Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

« І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №SZ159643
За публікацію цієї методичної розробки Пархоменко Оксана Вячеславівна отримав(ла) свідоцтво №SZ159643
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

« І перед нею помолюсь,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої»

Учитель:

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу. Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. І сьогодні ми знову відкриватимемо з вами Шевченка, нового Шевченка. Тож наша Солоницька школа гостинно запрошує вас на зустріч із поетом, його словом, його душею!

Я іду на розмову з поетом,

Із пророком іду говорити.

Я іду на розмову відверту,

Свою душу я хочу відкрити.

Перед ним на коліна я стану,

Довго-довго я буду мовчати,

В очі чесні й відверті погляну,

І не смітиму й слова сказати…

Поряд з ним я-маленька краплина,

Що згубилася в хвилях Дніпра.

Та коли б мені тільки хвилину,

Я б до нього крізь хвилі дійшла!

Крізь віки я до нього б летіла,

Тільки б мить поряд з ним постояти.

Мені б тільки єдину хвилину…

Щоб з Шевченком могла помовчати…

( автор –Кисіль Тетяна)

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Мамусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

( Пісня «Зоре моя вечірняя»)

Ведучий

Цілий світ задивлений на Канів.

Дивне місто - що не говори.

Скільки чути - шириться осанна

З висоти Чернечої гори.

Ведуча

День у день - хурделиця чи спека –

З різних сіл, з містечок і країн

Йдуть до неї люди, наче в Мекку,

Йдуть з усього світу на поклін.

Ведучий

Йдуть, хоч стежка стелиться терново.

Йдуть і йдуть - без ліку і числа,

Щоб вогнем Тарасового слова

Очищати душі і тіла.

Ведуча

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги.

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведучий

Живими в пам'яті встають

Ярема, Гонта, Гамалія,

І Катерина, і Марія –

В людські серця проклали путь.

Ведуча

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

Ведучий

Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Т.Г. Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері.

Ведуча

Скільки витерпіли, скільки вистраждали героїні Шевченкових творів! Болем і стражданнями пройняті їх монологи!

( Виразне читання уривків із поем «Катерина», «Наймичка», «Відьма»)

Ведучий

Не поет - бо це ж до болю мало.

Не трибун - бо це лиш рупор мас.

І вже менш за все - "Кобзар Тарас",

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше - бунт майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала.

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ...

Ведуча

Пророцтво слів і символічна сила

Понять неволя, рабство і клеймо.

Вкраїна вся - осквернена могила.

Народ - буй-тур, запряжений в ярмо.

Кістки козацькі під столичним містом.

Копита знавіснілих диких орд.

Та хтось, нарешті, мусить відповісти

За все, що перетерпів мій народ!

Ведучий

Треба почувати твердий грунт під ногами й мати виняткову внутрішню силу, щоб прокладати мільйонам знедолених новий шлях проти течії. У Шевченка не було й хвилини впевненості у своєму майбутньому. І все ж таки він безоглядно вступив у бій.

Ведуча

Справді, на 47 років його життя випало 24 кріпацькі роки під рабовласницьким доглядом, 10 каторжних років солдатчини - під доглядом фельдфебеля, 4 останні роки - на поруках і під опікою жандармів. Тільки 9 років волі - учнем Академії мистецтв у Петербурзі і три літа пекучих дум на рідній землі.

Ведучий

Шевченко був державником, старався розбудити свідомість нації, допомогти їй збагнути, що без України навіть найталановитіші не позбудуться статуса малороса і раба. Актуально звучать слова поета:

В своїй хаті своя й правда.

І сила, і воля.

Ведуча

Шевченка знали, поважали, з ним дружили графи й князі. Він міг мати прекрасну кар'єру, якби забув про Україну і не плакав над її долею та не закликав націю спам'ятатися і поламати ярма неволі. Але Кобзар свідомо вибрав мученицький шлях і українську Голгофу.

Ведучий

Він був свідомий своєї боротьби і своєї жертовності, адже обстоював Україну навіть перед самим Богом, ризикуючи втратити безсмертя власної душі:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

(Танець)

Ведуча

Завірюха стугоніла, вила,

А мороз гострив свій білий ніж,

А Земля, од ляку задубіла,

На вітрах крутилася скоріш.

Щулились дороги, мерзли хмари,

В сіру безвість зносило міста,

А дуби стругалися на мари,

На труну, на віко, на хреста.

Ведучий

Петербурзьким шляхом по коліна

Грузнувши в заметах, боса йшла

Зморена, полатана Вкраїна.

Муку притуливши до чола.

Хурделяє хуга хуртовинна.

Засипає снігом очі вщерть.

І біжить до сина Україна

Одганяти знавіснілу смерть.

Ведуча

Цілу ніч надворі виє хуга.

Плаче, деренчить в віконнім склі.

Ні дружини, ні дітей, ні друга –

Тільки гілка вишні на столі.

Учитель

Доля не дала Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки - останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садочок біля власної хати над, Дніпром, та не судилося, не судилося, не судилося,.. За своє життя Кобзар закохувався багато разів. Любили й Шевченка, але кожного разу щось ставало на перешкоді одруженню. Оксанку Коваленко розлучили з Тарасиком-кріпаком обставини. Вирвавшись на волю, Тарас не скоро повернувся у рідне село, а коли приїхав, Оксана вже була одруженою жінкою.. Варвара Рєпніна кохала Тараса, та він мав княжну лише за друга. На засланні зустрілася Шевченкові вродлива Забаржада, дитя іншої нації, інших законів, і знову про шлюб не могло бути й мови. Обдарована Катерина Піунова була ще надто молода, щоб оцінити велич того, хто сватався до неї, а Ликера Полусмак за убогістю свого духа не збагнула, кого втрачає. Були ще й інші освічені, розумні жінки-дворянки: Закревська, Ускова, але їх зв'язував шлюб із законними чоловіками. Була ще Харитина Довгополенківна, та любила вона не Шевченка. Так і не вдалося Тарасові стояти під вінцем у церкві з подругою на все життя.

Ведучий

До вашої уваги роздуми коханих жінок Тараса Шевченка.

(Роздуми Варвари Рєнніної на фоні музики (“Місячна соната” Л. Бетховена):

Варвара Рєпніна

Так, він був українським Златоустом, вогником горицвіту, диво-едельвейсом, оксамитовою зорею на териконах ліричної поезії. Шевченко здавався мені, Варварі Рєпніній , простим, невибагливим. Краса душі його свята, любов благословенна... Часто у весняній вечоровій тиші, у Яготині, у нашій родині вирували хвилі його величної поезії, які зливалися у неповторну пісню... І ніжність, і сум від читання ним “Наймички” водограєм схвильованої ріки увійшли у моє серце. Кохання моє до нього розгорнулось чарівним огненним квітом. Коли б я могла передати усе, що пережила під час цього читання?! Моє обличчя було мокре від сліз, і це було щастям. Полум’я неповторних настроїв тривожили душу мою. Він приносив мені пролісковий злеліяний цвіт, синю весну в гарячих долонях і світанків безсоння, а на спомин лишив тільки сон, чудовий сон...

Я кличу знов свою любов.

Вона навіки в серці.

(Роздум Ганни Закревської (у виконанні учасниці):

Ганна Закревська:

Я, Ганна Закревська, у життя поета прийшла тихо і непомітно. Зустріч з ним була щасливою прозорою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття, що мені здавалось, чи можу я подобатись людині з такою багатою, щедрою душе... якимось невблаганно-тривожним поглядом дивився в мої очі, ніби сподіваючись, казав: “Бувають важкі хвилини, але вони неодмінно змінюються яскравими, світлими. У чергування світла і тіней – краса життя”. Востаннє ми бачились весною, коли у білім цвіті яблуні голубою думою шумлять на пелюстках трункого інею та зорями вечірньої Ворскли, - бо тут вистигала мудрість України із кожного живого насіння. Тарас лагідно поклав руку на моє плече і срібно-кришталево зринула пісня з його вуст “Ой зійди, зійди зіронько вечірня”, а на довгі вуса з очей повільно спадали сльози... Спалах сяйва його душі, золоті октави вечорової краси і розсипані в плесах зорі – все моє життя були спомином надії, любові.

Умів творити Кобзар, умів і любити...

(Роздуми Катерини Піунової (у виконанні учениці):

Катерина Піунова

У Нижньому Новгороді у 1857 р. під час спектаклю до мене підійшов Тарас Шевченко, посміхнувся, очами вогняними проник у мою душу і тихо промовив: “Вами, Катерино Борисівно, я любуюсь, коли бачу вас на сцені”. Я була щаслива і відчувала, як у глибокій, великій натурі Шевченка зароджується щось таке, що примушувало мене з кожної наступної зустрічі вважати його рідним і близьким. Так народжувалось велике почуття любові двох сердець. Вечірні сутінки лоскотали моє обличчя, гладили коси, на віях мерехтіли зорі, а усміх ласкавий його тривожив душу, цілюща тиша згойдувала небо, золотою сльозою вривався в моє серце промінь його сонця, творчості, кохання...Я горіла нетерпінням бачити його, без нього дні ставали мукою. Пливло на терезах часу весняне кохання, але враз якийсь незнаний дотик зупинив його, в щем і біль обернув.. А любов нерозділена квітом гірким, полиновим роз’єднала нас, і в безсонні заридали пелюстки троянд.

Ми не квіти , ми кохання, а кохання не можна зрадити” Тугим перевеслом спопеляючої любові зв’язав: листи-спогади Тараса, адресовані мені, актрисі, Катерині Піуновій.

Оксана Коваленко

Я тебе чекала роки й роки.

Райдугу снувала з рукава

На твої задумані мороки,

На твої огрознені слова.

Я тебе в Закревській поманила,

Я душею билась в Рєпніній.

А в засланні крила розкрилила

В Забаржаді, смілій і тонкій.

Ні мотиль-актриса Піунова.

Ні Ликери голуба мана

Цвітом не зронилася в грозову

Душу вільну, збурену до дна.

Я б тобі схилилася на груди.

Замість терну розсівала мак.

Та мені зв'язали руки люди.

"Хай страждає, - кажуть, - треба так".

Хай у ньому сльози доспівають

В ненависть, в покару, у вогні

І мене, знеславлену, пускають,

Щоб ридали вірші по мені.

Я - Оксана, вічна твоя рана.

Журна вишня в золотих роях,

Я твоя надія і омана.

Іскра нероздмухана твоя.

(Відеоряд «Кохання в житті Шевченка»)

Ведучий

Чернечу гору зеленить трава,

І оживає Канівська могила...

Безсила смерть, коли живуть слова,

І вічно житиме його поезій сила.

Ведуча

Шануйте коми кожної пір'їну

В розкриллях білих ста його томів.

Що зносили до сонця Україну.

Яку лиш він до слова розумів.

Він був поетом волі в час неволі.

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього незвичайна доля.

Та доля Україною була.

Ведучий

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

Учитель

Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Сценарій літературного вечора, приуроченого річниці з дня народження Тараса Шевченка. (Жінки у долі поета)
  • Додано
    02.03.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    168
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    SZ159643
  • Вподобань
    0
Курс:«Google сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
700 грн
190 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №SZ159643
За публікацію цієї методичної розробки Пархоменко Оксана Вячеславівна отримав(ла) свідоцтво №SZ159643
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти