і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1800 грн
540 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №VX820404
За публікацію цієї методичної розробки Кісільова Марина Вікторівна отримав(ла) свідоцтво №VX820404
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

30

ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………..3

1. Етіологія і класифікація хромосомних хвороб………………………………...4

2. Характеристика найбільш поширених хромосомних хвороб………………..8

2.1. Синдром Дауна………………………………………………………………...8

2.2. Синдром Патау……………………………………………………………….11

2.3. Синдром Едвардса……………………………………………………………14

2.4. Синдром Клайнфелтера……………………………………………………...16

2.5. Синдром дисомії по У-хромосомі…………………………………………...17

2.6. Синдром Шерешевського-Тернера………………………………………….17

2.7. Синдром котячого крику…………………………………………………….18

2.8. Синдром Вольфа-Хіршхорна………………………………………………..19

3. Причини виникнення хромосомних хвороб………………………………….21

4. Причини життєздатності дітей з синдромом Дауна у порівнянні з іншими синдромами………………………………………………………………………..22

Висновки………………………………………………………………………….24

Список використаної літератури……………………………………………...25

Додатки……………………………………………………………………………26

Висновок наукового керівника………………………………………………...31

Вступ

Актуальність роботи:

Хромосомні хвороби - велика група природжених спадкових хвороб, що клінічно характеризуються множинними вродженими вадами розвитку. У їх основі лежать хромосомні або геномні мутації. Число описаних типів хромосомних аномалій наближається до 1000, з них більше 100 форм мають клінічно визнану картину і називаються синдромами. Багато новонароджених дітей помирає при народженні, інші не доживають навіть і до року, а діти з синдромом Дауна здатні вести самостійне життя і навіть опановують нескладні професії, створюють сім'ї. Чому саме цей синдром в багатьох випадках життєздатний?

Мета роботи: поглибити знання про хромосомні хвороби, розглянути найбільш розповсюджені хвороби, та з’ясувати причини життєздатності синдрому Дауна.

Завдання роботи:

- опрацювати літературу по відповідній темі;

- вивчити етіологію та класифікацію хромосомних хвороб;

- розглянути найбільш розповсюджені хвороби;

- з’ясувати причини життєздатності синдрому Дауна.

1. Етіологія і класифікація хромосомних хвороб

Етіологічними чинниками хромосомної патології є усі види хромосомних мутацій і деякі геномні мутації. Що стосується хромосомних мутацій, то у людини виявлені усі їх типи (делеції, дуплікації, інверсії, транслокації). З клінічно-цитогенетичної точки зору делеція в одній з гомологічних хромосом означає нестачу ділянки або часткову моносомію по цій ділянці, а дуплікація - надлишок або часткову трисомію. Сучасні методи молекулярної цитогенетики дозволяють виявляти дрібні делеції на рівні гена, і таким чином стирається межа між розподілом генної і хромосомної патології [2].

Якщо транслокація реципрокная (взаємна) без втрати ділянок залучених в неї хромосом, то вона називається збалансованою Вона, як і інверсія, не викликає патологічних явищі у носія. Проте в результаті складних механізмів кросинговера і редукції числа хромосом при утворенні гамет у носіїв збалансованих транслокації і інверсій можуть утворюватися не збалансовані гаметы, тобто гаметы з частковою дисомією, або з частковою нулісомією або з тією і іншою аномалією з різних ділянок (у нормі кожна гамета моносомна) [3].

Транслокація між двома акроцентричними хромосомами з втратою їх коротких плечей призводить до утворення однієї метацентричної хромосоми замість двох акроцентричних. Такі транслокації називаються робертсоновськими. Формально їх носії мають моносомію по коротких плечах двох акроцентричних хромосом. Проте такі носії здорові, тому що втрата коротких плечей двох акроцентричних хромосом компенсується роботою таких же генів в інших 8 акроцентричних хромосомах. У носіїв робертсоновських транслокацій може утворюватися 6 типів гамет, але нулісомні гаметы повинні призводити до моносомії по аутосомах в зиготе, а такі зиготы не розвиваються.

У разі кінцевих ділень в обох плечах хромосоми виникає кільцева хромосома. У індивіда, що успадкував кільцеву хромосому від одного з батьків, буде часткова моносомія по двох кінцевих ділянкам хромосоми.

Іноді розрив хромосоми проходить через центромеру. Кожне плече, роз'єднане після реплікації, має дві сестринські хроматиди, сполучені частиною, що залишилася, центромери. Сестринські хроматиди одного і того ж плеча стають плечима однієї хромосоми. З наступного мітозу ця хромосома починає реплікуватися і передаватися з клітини в клітину як самостійна одиниця разом з іншим набором хромосом. Такі хромосоми називають ізохромосомами. У них однакові по набору генів плечі. Який би не був механізм утворення ізохромосом (він ще повністю не з'ясований), їх наявність у індивіда викликає хромосомну патологію, тому що це одночасно і часткова моносомія (по відсутньому плечу), і часткова трисомія (по присутньому плечу) [4].

Нещодавно у людини виявлено явище однобатьківських дисомій. У таких індивідів число хромосом по усіх парах нормальне. Проте одна пара представлена хромосомами від одного і того ж батька. Це відбувається таким чином. Утворена в процесі гаметогенезу дисомія в гаметі по певній хромосомі, що виникла за рахунок нерозходження хромосом, при заплідненні призводить до трисомії. Проте з не ясних доки причин третя хромосома може елімінуватися на ранніх стадіях ділення. Якщо цією хромосомою буде хромосома з нормальної гаметы, то у зародка залишаться дві хромосоми одного батька.

Явище однобатьківських дисомій неоднозначне для індивіда По-перше, може відбуватися гомозиготизація по рецесивних патологічних генах, тобто рецесивна хвороба буде отримана від одного з батьків. По-друге, по деяких хромосомах однобатьківські дисомії призводять до синдромів або внутрішньоутробної затримки росту плоду[3].

В основі класифікації хромосомної патології лежать 3 принципи. Їх дотримання дозволяє точно охарактеризувати форму хромосомної патології у обстежуваного індивіда і її варіанти.

Перший принцип - характеристика хромосомної або геномної мутації (триплоідія, проста трисомія по хромосомі 21, часткова моносомія і так далі) з урахуванням конкретної хромосоми. Цей принцип можна назвати етіологічним.

Форми хромосомної патології визначаються типом геномної або хромосомної мутації, з одного боку і індивідуальною хромосомою - з іншою. Нозологічний підрозділ хромосомної патології ґрунтується, таким чином, на етіологічному і патогенетичному принципі: для кожної форми хромосомної патології встановлюється, яка структура залучена в патологічний процес (хромосома, сегмент) і в чому полягає генетичне порушення (недолік або надлишок хромосомного матеріалу). Диференціація хромосомної патології на підставі клінічної картини не має істотного значення оскільки при різних хромосомних аномаліях є велика загальність порушень розвитку.

Другий принцип - визначення типу клітин, в яких виникла мутація (у гаметах або зиготі). Гаметичні мутації ведуть до повних форм хромосомних хвороб. У таких індивідів усі клітини несуть успадковану з гаметою хромосомну аномалію.

Якщо хромосомна аномалія виникає в зиготі або на ранніх стадіях ділення (такі мутації називають соматичними на відміну від гаметичних), то розвивається організм з клітинами різної хромосомної конституції (два типи і більше). Такі форми хромосомних хвороб називають мозаїчними.

Для виникнення мозаїчних форм, по клінічній картині співпадаючих з повними формами необхідно мати не менше 10 % клітин з аномальним набором.

Третій принцип - виявлення покоління, в якому виникла мутація : чи виникла вона знову в гаметах здорових батьків (спорадичні випадки) або батьки вже мали таку аномалію (успадковані, або сімейні, форми).

Про успадковані хромосомні хвороби говорять в тих випадках, коли мутація є в клітинах батьків, у тому числі і в гонадах. Це можуть бути і випадки трисомії. Наприклад, у індивідів з синдромами Дауна і трипло-Х утворюються гамети двох типів - нормальні і дисомні. Таке походження дисомних гамет - наслідок вторинного нерозходження, тобто нерозходження хромосом у індивіда з трисомією. Велика частина успадкованих випадків хромосомних хвороб пов'язана з наявністю у здорових батьків робертсонівських транслокацій, збалансованих реципрокних транслокації між двома (рідше більше) хромосомами і інверсій. Клінічно значимі хромосомні аномалії в цих випадках виникли у зв'язку із складними перебудовами хромосом в процесі мейозу (кон'югація, кросинговер) [3].

Хромосомні хвороби поділяють також на аутосомні (синдром Дауна, синдром Патау, синдром Едвардса, синдром кошачого крику та ін.) та гоносомні: з чоловічим генотипом ( синдром Клайнфелтера) та з жіночим генотипом (синдром Шерешевського-Тернера).

Таким чином, для точної діагностики хромосомної хвороби необхідно визначити: 1) тип мутації; 2) залучену в процес хромосому; 3) форму (повна або мозаїчна) : 4) вид хвороби (спорадичний випадок або успадкована форма). Така діагностика можлива тільки при цитогенетичному дослідженні, що проводиться у пацієнта, а іноді і у його батьків і сибсів [4].

2. Характеристика найбільш поширених хромосомних хвороб

2.1. Синдром Дауна

Синдром Дауна, трисомія 21, ˗ найбільш вивчена хромосомна хвороба. Частота синдрому Дауна серед новонароджених рівна 1:700˗1:800, не має якої-небудь часової, етнічної або географічної різниці у батьків однакового віку. Частота народження дітей з синдромом Дауна залежить від віку матері і в меншій мірі від віку батька.

З віком істотно зростає вірогідність народження дітей з синдромом Дауна. Так, у віці 45 років вона складає близько 3%. Висока частота дітей з синдромом Дауна (близько 2%) спостерігається у рано народжуючих жінок (до 18 років). У зв'язку зі зменшенням в 2 рази числа жінок, що народжують після 35 років, у останні 15 років у Білорусії і Росії число дітей з синдромом Дауна знизилося на 17-20%. Збільшення частоти зі збільшенням материнського віку відоме, але в той же час необхідно розуміти, що більшість дітей з синдромом Дауна народжені матерями, вік яких молодше 30 років. Це пов'язано з великим числом вагітностей в цій віковій групі, в порівнянні із старшою групою [3].

Цитогенетичні варіанти синдрому Дауна різноманітні. Проте основну долю (94-95%) складають випадки простої повної трисомії 21, як наслідок нерозходження хромосом в мейозі. При цьому материнський вклад нерозходження в ці гаметичні форми хвороби складає 80% а батьківський - тільки 20%. Причини такої різниці невизначені. Невелика (близько 2%) доля дітей з синдромом Дауна має мозаїчні форми (47+21/46). Приблизно 3~4% хворих з синдромом Дауна мають транслокаційну форму трисомії за типом робертсонівських транслокацій між акроцентриками (D/21 і G/21). Майже 50% транслокаційних форм наслідує від батьків-носіїв і 50% -транслокації, що виникли de novo [3].

Співвідношення хлопчиків і дівчаток серед новонароджених з синдромом Дауна складає 1:1 [4].

Клінічна симптоматика синдрому Дауна різноманітна: це і вроджені вади розвитку, і порушення постнатального розвитку нервової системи, і вторинний імунодефіцит та ін. Діти з синдромом Дауна народжуються в строк, але з помітно вираженою пренатальною гіпоплазією (на 8-10% нижче середніх величин). Багато симптомів синдрому Дауна помітні при народженні, в подальшому вони проявляються чіткіше. Кваліфікований педіатр ставить правильний діагноз синдрому Дауна в пологовому будинку, не менше чим в 90% випадків. З черепно-лицьових дизморфій відзначаються розріз монголоїда очей (з цієї причини синдром Дауна довго називали монголоїдизмом), кругле сплющене лице, плоска спинка носа, епікант, великий (зазвичай висунутий) язик, брахіцефалія, деформовані вушні раковини [3].

Діагноз синдрому Дауна ставитися на підставі частоти поєднання декількох симптомів. Наступні 10 ознак найбільш важливі для постановки діагнозу, наявність 4-5 з яких достовірно вказує на синдром Дауна :

˗ сплющення профілю особи (90%);

˗ відсутність смоктального рефлексу (85%);

˗ м'язова гіпотонія (80%);

˗ монголоїдний розріз очей (80%);

˗ надлишок шкіри на шиї (80%);

˗ хиткість суглобів (80%);

˗ дизпластичний таз (70%);

˗ дизпластична вушна раковина (40%);

˗ клинодактилія мізинця (60%);

˗ чотирьохпальцева згинальна складка на долоні (40%).

Реакція дітей з синдромом Дауна на чинники довкілля часто паталогічна, у звязку із слабким клітинним і гуморальним імунітетом, зниженням репарації ДНК, недостатнім виробленням травних ферментів. З цієї причини діти з синдромом Дауна частіше хворіють на пневмонії, важко переносять дитячі інфекції. У них відзначається недолік маси тіла, виражений авітаміноз.

Вроджені вади внутрішніх органів, понижена пристосованість дітей з синдромом Дауна, часто призводять до летального результату в перші 5 років. Наслідком зміненого імунітету і недостатності репараційних систем є лейкоз, що часто зустрічається у хворих з синдромом Дауна [5].

Поставити діагноз синдрому Дауна за фенотиповими ознаками зазвичай можна негайно після народження [2].

Лікувальна допомога дітям з синдромом Дауна багатопланова і неспецифічна. Вроджені вади серця усувають оперативно. Постійно проводиться загальнозміцнююче лікування. Харчування має бути повноцінним. Потрібний догляд за хворою дитиною, захист від дії шкідливих чинників довкілля (застуда, інфекції). Багато хворих з трисомією 21, тепер здатні вести самостійне життя, опановують нескладні професії, створюють сім'ї.

Таблиця. Основні вроджені вади при синдромі Дауна (по Г. І. Лазюку з доповненнями)

ПОрок или признак

частота, % общего числа больных

Мозговый череп и лицо

98,3

Брахицефалия

81,1

Монголоидный разрез глазных щелей

79,8

Эпикант

51,4

Плоская спинка носа

65,9

Узкое небо

58,8

Большой высунутый язык

?

Деформированные ушные раковины

43,2

Костно-мышечная система, конечности

100,0

Низкий рост

100,0

Деформация грудной клетки

26,9

Короткие и широкие кисти

64,4

Клинодактилия мизинца

56,3

Укороченная средняя фаланга V пальца кисти с одной сгибательной складкой

?

Четырехпальцевая складка на ладони

40,0

Сандалевидная щель

?

Глаза

72,1

Пятна Брашфилда

68,4

Помутнение хрусталика

32,2

Косоглазие

?

Сердечнососудистая система

53,2

Дефект межжелудочковой перегородки

31,4

Дефект межпредсердной перегородки

24,3

Открытый атриовентрикулярный клапан

?

Аномалии крупных сосудов

23,1

Органы пищеварения

15,3

Стеноз двенадцатиперстной кишки

6,6

Атрезия пищевода

0,9

Атрезия прямой кишки и ануса

1,1

Мегаколон

1,1

Мочевая система (гипоплазия почек, гидроуретер)

5,9

2.2. Синдром Патау

Синдром Патау виділений в самостійну нозологічну форму в 1960 р. в результаті генетичного дослідження, проведеного у дітей з вродженими вадами розвитку. Частота синдрому Патау серед новонароджених рівна 1:5000-1:7000. Цитогенетичні варіанти цього синдрому наступні. Проста повна трисомія 13, як наслідок нерозходження хромосом в мейозі у одного з батьків (головним чином у матері), зустрічається у 80-85% хворих. Інші випадки обумовлені в основному передачею додаткової хромосоми (точніше, її довгого плеча) в робертсонівських транслокаціях типу D/13 і G/13. Виявлені і інші цитогенетичні варіанти (мозаїцизм, ізохромосома, неробертсонівські транслокації), але вони зустрічаються украй рідко.

Співвідношення статі при синдромі Патау близько до 1:1. Діти з синдромом Патау народжуються з істинною пренатальною гіпоплазією (на 25-30% нижче середніх величин), яку не можна пояснити невеликою недоношеністю. Характерне ускладнення вагітності при виношуванні плоду з синдромом Патау - багатоводдя: воно зустрічається приблизно в 50% випадків синдрому Патау [3].

Для синдрому Патау характерні множинні вроджені вади розвитку головного мозку і обличчя. Це патогенетично єдина група ранніх (і, отже, важких) порушень формування головного мозку, очних яблук, мозкового і лицьового частин черепа. Форма черепа зазвичай зменшена, зустрічається і тригоноцефалія. Лоб скошений, низький; очні щілини вузькі, перенісся запало, вушні раковини низько розташовані і деформовані. Типова ознака синдрому Патау - тріщини верхньої губи і неба (зазвичай двосторонні). Завжди виявляються вади декількох внутрішніх органів в різній комбінації: дефекти перегородок серця, незавершений поворот кишковика, кісти нирок, аномалії внутрішніх статевих органів, дефекти підшлункової залози. Як правило спостерігаються полідактилія (частіше двостороння і на руках) і флексорне положення кистей [4].

Клінічна діагностика синдрому Патау ґрунтується на поєднанні характерних вад розвитку. При підозрі на синдром Патау показане УЗД усіх внутрішніх органів.

У зв'язку з важкими вродженими вадами розвитку більшість дітей з синдромом Патау помирають в перші тижні або місяці (95%-до 1 року). Проте деякі хворі живуть декілька років. Більше того у розвинених країнах відзначається тенденція збільшення тривалості життя хворих з синдромом Патау до 5років (близько 15% дітей) і навіть до 10 років (2-3% дітей) [3].

Лікувальна допомога дітям з синдромом Патау неспецифічна: операції з приводу вроджених вад розвитку (за життєвими свідченнями), загально підтримуюче лікування, ретельний догляд, профілактика застудних і інфекційних хвороб. Діти з синдромом Патау практично завжди мають глибоку ідіотію.

Таблиця. Основні вроджені вади при синдромі Патау (по Г. І. Лазюку)

Пораженная система и порок

Относительная частота, %

Лицо и мозговой череп

96,5

Низко расположенные и (или) деформированные ушные раковины

80,7

Расщелина верхней губы и неба

68,7

В том числе только неба

10,0

Микрогения

32,8

Опорно-двигательный аппарат

92,6

Полидактилия кистей

49,0

Полидактилия стоп

35,7

Флексорное положение стоп

44,4

Стопа-качалка

30,3

ЦНС

83,3

Аринэнцифалия

63,4

В том числе голопрозэнцефалия

14,5

Микроцефалия

58,7

Аплазия и гипоплазия мозолистого тела

19,3

Гипоплазия мозжечка

18,6

В том числе гипоплазия и аплазия червя

11,7

Аплазия и гипоплазия зрительных нервов

17,2

Глазное яблоко

77,1

Микрофтальмия

70,5

Колобома радужки

35,3

Помутнение хрусталика

25,9

Сердечнососудистая система

79,4

Дефект межжелудочковой перегородки

49,3

В том числе компонент комбинированного порока

44,8

Дефект межпредсердной перегородки

37,6

В том числе изолированный дефект

10,4

Пороки крупных сосудов

42,8

В том числе декстропозиция аорты

16,9

Капиллярные гемангиомы кожи

14,9

Органы пищеварения

50,6

Незавершенный поворот кишечника

41,6

В том числе грыжа пуповины

19,4

В том числе подвижная слепая кишка

9,8

Гетеротопия фрагментов селезенки в поджелудочную железу

43,9

Дивертикул Меккеля

15,6

Мочевая система

60,6

Почки

58,6

В том числе кисты

42,8

В том числе повышенная дольчатость

23,0

В том числе гидронефроз

15,1

Мочеточники

18,4

В том числе гидро- и мегауретез

8,6

В том числе атрезия и стеноз мочеточника

5,3

В том числе удвоение мочеточника

6,6

Половые органы

73,2

Крипторхиоз

71,6

Гипоплазия полового члена

37,0

Гипоспадия

14,8

Удвоение матки влагалища

46,8

2.3. Синдром Едвардса

Майже в усіх випадках синдром Едвардса обумовлений простою трисомною формою (гаметична мутація у одного з батьків). Зустрічаються і мозаїчні форми (нерозходження на ранніх стадіях ділення). Транслокаційні форми украй рідкісні і як правило, це часткові, а не повні трисомії. Клінічних відмінностей між формами трисомії, що цитогенетично розрізняються, немає.

Частота синдрому Едвардса складає 1:5000 - 1:7000 новонароджених. Співвідношення хлопчиків і дівчаток рівне 1:3. Причини переважання хворих дівчаток доки неясні [2].

При синдромі Едвардса відзначається виражена затримка пренатального розвитку при повній тривалості вагітності (пологи в строк). Вади розвитку, характерні для синдрому Едвардса, в першу чергу це множинні вроджені вади розвитку лицьової частини черепа, серця, кісткової системи, статевих органів. Нижня щелепа і отвір рота маленькі, очні щілини вузькі і короткі; вушні раковини деформовані і низько розташовані. З інших зовнішніх ознак відзначаються флексорне положення кистей, аномально розвинена стопа (п'ята виступає, зведення провисає), I палець стоп коротший за ІІ. Спинномозкова грижа і тріщина губи зустрічаються рідко (5% випадків синдрому Едвардса) [4].

Різноманітна симптоматика синдрому Едвардса у кожного хворого проявляється лише частково.

Діти з синдромом Едвардса помирають в ранньому віці (90% -до 1 року) від ускладнень, обумовлених вродженими вадами розвитку (асфіксія, пневмонія, кишкова непрохідність, серцево-судинна недостатність). Клінічна і навіть патологоанатомічна диференціальна діагностика синдрому Едвардса складна. У усіх випадках показано цитогенетичне дослідження.

Таблиця. Основні вроджені вади при синдромі Едвардса

Пораженная система и порок

Относительная частота, %

Мозговой череп и лицо

100,0

Микрогения

96,6

Низко расположенные и (или) деформированные ушные раковины

95,6

Высокое небо

78,1

Расщелина неба

15,5

Опорно-двигательный аппарат

98,1

Дистальное расположение 1 пальца кисти

28,6

Короткий и широкий 1 палец стопы

79,6

Стопа-качалка

76,2

Кожная синдактилия стоп

49,5

Косолапость

34,9

Короткая грудина

76,2

ЦНС

20,4

Гипоплазия мозжечка

6,8

Глаза (микрофтальмия)

13,6

Сердечно-сосудистая система

90,8

Дефекты межжелудочковой перегородки

77,2

Аплазия одной створки клапана аорты

15,5

Органы пищеварения

54,9

Незавершенный поворот кишечника

16,5

Атрезия пищевода

9,7

Мочевая система

56,9

Сращение почек

27,2

Удвоение почек и мочеточника

14,6

Кисты почек

12,6

2.4. Синдром Клайнфелтера

Синдром Клайнфелтера включає випадки полісомій за статевими хромосомами, при яких є не менше двох Х-хромосом і не менше однієї У-хромосоми. Найчастіше зустрічається і типовий по клінічній картині синдром - синдром Клайнфелтера з набором 47, ХХУ. Цей синдром (у повному і мозаїчному варіанті) зустрічається з частотою 1:500-1:750 новонарождених хлопчиків. Варіанти полісомії з великим числом Х- і У-хромосом зустрічається рідко. Клінічно вони відносяться також до синдрому Клайнфелтера [3].

Присутність У-хромосоми визначає формування чоловічої статі. До періоду статевого дозрівання хлопчики розвиваються майже нормально, відзначається лише невелике відставання в психічному розвитку. Генетичний дисбаланс у зв'язку з додатковою Х-хромосомою проявляється клінічно в період статевого дозрівання, у вигляді недорозвинення сім’яників і вторинних чоловічих статевих ознак.

У хворих відзначаються високий ріст, жіночий тип статури, гінекомастія, слабке обволосіння обличчя, пахвових западин і лобка. Яєчка зменшені. Гістологічно виявляються дегенерація гермінативного епітелію і гіаліноз сім'яних канатиків. Хворі безплідні (азооспермія, олігоспермія).

Таблиця. Основні прояви синдрому Клайнфелтера при каріотипі 47, ХХУ

Симптомы

частота встречаемости, %

Высокий рост, астеническое телосложение

80

Умственная отсталость

5

Маленькие наружные половые органы

50

Гистологические доказательства нарушений сперматогенеза

100

Гинекомастия

55

Сниженный уровень тестостерона

80

Повышенный уровень гонадотропина

75

Плохой рост волос на лице

80

2.5. Синдром дисомії по У-хромосомі

Синдром дисомії по У-хромосомі (47, ХУУ) зустрічається з частотою 1:1000 новонароджених хлопчиків. Більшість чоловіків з таким набором хромосом не відрізняється від нормальних індивідів по фізичному і розумовому розвитку, мають ріст трохи вище за середній. Помітних відхилень ні в статевому розвитку, ні в гормональному статусі, ні в плодючості у більшості ХУУ-індивідів немає. Не виключені деякі особливості поведінки таких осіб: за відповідних умов вони схильні до агресивних і навіть кримінальних вчинків [3].

2.6. Синдром Шерешевського-Тернера

Синдром Шерешевського-Тернера (45, Х) - єдина форма моносомії у живонароджених.

Частота синдрому Шерешевського-Тернера серед новонароджених дівчаток рівна 1:2000 - 1:5000. Клінічно синдром Шерешевського-Тернера проявляється в трьох "напрямах":

1) гіпогонадизм, недорозвинення статевих органів і вторинних статевих ознак;

2) вроджених вадах розвитку;

3) низький зріст.

З боку статевої системи відзначаються відсутність гонад, гіпоплазія матки і маткових труб, недорозвинення молочних залоз. У дітей з синдромом Шерешевського-Тернера часто (до 25% випадків) зустрічаються різні вроджені вади серця і нирок [3].

У новонароджених і дітей грудного віку відзначаються характерні симптоми: коротка шия з надміром шкіри і крилоподібними складками, лімфатичний набряк стопи.

Для дорослих характерні порушення скелета, черепно-лицьові дизморфії, низький зріст, антимонголоїдний розріз очних щілин, ретрогенія, низьке розташування вушних раковин. Зріст дорослих хворих на 20- 30 см нижче середнього [4].

Лікування хворих з синдромом Шерешевського-Тернера комплексне:

I) реконструктивна хірургія (вроджені вади внутрішніх органів);

2) пластична хірургія (видалення крилоподібних складок і тому подібне);

3) гормональне (естроген, гормон росту);

4) психотерапевтичне.

Таблиця. Клінічні прояви синдрому Шерешевського-Тернера

Симптомы

Частота встречаемости, %

Низкий рост

97

Стерильность

70

Лимфатический отек кистей и стоп при рождении

40

Крыловидные складки на шее

53

Пороки сердца

20

Пороки развития почек

40

Умственная отсталость

18

Высокое небо

45

Широкая грудная клетка

40

Снижение слуха

53

2.7. Синдром котячого крику

Синдром котячого крику - часткова моносомія по короткому плечу хромосоми 5 (5р-). Синдром моносомій 5р- був першим описаним синдромом, обумовленим хромосомною мутацією (делецією). Це відкриття зробив Дж. Лежен в 1963 р [5].

У дітей з цією хромосомною аномалією відзначається незвичайний плач, що нагадує вимогливе котяче нявкання або крик. З цієї причини синдром спочатку так і був названий - "синдром котячого крику". Частота синдрому досить висока для делеційних синдромів - 1:45 000. Описано декілька сотень хворих, тому цитогенетика і клінічна картина цього синдрому вивчені добре [3].

Цитогенетично у більшості випадків виявляється делеція з втратою від 1/3 до 1/2 довжини короткого плеча хромосоми 5. Втрата усього короткого плеча або, навпаки незначної ділянки зустрічається рідко. Для розвитку клінічної картини синдрому 5р- має значення не величина втраченої ділянки, а конкретний фрагмент хромосоми. За розвиток повного синдрому відповідальна лише незначна ділянка в короткому плечі хромосоми 5 [5р- (15,1-15,2)].

Клінічна картина синдрому 5р- досить сильно варіює у окремих хворих по поєднанню вроджених вад розвитку органів. Найбільш характерна ознака - "котячий крик" - обумовлений зміною гортані (звуження, м'якість хрящів, зменшення надгортанника, незвичайна складчастість слизової оболонки). Практично у усіх хворих є ті або інші зміни мозкового черепа і обличчя: мікроцефалія, мікрогенія, антимонголоїдний розріз очей, високе небо, плоска спинка носа. Вушні раковини деформовані і низько розташовані [3].

Тривалість життя хворих з синдромом 5р- залежить від тяжкості вроджених вад внутрішніх органів (особливо серця), вираженості клінічної картини в цілому, рівня медичної допомоги і повсякденного життя. Більшість хворих помирають в перші роки, близько 10% хворих досягають 10-річного віку. Є одиничні описи хворих у віці 50 років і старше.

2.8. Синдром Вольфа-Хіршхорна

Синдром Вольфа-Хіршхорна (часткова моносомія 4р-) - синдром, обумовлений делецією сегменту короткого плеча хромосоми 4. Клінічно синдром Вольфа-Хіршхорна характеризується численними вродженими вадами з подальшою затримкою фізичного і психомоторного розвитку. Середня маса тіла дітей при народженні у разі нормальної тривалості вагітності матері, складає близько 2000 г. тобто пренатальна гіпоплазія виражена більше, ніж при інших хромосомних хворобах. У дітей з синдромом Вольфа-Хиршхорна відзначаються наступні ознаки (симптоми): мікроцефалія, дзьобовидний ніс, аномальні вушні раковини, тріщини верхньої губи і неба, аномалії очних яблук, антимонголоїдний розріз очей, маленький рот, деформація стопи та ін. Разом з вадами розвитку зовнішніх органів більш ніж у 50% дітей є вади внутрішніх органів (серця, нирок) [3].

Життєздатність дітей різко понижена. Більшість помирають у віці до 1 року. Описаний лише 1 хворий у віці 25 років.

Цитогенетика синдрому досить характерна (як і багатьох делеційних синдромів). Приблизно у 80% випадків у пробанда виявляється ділення частини короткого плеча хромосоми 4, а у батьків каріотипи нормальні.

Частота народження дітей з синдромом Вольфа-Хіршхорна невисока (1:100 000) [2].

3. Причини виникнення хромосомних хвороб

У останні десятиліття багато дослідників зверталися до проблеми причин виникнення хромосомних хвороб. Не викликало сумнівів, що процес утворення хромосомних аномалій (і хромосомних, і геномних мутацій) йде спонтанно. Екстраполювалися результати експериментальної генетики і передбачалася наявність індукованого мутагенезу у людини (іонізуюча радіація, хімічні мутагени, віруси). Проте реально причини виникнення хромосомних і геномних мутацій в зародкових клітинах або на ранніх стадіях розвитку зародка досі не розшифровані [4].

Перевірялися багато гіпотез причин нерозходження хромосом (сезонність, расово-етнічна приналежність, вік матері і батька, затримане запліднення, порядок народження, сімейне накопичення, лікарське лікування матерів, шкідливі звички, негормональна і гормональна контрацепція, флюридини, вірусні хвороби у жінок). У більшості випадків ці гіпотези не підтвердилися, але генетична схильність до хвороби не виключається. Хоча більшість випадків нерозходження хромосом у людини проявляється спорадично, можна припускати, що воно певною мірою генетично детерміноване.

4. Причини життєздатності дітей з синдромом Дауна у порівнянні з іншими синдромами

Багато дітей з вродженими вадами не доживають і до року життя, а діти з синдромом Дауна можуть дожити навіть до 55-ти річчя. Які ж причини такого феномену?

Як відомо частота синдрома Дауна серед новонароджених складає 1:700 – 1:800, в порівнянні з іншими синдромами це досить велика частота. Клінічна діагностика захворювання базується на множинних малих аномалій і кількох великих.

Встановлено, що від 40% до 50% дітей з цим синдромом мають вроджені вади серця, що і є головною причиною смерті дітей з синдромом Дауна, незважаючи на прогрес в хірургічному лікуванні. За відсутності природженого сердечного дефекту більшість пацієнтів можуть дожити до 6-го десятиліття. Порівнявши із іншими синдромами, такими як синдром Патау та синдром Едвардса то в них майже 95% новонароджених мають тяжкі вади серця, що спричиняє ранню загибель.

Якщо порівняти порушення у шлунково-кишковому тракті, то у дітей з синдромом Дауна вони виникають не так часто, на відміну від інших синдромів, де їхня частота становить приблизно 45%.

Причиною синдрому Дауна в 95% випадків є трисомія 21, як наслідок мейотичного нерозходження. Зайва хромосома 21 передається від матері в 95% випадків і лише в 5% від батька. Ризик анеуплоідії у дитини збільшується із віком матері. Тому ризик для подружжя мати дитину з синдромом Дауна є прямо пропорційним віку матері, тому у багатьох країнах жінки намагаються не народжувати після 35років, тим самим зменшуючи ймовірність народження такої дитини.

Вчені довели: «Чим більше порушень, тим буде нижча життєздатність». Виходячи з цього, можна зробити висновок, хоч синдром Дауна, і є хромосомною хворобою, але вона виявляється не завжди у тяжких вадах розвитку, у порівнянні з іншими синдромами. Тому люди з цією хворобою є більш життєздатними. Без сумніву вони відстають у розумовому та фізичному розвитку, але вони мають шанс на життя, хоч і не такий великий.

Висновки

1. Хромосомні хвороби - велика група природжених спадкових хвороб, що клінічно характеризуються множинними вродженими вадами розвитку. Число описаних типів хромосомних аномалій наближається до 1000, з них більше 100 форм мають клінічно визнану картину і називаються синдромами.

2. Етіологічними чинниками хромосомної патології є усі види хромосомних мутацій і деякі геномні мутації. Що стосується хромосомних мутацій, то у людини виявлені усі їх типи (делеції, дуплікації, інверсії, транслокації). Хромосомні хвороби поділяють на аутосомні та гоносомні.

3. Найбільш розповсюдженими хромосомними хворобами є синдром Дауна, синдром Патау, синдром Едвардса, синдром Шерешевського-Тернера, синдром Клайнфелтера, синдром котячого крику та синдром Вольфа-Хіршхорна.

4. Хромосомні хвороби виникають спонтанно, але можна припускати, що вони певною мірою генетично детерміновані.

5. Як надлишок, так і нестача хромосом призводить до численних вад розвитку, а в більшій мірі і до загибелі організму. І поки наукою не будуть з’ясовані причини їх появи, шляхи уникнення, або лікування, доти людство і буде стикатися з такою важливою проблемою, як хромосомні хвороби.

6. Хворі на синдром Дауна у порівнянні з іншими хворими на інші синдроми, є більш життєздатними, так як вони досить рідко успадковують тяжкі вади в розвитку. Але велика частка хворих на синдром Дауна все ж таки не доживає до 5 років.

Список використаної літератури

1. Медична генетика: Підручник / Кол. Авт.; За ред.. О.Я. Гречаніної, Р.В. Богатирьової, О.П. Волосовця. – К.: Медицина, 2007. – 536 с.

2. Медична біологія Підручник / За ред. В. П. Пішака, Ю. І. Бажори. Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. C 656 с.

3. Бочков Н.П. Клиническая генетика: Учебник. – 2-е изд., пераб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. – 448 с.

4. Гинтер Е.К. Медицинская генетика: Учебник. – М.: Медицина, 2003. – 449с.

5. Козлова С.И. Наследственные синдромы и медико-генетическое консультирование. – М. 1996. – 375 с.

6. http://genetica.meduniver.com/3.html

7. http://downsyndrome.at.ua/publ/

8. http://medicalplanet.su/genetica/2.html

Висновок наукового керівника

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    23.02.2018
  • Розділ
    Біологія
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    7702
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    VX820404
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №VX820404
За публікацію цієї методичної розробки Кісільова Марина Вікторівна отримав(ла) свідоцтво №VX820404
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти