Художні засоби літератури. Епітет (тренувальні вправи)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

7

Е П І Т Е Т

1. Епі́тет (грец. ἐπίθετον — «прикладений, доданий») — визначення при слові, що впливає на його виразність.

2. Епітет — це слово чи словосполучення, завдяки особливій ​​функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості, насиченості. Вживається переважно в поезії, прозі.

3. Епітет — образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку: сонце золоте; ясні зорі; тихі води.

4. Епітет – троп, що означає предмет або дію, підкреслює характерну рису зображуваного та, потрапляючи у відповідне контекстуальне оточення, збагачує зміст новими емоційними чи смисловими відтінками.

Епітет (від грец. έπίθετον — додаток) — це слово, що вказує на одну з ознак того предмета, який називається, і має на меті конкретизувати уявлення про нього. В популярній на початку століття «Теорії словесності» О. Шалигіна цей термін визначався так: «Одним з найдійовіших засобів посилення картинності й емоційності мовлення є епітет. Так називається слово або декілька слів, які додаються до звичайної назви предмета, щоб посилити її виразність, підкреслити в предметі одну з його ознак — саме ту, яку в даному випадку важливо висунути на передній план, свого роду привернути до неї особливу увагу читача». Наприклад: «Здригнувся чорнокнижник: жовту п'ясть // підніс корчійним порухом, але // рука упала. Все кругом завмерло. // Нерушна і безмовна ждала діва. // Ще мить — і закрутився дикий вихор // навколо гостя темного, а постать // його рідіти бистро почала // в свистючім вирі вітровім — і враз // розстала. Вихор зник. Глибока тиша» (М. Зеров). Епітет інакше ще називають образним або поетичним означенням, підкреслюючи в такий спосіб його протиставленість логічному означенню предмета, завдання якого також полягає в тому, щоб конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться.

Проте, на відміну від логічного, поетичне означення не має на меті вказати на такі ознаки предмета, які могли б відокремити його в нашому уявленні від інших, подібних до нього предметів. Наприклад, О. Потебня писав: «Якщо є два Дони, великий і малий (Донець), а мається на увазі лише перший, то епітет „великий", необхідний для ясності, буде „прозаїчним" (тобто в традиційному слововжитку — логічним означенням). Поетичний епітет не потрібен для точності, він відзначає певні типові, характерні властивості предметів, здійснює не усунення з думки видів, що не містять у собі ознаки, ним виділеної, а заміщення конкретним способом одного з багатьох непевних». Б. Томашевський пояснював протиставленість поетичного і логічного означення на такому прикладі: «Сполучення „сірий вовк" та „сіра кобила" не рівноцінні. Визначення „сірий" стосовно кобили безсумнівно логічне, тому що, кажучи „сіра кобила", ми відрізняємо дану масть від інших, як, наприклад: булана кобила, ворона кобила і т. д. Визначення „сірий" стосовно вовка (казковий сірий вовк) не виступає як логічне, оскільки не для того кажуть „сірий вовк", щоб відрізнити його від вовка якоїсь іншої масті. Це взагалі вовк, і слово „сірий" лише підкреслює узвичаєний і типовий колір вовчої шерсті».

Епітет, що підкреслює найхарактернішу ознаку того предмета, про який ідеться, можна назвати характерологічним або пояснювальним. Епітет інколи не просто виділяє характерну рису предмета, а ще й посилює її. Такі епітети можна назвати посилювальними. Наприклад: «вечір стальовий» (М. Рильський), «з неба бризки злотозоряні» (Т. Осьмачка), «Прокинеться кривава зрада, // і стисне віроломний ніж» (Є. Маланюк).

За ознакою вживаності епітети можуть бути поділені на постійні та контекстуально-авторські. Історично більш ранньою формою епітета є постійний епітет. Постійним називається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди — широкий, море — синє, вітер — буйний, гай — зелений, орел — сизокрилий і т. д. Постійний епітет відрізняється тим, що виділяє характерну рису не даного, конкретного предмета, того, про який ідеться «саме зараз» і «саме тут», а предмета взагалі, безвідносно до особливостей контексту, у якому про нього згадується. Постійний епітет при цьому вказує на таку характерну рису предмета, яка водночас із-поміж інших його рис здається найбільш сталою, свого роду ідеальною.

Поряд з постійними на межі XVIIIXIX століть у широкий вжиток входять контекстуально-авторські епітети. Контекстуально-авторським називається епітет, який виділяє не постійну — супровідну, канонізовану в межах літературного або індивідуального стилю ознаку предмета, а таку рису, яка видається характерною в предметі за певних обставин у тому конкретному контексті, в якому про цей предмет згадується. Контекстуально-авторський — це епітет, що є переважною прикметою реалістичного стилю, який вимагає точності, а не виключно поетичності висловлювання, відповідності, реалістичності означуваного в предметі самому означеному предметові, тим конкретним обставинам, у зв'язку з якими даний предмет згадується. Наприклад: «Проса покошено. Спустіло тихе поле. // Холодні дні з високою блакиттю. // Не повернуть минулого ніколи: // Воно пройшло і вже здається миттю!» (М. Рильський).

Епітет це образне визначення, яке дає художню характеристику предмету або явищу. Виражається переважно ім'ям прикметником («солодкий наспів»), але також прислівником («гаряче любити»), іменником («веселості шум»), числівником («перший друг»), дієсловом («бажання забутися»). На відміну від звичайного логічного визначення, яке виділяє даний предмет з багатьох («тихий дзвін»), епітет або виділяє в предметі одну з його властивостей («гордий кінь»), або — як метафоричний епітет — переносить на нього властивості іншого предмету («живий слід»). Епітет виник в усній поетичній творчості за допомогою: узагальнення ознак, що постійно зустрічалися («русява коса», «біла береза»); закріплення історичних стосунків («седелишко черкаське», «арабський кінь» — в середньовічній французькій поезії); ідеалізації («ласкавий князь Володимир»). Систему постійних епітет народній поезії розкладає розвиток індивідуального творчого початку. Ознаки явищ природи привласнюються людині («ясне сонце» — «ясний погляд»). Із злитої відчуттів різних органів чуття виникають синкретичні епітети («холодний колір», «ясний звук»). Прагнення підсилити враження приводить до подвоєння («украсно прикрашена земля Російська»); з цією ж метою в епітеті з'єднується коріння різних слів («швидконогий Ахілл», «широкошумниє дуброви»). Від постійних епітетів народнопоетичної творчості, що доходять до забуття основні значення слова («Нагостри мою гостру шаблю!»), професійна література приходить до індивідуалізованих, зупиняючих увагу унікальним епітетом: «дам обдумане вбрання» (А. С. Пушкін). В епітеті відбивається стиль письменника, епохи, літературного напряму («сладкогласний співець», «хладний прах» несуть друк сентименталізму; «жовта зоря», «снігове вино» належать поетичній системі О. Блоку). Таким чином, епітет ніби прикладають до слова, надаючи зображеному більшої яскравості, поетичності, виразності. Поетичні епітети-означення утворюються шляхом переносу слова з одного функціонального стилю в інший. Вони не стільки називають конкретну рису предмета, скільки виражають ставлення до нього. В уривку з вірша В. Симоненка «Грудочка землі»:

Ще в дитинстві ходив я у трави

В гомінливі трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво

У краплинах ранньої роси.

«Гомінливі трепетні ліси» – епітети, утворені внаслідок переносу значення(якості, властиві людям, перенесено на ліс), тут домінує оцінність, особливе ставлення поета до лісів дитинства.

За допомогою епітета ми маємо можливість висловити оцінку, авторське ставлення до предмета.

ЕПІТЕТ У ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Епітет – дуже поширена фігура у творчості Тараса Шавченка. Не дивно, що вони досліджені найбільш грунтовно (наприклад, праця: В. С. Ващенко – Мова Тараса Шевченка – Х.: Вид-во ун-ту, 1963). Найбільш вживані епітети з такими словами:

Вітер – сердитий, буйний, холодний, тихимй, святий, легкий, крилатий.

Сонце – чуже, високе, червоне, ясне, святеє, праведне, пресвятеє.

Дніпро – широкий, дужий, синій, ревучий, глибокий, крутоберегий, старий, круторогий, далекий.

Воля – козацька, божа, вольна, свята, ненагодована, гола, сердита, братерська, молодая, співаная, добра, ясна.

Земля- чужа, шляхетська, козацька, чорна, сонна, широка, вольна,безконечна, праведна, велика, оновлена, обкрадена.

Море – синє, глибоке, безкрає, червоне, криваве, слов’янське, нове, огненне, вольне, нікчемне.

Слово – ласкаве, божеє, добре, химерне, розумне, єдине, дівоче, тихе, забуте, тихо-сумне, великеє, зле, живе, слово істини, слово правди, слово любові, веселеє, незле, святеє, найкраще, мудре, нове, пророче, огненне.

Серце – козацьке, дівоче, щире, єдине, ніжне, жіноче, погане, трудне, розбите, старе, чисте, живе, одиноке, нелукаве, убоге.

Цікаві й цінні такі спостереження дослідників: епітет чорнобровий зустрічається в Шевченка 54 рази. Подібна картина із епітетом синій. До 1847 року його вжито у творах Кобзаря 51 раз, опісля – 12.

Тавтологічні епітети – доброє добро, вольная воля, лишенько лихеє теж мають місце у творчості Шевченка (За Богданом Леськів)

Т Р Е Н У В А Л Ь Н І В П Р А В И

  1. Доберіть епітети до слів.

Мова, школа, небо, сонце, родина, вітер, береза, книга, співати, сумувати.

  1. Створіть складені епітети на основі слів.

Ясна зелень (берізка); добро чинити (людина); барвисті крила (метелик); дванадцять років (школяр); широкий лист (смородина); високе чоло (дід); голубі очі (дівчина); гострий зір (пташка); чарівний спів (соловейко); старий Київ (вулиця); круглий вид (місяць) .

Наприклад: круглий вид (місяць) – кругловидий місяць.

  1. Прочитайте поезії. Виділіть епітети. Якими частинами мови вони виражені?

* * *

Вербові віти крізь туман

Майнули ніжно-серпанково,

В круговерті чекань, прощань

Стаєш ти словом.

Крізь іній зеленить тарава,

Акація злітає цвітом,

Через думки, через слова

Стаєш ти світлом.

А світла зоряні світи

Пливуть розкрилені по небі

Не перестань, світи, світи,

Я йду до тебе.

В. Цимбал

* * *

Повела житами стежка неширока

В поле, де тополя мріє одинока.

А над нею плинуть хмари, ніби думи,

Повні весняного трепетного суму.

А до неї гнуться, лащаться ласкаво

Ніжні, нетолочені, росянисті трави.

І стоїть тополя, повна, повна сонця й болю,

Вітами-привітами кланяється полю.

Розкажи, тополе, не ховай од всіх,

Чому слабне вітер в кучерях твоїх?

Розкажіть ви, роси, ніби перли, чисті,

Чому вас роняють трави урочисті?

Ой, я ж не тополя, я не деревина:

Серце в мене людське – я була дівчина.

Трави – мої коси, коси – мої сльози.

Хмари – мої думи, що плекають грози…

В. Симоненко.

* * *

Затуляли чужинці в обіймах нам рот,

І перевертні кривдили зраджену мову.

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові!

Мій народе, пісень триста тисяч твоїх,

Уяви, сколихнули б умить Україну, –

Захотіли б, мабуть, всі земні солов’ї

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

В. Василашко

НАША МОВА

Мова наша, мова - …Я без тебе, мово,

Мова кольорова, Без зерна полова,

В ній гроза травнева Соняшник без сонця,

Й тиша вечорова. Без птахів діброва,

Мова наша, мова - Як вогонь у серці,

Літ минулих повість, Я несу майбутнє

Вічно юна мудрість, Невгасиму мову,

Сива наша совість. Слово незабутнє.

Ю. Рибчинський

  1. Поширте речення епітетами.

Туман застеляє долину. Стежка звивалась у траві попід насипом. Поміж верб співають соловейки. Туман клубочиться над озером. Сонце заховалось за хмари. Весело защебетали птахи. На небі почали з’являтись хмаринки. Серед неба світив місяць. Верби журяться над водою. Сосни ніби заснули на мить. Соловей сидів на гілочці, що схилилась від його ваги. Тихо плюснула під човном вода, ламаючи в річці тіні, згортаючи зорі в мішок. У сяйві купаються жита.

  1. Доберіть до малюнків якнайбільше словосполучень із епітетами.

  1. Прочитайте текст. До якого стилю мовлення ви його віднесете? Складіть питання до тексту.

Епітет виражається одним словом – прикметником чи дієприкметником, але епітетом це означення стає лише в поєднанні з означуваним предметом, тому епітет – це, власне, два слова, означення і означуване. Два слова чи поняття – мінімум слів, необхідні для вказівки на перенос значення. Усі тропи мусять складатися найменше ( і найчастіше) з двох елементів. В епітеті названо лише один предмет, інший відсутній на першому плані, він дає про себе знати своїм означенням.

Коли ми кажемо срібний місяць і не порівнюємо місяць зі сріблом, але на дальньому плані срібло все ж присутнє – воно віддало слову місяць свою головну силу.

Епітет тримає на віддалі предмети чи явища, які беруть участь у перенесенні значень. Епітет обернений у минуле, адже утворенню епітета передує обов’зкова дія “віднімання» якості від предмета. Уже давно відбулося відривання якостей золотий, срібний, діамантовий, дерев’яний, ватяний тощо від предметів, яким вони органічно притаманні і тепер мовці лише приставляють ці означення до інших предметів, які не зроблені із золота, вати, дерева тощо. Приставляючи до предмета рису іншого предмета, ми тим самим ніби осягаємо його приховані властивості, які можуть виникати і зникати. (М. Крупа).

  1. Серед синонімічних епітетів до слова «папуга», виражених авторськими іменниками, виберіть шість-сім, які, на вашу думку, найбільш вдало характеризують цього птаха.

Птахорозмовляйчик, говорунчик, вітальник, балакоптах, бесідник, хвилястик, пестолюб, задавака, кривляка, кімнатолітунець, клвткосторож, голосоповторювач, хатньоавтовідповідач, шепотунчик, людськомовник, довгоязикун, джунголяп, барвистокрикун, говіркосидун, афри кайло, галасун, пір’єскуб, словоносій, птахоцирк, белькотуша, птахопародист, гойдалкостриб, вертлявчик, самовідповідач, люстерколюб, ксерокопіювач, цвірінчатко, всюдилітайко, акробатоговорун.

  1. Спробуйте скласти власну поезію або опис, присвсячену одній із пір року, використовуючи епітети.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!