Фрідріх Дю́рренматт — швейцарський романіст і драматург.

Зарубіжна література

Для кого: 11 Клас

26.08.2021

161

90

0

Опис документу:
Фрідріх Дю́рренматт — швейцарський романіст і драматург. Його романи і новели, філософські притчі та п'єси сповнені гротеску й фантастики. Парадоксальні за самою своєю суттю, вони не дають однозначних відповідей на одвічні питання, але змушують замислюватися про найголовніше.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Фрідріх Дю́рренматт — швейцарський романіст і драматург, прозаїк, публіцист і художник-експресіоніст.

Фрідріх Дю́рренматт народився 5 січня 1921 року в Конольфінгене, селі в швейцарському кантоні  Берн у сім’ї пастора одного з сільських приходів. Вищу освіту отримав у Цюріхському й Бернському університетах, де вивчав філологічні та природничі науки, філософію і теологію, захоплювався історією мистецтва й наполегливо займався живописом. У літературі дебютував у роки Другої світової війни. Похмурий, скептичний погляд на світ відокремлював Дюрренматта, с самого початку йому були притаманні риси письменника інтелектуального складу, але й підозріла несерйозність, позерство. Дюрренматт почав писати в ті роки, коли на підмостки європейських театрів вийшла драматургія “інтелектуального спрямування”. У Франції, в роки війни, ставились п’єси Сартра, Камю та Ануя. У порівнянні з цією драматургією комедії і проза Дюрренматта набагато вільніші. Він не раз писав про свою тягу до ігри, про відсутність чітко сформульованого (до і під час роботи) замислу. Драматургічним дебютом письменника стали п’єси “В писанні сказано… ” (1947) і “Сліпий” (1947), в яких автор розглядає філософську парадоксальність протистояння абстрактної ідеї і життєвої правди. Наступними драматургічними творами стали “Шлюб пана Міссісіпі” (1952), “Ангел спускається у Вавілон” (1954). У цих п’єсах Дюрренматт, майстерно володіючи мистецтвом гротеску, піддає гострій критиці норови буржуазного суспільства. Світове визнання і славу драматургу приносить трагікомедія “Візит старої дами” (1956).

Вже з цих творів стала помітна одна особливість його творчості. Як і великий швейцарський письменник Макс Фріш, Дюрренматт не відображував у своїх творах дійсність Швейцарії. У 60-ті роки, на піку його творчості, літературна община була дуже схвильована “зникненням Швейцарії” у швейцарській літературі.

Але насправді це було зовсім не так. Дюрренматт, як і Макс Фріш,- спостерігач вітчизняної дійсності. Але ця дійсність, як і дійсність світова, стає знаковими елементами дюрренматтівської творчості. Дюрренматт пише, змішуючи, перетасовуючи характерні риси сучасного світу. З цього матеріалу він створює нову реальність, існуючу за своїми законами, кумедну, гротескну, страшну, фантастичну, але знайому, що легко упізнати. Сам письменник казав, що робить “моделі можливих людських відносин”.Твори Дюрренматта збагачені подробицями. Постановка його п’єс потребує видовища. Він постійно каже про свої пристрасті до “яскравого театру”. Але конкретність самого сучасного життя здається йому сумнівною: вона лише покров, який скриває безодню. “У минулі часи,- писав Дюрренматт,- коли повноправним жанром на європейській сцені була трагедія, її герої зіштовхувались з, певними противниками.Перемога над ними, торжество героя могли змінити розвиток подій. У сучасній дійсності знайти противника не так просто. Свавільство диктаторів привело до гибелі мільйони.Але кров не тільки на них, але й на системі, яка їх породила. “Ніхто не мав до цього відношення, ніхто не хотів цього”.

Паралельно з драматургічною діяльністю Дюрренматт пробує свої сили також у прозі. Оповідання “Тунель” (1952) і незакінчений роман “Місто” (1952) продовжують філософські роздуми письменника про сутність людського буття. Обидва твори обіграють фатальну неможливість людини протистояти трагічним подіям, одвічний потяг людини запобігти неминучому. Герой оповідання не в змозі ні відокремитись від остогидлих попутників (хоча він і закриває вуха ватою, очі – окулярами, рота – сигарою), ні зупинити поїзд, що некерований мчить до загибелі.

У 1946 році Фрідріх бере в дружини актрису Лотті Гайслер і їде з нею в Лігерц, де триває його творча робота. Першими літературними дослідами Дюрренматта були розповіді – «Різдво» (Weihnacht), «Кат» (Der Folterknecht), «Син» (Der Sohn) та інші, написані ще в роки війни. Найбільш широку популярність він завоював як драматург: його п’єси «Ромул Великий» (1949), «Гостина старої дами» (1956), «Фізики» (1962) та інші обійшли сцени світу. Твори Дюрренматта видані більш ніж на 40 мовах.

У 1983 році його дружина вмирає, і Дюрренматт в 1984 році одружується на Шарлотті Керр. Вона – актриса, журналістка і кінопродюсер. Спільно з письменником вони ставлять кінофільми.

Фрідріх Дюрренматт відзначений за свою роботу численними призами та нагородами, в тому числі і міжнародними.

Він помер в Невшателі 14 грудня 1990 року, де прожив майже 40 років.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.