Григорій Косинка – зоряний син України

Опис документу:
МЕТА: ознайомити десятикласників із життям творчiстю талановитого новеліста, що допоможе їм глибше збагнути зміст творів Г. Косинки; захопити школярів особистістю майстра; спонукати вихованців до розвитку власних здібностей і талантів. ТИП ВИХОВНОГО ЗАХОДУ: усний журнал

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ВИХОВНИЙ ЗАХІД З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 10 КЛАСІ

ТЕМА: Григорій Косинка – зоряний син України

МЕТА: ознайомити десятикласників із життям творчiстю талановитого новеліста, що допоможе їм глибше збагнути зміст творів Г. Косинки; захопити школярів особистістю майстра; спонукати вихованців до розвитку власних здібностей і талантів.

ТИП ВИХОВНОГО ЗАХОДУ: усний журнал

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ: аналіз новел Г.Косинки, виразне читання, бесіда, індивідуальна робота.

Обладнання: портрет Г. Косинки, під ним – дати життя (1899 − 1934), поруч улюблені квіти письменника – червоні косинці (малюнок), твори майстра і спогади про нього.

Міжпредметні зв’язки – історія України

Епіграфи: Косинка був світлий, пломентистий, мов чиста іскра і дивно яскрава зіронька на вранішньому світанковому небосхилі нашої чесної і романтичної епохи!

Терень Масенко

Ти перед нами, ти серед нас,

Бо дополав ти, але не згас

М.Рильський

Лiтература

Непорожній О. І. Косинчині виквіти / О. І. Непорожній //Косинка Г.: Твори. − К.: Дніпро, 1972. − С. 527 − 530.

2. Наєнко M. М. Григорій Косинка /М. М.Наєнко. − К.: Дніпро, 1989. – 148 с.

3. Жулинський М. Із  забуття в  безсмертя /М. Жулинський.К.: Вища школа, 1990. – 356 с.

4. Кислий Ф. Григорій  Косинка /Ф. Кислий //Дніпрова  хвиля. − К.,1989. – С. 539 − 542.

5. Штонь  Г.І. Рокованість талантом / Г.І. Штонь //Радянське літературознавство. −1989. − № 11. − С. 12−18..

ПЛАН ЗАХОДУ

І. Мотивація навчальної діяльності школярів (5)

ІІ. Оголошення теми i мети заходу (2)

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями нового матерiалу (30)

ІV. Підсумок заходу(5)

V. Заключне слово вчителя (3)

ХІД ЗАХОДУ

І. Мотивація навчальної діяльності школярів

Учитель читає початок трагедійної фрески «Перед світом»:

«Розвиднялось. На небі тремтіли досвітні зорі, коли зимовий ранок засівав уже над землею, як перлами, срібним снігом…А крила його… ех, ви не бачили його крил?! Білі-білі і горять червоними хрестиками, а над селами, коли летить ранок, зорі губить. Упаде зоря на село – молодістю сниться, сон розвіває».

Приречений на дочасну загибель від рук денікінських карателів молодий сільський учитель розкриває свою душу навсітж єдиним реченням: «А крила його… Ех, ви не бачили його крил?». Та скільки тут нерозтраченої сили, духовного здоров'я й ще чогось такого чистого й людяного, що виразити його й справді не можна нічим іншим, окрім отого скрушного зачарованого «ех».

У Григорія Косинки теж були крила і романтична душа. Він поривався до зір.

Учитель демонструє учням портрет Г. Косинки, описує зовнішність письменника, щоб учні уявили його живим:

«Григорій Косинка був середній на зріст. Ходив бадьоро, швидко, з піднятою, ніби закинутою головою й здавався вищим, ніж був. Волосся світло-русяве, хвилясте. Передусім привертали до себе увагу його блакитні, щ о мінилися аж до синіх, очі – гибокі й променисті. Вловить промені того вогню художникам, що його малювали, якось не щастило. Найвдалішим був олійний портрет художника Курочки-Армашевського. Портрет цей, на жаль, загинув».

(Зі спогадів дружини Т. М. Мороз-Стрілець)

ІІ. Оголошення теми i мети заходу

Учитель. Г. М. Косинка з когорти Майстрiв. Нинi iм'я писименника, як i належить, посідає чiльне мiсце серед цвiту нашої України. Справжнi Майстри входять у лiтературу назавжди. Нехай у ваші серця Григорiй Михайлович увiйде не просто як бажаний друг чи гість, а як найближча людина, щоб з ним ви могли вiдвести душу, роздiлити тугу, зцiлитися від скверни, помрiяти про день прийдещнiй, щоб завтра з оновленими, просвiтленими серцями ви могли йти до людей, у cвіт щирокий i непростий.

Сьогоднi ми перегорнемо сторiнки усного журналу, присвяченi життєпису письменника.

Запишiть тему заходу та епiграфи.

Учениця. «Твори письменника, його життя, його слова i найдрiбнішi речi дають уявлення· про нього як про людину, й вона постає перед очима, як жива. Й бачили її такою, якою вона була в той час, в ту епоху...», − писав ГМ. Косинка.

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями нового матерiалу

Усний журнал

«Григорiй Косинка − зоряний син України»

Сторінка 1

«Пахли степам мої дитячі літа»

Учень. Народився Григорiй Михайлович Стрiлець у бiднiй селянськiй родинi 29 листопада 1899 року в с. Щербанiвка, нині Обухiвського району на Київщинi. Сiм'я жила надзвичайно бiдно. Батько щолiта мандрував на заробiтки, а восени наймався до Григорiвської цукроварнi. І все мрiяв про кращi часи, «про землi вiльнi», як пiзнiше напише Г. Косинка в «Автобiографiї» (1925). Року 1928 родина виїхала на Далекий Cxiд. Оселилися на березi Амуру, навіть хату почали будувати. Та скоро туга за Україною повернула їх назад. Жити стало ще важче. Тепер довелося працювати й найстаршому − Григорiю. Полов буряки, тягав плуга, був чорноробом на цукроварнi. У вiльний час дуже любив читати книжки. Вони були для нього спочинком i розрадою від важкої роботи. Батько, сам письменний, як тiльки повертався iз заробiткiв, завжди купував синовi книжки. Була то переважно пригодницька лiтература росiйською мовою.

Учениця. А першою українською книжкою, з якою познайомився Григорiй, була «Конотопська відьма» Г. Квiтки-Основ'яненка.

«Квiтчина повiсть мене дуже вразила й здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицькому, − згадував майбутнiй новелiст в «Автобiографiї», − а про те, що це книжка українського письменника, я й не подумав, де там, я довго ще пiсля «Конотопської відьми»не знавхто ми та чиї ми дiти…»

Син читав цю книжку матepi, то вона похвалила її: «Стародавнє життя гарно списав цей Kвітка».

«Автобiографiя» (1925) Г. Косинки сприймається як цiлком завершений художнiй твip, перейнятий глибокими почуттями, душевним щемом: «Дитячi лiта ще й дoci стоять мені перед очима, тiльки час, здається iнодi, заткав їх на якусь хвилину синьою наміткою, − так врiзались вони в пам'ять».

Сторінка 2

Київський період

Учень. Пiсля закiнчення Краснянської земської школ у 1913 роцi Григорiй працює писарчуком у волостi. 1914 року їдe на заробiтки до Києва. Mpiє вчитися. Але спочатку чистить черевики на вулицях − нiчого кращого для хлопця з провiнцiї не знайшпося. Невдовзi доля усмiхнулася йому − взяли кур'єром-реєстратором до земської управи. Це дало змогу закiнчити вечiрнi гiмназiйнi курси, скласти успiшно iспити, а з ними одержати право вступу до вищої школи. Про життя майбутнього письменника в перiод визвольних змаганъ та громадянської вiйни в Українi майже нiчого невiдомо. В однiй з автобiографiй є таке свiдчення: «Брав ,ктивну участь у боях».

Сторінка 3

Початок творчостi

Учень. Писати почав Григорiй Стрiлець iз вipшiв. Невдовзi бiльш-менш стабiльний заробiток дали йому короткі нариси, памфлети, статтi, що друкував у київських газетах. Новела «На буряки» (газета «Боротьба» за 4 травня 1919 року) перший художнiй твip Г. Косинки. «Писати почав я року 1919 року, коли газета «Боротьба» видрукувала перше моє оповiдання «На буряки», − писав я свої першi твори легко: за два-три вечори, не маючи жодного уявлення про техніку прози, стиль, − все це прийшло до мене пiзнiше».

Учень читає початок оповiдання «На буряки» − (вiд початку до слiв: «Росистий ранок заплакав дзвониками»)

Учитель. Чому в дитячому сні ранкова роса порiвнюється з молоком?

Учениця. Сiм'я така бiдна, що хлопчиковi молоко тільки сниться…

Сторінка 4

Історiя народження псевдонiма «Косинка»

Учениця. Свiй перший твip Григорiй Стрiлець пiдписав псевдонiмом «Косинка». Biн взяв його за назвою скромних польових квітів − червоних косинцiв, якi дуже любила його мама. Kвітка червонi косинцi, як звуть її на Київщинi, по-науковому − плакун вербистий. У нього багато народних назв: залiзняк червоний, болотний бурячок, откасник та iншi.

Дехто з товаришiв говорив Григорiєвi Михайловичу: «У тебе таке хороше прiзвище − Стрiлець, воно й пасує тобi, i раптом такий нецiкавий псевдонiм. Не всі ж знають, що взяв ти його вiд квiтки, думають, що це − Хусточка ...».

Biн вiдповiдав:

«Мені байдуже, що думають. Kвітка ця маловiдома, а вона така красива й нiжна, скромна i разом з тим велична. Квiти приносять радiсть i збуджують у душi людськiй тiльки хороше ... Але справа не в тому, що на свiтi є така квітка. Для мене − це дитинство, моя мати, вce, що залишається в пам'ятi на все життя ... Називаючи себе так, я зближуюсь з людьми ... Псевдонiм залишається, от i все ...»

(За спогадами дружини Т. М. Мороз-Стрiлець)

Учитель. Пiдписуючи свої твори «Косинка», Григорiй Михайлович дарував народові ще одну польову квітку з рідної землi.

Сторiнка 5

Твюрчий доробок великого працелюба

Учениця. Переломним у життi Г. Косинки став 1920 рік. Для його свiтобачення то був час прозрiнь i творчого зростання. Вступив до Київського iнституту народної освiти (теперiшнiй унiверситет iмені Тараса Шевченка), який не закiнчив через матерiальну скруту. Входив до літературно-мистецької групи «гроно», а пiзнiше до «Ланки». У помешканнi Косинки збиралося товариство київських лiтераторiв: В. Пiдмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, Т. Осьмачка. З останнім Григорій товаришував особливо, за що жартома їx називали «Косьмачкою». Цi митцi не оспiвували бiльшовизм, тому їх називали «попутниками». Над усе вони цiнували талант, свободу творчостi й ретельно дбали про високу художню якiсть своїx творів. Справжнє визнання Косинці принесла перша його збiрка «На золотих богiв» (1922), яка вiдразу привернула увагу читачів i критикiв. 1923 року в журналi «Нова Україна» (Берлiн-Прага) поряд із творами Т. Осьмачки, В. Пiдмогильного за сприяння В. Винниченка опублiковано оповiдання Г. Косинки «Анархісти». За це aвторів звинувачували в небезпечних зв'язках iз ворожою до радянської влади еміграцією.

Учень. Творчий доробок Г. Косинки складається iз 30-ти оповідань, а також нарисiв, статей, перекладiв. За життя письменника надруковано бiльше 20-ти збiрок новел і оповідань, що свiдчить про неабияку популярнiсть Григорія Косинки у 20-30-ті роки.

У 1924 роцi Косинка знайомиться з майбутньою дружиною, студенткою Київського інституту кінематографії Тамарою Мороз. «У злагодi, iз спільними iнтepeсами, як кажуть, душа в душу й крокували у життi разом з надією на цiкаве творче майбутнє обох», − згадувала пізніше Тамара Михайлiвна.

Сторінка 6

Зоряний час майстра

Учениця. У тi роки в Українi любили Г. Косинку i його твори. Косинку читали, слухали, ним захоплювалися студенти, учнi, робiтники, селяни, побратими по перу. Григорiй Михайлович читав cвої новели напам'ять. Та ще й як читав! Косинка часто читав новелу «Серце». Читав краще, нiж завжди, а читав він взагзлi надзвичайно. Не тільки гарний голос, але й велике мужнє серце його звучало.

«Нe раз менi доводилось виступати з Григорiєм Косинкою на лiтературних вечорах, − згадує письменник А. Шиян. − І кожного разу cвідомо його виступ притримували пiд кiнець вечора як «важку артилерiю»... Особливо запам'яталася менi зустріч iз робiтниками київського заводу «Ленкузня» бiля Днiпра. У залi немає жодного вiльного мiсця Слово надається Григорiю Косинці. Стрункий, русявочубий, він пiдходить до трибуни. Кiлька секунд мовчить, озираючи переповнений зал, і я помiчаю, як з його голубих, навіть синiх очей зникають такі знайомi нам iскринки веселощiв, cмixy.Голубизна немовби темнішає, наливаючись якимось внутрішнім свiтлом. Здається, Г. Косинка вже забувся, хто перед ним. Читець входить в роль, живе образами, про якi хочеться йому повiдати людям. Кожне слово закарбувалося в його душі, в його блискучiй пам'яті, тому так легко, плавно й красиво лине голос його, чарує слухачiв, веде за собою, приковуючи все більше їхню увагу. У залi − мертва тиша, а в нiй чується тільки голос письменника.

Учень читає новелу «Серце» вiд слiв «Понад берегом Збруча» до кiнця.

Учитель. Можете уявити собi, якими щирими оплесками був нагороджений автор цього оповiдання. Це зоряний час талановитого i самобутнього новеліста.

Сторінка 7

Особливості письма Г.М.Косинки

Учениця. За типом світобачення Г.Косинка − реаліст. Письменник був чесним перед собою і своїм народом. Він не став ілюстратором партійних лозунгів, пафосним оспівувачем пореволюційної дійсності, за що поплатився життям. Косинка писав про те, що дійсно добре знав, переживав, пропустив через власне серце. Правдиво писав про те, що найбільше боліло. Про українське село , життя і боротьбу селянства писали тоді майже всі. Але по-різному! Слово Косинки звучало «свіжо, правдиво, боляче». Митець зумів побачити складність та суперечність селянської революції в Україні, непросту пореволюцiйну дійсність. Все це відтворював у своїх новелах. Biн бачив світ недосконалим i часто жорстоким (згадаймо новелу «Серце»), але одночасно прекрасним та неповторним кожної митi («Місячний смix», «В житах», «Заквiтчаний сон»).

За характером Григорiй Михайлович був оптимістом, життєлюбом, гумористом. Тому так боляче сприймав недосконалість свiтобудови i малість у нiй, незахищенiсть простої людини. Косинку цiкавила насамперед людина. Він любив її такою, якою вона була, − не причепуреною, складною, часом непривабливою у своїх вчинках. Митець не дiлив своїх героїв на «наших» і «ваших». I за це його названо «апологетом куркульства», «популяризатором отаманщини та бандитизму». Страшнi звинувачення. Позаполiтична позицiя письменника, в чому його звинувачувала критика, якраз допомагала йому не вiдступити від життєвої правди.

Показувати життя, а не розказувати про нього − таке було в Косинки письменницьке кредо.

Сторiнка 8

Несправедливi звинувачення

Арешт Г. М. Косинки i страта

Учень. Сучасники пригадують велике життєлюбство Г. М. Косинки, його веселу товариську вдачу, прямолінiйнiсть суджень i оцiнок, нетерпимiсть до посередностей та пiдлабузників, ненависть до партiйних чиновникiв, скептичне ставлення до авторитетiв.

Щоправда, «двом великим» поклонявся, у двох «великих», як зiзнавався, − вчився − у В. Стефаника, з яким листувався i який називав його своїм «сином iз Дiвич-гори», i В. Винниченка, з яким також пiдтримував зв'язки. Високо цiнував ОКобилянську, С. Васильченка, норвезького письменника Кнута Гамсуна.

Григорiй Косинка йшов cвоїм шляхом, за що й постраждав від репресiйної влади одним із перших. В осстанні роки життя цькували й клювали Г. Косинку немало. Суботньої ночі 5 листопада 1934 року, якраз напередоднi захисту диплому дружини, Г. Косинка був заарештований i ув'язнений у Лук'янiвськiй тюрмi, а вже 18 грудня − розстрiляний разом з iншими 28-ма українцями, серед яких були Кость Буревій, Олекса Влизько, Iван i Тарас Крушельницькi, Дмитро Фалькiвський. Сталося це в примiщеннi колишнього iнституту шляхетних дiвчат (пiзнiше це Жовтневий палац культури, нинi·− Мiжнародний центр культури i миистецтв). За однiєю з версiй, тiла розстрiляних закопано в кiнцi Лук'янiвського цвинтаря.

Косинка став жертвою сваволi й беззаконня в часи культу Сталiна. Йому ледь виповнилося 35 ...

Тiльки 1957 року Г. М. Косинку реабiлiтовано.

Учениця. «Давно вже немає Косинки. Могила його невідома… Я ж бачу його тiльки живим, з м'якою мудрою усмiшкою, ясними вдумливими очима, повними надзвичайної життєвої сили…Слово його дзвiнке, прозоре, соковите і, як вогонь непогасний, горить у серці людському.

Та ти й не вмер. Ти пішов із життя, але й залишився в ньому, бо є твоє живущеє слово.

Є шанування й увiчнення ...

i спогадiв дружини Т. Мороз-Стрiлець)

Сторiнка 9

Із забуття − в безсмертя

Учениця. Григорiй Косинка мав справжнiй Талант, тому посів гідне мiсце в українськiй лiтературi. 30 років твори письменника не перевидавали, а iм'я замовчували або згадували в негативному контекстi. Лише в період «хрущовської вiдлиги» 1962 року М. Рильський і М. Стельмах пiдготували збiрку «Новели». Відтоді маємо змогу читати твори Г. Косинки. М.Рильський відклав усі справи і написав передмову до новел Г.Косинки – «Слово про Косинку», про одного з друзiв своїx давнiх, про письменника, який так пристрасно й пiсенно зазвучав, удруге прийшовши до нових читацьких поколiнь. Читаймо його новели.

«Вони гарячi й трепетнi, як те життя, по свiжих слiдах якого вони писалися». (М. Рильський)

Уперше ювiлей Г. Косинки вiдзначали у 1969 роцi70-рiччя вiд дня народження.

На початку 30-х pоків, коли вже насувалася хвиля репресiй, Г. Косинка перекладав А. Чехова, М. Горькоого, М. Шолохова.

На Надднiпрянськiй Українi не було перекладу поеми М. Гоголя «Мертві душi» українською мовою, i Григорiй Михайлович,задумав перекласти цей епохальний твip.

I переклав. У 1934 році книжка вийшла з друку, але без iменi перекладача. Його переклад виходив кiлька разiв «за редакцiєю». Лише 1968 року «Мертвим душам» українською мовою повернули iм'я перекладача − Г. М. Косинки.

Учитель. Бути цивiлiзованим народом − це значить пам'ятати власну iсторiю, знати й шанувати кращих синiв та дочок рiдної землi. Тих, хто горів сам та запалював iнших людей. До таких, людей належить, безперечно, неповторний, самобутнiй новелiст Г. М. Косинка (Стрiлець).

Читець. Андрiй Малишко писав:

Ми тебе шукаєм по росинцi

В Щербанiвцi серед тополин.

І виходить мати у косинцi,

Виглядає, чи не прийде син.

Не приймав ти пiдлостi нiтрохи,

Прогримiв, немов весняний грім.

І стоїть засмучена епоха

Над безсмертним iменем твоїм.

Сторінка 10

Лiтопис пошанування й увiчнення Г. Косинки

Учень. У 1971 році в Києві на вулицi Володимирськiй, 24 б, де жив Г. Косинка, встановлено погруддя й дошку.

Учениця. Ми знайомимося з його життям i творчiстю, вшановуємо його свiтлу пам'ять.

Учениця. З нагоди 80-рiччя вiд дня народження письменника у с.Щербанiвка 28 листопада 1979 року йому вiдкрито пам'ятник.

Учень. Особливо широко й урочисто вiдзначали 100-рiччя від дня народження славного сина України − Г. М. Косинки.

Учениця. У Краснянськiй школi вiдкритокімнату-музей Г. Косинки i його дядька, також письменника К. Анiщенка.

Учень. А на стінi школи встановлено меморiальну дошку на їхню честь.

Учениця. Школi в с. Красне, де вчився Григорiй Косинка, присвоєно його iм'я.

Учитель. Свiтло таланту Г. Косинки дiйшло до piдного села, до землякiв. Має він бути для нас не вiддаленою зiркою, а cвоїм, рiдним, близьким.

Земляки подбали, щоб не стерлася в душах наших дiтей пам'ять про Г.Косинку, не обiрвалася ота сув'язь, що з'єднує минуле з майбутнiм.

Григорiй Косинка − наш. Biн народився на Обухiвщинi, звiдси розпочиналася його дорога, тут його piд.

Учень. Дерево квітнe, коли в нього мiцне коріння, багата поживою земля. Мiцна корiнням i родина Стрiльців − хлiборобська, багата серцем та розумом.

Учениця. Послухайте вiрш Любовi Забашти «Косинцi».

I упав там юнак, упав,

А за ним серед рiдних трав

Із косинки зiйшли косинцi,

Як сестрицi його зигзицi.

А косинка ж червона як?

Пiдiйняв її iнший юнак.

I напнув, наче вітеp, нею

Сто вітрів капiтана Грея.

Корабель на життя piці!

Має мрiями червонокрилими,

Вся команда його − стрiльцi –

В золотих богiв цiляють стрiлами.

Учитель. Творчу естафету Г. Косинки пiдхопив його племiнник Михайло Горловий − скульптор i поет. Biн створив скульптурний портрет видатного письменника й подарував його районному краєзнавчому музею.

Учень. Послухайте вiршi М. Горлового, присвяченi Григорiю Косинцi:

Хоч зустрiчей iз Вами не було.

Не слуха в, а читав я «У житах»,

Та народився тут. Оце село –

Моя колиска на семи вітpax.

Чарiвне слово маком зацвiло

I затремтiло на моїх вустах,

На cвітанковi роси повело

І заплелося в молодi лiта.

Засiла думка за прозорi скельця.

Ген щербанiвськi в повенi гаї ...

Читаю.

І спiвають солов'ї.

А змовкнуть – «Серце» бiля серця.

Учень. Добридень, дядьку.

Мені тридцять дев'ять.

Вам − тiльки тридцять п'ять.

Очi мої летять,

Мороз аж дзвенить з-пiд шкiри.

Ізнищили Вас бузувiри,

Та пам'ять про Вас не розстрiляна

Добрим зерном нива засiяна.

Вкраїнська збагатилась мова

Від Вашого, дядьку, слова.

ІV. Підсумок заходу

Бесiда (вiльний мiкрофон):

Що допомогло Г. Косинцi стати самобутнiм майстром лiтератури?

Яке його людське i мистецьке кредо?

Що стало головним «злочином» письменника і привело на лаву пiдсудних?

Як ви розумiєте епiграфи уроку?

Чи випадковий епiтет «зоряний» у назві уроку?

(Все, що було Г.  Косинцi наймилiше, мало епітет «зоряний». Митець був яскравою зорею на небосхилі української лiтератури. Свiтить iз вічності, як зоря).

Чи потрiбнi нам нинi морально-етичні уроки Г. Косинки? Якi саме?

V. Заключне слово вчителя

Твори Г. Косинки не належать до тих, які легко читаються.

«Косинка з когорти таких письменників, які вимагають не ледачого читача, а читача, який розуміє підтекст, натяк, творчо працює з автором».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00