Леонід Іванович Глібов (1827-1893) - видатний український письменник, байкар, видавець та громадський діяч. Найбільше він відомий своїми байками, в яких критикував тогочасне суспільство, а також дитячими творами, які підписував псевдонімом "Дідусь Кенир".
Біографія:
Народився 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині.
Здобув початкову освіту вдома, а потім навчався у Полтавській гімназії та Ніжинському ліцеї вищих наук.
Викладав географію в Чернігівській чоловічій гімназії.
У 1861-1863 роках редагував "Чернігівський листок", де висвітлював актуальні соціальні проблеми та виступав за розвиток української мови та освіти.
За участь у виданні "Земля і воля" був позбавлений права викладати та перебував під поліцейським наглядом, а також втратив зір.
У 1867 році повернувся до Чернігова, де продовжив літературну діяльність.
Помер 10 листопада 1893 року в Чернігові.
Творчість:
Написав понад 100 байок, у яких критикував суспільні вади, такі як кріпацтво, хабарництво, свавілля чиновників.
Його байки відзначаються простотою мови, влучністю образів та актуальністю моральних проблем.
Відомі байки: "Жаба й віл", "Мірошник", "Муха і бджола", "Солом'яний дід", "Щука".
Створював також дитячі твори, які друкував під псевдонімом "Дідусь Кенир".
Деякі його вірші та пісні стали народними.
Через проблеми із зором останні роки життя писав, використовуючи лупу та лінійку.
Леонід Глібов залишив значний внесок в українську літературу, його твори продовжують бути актуальними та виховувати у читачах любов до рідної мови та почуття справедливості.
