Григір Тютюнник був видатним письменником-шістдесятником, який не прагнув слави, а писав, бо не міг не писати. Він знав рідну мову, любив подорожувати селами України, щоб почути справжню мову, і писав про це в своїх творах. Його творчість зазнавала жорсткої цензури, через що він відчував себе пригніченим. Тютюнник перейшов на українську мову завдяки дружині, переклав українською свою першу російськомовну новелу і написав багато творів про природу та людей, отримавши за них Державну премію ім. Тараса Шевченка.
Цікаві факти з життя письменника
Перехід на українську мову: Григір Тютюнник до 1962 року писав російською мовою, але завдяки дружині, яка навчалася на факультеті української філології, він повністю і назавжди перейшов на українську.
Любов до рідної мови: Письменник любив подорожувати селами України, адже там можна було почути справжню, живу народну мову, яку він так майстерно відображав у своїх творах.
Цензура та опала: Твори Тютюнника піддавалися дуже жорсткій цензурі. У 1974 році його внесли до "чорного списку", і видавництвам наказали не друкувати його твори, що спричинило глибокий внутрішній біль.
Посмертна нагорода: Вже після смерті, у 1989 році, творчість Григора Тютюнника була відзначена найвищою літературною нагородою – Державною премією імені Тараса Шевченка.
Служіння війську: Тютюнник служив у морфлоті радистом на Далекому Сході.
Щедрість і бідність: Попри високу цінність його творів, він ніколи не прагнув матеріальних благ, а на цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною.
Відданість тваринам: Письменник любив тварин, особливо собак, і часто зображував їх у своїх оповіданнях з великою любов'ю.
Щоденники: Тютюнник залишив щоденники, які є цінним джерелом його особистих роздумів, сумнівів, болю і любові до рідної мови.
