Ця автобіографія висвітлює трагічний та водночас стійкий життєвий шлях видатного українського письменника Григора Тютюнника. Автор описує важке дитинство, позначене Голодомором, сталінськими репресіями проти батька та поневіряннями під час Другої світової війни. У тексті детально відтворено процес його професійного становлення: від роботи слюсарем і служби на флоті до здобуття філологічної освіти. Особливу увагу приділено мовному самовизначенню митця, який після тривалого російськомовного періоду свідомо повернувся до рідної мови. Розповідь завершується періодом літературного визнання в Києві, де він почав створювати свої знакові твори. Цей документ є глибоким свідченням незламності людського духу в умовах тоталітарного тиску.















