Голодомор 1932-1933рр.Ми пам'ятаємо! Ми сильні!

Голодомо́р 1932—1933 років — другий акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду[2]. Вбивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 року, так і в 1933 році. Різниця полягає лише в масштабах злочину. Якщо протягом 1932 року голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 році лік ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої[3]. Кількість людей, які загинули від голоду, відрізняється і залежить від використання об'єму документів у підрахунках різних дослідників. Судом визнана оцінка загибелі 3,941 млн у сільській місцевості на території Української СРР[4] та Кубані[5], переважну більшість населення якої становили українці, та екпертно визнається 6,122 млн втрат ненародженими[6][7] (всього загалом померлих з голоду понад сім мільйонів людей (переважно українців) на території Української СРР та три мільйони українців поза її межами — на Кубані, Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Казахстані[8][9][10]). Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян[11]. З оприлюднених Володимиром Сергійчуком нових документів історико-криміналістична експертиза встановила число загиблих від Голодомору 9 млн 108,5 тисяч в УСРР, а разом з етнічними українськими регіонами Північнокавказького краю — 10,5 млн.[12]