Це вже поза будь-яким сумнівом: якщо в основі назви міста лежить слово " город ", то безпомильно можна ствержувати, що навколишня територія була залюднена ще за старих-прастарих часів, та й місто виникло давно. Колись наші далекі предки, замешкуючи тут " градили " своє пристанище, аби мати гарантію безпеки, захиститися від напасників.
Городків в Україні декілька. Підльвівський - один із найстаріших серед них: про нього згадує ще літопис.
Ще задовго до першої літописної згадки про Львів Городок був уже відомий як місце, де розгравалися важливі історичні події, вирішувалась доля людей і краю, перехрещувались інтереси королів та князів, старост та смердів, переплітались у міцний вузол торгівельні шляхи. Сюди приїздили їх величності, аби над тихими плесами городоцьких ставів відчути, що все в світі - суєта суєт і ловлення вітру, а часами для того, щоб за валами та болотами заховатися від ворогів своїх.
У давніх часах багато міст мали свої городи, однак не у всіх їх остаточних назвах зафіксувалося це слово. Городок свої корені не загубив, хоч у велике місто не судилося перерости, про що свідчить суфікс " ок ".
Королю Ягайлові, мабуть, болота городоцьких ставів та високі земляні вали видавалися більш надійною охороною від ворогів, ніж львівські залізом куті брами, бо удостоював маленьке, регулярно руйноване містечко своєї високої уваги. Тут і зродилася королівська ідея про виняткову, місійну роль Польщі. яка мала реалізуватись у створенні держави від Балтійського до Чорного моря. Ця ідея для багатьох поколінь поляків була провідною зіркою, заради якої було пролито чимало крові. Ця ж ідея врешті привела до загибелі і розподілу Польщі між більш могутніми молодшими хижаками.
Були часи в історії Городка, коли в ньому щонайменше мешкали українців. Ця жахлива несправедливість закріпилася в історії тим, що на початку 20-го століття містечко було назване Городком Ягелонським, а в його центрі поставлено пам ятник королю. На спомин прийдешнім поколінням про рабство, яке ніколи не було чуже нашій українській історії.
Городок разом з іншими руськими землями був зруйнований Казимиром Великим, саме тому, що на через нього йшли торговельні шляхи зі Сходу на Захід і з Заходу на Схід. Один із шляхів вів через Сандомир та Любачів, а другий через Ярослав та Перемишль. До Львова, що лежав за 25 кілометрів, не завше можна було встигнути перед закриттям численних брам, рогаток та фірток, тому, аби не ризикувати, мандрівники та торговці найчастіше зупинялися тут, у Городку, отримуючи дах над головою, теплу їжу і прихисток. З часом з явилися в місті великі склади товарів ( партії сукна, воску, меду, хутра, коріння ), ятки та мануфактурні крамниці. Та невдовзі перебрав ті склади Львів, полишивши Городку, що був у нього під боком завше готовий на всілякі послуги, тільки склади кухонної солі, яку виробляли на дрогобицьких жупах, від чого стали називати містечко Городок Сільний. Сіль була найціннішим товаром, на який ласо дивилися сусіди. Король Ягайло надав Городку Магдебурзьке право. Замок Ягайла стояв у теперішній передній частині парку, оточений зі всіх сторін рікою, а від ринку - відділений валом і млином.
Після смерті короля містечко занепадає.
В 1905 році отримує назву Городок Ягнелонський.
1648 рік- Хмельницький здобуває Городок...
У Городку, що є одним із найстаріших міст в Україні, дуже мало залишилося пам яток матеріальної та духовної культури. Ця земля постійно горіла, сіклась мечем і рубалась шаблями, заливалась кров ю і обвуглювалась пожежами.
Місто зберегло типову середньовічну забудову з чотирикутною площею і ратушею - ознакою будь-якого старого населення. Древні споруди понищили татари та козаки, а австрійські будівлі згоріли у Першу світову війну.
Найкраще збереглась міська ратуша.
З південного сходу на північний захід Ринкову площу перетинає дорога, що веде зі Львова на Перемишль. Обіч неї колись шумів чудовий парк. Його вирубали. Замість парку закрасувався березняк.
Найцікавішою і найдавнішою пам яткою в Городку, яку рідко де зустрінеш, є древнє городище. Воно зберегло свої контури, чітко простежується, хоч віками нищилось, пристосовувалось для все нових потреб.
Францисканський монастир та костел також знищено.
Інша рідкісна пам ятка - система оборонних валів та ставів, що оточують місто і роблять його штучним островом, до якого можна дістатись тільки через високі мости зі сходу і заходу.
Донині найкраще збереглись земляні вали зі сходу міста. Їх древність та могутність особливо підкреслюють старі дерева-велетні, що полощать коріння у водах річки.
Серед найдавніших архітектруних пам яток є головний костел, він існував ще перед Владиславом Ягайлом. Існував і монастир. Францисканський костел має охоронну грамоту н.1356. Споруда збереглась погано.
