! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Хліб наш святий

Опис документу:
Мета заходу - поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля. Розраховане свято для учнів 3 - 4 класів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, учнів логічне мислення; виховувати пошану до хліба, до людей, які над ним працюють.

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски жита та пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, квіти – маки та волошки, калина.

Звучить музика. Діти шикуються півколом на сцені.

Дівчинка

Гостей дорогих стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

 Хлопчик

Шанобливо хліб підносим

І вклонившись, щиро просим:

  • Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – коровай.

(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

Коли навчились його виробляти.

Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

Вчитель. Україна – це наша земля, рідний край, наша країна із своєю історією, обрядами, традиціями та звичаями, чарівною піснею і мудрими людьми, мальовничою природою. Сьогодні ми зібрались тут, щоб вшанувати його величність – хліб.

Пахне хліб, як тепло пахне хліб! Любов`ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних діб – духмяно пахне хліб.

Певно чули, діти, ви не раз слова:

«Хліб потрібно шанувати! Хліб - усьому голова!»

А тому завжди в пошані хліб у школі і в садку.

Запашний, пухкий, рум'яний він лежить на рушнику.

Слава миру на землі! Слава хлібу на столі!

Пісня "Хліб та сіль"

Ще на травах сититься роса. Сонце нам дарує радість дня,
Хатам - пісню, тишу - небесам. Передзвін колосся - золотим полям.
Тільки ранок приторкнеться струн, нива прокидається від сну.
І летить високо у небесну синь пісня величальна дивної краси.
Приспів:
Хліб та сіль, хліб та сіль, вишитий обрус.
Хліб та сіль, хліб та сіль, Україна-Русь.
Хліб та сіль, хліб та сіль ми підносим вам.
Хліб та сіль, наш уклін дорогим гостям . 2 рази
Вчитель. Діти, а чи знаєте ви, як виник хліб? Коли він вперше прийшов на стіл до людини?

  • Вчені-археологи з різних країн світу після вивчення багатьох матеріалів

підтвердили, що першою «хлібиною рослиною» треба вважати не жито і пшеницю, а дуб. При розкопках знайшли висушені і розтерті на борошно жолуді, із яких пекли хліб більше ніж 5 тисяч років тому.

  • Далекий-далекий час. В печері біля вогню сидить старійшина племені.

Чоловіки повернулися з полювання ні з чим. А запаси вичерпані. Що буде з плем’ям? На світанку старійшина вирядився шукати їжу. Довелося іти далеко, бо поблизу всі їстівні корені уже зібрали. Сонце піднімалось все вище. Старійшина продовжував пошуки. І раптом на протилежному схилі побачив незнайомі рослини. На стеблах погойдувались колоски. що в них?

Мій пращур брів із проліску густого,

Як звір, голодний, бо не вполював.

І падаючи між високих трав,

Хапавсь у порятунку за стеблинку,

Здавалось, на самісінькім краю.
І ненароком у руці живинку відчув,

затис, як знахідку свою.

Тоді, можливо, і з’явилось жито,

коли мій пращур залишився жити.

Є відкриття, яких не вкриє мла, нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла, залишиться безсмертною у світі.

І хоч згубилось в плині літ ім’я, і пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю: вона, як мати, як сестра моя.

Із добрими, ласкавими руками, як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб, і все життя їм пахне колосками.

Пісня «Рушники»

Із барвистих кольорових ниточок вишивала мені мама рушничок. 

Рано личко умиваю, рушничок той витираю у матусин рушничок

Приспів:

Зустрічаємо гостей ми залюбки. І на пам’ять всім даруєм рушники.

Хліб і сіль на рушникові!  Будьте гості всі здорові! 

І на щастя всім даруєм рушники. 2 р.

Научи ж бо моя мамко, научи вишивати кольорові рушники

Рушники в моїй господі, стануть завжди у пригоді, вишивані рушники

Приспів.

На сцені обставлена світлиця. Мати з печі виймає хлібину і кладе на стіл на вишиту скатертину.

Учень. На столі, на білій скатертині сяє, наче сонце, паляниця з печі вийнята. А господині радісно, бо сповнена світлиця пахощами хлібними.

Мати. Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком.

(Вбігають діти.)

Дівчинка 1. Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопчик 1. І я так само — дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...

( Сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.)

Мати. Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям завжди, але без нього немає життя.

Хлопчик 2. А чому, матусю? Та ж хліб можна замінити чимось іншим...

Дівчинка 2. Ага... Можна замінити булочками, печивом...

Мати. Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий,тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — таке ж борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці, дуже важко діставалося людям завжди. Без нього був голод, вимирали люди цілими сім’ями, а тому старалися, щоб хліб завжди був у господі.

Хлопчик 1. А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють.

Дівчинка 1. Спочатку поле готують до посівів: орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости. Зрозумів?

Хлопчик 2. Зрозумів. Потім посіви доглядають, удобрюють.

Дівчинка 2. А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами.

Хлопчик 1. Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке?

Дівчинка 1. Знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп, приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть до кінця жнив.

Хлопчик 2. А потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка. Бо в них важка праця хліборобів. А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожен мав скибочку «хлібця від зайчика». Цей хліб дітям був дуже смачний.

Дівчинка 2. Я знаю, що на столі повинна лежати завжди паляниця, але ніколи не можна класти хліб сподом догори, бо то не годиться, то великий гріх. Якщо хліб так покласти, то він образиться і не буде в тій оселі затримуватися. Правда, мамочко?

Мати. Правда. Ось і тато прийшов.

Батько. Ой, як хлібом пахне! Ну, діти, отримуйте «хліб від зайчика»!

Дівчинка 1. Ой тату, ми вже ж великі, а ти все кажеш, що «від зайчика». Ми ж знаємо, що це той хлібчик, що лишився від твого обіду, бо хліба не можна ніколи викидати, десь залишати. От ти його і приносиш, та ще примовляєш, що «від зайчика». Але все ж давай, він дуже смачний.

Батько. Їжте, дітки, їжте, він справді «від зайчика».

Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому

Саме життя закладено людей.

І сонце українське, й звуки грому,

Мозольний труд і посмішка очей.

Мати. Їж, доню, хліб і не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить.

А як сідаєш, моя доню, до столу,

То пам’ятай, що хліб — це значить жить!

Вчитель. Послухаймо народну казку про істинну цінність хліба.
Учень 1. Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана. У двері стукає й говорить:
- Прийміть мене до себе! Завжди будете ситі!..
- У нас і калачів досить! - каже пан.

Учень 2. Покотилася хлібина далі. Докотилася на край села, до хати бідняка. Надворі бавилися діти. Побачили її, вхопили в обійми і радо занесли до хижі. Тут же діти почали краяти ножем та їсти. З'їли майже всю, залишився тільки окраєць. А з окрайця виросла нова хлібина. І так у хаті бідного був хліб, і не було більше голоду.
Учень 3. Одного разу з високої гори відірвалося золото. Покотилося золото й зупинилося перед хатою бідняка. Стукає у двері й просить, щоб його прийняли. Вийшов бідняк, подивився й каже:
- У нас тепер є що їсти, нам тебе не треба...

Учень 4. Покотилося золото далі й зупинилося перед палацом. З того часу діти пана почали погано вчитися в школі, панська земля перестала родити, худобина множитися, а слуга що не робив - усе було погано.

Учень 5. Не стало в пана хліба. Як не шкодував, а взяв кусень золота і поніс до бідняка, щоб поміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, але відрізав половину хлібини панові, половину залишив собі. З окрайця у бідняка виросла нова хлібина. З окрайця у пана хлібина не виросла...
1 учень. Хліб – це життя. Так вважають трударі землі. І саме так є воно насправді. З глибини віків прийшов до нас хліб. Він батько всіх земних цивілізацій. У нього сила людства і його прогрес.

2 учень. Хоч би де людина трудилася: у місті чи в селі, на суші чи в морях або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими, хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму – в полях, у цехах, під відкритим небом.

3 учень. Їм, майстрам – хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята. Їхню любов до землі несемо у книги, в поеми. Адже хвала людині – творцеві, хвала життю.

Пісня «Буде коровай!»

Ясне сонечко світило, а з хмарки - водичка.

Виростала, дозрівала золота пшеничка.

Хвилька котить колосочки, вітерець гойдає,

Вже пшениченька-сестричка

В полі достигає! 2 р.

Золотенькі колосочки я серпом стинаю

І снопи собі гарненько рівненько складаю.

Буде, буде коровай на столі у хаті

Для дідуся, для бабусі,

Для мами і тата! 2 р.

(Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)

Хлібчик.

Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим? Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.

4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.

7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(виходять Паляничка і Бублик)

Сценка «Бублик і паляниця»

Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

  • Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

І сказала хвастунові паляниця свіжа:

  • Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

Пісня « Паляниця»

Біла паляничка - це вам не дрібничка. Де немає хліба - там нема обіда.

Де хороший пекар - не потрібен лікар. Кожен день, як свято, і пісень багато.

Приспів

Добрі люди, в Україну завітайте у гостину!

Всіх запрошуєм до столу в добрий день і в добрий час

А духмяна паляниця серед столу, як годиться,

На квітчастім рушникові щоби все було гаразд. 2 р.

Де працює пекар - навіть взимку спека. В тих містах і селах дітлахи веселі.

В них рум"яні лиця, наче паляниця. Голова усьому хліб у кожнім домі! Приспів

Вчитель. Давайте послухаємо декілька веселинок.

Сценка «Хліб і торт»

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате – я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

 «Звідкіля береться хліб?»

Запитав у Зіни Гліб: «А звідкіль береться хліб?»

Розвела руками Зіна: «Звідкіля ж? Із магазину!»

Вчитель. А зараз я пропоную усіх послухати жартівливу пісеньку. якою наші учні запрошують вас до традиційного українського змагання.

Пісня «Варенички»

Дівчинка. А мій милий вареничків хоче,

Ой мій милий вареничків хоче:

Хлопчик. "Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая".

Дівчинка. "Та і дров же немає, милий мій миленький,

Та і дров же немає, голуб мій сизенький".

Хлопчик. "Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

Дівчинка. "Та і сил же немає, милий мій миленький,

Та і сил же немає, голуб мій сизенький".

Хлопчик. "Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая".

Дівчинка. "Тож зостанешся голодним, милий мій миленький,

Тож зостанешся голодним, голуб мій сизенький!"

Хлопчик. "Не лякай, милая, не лякай, милая,

Нарубаю сам я дров, моя чорнобривая!".

Дівчинка. "Так підем же додому, милий мій миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький".

Хлопчик. "Нагодуй, милая, нагодуй, милая

Нагодуй, у-ха-ха, моя чорнобривая".

Вчитель. Діти, а чи знаєте ви загадки про хліб?

  • У пору літню в час осінній, навесні в гарячий час, косять, жнуть вони і сіють, орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

  • Щоб город перекопати, що беруть до рук? (лопату)

  • Потім з рук у м’яку грядку Висівають що? (зернятко)

  • Щоб зернятко ожило Треба сонце і (тепло)

  • Ходить полем з краю в край, Ріже чорний коровай. (Трактор)

  • Б’ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,

за те мене отак гублять, бо всі мене дуже люблять. (Хліб)

Вчитель. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті.
Прислів'я

1. Глибше орати – більше хліба мати.
2. Сій вчасно, вродить рясно.
3. Земля – матінка, а хліб – батечко.
4. Паляниця — хлібові сестриця.
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
6. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

Вчитель. Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

  • Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.

  • Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини.

  • Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь хлібину не можна — відведеш щастя від хати.

  • Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу.
    По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.

  • Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

  • А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно в цій господі, воно поселить в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.
    Учні говорять слова і засівають світлицю зерном.

Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно,
Учень 2. Сієм радість, сієм щастя.
Учень 1.

Засіваємо світлицю – хай росте овес, пшениця,
Хай шумить колосся в полі, хай цвіте щаслива доля!

Учень 2.

Сієм, сієм зернята, щоб земля була багата,
З наших рук приймала ласку на життєву щиру казку!

Щодня до нас приходить гість – рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб, він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна. Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна пшенична або житня.

Імен багато має хліб. Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг, і паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач, перепічка і піца,

І завиванець, і рогач, галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна, і мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.

За 5-6 тисяч літ до нас вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб чи будемо ми мати?

Звучить музика.

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Та не завжди хліб був таким смачним та буденним.

1.Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль помирали люди, а й від голоду.

Солдатський хліб – черствий сухар. І в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар. Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб, здобутий боєм роти,

Ми проміняти не змогли б на всі житейськії щедроти.

 2.А ще був страшний голодомор в Україні 1932-33-го року. Від голоду помирали і дорослі, і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, як саме життя. Не можна було тоді збирати колосків, бо передбачалось ув’язнення від 7 до 10 років з конфіскацією майна. Уряд робив вигляд, що голоду немає. Випадки людоїдства, анемії... Від голоду вмерло більш ніж 1 млн. чоловік.

У полі висохли криниці. Ніхто не сіяв, не орав.

Голодний рік мов чорна птиця над краєм змореним літав.

 Вчитель. Це була людська трагедія, яку назвали Голодомор. Її народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.  Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання.

Вчитель. Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями зерна, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

Не кидайсь хлібом, він святий – в суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий малечі кучерявій.

Не грайся хлібом, то ж бо гріх! Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх, бувало каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт, бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ і людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте в землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте на полі вселюдському.

Зростає колос золотий, налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому і багатіли хлібом.

І кожен день, і кожну мить дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить, щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай, хай хліб спасінням буде.

Бо не черствіє хліб святий, черствіють тільки люди.

В народі ж хліб, мов матір, поважають. Ця шана з плином часу не зника.
І дорогих гостей завжди стрічають з хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком і колоситься золотистий сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!
Пісня «Хліб – святиня життя»

Сонце сяє нам з небес, родить жито і овес.

Всі колосяться поля, хлібом щедриться земля. 2 рази

Приспів:

Хліб – святиня життя, наше сонце ясне.

А думки й відчуття – то зерно золоте.

Україно, рідний край, ми зберемо урожай.

Хай добро приходить в дім, хліб та сіль живуть у нім. Приспів.

Вчитель. Дорогі діти! Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі!

Окраєць хліба на столі. Йому вклоняюсь, мов святині.

В нім запах теплої ріллі, поміж колось волошки сині.

Гостей шановних, дорогих ми хлібом-сіллю зустрічаєм.
благословляєм молодих весільним пишним короваєм.
П-в: (слова пісні) 
Запам’ятай людської мудрості слова:

В житті  у нас усьому хліб є голова.

І обійди всю рідну землю в шир і глиб.

І не знайдеш нічого кращого як хліб.

Окраєць хліба на столі. Що є дорожчого сьогодні?

В нім голос матері-землі, живий у пам’яті народній.

Збере всі крихти на полу бабуся у вечірню пору,
бо знає хлібові ціну ще із часів  голодомору.

П-в: (слова пісні)

Разом:

Не розтовчи, не обмини, як бачиш скибку під ногами.

Немає хлібові ціни! Не забувай про це з роками.

Пісня « Хліборобський коровай»

Хліборобський коровай – то щорічний урожай.
Хліборобські мозолі –
хліб у домі й на столі.
Приспів:

Каже татко, кажуть люди: «Буде хліб то й пісня буде»
Тож довічний голос поля,
то співуча наша доля.
Хліборобська пісня враз
долетить, мов птах, до нас
Про багатий урожай,
про щасливий рідний край.
Приспів
. скачать dle 11.0фильмы бесплатно

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись