Глосарій для підготовки до ЗНО "Стародавня істрія України"

Опис документу:
Глоса́рій (лат. glōssarium — «словник глос ») — словник до тексту, що пояснює маловідомі або застарілі слова. Цей словник включає в себе всі поняття до теми "Стародавня історія України" та допоможе у детальному вивченні данного періоду

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Глосарій для підкотоовки до ЗНО «Стародавня історія України»

Історія (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) - наука, яка вивчає минуле людства.

Існують допоміжні істричні дисципліни, до їх числа відносять:

археоло́гія (грец. αρχαιος  стародавній, λογος  слово)  наука, що вивчає історію людства за матеріальними залишками діяльності людей. Досліджує як окремі стародавні предмети(артефакти) так і комплекси, що відкриваються завдяки археологічним розкопкам. На основі археологічних досліджень відтворюється історія епох, які мало або зовсім, не висвітлені писемними джерелами.

етноло́гія  (етнос — народ, логос — наука, вчення) — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. 

Хронологія (від грец. χρόνος  — час і λόγος  — вчення) — як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).

Палеогра́фія (від грец. παλαιός — давній, старовинний та γράφω — писати)  історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку.

Нумізма́тика (від лат. numisma, грец. nómisma — монета) — історична дисципліна, що вивчає монети, гроші та медалі як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробництва, процеси фальшування монет та банкнот. 

Метрологія (від грецьк. metron – міра і logas – слово, вчення) – наука про вимірювання, методи досягнень їх єдності і потрібної точності.

Вексилоло́гія (прапорознавство, від лат. vexillum — «прапор» та грец. λογοs — «наука») — спеціальна історична дисципліна, об'єктами дослідження якої є прапори, корогви, знамена, штандарти, транспаранти, вимпели та інші засоби сигналізації, що виконують функції символів.

Геральдика – допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію виникнення та розвитку і закономірності складання та вживання гербів. 

Сфрагістика – це допоміжна історична дисципліна, яка займається вивченням печаток, їх описом, дослідженням умов і засобів їх застосування. Термін походить від грецького ,,сфрагіс” – печатка.

Епіграфіка (грец. ἐπιγραφή — напис) — допоміжна історична та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал тощо).

Генеологія (грец. γενεαλογία – родовід) – допоміжна історична дисципліна, яка вивчає походження окремих осіб чи родів та встановлює споріднені зв'язки між ними.

Топоні́міка (від грец. Τόπος — місце і грец. ὄνομα (onoma) — ім'я, назва) — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову.

Краєзнавство ( збір, накопичення і популяризація відомостей про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Історичне джерело — це певна кількість артефактів минулого (старожитностей). Тому зміст цього поняття цілком залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулого.

Історичне джерело можна визначити як носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи й культури та відображає той чи інший бік людської діяльності.

Поділяються на групи:

Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Археологічна культура — стійка сукупність типів археологічних решток, об'єднаних спільною територією, які змінюються та розвиваються у взаємозв'язку. Оскільки археологічна культура змінюється в часі й просторі, розрізняють її «локальні варіанти» та «хронологічні етапи».

Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеолітує різні думки (від 3 млн до 100—150 тис.

Мезолі́т (грец. μέσος — середній і грец. λίθος — камінь), Середньокам'яна доба — епоха кам'яної доби (12 тис. -7тис. рр.. до н.е), що була перехідною між палеолітом і неолітом.

Неолі́т, новокам'яний вік (від грец. νέος — новий і λίθος — камінь) — період історії людства, який тривав від 10 до поч. 3 тис. до н.е.) та прийшов на зміну мезоліту, заключний період кам'яної доби.

Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, виникнення тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв також народженню ремесел та торгівлі.

Енеолі́т, мідна доба (від лат. aeneus — мідний і грец. λίθος — камінь) — назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби, яку застосовують археологи в звʼязку з появою й поширенням у той час виробів із міді. ... Мідь має значні переваги над каменем.

Бро́нзова доба — культурно-історичний період історії людства, який прийшов на зміну енеоліту (мідній добі) — перехідному періоду після кам'яної доби.

Рання залізна доба - період в історії людства, коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. Сліди найдавнішого виробництва заліза в Україні виявлені на її крайньому північному сході в поселенні, яке датується 15-14 ст. до н. е. Залізо поступово витісняє з ужитку бронзу. Відбувся перехід до кочового скотарства.

Рання залізна доба — остання епоха давнини, яка тривала від кінця 2 до 1 тисячоліття до нашої ери. На теренах України ця епоха бере початок у 12 столітті до нашої ери. Найцікавіші сторінки ранньої залізної доби пов’язані зі скіфами та сарматами. Саме тому вчені виділяють періоди цієї епохи: передскіфський (кіммерійський) —9 — перша пол. 7 ст. до н. е., скіфський — друга пол. 7 — 2 ст. до н. е., сарматський — 3/2 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.

Господарство привласнювальне — форма господарства, що ґрунтується на вилученні з навколишнього середовища продуктів харчування, створенних природними процесами (мисливство, рибальство, збиральництво).

Господарство відтворювальне – форма господарства, що грунтується на рослинництві та тваринництві, тобто на одержанні продуктів шляхом застосування спеціальних технологій, які спрямовують і прискорюють природні процеси репродукції рослин та тварин.

Подсічно-вогневе землеробство — одна з примітивних стародавніх систем землеробства в лісовій зоні, заснована на випалюванні лісу і посадці на цьому місці культурних рослин. При тривалому терміні перелогу характеризується досить високою врожайністю одиниці оброблюваної території та досить високою продуктивністю праці, але через те, що більша частина території виявляється при цьому в кожний даний момент під перелогом, загальна продуктивність праці для цього типу землеробства вкрай низька.

Колоніза́ція — заселення переселенцями (колоністами) незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.

Петро́гліфи (наскельні зображення) — висічені зображення на кам'яній основі (грец. πέτρος - камінь і грец. γλυφή - різьблення), що є важливим історичним джерелом. 

Рід- об’єднання кровних родичів. Родовід вівся за материнською лінією.

Родова община – община кровних родичів, які проживали спільно і разом вели господарство.

Плем’я – обєднання багатьох родів.

Фратрія – підрозділ плем’я, який складався з декількох родів.

Екзогамія – заборона вступати в шлюб у середині роду.

Матріархат - це форма суспільного устрою, яка характерна для раннього первісного ладу і характеризується панівним становищем у родині жінки та наслідуванням майна за материнською лінією

Мисливська криза – пошук нових способів полювання.

Курган – могила, земляний насип на стародавнім похованням, рідше кам’яний.

Анімі́зм (від лат. anima — «душа», animus — «дух») — віра в те, що предмети, природні явища, тварини або люди наділені душею.

Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна з ранніх форм релігійних вірувань, що виявляється в поклонінні предметам неживої природи — фетишам, які уявляються наділеними чудодійною силою; 

Тотемізм — віра в тварину або рослину, яку стародавні люди вважали предком роду, з яким зв'язували своє існування і благополуччя. Частіше за все тотем був твариною, рослиною — рідше. Тотему приписувалися надприродні можливості, йому поклонялися.

Магія (від грецьк. mageia - чаклування) - віра в можливість впливу на довколішний світ - на людей, тварин, явища природи тощо надприродними засобами - фетишами, духами шляхом чаклунських дійств. У своїй основі магія - це спроба керувати людьми, природними чи надприродними силами або примушувати їх виконувати волю мага.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»