Година спілкуваня «Ми їх назавжди втратили»

Опис документу:
Чи знаєш Ти, що нині багато видів рослин і тварин, комах і птахів зникають з нашої планети у 1000 разів швидше, аніж зазвичай. Це означає, що ми втрачаємо від 10 до 130 видів кожного дня! При цьому зникнення тварин і рослин відбувається не тільки за рахунок прямого винищення, але і в результаті знищення середовища проживання відповідних видів. І не відомо, скільки вже втрачено рослин і тварин, які могли б принести користь людству.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Година спілкуваня

«Ми їх назавжди втратили»

Мета: ознайомити учнів із видами тварин, які зникають; розширити їх кругозір; виховувати любов та бережливе ставлення до тварин.

Обладнання: мультимедійна презентація.

Вікова категорія: учні 6 - 8 класів

І. Вступна частина.

Друже! Чи знаєш Ти, що нині багато видів рослин і тварин, комах і птахів зникають з нашої планети у 1000 разів швидше, аніж зазвичай. Це означає, що ми втрачаємо від 10 до 130 видів кожного дня! При цьому зникнення тварин і рослин відбувається не тільки за рахунок прямого винищення, але і в результаті знищення середовища проживання відповідних видів. І не відомо, скільки вже втрачено рослин і тварин, які могли б принести користь людству.

Важко уявити, що наш навколишній світ з його мешканцями колись міг істотно відрізнятися від того, що ми звикли бачити сьогодні. Колись по Землі бродили величезні динозаври, літали птахи з розмахом крил в довжину декількох легкових автомобілів, а також мешкало безліч незвичайних і химерних істот, які, на жаль, ми тепер зможемо побачити лише на картинці. Звичайно, поступове вимирання деяких видів тварин – це цілком природний процес, який пояснюється різними факторами, починаючи від льодовикових періодів, повеней і засух, закінчуючи катастрофічними зіткненнями метеоритів.

Однак людина, як ніхто інший, вніс найбільший внесок у прискорення таких процесів: систематичне полювання, зміна кліматичних зон внаслідок розширення діяльності людини, вирубка лісів і забруднення вод призвело до того, що природний рівень вимирання деяких тварин перевищив всі допустимі норми в 1000 разів! 

Цих представників фауни ми, люди, не зможемо побачити вже ніколи. Ані в дикій природі, ні в зоопарках. Вони були легковажно знищені нами, і залишили згадку про себе хіба що в природничих музеях світу у вигляді шкур, скелетів та фотографій. Сьогодні в День пам’яті видів, знищених людиною, згадаємо їх сумні історії і будемо більш обачними і людяними надалі. Чому саме цей день був обраний для такої пам’яті? Саме цього числа – 1 вересня 1914 року – в зоопарку м. Цинцинаті, США, помер останній мандрівний голуб. «Що в цьому особливого?» – можете запитати Ви. Справа в тому, що історія знищення мандрівного голуба найбільш яскраво показує нам колосальні масштаби нашого марнотратства і необачності. І знищили цей вид птахів не древні дикуни, а, здавалось би цивілізовані, люди ХІХ століття. Тож кожен з нас повинен замислитись над власним ставленням до природи та її багатств.

ІІ. Екскурс у минуле (розповідь про тварин, які зникли з нашої планети)

Мандрівний голуб – порода диких голубів, що раніше масово населяла Північну Америку, від берегів Тихого океану до берегів Атлантичного океану. До ХІХ ст. він був найбільш чисельним видом птахів, загальна кількість особин якого оцінювалась у 3-5 млрд. Птахи трималися величезними зграями. (Наприклад, гніздова колонія голубів у штаті Вісконсин займала всі дерева в лісі на площі 2200 км2, загальна чисельність колонії нараховувала 160 млн. особин, на одному дереві було іноді до сотні гнізд). Проте благополуччя цього виду закінчилось достатньо швидко. Зниження чисельності голубів проходило більш - менш плавними темпами десь до 1870 року, після чого менш ніж за 20 років їх чисельність зменшилася просто катастрофічно і останній голуб у дикій природі був помічений в 1900 році. Основною причиною зникнення виду став комерційний відлов і забій заради отримання м’яса, птахів відстрілювали, ловили сітками, зшибали на землю палицями, рубали дерева з гніздами.

Останнє масове гніздування голуба спостерігалось у 1883 р., останній голуб у дикій природі був знищений 1899 р., і нарешті останній птах «Марта»(Martha) помер в зоологічному саду м. Цинцинаті (США) 1 вересня 1914 г.

Люди ще довго не могли повірити, що причиною зникнення мандрівного голуба стали саме вони. Ще довго будували гіпотези про відліт і загибель птахів то над Атлантичним океаном, то на Північному полюсі. А потім довелося прийняти гірку правду: справжньою і прямою причиною загибелі цього виду є – homo sapiens.

Рік повного зникнення: 1914

Шерстистий мамонт.

Вважається, що цей вид мамонтів вперше з'явився в Сибіру близько 300-тисяч років тому і поступово поширився в Європу і Північну Америку. Габарити мамонтів були не такими вже величезними, вони були лише дещо більше сучасних слонів. Мамонти жили групами, які очолювала старша самка, і постійно пересувалися з місця на місце, оскільки дорослому мамонтові було потрібно близько 180 кілограмів їжі щодня. Повністю шерстисті мамонти зникли близько 10 тисяч років тому. Хоча існує безліч теорій, чому вони вимерли (втрата генетичної різноманітності, зміни клімату ,спалахи епідемії т.д.), сучасні дослідження все частіше схиляються до того, що фінальний удар по цьому виду мамонтів завдала саме рука людини. 

Час повного зникнення: 10 000 років тому

Тилацин або Сумчастий (тасманійський) вовк

Сумчатий вовк (тілацин) був одним з найбільших хижих сумчатих. В довжину тілацин досягав 100-130 см, разом з хвостом – 150-180 см; висота в холці – 60 см, вага – 20-25 кг. Видовжена паща могла відкриватися дуже широко, на 120 градусів. Мешкав на території материкової Австралії та острові Нова Гвінея. Вперше його реал проживання піддався зміні після того, як на Нову Гвінею людьми були перевезені собаки дінго. Останні витіснили сумчастого вовка з його звичайного місця проживання, і наш час він «переїхав» жити на острів Тасманія. Місцеві австралійські фермери вважали його потенційною загрозою для овець і тому нещадно винищували вовків, не надаючи ніякого значення тому, де вони їхбачили і чи представляли вони собою загрозу для оточуючих. «Багато хто вважає, що жорстоке і нічим не виправдане винищення вовків не могло привести до повного вимирання цілого виду тварин, і звинувачують у цьому якусь незвідану хвороба, яка нібито викосила всю популяцію тілацина. Проте вчені дуже довго і всебічно вивчали це питання, використовуючи різнімоделі, і виявили, що за винищення тасманійських вовків несе відповідальністьтільки і виключно людина. Вважається, що останній сумчастий Вовк був убитий 13 травня 1930, а в 1936 році в одному із зоопарків Австралії помер від старості останній сумчастий вовк, що утримувався в неволі.

Рік повного зникнення: 1936

Європейський лев

Був сучасником древніх греків і римлян. Зустрічався на території сучасних Балкан, Італії, Франції, Іспанії, Португалії. У греків, римлян і македонців лев був популярним об’єктом полювання і часто використовувався в боях гладіаторів. Вже до початку першого тисячоліття європейські леви були практично винищені. Останній представник виду був вбитий у Греції близько 100 року н. е.

Страус Моа

Великі, схожі на страуса, нелітаючі птахи, що населяли острови Нової Зеландії. Найбільші птахи (представники роду Dinornis) мали зріст до 3,6 м і масу в чверть тонни. Чисельність моа почала невпинно знижуватись після прибуття на острів перших поселенців. Люди активно полювали на цих не надто зграбних птахів. В результаті останні представники моа вимерли у 16-18 ст.

Рік повного зникнення: 16 – 18 ст.

Тур

Дикий бик, предок сучасної великої рогатої худоби, жив на території Європи. Через м’ясо і шкуру на бика активно полювали. Останнє стадо спостерігалось у Мазовецьких лісах (Польща). Остання особина щоправда не була вбита на полюванні, вона загинула у 1627 році в лісах біля Якторова. Долю тура ледь не наслідували зубр та бізон, але в останній момент ці два види були врятовані.

Додо, або маврикійський дронт

Дронт, або додо, – птаха, відома всім з дитинства, один з героїв книги «Аліса в Країні чудес». Нелітаючий птах з великим дзьобом, масою 20-25 кг і 1 м заввишки. Мешкав на острові Маврикій. кілька століть, абсолютно не побоюючись своїх природних ворогів, яких просто не існувало на острові. Саме тому птах бу нелітаючим- йому просто не від кого було ховатися. Вперше птаха побачили в 1598 році голландські моряки, і буквально через 100 років він був повністю винищений –постаралися як самі мандрівники, так і тварини, яких привезли на Маврикій колоністи. У 1680 році був убитий останній птах. Все, що залишилось від додо – це опис, зображення і декілька скелетів, один з яких можна побачити в Дарвінівському музеї в Москві.

Рік повного зникнення: ймовірно 1681

Стеллєрова корова

Морська або стеллерова корова була відкрита в 1741 році експедицією Вітуса Берінга і отримала своє ім'я на честь лікаря експедиції Георга Стеллера, який не полінувався описати морську корову з усіх боків, і саме його описи досі вважаються найбільш повними. Стеллерова корова мешкала біля узбережжя Командорських островів і володіла нетільки малою рухливістю, величезними розмірами і повною відсутністю страху перед людиною. Така істота нагадувала величезного тюленя. Морські корови зазвичай «паслися» на поверхні води, збираючи морську капусту, від чого і отримали свою назву. І мали надзвичайно смачне м'ясо. Останнє і стало причиноютого, що менш ніж через 30 років після свого відкриття морська корова була повністю винищена, в 70-х роках XVIII століття вони були повністю винищенні. Скелет морської корови можна побачити в зоологічному музеї МГУ. Рік повного зникнення: 1768

Безкрила гагарка

Ця чудова птаха була винищена в середині XIX ст. Через слабкий розвиток крил вона не могла літати, погано ходила по суші, проте чудово пірнала та плавала. Ця велика нелітаючий пташка зовні сильно нагадувала сучасних пінгвінів: представники досягали в довжину 75 см, мали зовсім маленькі крильця і виходили на сушу лише для виведення потомства. Були жорстоко знищені людьми в кінці XIX століття заради смачного м'яса, яєць і цінного пуху.
Пізніше, коли гагарки стали рідкістю, їх відловлювали для продажу колекціонерам. У 1844 році були вбиті дві останні особини виду, з того часу більше повідомлень про цих птахів не надходил.

Фолклендська лисиця,антарктичний вовк

До приходу людини, була єдиним наземним хижаком на Фолклендських островах. Цей вид був відкритий англійським капітаном Джоном Стронгом в 1692. Густе пухнасте хутро цієї лисиці користувалося великим попитом. З 1860-х, коли на острови прибули шотландські колоністи, лисиць почали масово відстрілювати і травити отрутами, як загрозу для овечих стад. Відсутність на островах лісів та довірливість цього хижака, в якого не було природних ворогів, швидко призвели до його знищення. Остання фолклендська лисиця була вбита у 1876 р. у Західному Фолкленді. Все, що залишилось від неї на цей момент, – це 11 зразків в музеях Лондона, Стокгольма, Брюселя та Лейдена.

Квагга

Квагга – дивна парнокопитна тварина, підвид зебри, яка мешкала на півдні Африки. Спереду вона мала смугастий окрас, як у зебри, а сзаду – гнідий окрас, як у коня. Це були дуже довірливі і розумні істоти, які одні з перших були привчені людьми: вони чудово охороняли стада тварин, раніше інших помічаючи небезпеку і хижаків попереджала хазяїв голосним криком «куаха», від якого і отримала свою назву. Довгий час їх плутали з зебрами: лише коли квагги повністю вимерли, стало зрозуміло, що вони були представником окремого виу. Місцеве населення знищувало кваггу заради її міцної шкури. Остання дика особина загинула у 1878 році, а в амстердамському зоопарку квагга проіснувала до 1883 року.

Європейський тарпан

Тарпан – вимерлий предок сучасного коня – ще в XVIII—XIX ст. був широко розповсюджений у степах України, європейської частини Росії, ряді країн Європи та на території сучасного Казахстана. Існувало два підвиди тарпанів: лісовий та степовий. Лісовий мешкав у лісостепах, а степовий – у степах Європи. Тварини мали довгий густий ворс, який дозволяв їм добре переживати холодні зими, міцні ратиці, які не потребували підков, швидкі ноги. Тарпан на мові тюркських народів означає «нестися вскач, летіти вперед». Люди знищували тарпанів за їх дуже смачне м’ясо. В 1918 році в помісті поблизу Миргорода в Полтавській губернії помер останній (степовий) тарпан. Зараз череп цього тарпана зберігається у Зоологічному музеї МГУ, а скелет – в Зоологічному інституті Академії наук Санкт-Петербур.

Північноафриканська коров'яча антилопа

Коров'ячі антилопи – це підродина великих антилоп, що мешкають в Африці. Їх налічується кілька видів, Але конкретно цей вид практично зник з карти Землі вже до початку XX століття. Полювання на них булла настільки активним, що останні кілька десятиліть свого існування коров'ячі антилопи зустрічалися тільки по-справжньому у важко доступних місцях декількох африканських держав, поки повністю не вимерли до середини минулого століття.

Рік повного зникнення: 1954

Яванський тигр

Ще в XIX столітті яванський тигр зустрічався на всій території острова Яви і регулярно дошкуляв його мешканцям. Можливо, це стало однією з причин активного на нього полювання, а може бути, щось інше, Але факт залишається фактом: До 1950 року в живих на острові залишилося всього 20-25 особин. Причому половина з цих тигрів мешкала на території спеціально створеного заповідника. Але навіть цього не вистачило для порятунку популяції, і до 1970 року їх чисельність скоротилася до семи особин. Точний час вимирання яванських тигрів залишається невідомим, але, швидше за все, це сталося в середині 1970-х років. Час від часу з'являються повідомлення про те, що на Яві знову бачили яванского тигра або навіть мати з декількома дитинчатами, але ніяких документальних свідчень про те, що тигри дійсно збереглися в природі, немає. Рік повного зникнення: близько 1970.

Занзібарський леопард

Знищення Занзібарського леопарда одночасно і схоже, і не схоже на винищення інших видів з нашого списку. Леопарда вбивали і вбивали цілеспрямовано та дуже активно, оголошували на тварин полювання і ходили на них всім селом. Однак робилося це не заради його м'яса або шкури і не зарадитого, щоб уберегти село і худобу від потенційних нападів тварини. Справа в тому, що населення занзібарського архіпелагу було твердо впевнене, що ці леопарди дипов'язані з відьмами, що злі чаклунки спеціально розводять і навчають цих тварин собі в допомогу, а потім відправляють леопардів творити за них чорні справи. Кампанія з винищування тварин почалася в другій половині 1960-х років, і вже через якихось 30 років занзібарських леопардів майже не залишилося в дикій природі. Учені почали бити тривогу на початку 90-х років минулого століття. Рік повного зникнення: 1990-ті роки.

Піренейський козеріг

Один з чотирьох відомих науці видів іспанського дикого козла, якому, на відміну від інших, не пощастило дожитии до наших днів. Останній відомий представник цього виду загинув абсолютно безглуздою смертю – його придавило дерево, що впало. Вченим вдалося взятии зразки його ДНК, і вони зробили спробу створити клон козерога, але, на жаль, клонований дитинча загинуло невдовзі після народження через різноманітні вроджені дефекти.

Рік повного зникнення: близько 2000.

Західний чорний носоріг

Цей підвид Чорного носорога був оголошений вимерлим буквально пару років тому. Він став жертвою регулярного полювання на території свого проживання, в Камеруні. Найціннішим для браконьєрів вважалися роги носорога, що використовувалися в китайській медицині для лікування численних хвороб. Вчені активно шукали живих особин цього виду, починаючи з 2006 року. Однак, оскільки протягом п'яти років їх пошуки не увінчалися успіхом, західний чорний носоріг був оголошений вимерлим. Під загрозою вимирання перебувають й інші види чорного носорога. Рік повного зникнення: 2011

Ірландський олень . На відміну від всіх перерахованих вище тварин, цей дивовижний представник світу ссавців існував дуже давно – ще в період до нашої ери. Це був воістину велетенських розмірів парнокопитне: роги дорослого самця могли досягати 365 метрів у розмаху!

ІІІ. Заключна частина

І це лише краплина в морі сумних історій.

Головним чином від діяльності людини постраждали мисливські та промислові види. Деяких птахів відстрілювали заради красивих пер, які йшли на прикрашання дамських капелюшків. Ми можемо цього не помічати, але зникають не тільки тварини, але й багато видів рослин. Варто лише відкрити Червону книгу і побачити вражаючі списки тварин, що зникають.

Людина знищує живі істоти не лише безпосередньо – під час полювання, вирубування лісів, а й зовсім не помічаючи цього – під час забруднення навколишнього середовища і руйнування місць мешкання живих організмів. Обміління рік, забруднення їх сточними водами губить риб, після вирубки лісів зникають їх чотириногі та пернаті жителі, а скільки маленьких мешканців лісу – комах та інших безхребетних – залишаються без своїх домівок.

Довгий час люди не звертали увагу на збіднення живої природи. Думалося, що лісів вистачить назавжди, мисливські тварини ніколи не переведуться. Але тепер картина різко змінилася: багато територій залишились без лісів, багато тварин знищено. Стало зрозуміло, що не можна бездумно експлуатувати природу, вона потребує уваги та охорони. В живій природі існує багато ще не вивчених зв’язків між її окремими компонентами, і невміле, необачне втручання в ці зв’язки не приносить жодної користі. По відношенню до живих організмів – тварин, рослин, грибів – людство має керуватися правилом «не зашкодь!». Все, що було створено природою має таке саме право на існування, як і ми, люди. Тому, шануйте природу, не залишайтеся байдужими!!!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація інклюзивного середовища в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.