І. К. Карпенко-Карий. Огляд життя і творчості. Театр «корифеїв».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. І. К. Карпенко-Карий. Огляд життя і творчості. Театр «корифеїв».

Мета: ознайомити учнів з розвитком національної драми в XIX столітті, з життям і творчістю І. К. Карпенка-Карого та театром «корифеїв»; розвивати навички самостійного добору інформації, виділення головного, цікавого, вміння виступати перед аудиторією; виховувати кращі людські якості характеру на прикладах життя і діяльності видатних людей.

Теорія літератури: драматичний твір.

ХІД УРОКУ

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Як відомо, художня література поділяється на роди: епос, лірику, драму. У драмі явища життя і характери героїв розкриваються не через авторську розповідь про них, а через вчинки й розмови дійових осіб, і призначена вона для сценічного втілення. Щоб написати драматичний твір, письменникам потрібно виявити неабиякий талант, адже глядачі не сприймуть багатослівні описи й роздуми, та й не все можна показати на сцені. Дія має проходити жваво, динамічно, емоційно та видовищно. Одним із найталановитіших драматургів XIX ст. був Іван Карпенко-Карий, з життям і творчістю якого ми й познайомимося сьогодні на уроці. Предметом нашої розмови буде також знайомство з театром «корифеїв» — видатним явищем в українській культурі.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виразне читання.

«Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене! Тільки з театру як з храму крамарів, треба гнать і фарс, і оперетку; вони — позор іскуства, бо смак псують і тільки тішаться пороком! Геть їх з театру! Мітлою слід їх замести. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця, і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводять в душу слухача жадання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу, паче снігу! Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитися своїх лихих учинків!.. Служить таким широким ідеалам любо!»

2. Слово вчителя.

Так устами свого героя Іван Карпенко-Карий виразив свою любов до театрального мистецтва і своє бачення завдань театру.

Хто ж такий Іван Карпенко-Карий? Детально ви познайомитеся з його біографією, прочитавши статтю підручника. А тепер — лише найцікавіші факти.

• Народився письменник в сім’ї панського економа Карпа Адамовича Тобілевича та колишньої кріпачки Євдокії Зіновіївни Садовської (батько викупив на волю дівчину й одружився з нею).

• Мати була неписьменною, але знала напам’ять п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка», часто співала пісні з цього твору.

• Справжнє прізвище його — Тобілевич. Псевдонім узяв від імені батька та від прізвища улюбленого персонажа п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого. Своїх дітей назвав на честь героїв цього ж твору — Назар та Галя.

• У чотирнадцять років почав працювати писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, а через шість років уже був столоначальником повітового поліцейського управління, потім — секретарем міської поліції.

• Родина Тобілевичів дала українському театрові чотирьох великих артистів: Івана Карпенка-Карого, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського і співачку Марію Садовську-Барілотті.

• І. Карпенко-Карий був письменником-драматургом, артистом, режисером, вихователем артистичної молоді й організатором театральної справи. Коли його вислали в Новочеркаськ за «політичну неблагонадійність», довелося працювати в кузні, бути палітурником. Як згадувала його дружина Софія Тобілевич, «приїхавши в село, Іван Карпович скидав з себе міську одежу, одягав просту, робочу, і брався до плуга, коси чи грабель, що були на черзі, разом із робітниками свого батька, з одної миски з ними їв і поруч спав, відмовившись від усіх вигод і звичаїв панського стану…

Спочатку селяни якось чудно дивилися на ту роботу, як на скороминущу панську примху, і не раз посміхались за плечима: „Чи скоро, мовляв, панові доведеться кинути косу і йти в холодок одпочивати?”. Та побачивши, що робота була справжня, нарівні зо всіма, перестали сміятись. Вони вміли цінить в людині працьовитість і витриманість».

• Написав 18 п’єс, серед них «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля», «Суєта», «Сава Чалий», які й донині не сходять із наших театральних сцен.

• Заклав хутір Надія на честь першої дружини Надії Карлівни Тарковської. Тепер там літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого.

3. Театр «корифеїв».

1) Розвиток аматорського та професійного театру в Україні у другій половині ХІХ ст.

а) Склад театру «корифеїв».

б) М. Старицький.

в) М. Кропивницький.

г) М. Садовський.

д) П. Саксаганський.

е) М. Заньковецька.

є) М. Садовська-Барілотті.

ж) Г. Затиркевич-Карпінська та ін.

4. Підсумок учителя.

З великим успіхом корифеї виступали не лише в Україні,а й у Курську, Саратові, Ростові-на-Дону, Казані та інших російських містах. А вистави труп Кропивницького і Старицького в 1886—1887 рр. у Петербурзі й Москві стали справжнім тріумфом українського сценічного мистецтва.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Доповніть речення.

«Найцікавіше повідомлення підготував (підготувала) …»

«Я захоплений (здивований) тим, що …»

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати матеріал про театр «корифеїв», біографію І. Карпенка-Карого, читати «Сто тисяч»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!