Цей текст є коротким викладом новели Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном», яка присвячена темі всевишньої любові та непереборного душевного зв'язку. У центрі сюжету — історія любовного трикутника, де почуття молодої жінки Марфи до репресованого Михайла межують із надприродною інтуїцією та глибоким болем. Дружина Михайла, Софія, з розумінням і без ревнощів ставиться до цього страждання, визнаючи право іншої жінки на власне горе. Через багато років син Михайла дізнається про останній лист батька із заслання, у якому той просить дружину передати Марфі символічне прощення — «три зозулі з поклоном». Твір пронизаний символізмом самотньої сосни та філософськими роздумами про складність людських доль і нерозгадану таємницю споріднених душ.














