Мета гри: формувати початкові навички медіаграмотності та критичного мислення; вчити дітей розрізняти правдиву та неправдиву (фантазійну, вигадану) інформацію, порівнювати реальний світ із казковим/екранним. Розвивати увагу, зорове та слухове сприйняття, пам'ять, логічне мислення, вміння аналізувати факти та обґрунтовувати свою думку (аргументувати відповідь). Виховувати спостережливість, цікавість до пізнання довкілля та вміння уважно слухати правила гри та відповіді інших дітей.
Хід гри «Вірю — не вірю»
Вихователь демонструє презентацію та створює інтригу:
«Дітки, сьогодні ми зіграємо в гру-випробування "Вірю — не вірю". Я буду розповідати вам неймовірні історії, ситуації, показувати малюнки та ставити запитання, які починаються зі слів: "Віриш, що...?". Ваше завдання — подумати і вирішити: правда це чи вигадка. Якщо вірите — голосно кажете "Вірю!" (або плескаєте в долоні), а якщо ні — кажете "Не вірю!" (або топаєте ніжками / схрещуєте руки)».
По завершенні всіх запитань вихователь хвалить дітей за кмітливість:
«Ви сьогодні були справжніми медіадетективами! Жодна вигадка не змогла вас заплутати. Пам'ятайте: коли ви щось бачите або чуєте по телевізору чи в телефоні, завжди варто замислитися — вірю я цьому чи ні!»
