«І плакала свіча в скорботі…»
Сценарій виховного заходу до Дня пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років
Ведучий 1. Сьогодні ми зібралися, щоб пригадати сумну та трагічну сторінку в нашій історії – голодомор 1932-1933 років.
Ведучий 2. Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947років. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.
Учні
Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?
Тривожні спогади ураз
Свічки очима розіп’яли,
Немов з минулого до нас
Вони із докором казали:
- Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
Виходять 4 учні
1 учень: Ми тут, щоб сказати, що пам’ятаємо вас – тих, хто загинув у голодні 1932й та 1933й роки.
2 учень: Ми тут, щоб сказати, що, незважаючи на довгі роки мовчання, Україна на повен голос заговорила про одну з найстрашніших трагедій в історії нашої Батьківщини –Голодомор.
3 учень: Ми тут, щоб сказати, що засуджуємо всіх тих, хто причетний до смерті мільйонів українців у стражденні голодні роки.
4 учень: Ми тут, щоб сказати, що віримо, що страхіття Голодомору ніколи не повториться …
Виходить дівчина – Україна, у руках тримає «букет» із колосків і калини з чорною стрічкою, стає посередині:
Україна:
Я – Україна, я – перлина світу,
Країна сонця, щедрості, тепла,
Родючі землі, люди працьовиті,
Здається, так би вік в добрі жила…
Та не судилось…Кровожерливі ординці
Стоптали кіньми всі мої поля,
І помирали в муках українці,
Від злих катів стогнала вся земля…
Кати ці – 32-й й 33-й –
Нещадні і до старця, й до дитини,
Топтали рідний край в своїй кареті,
Поставили Вкраїну на коліна…
До дівчини - України з двох боків підходять по учневі із табличками «1932» та «1933», один із них забирає з рук колосся. Україна присідає на коліна, закривши обличчя руками. Хлопці стоять біля неї.
