компетентності вчитель зможе найбільш ефективно використовувати програмні та апаратні засоби (наприклад, працювати з програмами створення презентацій, використовувати сканер, веб-камеру, інтерактивну дошку тощо.

  • Алгоритмічна.

За наявності алгоритмічної компетентності вчитель оволодіває сучасною системою розробки програмного забезпечення, навчається створювати алгоритми (наприклад, сценарії проведення уроків, диспетчери навчань за допомогою конструкторів).

  • Модельна.

За наявності такої компетентності педагог опановує професійні пакети комп’ютерного моделювання та використовує моделі електронних засобів навчального призначення (наприклад, моделі електронних засобів навчального призначення з фізики, хімії, біології, математики).

  • Дослідницька.

Такий учитель здатний застосовувати технічні засоби автоматизації досліджень (наприклад, виконувати лабораторні роботи з фізики, опрацьовувати матеріали до дослідницьких проектів).

  • Методологічна.

За наявності методологічної компетентності педагог активно використовує інформаційні технології для вирішення своїх соціальних потреб (наприклад, бере участь у форумах, листується електронною поштою, створює електронні посібники, ураховуючи правовий аспект подання та використання інформації).

Як показу досвід, щоб упроваджувати в навчальний процес інформаційні технології, учителю треба:

  • спостерігати за змінами в інформаційних технологіях, за появою нових;

  • мати відповідну техніку та програмне забезпечення;

  • мати відповідну літературу та передумови для її засвоєння;

  • кваліфікованого володіння самому певними інформаційними комп’ютерними технологіями;

  • створювати власні дидактичні засоби для учнів.

Осмислення необхідності оволодіння компетенціями в області інформаційних технологій – перший крок до формування нового сучасного навчального закладу в цілому.

В умовах Слов’янського педагогічного ліцею – закладу нового типу – компетентність учителя обумовлює його педагогічну майстерність і формується через різноманітні види діяльності: відвідування курсів підвищення кваліфікації, дистанційне навчання, роботу динамічних творчих груп, майстер-класи, самостійну пошукову роботу, наукову роботу з учнями тощо.

Нові комп'ютерні технології дозволяють підвищити ефективність навчання та об'єктивність контролю знань учнів ліцею. Запровадження інформаційних технологій у навчальний процес активно ведеться з 2004 року. Так, учителем української мови О.Бабенко та учителем інформатики Ю.Іваненком було розроблено тестову програму, що дозволяє оцінити знання учнів 10 класу з української мови з теми «Правопис частин мови»; учителем інформатики Ю.Іваненком разом з учнем 11 класу І.Ватраликом створено тестову оболонку на перевірку практичних умінь користування програмою Excel; учителем математики К.Власенко спільно з ученицею 10 класу О.Козьбан розроблено електронну гру «Ерудит», що вчитель ефективно застосовує на уроках алгебри; учителем Ю.Іваненком разом з учнями розпочато розробку навчальних посібників з використанням технології Flesh»; на уроках математики В.Сьомкін упроваджує систему математичного моделювання; усі вчителі ліцею активно використовують мультимедійні засоби навчання тощо.

На уроках фізики, як показує практика, використання інформаційних технологій, дозволяє учителю виступати вже не в ролі розповідача, а помічника та інструктора для своїх учнів. Такі уроки стають яскравими, цікавими, надовго запам'ятовуються учнями. Наприклад, ефективно застосовуючи програму Microsoft Power Point, при вивчені нового матеріалу з фізики та під час узагальнюючого повторення забезпечується динамічність уроку, ефективність, наочність, об’єм поданої інформації, підвищується інтерес до предмету в цілому.

У результаті копіткої роботи нами створено електронні додатки та слайди презентацій до уроків фізики з тем: «Тиск» (8 клас), «Механічна робота» (8 клас), «Електромагнітна індукція» (11 клас), «Механічні коливання та хвилі» (11 клас), «Ядерна модель атома» (11 клас), електронні довідники, що допомагає підготуватися до тематичного оцінювання та ЗНО.

Таким чином, упровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес – важлива і комплексна задача сучасної освіти. Учитель, який є професіоналом у своїй справі, прагне альтернативного підходу в навчанні і зацікавлений у використанні комп’ютерно-орієнтованих технологій, може стати необхідною об’єднуючою ланкою між інформатизацією суспільства, що неминуче насувається, та традиційним консерватизмом освіти.

Література

    1. Регіональна програма впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес. – Донецьк: Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2004.

    2. Хуторской А.В. Определение общепредметного содержания и ключевых компетенций как характеристика нового подхода к конструированию образовательных стандартов// Интернет-журнал "Эйдос". – 2003. – http://www.eidos.ru.

    3. Зязюн І.А. та ін. Основи педагогічної майстерності.– К., 1987.

    4. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Основа, 2005.

    5. Воротникова І.П. Система підготовки вчителів до використання інформаційних технологій у професійній діяльності у післядипломній освіті. http://www.loippo.lg.ua/konf_ikt.doc.

    6. Савченко О.Я. Новий зміст освіти в основній і старшій школі/ Савченко О.Я.// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Ізмаїл, 27-29 травня 2004 р.). – Київ-Ізмаїл, 2004. – 236с.

    7. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

    8. Електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс] / Гол. ред.: В.Ю. Биков; Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України. – 2008. – № 4(8). – http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em8/emg.html.

    9. Гришина Т.В. Освітня технологія як професійний пріоритет учителя. – Х.: Основа, 2003. – 96 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.