Одним зі стратегічних завдань системи виховання є надбання молодим поколінням соціального досвіду; створення умов для соціального виховання і соціального розвитку. Традиційна система освіти повною мірою не сприяє соціалізації дітей, яка передбачає їх готовність до нових економічних, політичних відносин і перетворень у духовній сфері. Орієнтація шкільної освіти на забезпечення соціалізації учнів, становлення їх індивідуальності вимагає внесення коректив у зміст – розширенні і збагачення її компонентного складу.
Сучасна наука проблему соціалізації особистості розглядає у декількох напрямках: психологічному (О.Асмолов, Р.Нємов, Д.Ельконін, Б.Ананьєв, І.Бех, Л.Божович, М.Смирнов), соціологічному (І.Кон, А.Харчєв, Я.Щепанський), педагогічному (А.Мудрик, В.Сухомлинський).
