Художні засоби літератури. Порівняння (тренувальні вправи)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

7

П О Р І В Н Я Н Н Я

  1. Порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві.

  2. Порівняння – фігура художньої мови, коли предмети, явища, деякі реалії пояснюються через зіставлення їх з іншими, у яких пот рібні автору властивості, ознаки, моменти, аспекти виявляються виразно, ефективно, доступно.

  3. Порівняння – словесний вираз, у якому, у якому уявлення про про зображувальний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим предметом, що містить у собі необхідні для конкретизації ознаки в більшому вигляді.

Наприклад, в уривку з вірша В. Стуса: «У цьому полі, синьому, як льон, // де тільки ти — і ні душі навколо, // уздрів і скляк — блукало серед поля // сто тіней. В полі, синьому, як льон» — уявлення про синій колір поля конкретизується шляхом зіставлення його з льоном, в якому ознака синяви виявлена в концентрованішій формі. Порівняння має тричленну будову:

1) те, що порівнюється, або «предмет» порівняння (лат.comparandum),

2) те, з чим порівнюється, «образ» (лат. comparatum),

3) те, на основі чого порівнюється одне з іншим, ознака, за якою відбувається зіставлення (лат. tertium comparationis).

Наприклад, у порівнянні з вірша М. Костомарова «Брат з сестрою»: «Сія дівка не наймичка, // Пригожая, як панночка, // Молодая, як травиця, // Рум'яная, як зірниця, // Із далекої чужини, // 3 козацької України...» — «предмет» порівняння— «сія дівка»; образ порівняння — «панночка», «травиця», «зірниця»; ознака зіставлення — характерні риси дівчини «пригожа», «молода», «рум'яна».

В системі засобів поетичного увиразнення мовлення порівняння виступає, чи, точніше, психологічно сприймається як форма ускладнення епітета, свого роду розгорнутий епітет. «Проста вказівка на ознаку, що вимагає підкреслення, — пише в цьому зв'язку Б. Томашевський, — не завжди задовольняє вимоги виразності. Аби безпосередніше вплинути на почуття, потрібно більш конкретне уявлення про ознаку, про яку слід нагадати й до якої привертається увага. Тому інколи найменування ознаки супро­воджується зіставленням означуваного з предметом або явищем, що має дану ознаку в повній мірі». Розрізняють такі основні типи порівнянь — просте, поширене, приєднальне, заперечувальне.

1. Простим називається порівняння, в якому порівнювані предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками, наприклад: «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...» (О. Кобилянська).

2. Поширеним називається порівняння, в якому порівнювані предмети зіставляються одночасно за кількома ознаками, наприклад: «Слів є відмінна природа: одні є скучні і сіряві, // Як придорожні пили; другі, як свіжий пісок // На узбережжях відлюдних, нам радують око і душу; // Мужнє гранітне зерно треті нагадують нам; // інші — немов діаманти, що блиском споріднені з сонцем: // Розкіш таємну в душі будить їх радісна гра...» (М. Зеров). До особливого різновиду належить таке поширене порівняння, в якому «образ», тобто те, з чим зіставляється предмет, розгортається в окрему образну картину, яка може становити й самостійний інтерес. Подібні порівняння зустрічаються вже в Гомера. Неперевершеним майстром таких порівнянь вважається М. Гоголь: «Вошедши в зал, Чичиков должен был на минуту заж­

мурить глаза, потому что блеск от свечей, ламп и дамских платьев был страшный. Всё было залито светом. Чёрные фраки мелькали и носились врознь и кучами там и там, как носятся мухи на белом сияющем рафинаде в пору жаркого июльского лета, когда старая рубит и делит его на сверкающие обломки перед открытым окном; дети все глядят, собравшись вокруг, следя любопытно за движениями жёстких рук её, подымающих молот, а воздушные эскадроны мух, поднятые легким воздухом, влетают смело, как полные хозяева, и, пользуясь подслеповатостью старухи и солнцем, беспокоящим глаза её, обсыпают лакомые куски где вразбитную, где густыми кучами. Насыщенные богатым летом, и без того на всяком шагу расставляющим лакомые блюда, они влетели вовсе не с тем, чтобы есть, но чтобы только показать себя, пройтись взад и вперёд по сахарной куче, потереть одна о другую задние или передние ножки, или почесать ими у себя под крылышками, или, протянувши обе передние лапки, потереть ими у себя над головою, повернуться и опять улететь, и опять прилететь с новыми докучными эскадронами» («Мертві душі»).

3. Суть приєднального порівняння, за визначенням Б. Томашевського, полягає в тому, що «...спочатку подається предмет, а потім, коли вичерпана тема, яка стосується предмета, після сполучникового слова „так" подається образ»; Приєднальна форма порівняння вживана майже виключно в індивідуально-авторській поезії:

Як човен веселий, відчаливши в море, По синім кришталі за вітром летить І веслами воду і пінить, і оре, Лебежою шиєю в хвилях шумить, — Так дикий арап, поводи відпустивши Коню вороному, в пустиню біжить.

(Л. Боровиковськип)

4. Заперечувальне — це порівняння, побудоване не на зіставленні, а на протиставленні предметів. Ця форма порівняння найбільш типова для фольклорної поезії; в індивідуально-авторській поезії вона найчастіше використовується з метою стилізації:

Не китайкою покрились Козацькії очі, Не вимили біле личко Слізоньки дівочі: Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з'їли, — Така його доля.

(Т. Шевченко)

Порівняння, подібно до інших засобів художнього увиразнення мовлення, не лише конкретизує уявлення про предмет, про який ідеться, а й відображає емоційне ставлення до нього мовця.

Порівня́ння — троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. («Блукай та їж недолі хліб і вмри, Як гордий флоренцієць, у вигнанні» — Ю. Клен) або предиката — подібний, схожий, нагадує, здається та ін. («На людське серце свічка є подібна» — Б.-І. Антонич).

Своєю рухливою синтаксичною структурою, розширенням часового та просторового аспектів (минуле та майбутнє) порівняння різниться від метафори, де неприпустимі обставини часу та місця, — лаконічної образної формули, що посідає місце предиката у реченні.

Подеколи у порівнянні опускаються сполучники, наближаючи його до метафори: «Книги — морська глибина» (І. Франко). Трапляються випадки вживання порівняння у художніх текстах у вигляді придієслівного орудного відмінка: «Кришталь, кришталь… і золоті ворота / Горять на сонці дорогим вогнем» (О. Зуєвський).

Цей троп має велику традицію, він широко застосовується в усній народній творчості («Парубок, мов явір», «дівчина, як зоря» та ін.).

Їли, як люди, а покидали, як свині,

Їсть, аж за вухами лящить

Їсть, як за себе кидає,

Їсть, як іржа залізо,

Їсть, як погане порося,

Іде, аж земля гуде

Іде, як вода пливе.

Іде, як возом їде.

Іде, як сонний.

Інша рада гірш, як зрада.

Б'є, як обухом.

Б'ється, як пташка в клітці.

Б'ється, як риба в ополонці.

Б'ється, як телячий хвіст у петрівку.

Бігає, висолопивши язика, як пес.

Бігає, мов перелякана миша.

Бігає, мов скажений.

Бігає, як вітер у полі

Бігає, як вовк по степу.

Бігає, як заєць довгоногий

Бігає, як засватана

Бігає, як курка з яйцем.

Бігає, як Марко по пеклі.

Бігає, як ошпарений.

Босий, як пес.

Боюсь я тебе, як торішнього снігу

Боязкий, як заєць.

Брехливий чоловік — як вугіль; хоч не спалить, то очорнить.

Бреше, як попова собака.

Бреше, як сам знає.

Бреше, як шовком шиє.

Бридиться, як кіт салом.

Брови тонкі, як шнурочки.

Бубонить до себе, як баба на морозі.

Бубонить, як у бочку дме.

Буде погода, як не потече з неба вода.

Буде утіха, як з дірявого міх

Виграв, як Хома на вовні.

Видав, як наче на заріз

Видно, як удень

Вийде, як камінь з води.

Вилетів, як горобець із стріхи.

Вилетіло, як мак, а учинило, як птах.

Вилилась у матір, як з воску.

Вилупив очі, як баран.

Виляє, як собака.

Вимащений, як порося та ін.

М. Крупа у праці «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» зазначає, що загалом порівнянь, як і епітетів, дуже багато в романтичних творах. Здебільшого вони додають творові емоційності та піднесеності. Тривалий час епітети і порівняння були прикрашувальними засобами, притаманними поетичній мові, яка підкреслено, демонстративно протиставляла себе прозі. Класицисти, а пізніше реалісти цуралися такого зловживання, як їм здавалося, мовними прикрасами, намагалися робити мову стислішою і лаконічною.

Якщо ми пригадаємо описи природи чи портрети героїв у таких письменників, як В. Гюго, В. Скотт, Ф. Купер, О. Дюма, Г. Квітка-Основ’яненко та інших письменників, то помітимо, що, попри пригодницький характер сюжетів, ці описи занадто пишномовні, багатослівні, а з погляду сучасного читача – навіть дещо нудні.

Цілком іншими стали порівняння в літературі ХХ століття. Їх може бути дуже багато, але вони ніколи не здадуться нудними і довгими, навпаки, є несподіваними і парадоксальними.

І стеляться до ніг дими – покірні птахи,

а сонце, мов паук, на мурів скіснимлуку,

антен червоне павутиння розіп’явши,

мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки.

Б-І. Антонич «Ротація»

Порівняння ми розпізнаємо за наявністю двох предметів. В усіх інших тропах перед нами лише один предмет, інший або не актуальний, або захований, або міститься на задньому плані. Тільки порівняння ставить перед нашими очима обидва предмети, аби могли їх зіставити.

Призначення порівняння: збагачувати зміст певного слова чи вислову.

Т Р Е Н У В А Л Ь Н І В П Р А В И

  1. Виділіть у поданих реченнях порівняння.

Впаде на тебе, наче сніг, журба – її не понесеш нікому! З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари. По обидва боки від дороги розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою. Небо зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Кругом поле, як те море, широке синіє. Іду лісом, ніби ступаю по золотому килиму. Ось тихо, мов малесенький прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. Зелена трава, густа, як щітка, м’яка, як шовк, піднялася високо вгору. На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин і п’янив повітря гіркими пахощами. Весна цвіте, мов пишний сад. Меле язиком, неначе з горячки.

Неначе білим полотном,

блискучим снігом одяглося

село і поле за селом.

Над полем синьою дугою

широке небо простяглось...

І, мов сльозою золотою,

блискуче сонце налилось.

Не так і дивиться, як літом,

не так і високо стоїть,

і не таким блискучим світом

його вінок ясний горить.

2. Продовжте речення, дібравши потрібні порівняння.

Сонце ніжно голубило землю, як... тоненькі берізки взялися за руки і пішли в танок, наче ... . Озеро поблискує на сонці, ніби ... . У краплині роси, наче ... , красується небо. Озвався грім, ніби ... . І в матері, і в сина блакитні очі, мов … . У місячному сяйві купаються жита, ніби ... . Звідусіль доносилось завивання вітру, неначе ... . Солодке, запашне яблуко нагадувало ... . З ущелини доносилося дзюрчання струмка, як … . Сніг так укрив землю, ніби ... . У нічному небі далекі сузір’я видавалися … .

3. Утворіть порівняння зі словами: осел, море, дзвін, книга, річка, сніг, вогонь, цукор, земля, сонце.

  1. Напишіть поезію про літній ранок, використовуючи якомога більше порівнянь

  2. Доберіть якнайбільше порівнянь за фото.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!