Гра - це обов’язкова умова успішного розвитку та саморозвитку, це закладений в дитині самою природою принцип осягнення себе та оточуючого світу.
У грі проявляються індивідуальні особливості та взаємини дітей. Гра не повинна бути самоціллю. Це, перш за, все організований вихователем спосіб взаємодії дітей. Через гру вихователь може поступово впливати на характер дітей, корегувати їхню поведінку, відмічати ті чи інші закономірності.
Ігрові ситуації діти сприймають більш природно, ніж серйозні обговорення. Ігри допомагають дітям розслабитися, розкритися і відчути себе комфортно. Ці фактори є дуже важливими. Але вихователь повинен осмислити гру, зробити її уроком життя. Немає сенсу доводити, що дитина, граючись, вчиться, що іншим способом не вивчить і за годину.
Для того, щоб гра принесла дитині максимальну користь, треба притримуватись нескладних правил, які відносяться до організаційних моментів гри: У дошкільному віці увага дітей досить нестійка, тому, плануючи проведення будь-якої гри, потрібно враховувати цю вікову особливість і не затягувати процес - тривалість будь-якої гри повинна бути не більше 5-10 хвилин, бо дитина втрачає до неї інтерес, і дія не отримає логічного закінчення. Не треба починати гру перед сном чи перед вживанням їжі так, як можуть виникнути труднощі з відновленням ходу гри: якщо планується заняття з використанням дидактичних матеріалів, треба подбати про всі необхідні матеріали, покласти їх під руками. Застосовуючи готові розвиваючі ігри, потрібно контролювати їх хід. Граючи в ту чи іншу гру, не треба сліпо використовувати рекомендації. Обов’язково треба враховувати рівень розвитку та індивідуальні особливості дитини. Не можна змушувати дитину засвоювати більше, ніж вона може. Дитину треба привчати до охайності. Треба дати дитині зрозуміти, що вона повинна привести своє робоче місце в порядок після кожного заняття. Це теж можна зробити у вигляді веселої гри
