Фразеологічне багатство української мови

Українська мова

Для кого: 8 Клас

12.02.2020

2759

31

0

Опис документу:
Фразеологія -порівняно нова лінгвістична дисципліна, яка перебуває в стані "прихованого розвитку ". Уживання фразеологізмів у текстах різних стилів є ознакою виразності , творчого мислення мовця, свідчить про його високий рівень володіння всім мовним багатством.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Закарпатської облдержадміністрації

Закарпатське територіальне відділення МАН України

Відділення: Мовознавство

Секція: Українська мова

Фразеологічне багатство української мови

Роботу виконала:

Булик Тетяна

учениця 8 класу

Мерешорського навчально –

виховного комплексу

IIIступенів

Науковий керівник:

Шоля Наталія Іванівна

вчитель української мови та літератури

Міжгір’я - 2020 рік

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………. ….3

РОЗДІЛ 1

ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

    1. Фразеологізми професійно виробничого мовлення …….…………4

    2. Фразеологізми античного походження ………………………….….5

    3. Фразеологізми біблійного походження ………………………….....6

    4. Крилаті вислови ……………………………………………………...7

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

2.1. Фразеологічний склад мови …………………………………………. 8

2.2. Фразеологічні сполучення та єдності ………………………………..9

2.3. Фразеологічні вирази та зрощення……………………………………10

2.4. Граматичні ознаки фразеологічних одиниць………………………..12

РОЗДІЛ 3

ЗАПОЗИЧЕНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ

3.1. Адаптовані і неадаптовані фразеологізми ……………………………13

3.2. Транслітерація іншомовних фразеологізмів …………………….........16

РОЗДІЛ 4

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

4.1. Експресивність фразеологізмів………………………………………...17

4.2. Фразеологічні порівняння та гіперболи……………………………….18

РОЗДІЛ 5

ІЗ ГЛИБИНИ ФРАЗЕОЛОГІЇ …………………………………………...26

ВИСНОВОК………………………………………………………………...29

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

1

ВСТУП

Фразеологізми завжди були виразною та найбільш мальовничою частиною мови, що відображала фольклор, традицій та звичаї народу, пам'ятки його історії. В українській мові відбулося досить багато історичних змін, про що свідчить чимала кількість словосполучень та виразів, що накопились за цей час та виявилися доволі влучними та лаконічними.

Наукові парадигми сучасності демонструють, що фразеологія – це невичерпне джерело, що постійно поповнює лексичний склад мови. Знання фразеологічних одиниць значною мірою полегшує розуміння художніх і публіцистичних текстів, а їх грамотне використання робить українську мову жвавою та повнішою. Фразеологічні вирази доповнюють інтуїтивним описом наше життя.

 Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого вивчення функціонування фразеологізмів у функціональних стилях мови, недостатньою розробкою проблем стилістики фразеологічних одиниць української мови.

Метою роботи є аналіз та огляд здобутків сучасної української фразеології у контексті новітніх парадигм лінгвістичних досліджень. 

Предметом дослідження виступає фразеологічний склад сучасної української мови.

 Одним із пріоритетних завдань фразеології є створення типів класифікацій фразеологізмів, що засновані на різних принципах. Вона вивчає питання, що стосуються методів вивчення фразеологізмів, принципів їх виділення та класифікації.

  Розглядаючи таке явище, як фразеологічна одиниця і враховуючи таку її особливість, як образність, ми можемо порівняти її з таким стилістичним прийомом, як метафора. Вона сформована в ході соціальної практики людини відповідно до її потреб та є продуктом природного розвитку мови. Природа фразеологізмів полягає в тому, що під впливом соціально-побутових, політичних, й інших суспільних явищ деякі вирази в мові з часом набувають

2

додаткового, ситуативного значення. Нового значення сталим виразам надає новий контекст. Причому, своє первинне значення вираз може втратити повністю.

Отже, фразеологізми стають різновидом вторинної номінації. Таким чином з'являються одиниці мови, що у мовній системі мають особливий статус: з одного боку, компоненти фразеологічних сполук настільки тісно і семантично зв’язані між собою, що це дає можливість вносити їх як окремі самостійні одиниці мови до тлумачних словників.

З іншого боку, фразеологізми не є еквівалентами слів, оскільки не мають повного оформлення. Зважаючи саме на таку їх властивість, фразеологічні одиниці можна порівняти з таким явищем в мові, як метафора. Проводиться дане порівняння на підставі того, що і метафора, і фразеологізми утворилися за допомогою одного способу – вторинної лексичної номінації. Таким чином, і метафора, і фразеологічні одиниці є ефективними стилістичними прийомами. Зміст поняття “фразеологічна одиниця”, так само, як і поняття “метафора”, можна розглянути наступним чином:

фразеологічна одиниця і метафора – різновиди вторинної лексичної номінації, при яких на підставі зіставлення двох понять утворюються значення

за загальною ознакою, виникнення якої здійснюються в свідомості людини та обумовлюється єдністю процесів. Фразеологічна одиниця є ефективним стилістичним прийомом, так само як і метафора. Вона використовується в різних сферах мови, але найчастіше її можна зустріти в побутовій, повсякденній мові людини. Як відомо, українська мова має у своєму складі значну кількість стійких словосполук – фразеологізмів, що вживається носіями мови завжди у звичайному, установленому оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу української мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній. Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної

3

мови збагачується та вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів’їв, афоризмів  і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенції і парадоксів, мовних шаленів і кліше – з усього, що впродовж багатьох років збагачували нашу рідну мову.

Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова,якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси української мови. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості.

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, побутом людей, природою.

4

РОЗДІЛ 1

ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

1.1.Фразеологізми професійно – виробничого мовлення

Фразеологія української мови сформувалася протягом багатовікового історичного розвитку мовної творчості українського народу, його контактів з іншими народами і їх культурами. Тому розрізняють кілька джерел виникнення фразеологізмів.

Основним джерелом витворення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, прислів'я, приказки, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу: дати гарбуза, піймати облизня, вусом не моргнути, теревені правити, крутиться на язиці, свиню підкласти, передати куті меду, витрішки продавати, без задніх ніг, розбити глека, позичити в сірка очей, купувати кота вмішку тощо.

Значна частина фразеологізмів української мови за походженням є виразами професійно-виробничого мовлення: де тонко, там і рветься, розмотати клубок , куди голка, туди й нитка, вушко голки, білими нитками шите, на живу нитку, брати в лещата, між молотом і ковадлом, куй залізо, поки гаряче, гайки підкрутити, брати бика за роги, прокласти першу борозну, повертати голоблі, змотувати вудки, клювати на живця , як по нотах, коронний номер, у своєму репертуарі, попасти в тон, схрещувати мечі, не нюхати пороху, здавати позиції, брати рубіж та ін.

1.2.Фразеологізми античного походження

Є в українській мові й фразеологізми античного походження: дамоклів меч, авгієві стайні, муки Тантала, прокрустове ложе, езопівська мова, гордіїв ,нитка Аріадни, яблуко незгоди, золоте руно, канути в Лету, царство Аіда, ахіллесова п'ята, гомеричний сміх, діогенова бочка, олімпійський спокій, мов фенікс з попелу, між Сціллою і Харібдою, Сади Семіраміди.

5

1.3. Фразеологізми біблійного походження: Адам і Єва, блудний син, брат піднявся на брата, вавилонське стовпотворіння, вигнання з раю, випити гірку чашу, глас вопіющого в пустині, дерево пізнання добра і зла, до сьомого коліна, долина печалі, земля обітована, змій-спокусник, іти на Голгофу, Іуда Іскаріот, іудині срібники, книга за сімома печатями, каїнова печать, нести свій хрест, Ноїв ковчег, поцілунок Іуди, розіпни його, сад гетсиманський, сім смертних гріхів, тайна вечеря, терновий вінок, умивати руки, у поті чола, фіговий листок, манна небесна та ін.

1.4. Крилаті вирази

Крилаті вирази образні вислови, цитації, афоризми, що вийшли з відомих літературних чи публіцистичних джерел і зажили своїм окремим життям, стали акумульованим, стислим вираженням важливої ідеї, думки,сентенції. Викинути ідола в Дніпро (літопис), О часи! О звичаї! (Марк Туллій Ціцерон), лицар печального образу (Мігель Сервантес де Сааведра),бути чи не бути (У. Шекспір),  О мить прекрасна, зупинись! (Йоган-Вольфган Гете),герой нашого часу (М. Лермонтов), Апостол правди і свободи, караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко), чуття єдиної родини, сталь і ніжність, перемагать і жить, сонячні кларнети (П. Тичина), нове життя нового прагне слова (М. Рильський).

Найбільший скарб усього людства є сама людина.

Прислів'я — це усталений вислів повчального характеру, що виражає переважно морально-етичну ідею: хто знання має, той і мур ламає, добрі діти — дому вінець, погані діти — дому кінець, життя — це не те, що ти прожив, а те, що ти зробив, ворона й за море літала, та все чорна вертала, не бери придане — бери дівчину кохану, з горілкою кохаєшся — розуму лишаєшся, біда — не вода, не спливе без сліди. Особливістю прислів'їв є те, що вони мають здебільшого римовану форму, складаються з двох частин. Змістом другої частини є протиставлення першій або висновок: ранні пташки росу п'ють, а

6

пізні слізки ллють, здобудеш освіту — побачиш більше світу, слово не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Приказка — усталений вислів узагальненого змісту, який часто має пряме значення до конкретної життєвої ситуації: купив хрону до лимону, у кожної свашки свої замашки, кожна травинка на своєму корені росте, кожна квітка по-своєму пахне, до цих дівчат треба сім раз умитися, на чужому горі зі своїм зустрінешся, не трать ходу до поганого броду. Від прислів'їв приказки відрізняються тим, що в них немає висновків, повчань (другої частини вислову). Вони ніби натякають на результат. Отже, більшість українських фразеологізмів виникли з приказок, прислів’їв, крилатих висловів, а також фразеологізмів біблійного і античного походження.

Світ фразеологізмів – що безкрає море. Скільки глянеш – набігають одна на одну хвилі фразеологічного безмежжя, тремтять, переливаються. А там народжуються нові й нові і, зливаючись докупи в якийсь чуднийгомін, знову й знову розпадаються на окремі хвилі-вислови .

Бувають такі крилаті слова, які з дивною влучністю виражають суть досить складних явищ . Забуті перекази, викорінюванні забобони, обряди, звичаї, вся психологія, все приватне й громадське життя, вся незафіксована історія наших предків, яку важко врахувати, залишали слід у цих еліптичних формулах, які були відшліфовані й залишені у спадщину нащадкам . Неозора багатоманітність людських відносин, що знайшла свій відбиток у карбованих народних висловах і афоризмах. З безодні часів дійшли до нас у цих згустках розуму і знання життя, радість і страждання людські, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, працьовитість і лінощі, краса істин і потворність забобон .

В основі всякої літературної мови лежить нагромаджений віками «скарб» фраз, словосполучень, комбінацій фраз, висловів, прислів’їв… Але цей «скарб» виявляється значно більшим, ніж звичайно думають люди. Неоціненною скарбницею досвіду багатьох поколінь, народної мудрості, моралі й культури

7

народу є його афористичне, живе слово – прислів’я і приказки, які прийшли до нас із сивої давнини. Промиті часом, відшліфовані народом, ці золоті крупинки народного життя стали джерелом вітчизняної та вселюдської культури, джерелом розвитку рідної мови .

Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками крилатими висловами, пісенними примовками. Вони – то філософсько-роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то поетично-таємничі… У них – спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поколінь. На перших порах сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення. Але, часто вживаючись (нерідко в переносному значенні), вони набули форми сталих зворотів. Перетворення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам, називається лексикалізацією. Див. додаток 7.

8

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

2.1. Фразеологічний склад мови

Фразеологічний склад будь - якої мови є своєрідною системою і має свою підсистему. Одиниці цієї системи, тобто фразеологічні одиниці, або фразеологізми, розрізняються і можуть класифікуватися за різними ознаками – семантичним, або структурно-семантичним, перш за все за ступенем смислової спаяності компонентів, граматичним морфологічним і синтаксичним,

стилістичним і ін.

Фразеологічний склад мови класифікується за різними підставами:

  • структурно-семантичним

  • граматичним

  • функціонально-стилістичним.

Фразеологічними зрощення називається "тип фразеологічних одиниць, абсолютно неподільних, нерозкладних, значення яких абсолютно незалежно від їх лексичного складу, від значень їх компонентів, і так само умовно і довільно, як значення невмотивованого слова-знака. Інакше кажучи, це "такі семантично неподільні фразеологічні звороти, в яких цілісне значення зовсім не відокремлюється з окремими значеннями складових їх слів". Деякі приклади: бити байдики, замилювати очі, губа не дурна, казанська сирота, як пити дати, куди не йшло, нерівний годину, стрімголов, як попало, собі на умі, як-небудь, з'їсти собаку, точити ляси, казна , ніж світло.

Для позначення фразеологізмів даного типу іноді використовується термін "ідіома". Цей термін незручний тим, що він неоднозначний: деякі лінгвісти використовують його для позначення всіх семантично неподільних фразеологічних одиниць, тобто фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей іноді він використовується також в якості абсолютного синоніма по відношенню до терміну "фразеологізм", тобто для позначення фразеологічних одиниць будь-якого з названих вище типів.

9

2.2 Фразеологічні сполучення та єдності.

Фразеологічні сполучення відрізняються від фразеологічних зрощень тим, що кожен їх лексичний компонент (кожне знаменне слово) висловлює окреме значення і загальне значення фразеологізму частково мотивується семантикою окремих компонентів. Для фразеологічного поєднання характерно, що його лексичні компоненти відчуваються як окремі, що мають своє особливе значення слова. Правда, одне зі слів, що входять до складу фразеологічного поєднання, вжито в невільному, пов'язаному значенні і, отже, не цілком самостійно".

Приклади: білі вірші, добрий друг, заклятий ворог, справжнісіньке пекло, плакуча верба, раптова смерть, тріскучий мороз, чорний хліб, делікатне питання, насупити брови, розквасите ніс, посмішка. Термін "фразеологічне сполучення" не слід змішувати з назвою родового поняття "фразеологічний словосполучення".

Фразеологічні єдності є фразеологізми, формально співвідносяться з вільними словосполученнями і семантично мотивовані останніми. Це тип стійких, тісних фразеологічних груп, які подібно фразеологічним зрощення теж семантично не ділені і теж є вираженням єдиного, цілісного значення, але в яких це цілісне значення вмотивоване, будучи твором, які виникають з злиття значень лексичних компонентів.

Приклади: зелена вулиця  - образне позначення вільного шляху, крапля вморі - мізерна частка чого-небудь, перший млинець грудкою - про невдалий початку будь-якої справи, перша ластівка  - про перші ознаки прояву чого-небудь, сім п'ятниць на педелі - про те, хто часто міняє свої рішення, настрій , робити з мухи слона - перебільшувати, тримати камінь запазухою -  таїти злобу проти кого-небудь, закинути вудку - обережними розмовами дізнатися, з'ясувати що-небудь, зарити талант вземлю – погубити свій творчий хист, заткнути за пояс  - перевершити кого-небудь в чому -небудь, класти зуби на полицю -  голодувати, відчувати потребу, каламутити воду -  навмисне заплутувати будь-яку справу,

10

обставина, танцювати під чужу дудку - беззаперечно виконувати чиюсь волю, прокатати на вороних - забалотувати кандидата, змотувати вудку - йти звідки-небудь, поспішно залишати якесь місце, зігнути в баранячий ріг - зробити покірним, тягнути лямку - займатися важкою, одноманітним, неприємною справою, чесати мову - базікати, пліткувати. Подібні словосполучення "однаково можливі і як фразеологічні єдності, тоді це будуть образні вислови, і як звичайні вільні сполучення слів, тоді ці слова будуть вжиті в своїх прямих, номінативних, значеннях". Не слід змішувати терміни "фразеологічний єдність" і "фразеологічна одиниця".

2.3.Фразеологічні вирази та зрощення.

До фразеологічних виразіввідносяться семантично стійкі словосполучення, що складаються із слів з вільними значеннями і їх вживають в прямому значенні. "Фразеологічними висловлюваннями слід назвати такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично поєднані , а й складаються цілком із слів з вільними значеннями ..."

Наприклад: вищий навчальний заклад, партійний квиток, соціалістичне змагання, трудові успіхи , на даному етапі, любові всі віки покірні, людина – це звучить гордо, вовків боятися - в ліс не ходити, не все те золото, що блищить. Як видно з наведених прикладів, фразеологічні вирази за деякими ознаками нагадують фразеологічні єдності, з одного боку, і вільні словосполучення - з іншого. Від вільних словосполучень вони відрізняються смисловою цілісністю, лексичної непроникністю і відтворюваністю в мові, що характерно для всіх фразеологізмів в цілому. Основна специфічна риса, що відділяє фразеологічні вирази від вільнихпоєднань слів, полягає в тому, що в процесі спілкування вони не утворюються говорять, як останні, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом і значенням. Від фразеологічних єдностей вони відрізняються тим, що вживаються в прямому значенні.

Ступінь семантичної спаяності лексичних компонентів фразеологічних одиниць різних типів багато в чому визначається співвідношенням слів з вільним і

11

невільним, фразеологічні пов'язаним значенням. У фразеологічних зрощень різні лексичні компоненти, знаменні слова, мають фразеологічні пов'язані значення, чим забезпечується максимальна семантична спаяність компонентів фразеологізму, абсолютна неподільність його значення. У фразеологічних сполучень "є слова як з вільним, так і пов'язаних вживанням", і це означає, що ступінь спаяності компонентів у таких фразеологізмів нижче, ніж у фразеологічних зрощень.Фразеологічні єдності і фразеологічні вирази - складаються цілком із слів з вільними значеннями, при цьому перші в цілому вживаються переносно, їх нерозкладне значення виникає в результаті злиття значень окремих складових їх частин в єдиній узагальнено-переносний семантиці цілого, в той час як останні вживаються в прямому значенні, за загальним значенням вони нічим не відрізняються від вільних словосполучень.

2.4. Граматичні ознаки фразеологічних одиниць.

За граматичними ознаками фразеологічні одиниці поділяються, перш за все, на

фразеологізми, еквівалентні слову, і фразеологізми, еквівалентні пропозицією. Серед фразеологічних одиниць, еквівалентних слову, в свою чергу розрізняються фразеологізми, співвідносні зі словами різних частин мови: наведені вище терміни субстантивні фразеологізми, дієслівні фразеологізми, використовуються також для розмежування фразеологічних одиниць за частиною промови головного, опорного слова: субстантивними називаються фразеологізми, у яких опорним словом є іменник, дієслівними – фразеологізми з опорним словом, що належать до дієслова, і т.д.

Фразеологічні одиниці диференціюються в стилістичному відношенні. Поряд зі стилістично нейтральними фразеологізмами : білий гриб, чорний ящик, частина мови  і ін. Можливі фразеологізми розмовні наприклад: добрий друг, лізти на рожен, потрапити в халепу, тараща очі, просторічні наприклад: молоти язиком, валяти дурня,заткнути за пояс, точити баляси, чесати язиком. Деякі лінгвісти звертають увагу на можливість класифікації фразеологічних одиниць в залежності від походження, пропонують ділити їх за цією ознакою на

12

споконвічні і запозичені, включаючи кальки і полу кальки, тобто похідні вираження, побудовані повністю або частково з елементів цієї мови за зразком відповідних виразів іншої мови. Див. додаток 1.

13

РОЗДІЛ 3

ЗАПОЗИЧЕНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ

3.1. Адаптовані і неадаптовані фразеологізми

Формування фразеологічного фонду мови – процес складний і тривалий,активний і масштабний. Він засвідчує внутрішні можливості й перспективи мови, слугує збагаченню, оновленню й розширенню системи виражально-зображальних засобів.

Ядро фразеології кожної мови становлять, безперечно, питомі, самобутні сталі вислови, які щонайкраще відображають рівень духовного й матеріального буття народу, його менталітет, інтелект, світогляд і творчий потенціал, виявляють потребу образного й влучного вияву себе у слові. Водночас кожна лінгвокультурна спільнота взаємодіє з іншими спільнотами, беручи уселюдської мовної скарбниці потрібний для себе матеріал. На нашу ж думку, наша мова, запозичуючи з інших мов, не освоює запозиченого матеріалу, не трансформує його відповідно до власних особливостей, не пристосовує до своїх законів, не узгоджує зі своєю глибинною сутністю, вона лише автоматично вбирає й механічно ретранслює все набуте. Засвоювані фрагменти чужої культури зокрема, й мови як її важливого складника мають не тільки усвідомлюватися, а й переформульовуватися в найбільш відповідних для своєї лінгвокультурної спільноти формах .

Запозичення з інших мов збагачують кожен із рівнів мовної системи – від фонетики до синтаксису, але найінтенсивніше цей процес виявляється на лексико-фразеологічному рівні мови. Уже самий факт витворення значного обсягом фонду слів і фразеологізмів, що стали спільним надбанням багатьох народів, так звані інтернаціоналізми, засвідчує неможливість будь-якої з розвинених національних мов ізолюватися від взаємообміну та взаємозбагачення.

З-поміж усіх фразеологізмів найлегше запозичуються крилаті слова, тобто антономази (слова-символи), фразеологізми й афоризми, походження яких

14

легко визначити. Запозичені фразеологічні одиниці функціонують у мові як адаптовані або неадаптовані елементи.

Адаптовані проходять етап перекладу (голос народу – голос Бога, кожному своє, знання - сила, завжди учень, залізна запона, так минає людська слава, день гніву, золота середина тощо).

Неадаптовані залишаються не перекладеними (хеппіенд, аква віте, се ля ві, гомоновус, фата моргана, віадолороса, урбі ет орбі, нудаверітас, дум спіро – сперо, шерше ля фам тощо). Часом ці крилаті слова зберігають навіть своє первісне графічне оформлення: homohominilupusest (людина людині вовк), tertiumnondatur (третього не дано), personagrata (бажана особа), terraincognita (невідома земля, невідома галузь), omniameamecumporto (усе своє ношу з собою) тощо).

3.2.Транслітерація іншомовних фразеологізмів

Крилаті слова першого різновиду називають кальками, другого варваризмами. До власне запозичень відносяться такі фразеологізми, іноді вживаються в російській мові, як, наприклад: almamater (лат., про вищий навчальний заклад, де вчився говорить, буквально "мати-годувальниця"), homosapiens (латинське, про людину, на відміну від мавпи чи іншої тварини, буквально "мисляча людина"), terraincognita (латинське, про що-небудь невідомому, недослідженому, буквально "невідома, незвідана земля"), volensnolens (латинське, хочеш не хочеш, буквально "волею-неволею" ), bonnemine АІ mauvaisjeu (французьке, йдеться про намагання приховати досаду, розпач при невдачі, буквально "веселе обличчя при поганій грі", і ін.

В процесі засвоєння запозичують мовою подібних фразеологічних одиниць останні можуть перетворюватися ( "зливатися") в складні за походженням слова,наприклад,російське перпетуум-мобіле (пор. латинське perpetuummobile - "вічний двигун"), тет-а-тет (пор. французьке tete a tete, буквально "голова з головою").

15

Становлення українських фразеологізмів на базі іншомовних фразем. Можна нерідко назвати творенням лише умовно: часом ідеться про калькування, тобто передачу нових виразів шляхом копіювання моделей інших мов і наповнення їх елементами української. наприклад, поставити крапки над "і" — з фр. Mettrelespointssurles "і". Інколи — про транслітерацію, тобто про передачу іншомовних фразеологізмів, записаних їхньою графічною системою, засобами нашої графічної системи. Різноманітні позамовні чинники спричинили появу найбільшої кількості калькованих запозичених фразеологізмів з декількох мов. Немало їхскальковано зі старослов'янської мови: випити чашу до дна,золотий телець, камінь спотикання, козел відпущення, нести свій хрест, перековувати мечі наорала, сіль землі, терновий вінок, Хома невірний та ін. Книжне стилістичне забарвлення більшості з названих виразів прямо пов'язане з їх первісним уживанням — у Святому Письмі.

Базою деякихіз них були польські джерела: від моря до моря, пол. odmorzadomorza.

З латинською мовоюпов'язанівисловиневідома земля, до грецьких календарів зновудискусії, говоріння. З давньоримською культурою пов'язані фразеологізми  ні живий ні мертвий "дуже наляканий", калька з лат. nequevivosnequemortuos; нотабене "зверніть особливу увагу" — транслітерація з лат. notabene, досл. "помітьте добре"; калька біла ворона (albaowis); транслітерація лат. виразу volensnolens (воленс-ноленс); золота середина, калька з лат. aureamediocritas; від яйця, калька з лат. abovo "з самого початку": частина ідіоми abovousqueadmala, досл. "від яйця до фруктів переміг".

Грецька мова була джерелом для висловів гордіїв вузол, авгієві стайні, ахіллесова п'ята; прокрустове ложе, "Чому ж наші фільми втискують у прокрустове ложе демонстраційного часу? Із грецької міфології прийшли фразеологізми  танталові муки, спалити кораблі, між Сциллою і Харибдою, сізіфова праця, троянський кінь. Калькою з грецького kukneionasma став

16

вираз лебедина пісня "останній твір письменника, композитора". Фразема постала з повір'я, ніби лебеді співають перед смертю.

Джерелом висловів Дем'янова юшка, кропив'яне сім'я, казанська сирота, квасний патріотизм, у глибині сибірських руд, стала російська мова. Низка фразеологізмів пов'язана із західноєвропейськими мовами, найчастіше з німецькою, французькою та англійською. З німецької мови походять фразеологізми летючий голландець "легендарний образ капітана, приреченого на вічне плавання в морі, а також корабель цього капітана". Із французькою мовою пов'язані фразеологізми  з пташиного польоту (а vold'oiseau). "

Тож українську мову збагачують не лише власні фразеологізми,а й фразеологізми запозичені з інших мов світу….

17

РОЗДІЛ 4

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

4.1. Експресивність фразеологізмів

Цілісність значення формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення - прототипу, де актуалізації слів-компонентів,які різною мірою втрачають предметну спрямованість. Відтворюваність фразеологізмів виявляється в тому, що вони вже в мові і свідомості, і пам'яті існують як готові «блоки» для конструювання речень.

Фразеологічна одиниця не тому стійка, що відтворюється в готовому вигляді, а навпаки, вона відтворюється тому, що відзначається стійкістю на фразеологічному рівні.

Відносна постійність компонентного складу структури виявляється як єдність постійного і змінного у фразеологізмі й тісно пов'язана з попередніми ознаками. У літературній мові цілісні відтворювані одиниці вживаються у вигляді п'яти основних типів варіантів, зокрема: лексичних — горішок міцний (твердий); фонетичних — дрижаки ходять поза шкірою; словотворчих — ласий кусок (кусочок); граматичних — як горох (горохом) сипати; розрізняються фразеологізми і за ступенем повноти оболонки — рости як гриби (після дощу).

Вживаються фразеологізми зі сталим порядком компонентів: кров з молоком, до вподоби, як свої п'ять пальців, з місця в кар'єр і фразеологізми з вільним порядком: голову затуркати кому (затуркати голову кому), такі ж — звиватися вужем, виляти хвостом, ні пуху ні пера.

Експресивність ґрунтується насамперед на образності, тобто на явному чи прихованому зіставленні вільного і фразеологічного сполучень.

18

4.2. Фразеологічні порівняння та гіперболи

Матеріально втілені в них яскрава метафора, промовисті гіпербола й літота, прозоро-гумористичний каламбур, нерідко посилені й формальними моментами (поетичний синтаксис, евфонізми, ритмічні

сполуки, зіставлення-паралелізми тощо), створюють естетичний ефект протиріччя між формою і змістом.

Великим експресивним зарядом відзначаються фразеологічні порівняння: (битися) як риба облід, (ганяти) як солоного зайця; гіперболи й літоти:хоч з гармати стріляй; горобцеві поколіна; тавтологічні посилення однокорінних слів: хмара хмарою, думу думати; евфонічні сполуки: купило притупило, було тазагуло.

Емоційно-експресивні фразеологізми — загальновживані сполучення слів, здатні викликати яскраві, емоційно насичені почуття або передавати ставлення мовця до висловлюваного:

  • вітання: скільки зим, скільки літ!

  • заклинання: тіпун тобі на язик!

  • стереотипні звертання: серденько моє!, люди добрі!;

  • формули етикету: ласкаво просимо!

  • стереотипні запитання: що за розмова? та ін.

19

РОЗДІЛ 5

ІЗ ГЛИБИН ФРАЗЕОЛОГІЇ

Альфа і омега

Альфа і омега. Початок і кінець чого-небудь, тобто все в повному обсязі, від початку і до кінця. Щось основне, головне.

Альфа — перша літера грецької абетки, що позначає голосний звук а; омега — назва останнього звука грецької абетки, що позначає голосний звук о. Рівнозначний за структурою і змістом є вислів «Від а до зет», який утворився за назвами літер латинського алфавіту. У російській мові вживають із таким значенням вираз «Від а до я», тобто від початку до кінця. В дореволюційній Росії вживали першу і останню літеру старослов'янської абетки, їх старослов'янські назви, а саме: «Від аза до іжиці». Азназва першої літери, літери а, іжицяназва останньої літери старослов'янського алфавіту, яка позначала звук і.

Вираз з'явився на початку II ст. н. е. Начебто міфічний бог сказав: «Я альфа і омега, початок і кінець»

Відставної кози барабанщик

У сучасній українській мові, як і в російській та білоруській, фразеологізм відставної кози барабанщик має іронічне, жартівливе забарвлення. Так трохи зневажливо - грубувато називають у побутовому мовленні, у просторіччі нікчемну, жалюгідну людину, яка, покинувши суспільно корисну працю, перетворилася на ледаря, неробу, гультяя.

У сиву давнину час цей вислів вживали на позначення непомітної, затурканої людини, яка не мала роботи, жила, як правила, на випадково роздобуту копійку.

Походження цього образного фразеологічного вислову пов'язане з популярною народною грою, яка була поширена в давні часи, зокрема на Україні.

20

На Новий рік або на якесь інше свято весела компанія сільських парубків із піснями та музикою ходила по хатах, розраховуючи на пригощання горілкою та доброю закускою. Один із них був наряджений козою. «Коза» танцювала, а решта парубків співала. Така розвага у святковий день на Україні називалася «водити козу».

З часом гра зазнала певної трансформації, перетворившись для найбідніших людей на постійний засіб здобувати харчі, одяг тощо. Жебраки групами блукали по селах з дресированим ведмедем, «козою» та барабанщиком.

У ролі «кози» виступав хлопець, підліток, а роль барабанщика найчастіше виконував бездомний колишній солдат. Отже, неважко собі уявити безпорадне становище «відставної кози барабанщика». Див. додаток 3

Шукати вітра в полі

Виникнення багатьох українських фразеологізмів зумовлене тим, що в давнину народ вірив у надприродні сили, які уявлялися людям у вигляді різних людиноподібних істот. Саме таким чином виникли вирази шукати вітра в полі, доганяти вітра в полі, (йти, їхати, розігнати), голову морочити, злидні годувати тощо.

Наші пращури часто уявляли собі вітер у вигляді сердитого дідугана, який живе десь далеко за морями. Сильний вітер завдає людям великої шкоди, бонищить будівлі, врожай, а інколи забирає й людей та заносить невідомо куди. Хоробрі люди, часто говориться в казках, намагалися його зловити, помститися за вчинену шкоду. Зрозуміло, що такі пошуки ніколи не увінчувалися успіхом. Тому вислови шукати/ ловити вітра в полі, доганяти вітра в полівідповідно означали «даремно шукати кого-небудь, що-небудь»; «ловити невловимого — коли хтось втік і його не можна спіймати».

Фразеологізм «на чотири вітри»має значення «кудись у невизначеному напрямку або в напрямку, про який мовець не хоче говорити». Образ, що мотивує значення цього виразу, виник на основі уявлення про те, що на

21

чотирьох протилежних кінцях світу знаходяться велетні (вітри), які постійно дмуть один до одного. Тобтона чотири вітри (йти, їхати, розігнати) — це(розігнати, йти, їхати) на всі чотири сторони.

Вислівловити вітри означає «безцільно роздивлятися на всі боки» Він виник тоді, коли уявлення про вітер як людиноподібну істоту забулося, а вислови шукати/ловити вітра в полі,доганяти вітра в полістали вже фразеологізмами із названими вище значеннями, з яких основним є мотив безцільності, безрезультатності якогось заняття. З цього й розвинулося значення виразу ловити вітри.

Морочити голову

Наші предки вважали, що був чорт морок, який робив людям багато зла. Особливо полюбляв він впливати людині на розум. Коли хтось надмірно докучав комусь, втомлював своїми забаганками, вимогами, просьбами, то він так само впливав на людину, як і морок, тобто морочив.Два наступні значення цього фразеологізму є похідними від наведеного вище: «збивати з пантелику», «дурити» . Див. додаток 4

Злидні годувати

Не розуміючи соціальних причин бідності одних і заможності інших, люди намагалися пояснити цю нерівність дією надприродних сил. Так, серед інших «нечистих сил», що шкодили людині, були і злидні,яких уявляли невидимими бідними дідками. І в кого тільки вони осядуть (а сидять вони, вважалося, пере-важно під припічком), там вічно буде біда. Саме така ситуація послужила основою для фразеологізму злидні годувати «жити в бідності». Я цілий вік труждався, увесь вік злиднів годував, недоїдав, недопивав...» На цьому ж побудована формула побажання нещастя, бідності: бодай вас злидні обсіли.

Тягти лямку

22

Фразеологізм тягти, терти лямку означає «виконувати важку, виснажливу роботу». Базою для його утворення послужило вільне словосполучення на означення певного процесу, пов'язаного з рибальством. Ляма, лямка — це дугоподібний дерев'яний пристрій (він охоплював груди), за допомогою якого тягли човен, рибальські сіті тощо. Щоб зрозуміти, якою важкою та виснажливою була ця праця, досить прочитати опис роботи забродчиків, які тягли лямою сіті, в повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»: «Половина забродчиків впилося живцями в кодолу з одного боку мережі, а друга половина в другу кодолу по другий бік.

Рибалки тягли кодолу, ступаючи на кілька ступенів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев'яні лями».

Кучму дати

Є кілька українських виразів з компонентом кучма: шити кучму «надмірно експлуатувати когось», «знущатися з когось»; збити кучму

«вскочити в неприємну справу»; м'яти кучму — «топтати пороги»; датикучму — «завдати біди, клопоту»; дати кучму — «дати прочухана».

Основою для виникнення виразу дати кучму послужила казка про наймитові кучмубаранячу шапку. Наймит домовився з паном, що той за рік роботи дасть йому кучму. Пан, задоволений, що так мало доведеться платити, вирішив з «дурного» наймита посміятися і дав йому при розрахунку кучму з двох баранячих шкур. «Дурний» наймит на другий рік найнявся до ланового батька з умовою, що за день роботи йому платитимуть по його кучмі зерна. Старий пан на таку умову пристав з радістю, однак був жорстоко покараний за свою жадібність, коли довелосявідміряти зерно за відроблені дні наймитовою кучмою. З часом словосполучення дати кучму відірвалося від казки, переосмислилося і стало фразеологізмом, що первісно означав «жорстоко посміятися з чийогось лиха».

23

Глуха тетеря

Увійшла до фразеології і тетеря (тетерук, тетерев, тетерка, тетервак; глухар). Глухою тетерею називають людину, яка недочуває.

Настає період, коли глухарі злітаються токувати — виконувати свою шлюбну пісню. Вони надимають горло, розпускають крила, дріботять лапами. При цьому глухар не чує навіть зробленого по ньому пострілу. У слуховому апараті тетерукових є особлива складка з багатьма кровоносними судинами. Коли птах токує, судини поповнюються кров'ю, і складка так набухає, що зовсім перекриває слуховий прохід. На цю мить і чатують мисливці.

Звідси глухий як тетерук, глухий як тетеря.

Зозуля кує — вік нам вказує

Образ зозулі — один з найпоширеніших у ліричних піснях і баладах, казках і міфологічних легендах. Ярославна («Слово о полку Ігоревім») прагне зозулею полинути до князя.

У прислів'ях і приказках зозуля виступає синонімом жінки або молодої дівчини.Через те, що зозуля підкладає яйця в чужі гнізда іноді називають її «безкровною матір'ю», ім'я цього бездомного птаха уособлює недбайливих жінок: зозуля собі гнізда не мостить, про те зозуля кує, що свого гнізда не має . Поляки вважають, що вона «кує тому, що гніздечка собі шукає»; часом порівнюють із зозулею якусь жінку, що «користується чужими гніздами» чи «влазить, як зозуля, в чуже гніздо».

Багато фразеологізмів постало на ґрунті легенд про те, що зозуля відлічує людині роки:

От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям

одмірятиме літа— згадується про це повір'я в «Лісовій пісні» Лесі Українки.

Таке ж і народне прислів'я Зозуля кує вік нам вказує.

Див. додаток 2

24

Виглядати як каня дощу

Є в народному мовленні слов'ян лексеми й фразеологізми, пов'язані з канею — невеликим хижим птахом родини яструбових. Усі вони означають «настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити щось у когось; «випрошувати»

Саме слово каня (від праслов'янськ. kanja) пов'язане як і багато інших назв пернатих з характером крику птаха.

В Україні кажуть: чекати як каня дощу, дощу. Є прикмета: Канюка плаче дощ буде.

Біла ворона

Парадоксально звучать словосполучення біла ворона, білий ворон «про того, хто виділяється серед інших чимось незвичайним.

Але не тільки ворона «біла ворона». Серед альбіносів

(від лат. albus— «білий») бувають галки, граки,шпаки, горобці, сороки, жирафи, горили, тигри, лисиці, олені, видри, орли, їжаки, соболі і навіть кити й соми.

Народна уява наділяла альбіносів різними містичними рисами. Давні єгиптяни й китайці білих мишей вважали посланцями щастя. Зустріч з білим оленем викликала в європейців благоговійний страх. Білий слон і білий тигр в Індії були священними. Того ж таки білого вовка наші забобонні предки вважали царем над усіма вовками, лісовиком, що набуває вигляду вовка, лісного царя. Див. додаток 5

Стара карга

Хоч як дивно, але й у звороті стара карга та сама ворона. Лайливе слово карга – « про сварливу стару й потворну жінку» – запозичене в українську мову з російської, де карга (діал. «ворона») теж означає «злу бабу».

Крім того, компонент карга міг осмислюватися у слов'янських мовах як звуконаслідувальний. Див. додаток 8

25

Треті півні

З домашньої птиці найбільш «фразеологічним» виявився півень. Були помічені його поважний вигляд,задерикуватість — ходити півнем, виступатипівнем, наскакувати півнем.Власне, через спів східні слов'яни й називають його півнем (рос. петух, білор. певень). Див. додаток 6

26

ВИСНОВОК

         Фразеологія – порівняно нова лінгвістичнадисципліна, яка перебуває в стані «прихованогорозвитку. Уживання  фразеологізмів у текстах різних стилів є ознакою виразності, не пересічності мислення мовця, свідчить про його високий рівень володіння всім мовним багатством.

Знання та вдале використання фразеології в мовленні сприяє точнішому й лаконічнішому виражанню думки, урізноманітнює та збагачує спілкування з людей.

Сучасне мовознавство    пишається фразеологічним багатством української мови.  Найважливіші проблеми  фразеології - обмеження фразеологізмів від сполучень слів, утворених у мовленні, і визначення на цій основі ознак фразеологізму. Обсяг фразеології виявляється найбільш широким при визначенні фразеологізму на основі ознаки відтворюваності в готовому вигляді, незалежно від спаяност сполучення або його розчленованості на значенняслів-компонентів, безвідносно до номінативної або комунікативної цінності одиниці.

Отже, фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання. Так, в усталених зворотах « пропав, як швед під Полтавою»,  «висипався хміль із міха та йнаробив ляхам лиха» звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах «казав пан кожух дам, та слово його тепле»; «богу слава, а попові дай сала» – ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень «перемивати кісточки», «сім п’ятниць на тиждень , ні пуха ні пера»

27

та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.

 Тому наш український народ із покоління в покоління передавав усталені звороти – чудові перлини народної мудрості . Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської ( водити за носа , іду на ви ) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю).Також багато фразеологізмів, що походять із Біблії (заробив, як жид у спасівку ), античної міфології (Ахілесова п’ята, Домоклів меч, скринька Пандори ), західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та інших мов світу ( всі дороги ведуть до Рима, жити на широку ногу)

Отже,  серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будьздорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).

Виходячи з  історії багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї : “Він на цьому ділі собаку з’їв “,а трапиться незугарний працівник , який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: “Зробив із лемеша швайку“, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності .

Дуже цікавими є тлумачення всього фразеологічного багатства української мови, але передати його в повній мірі майже неможливо, але най цікавіше походження вислову жити на широку ногу. Виявляється виник він через моду, що з’явилася в Англії ще у ХІІ столітті.

28

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь . Історія його походження відкриває завіси над особливостями організації в давнину діловодства . Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис .

Іншу сторону життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п’ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів.

Виходячи з усього вище сказаного важко знайти людину, яка б не знала і не використовувала би жодного фразеологізму, не просто важко, але й в принципі неможливо. Фразеологізми використовуються нами щодня, але мало хто знає, навіщо ж нам потрібні фразеологізми. Що таке фразеологізми?

Нагадаю, що фразеологізми – стійкі вирази, які протягом століть клопітливо відбиралися, які самі запам’ятовуються і найбільш яскраво відображають взаємовідносини між людьми, побут, професії, різні негаразди та благополуччя. Побачити ми це зможемо, якщо порівняємо такі словосполучення:професори слухали дуже уважно – «професори слухали затамувавши подих»

Над цим варто подумати – «над цим треба розкинути мізками».

Вони розмовляли – « вони точили ляси».

Звідси висновок: фразеологізми потрібні не просто для того, щоб збагатити й прикрасити нашу мову, але й точніше висловити думку, що в підсумку дозволяє краще зрозуміти співрозмовника. Головна особливість фразеологізмів полягає в тому,що за своїми властивостями фразеологізми не схожі на прості словосполучення. Всі слова в стійких висловлюваннях залежать один від одного, їх не можна змінити, переставити в інше місце або доповнити іншими

29

довільними словами. Наприклад, ми не можемо сказати на нього всі махнули лівою рукою або робити з мухи жирафа.

З одного боку виходить, що фразеологізми обмежують творчі можливості мови, а з іншого – вони дозволяють замінити однією ємною фразою багатослівне тлумачення. Одна річ сказати: “На нього всі махнули рукою”. І зовсім інша – довго пояснювати, що всі перестали звертати увагу на слова і вчинки певної людини. Фразеологізми на всі випадки життя

Спілкування між людьми переслідує дві мети: передати інформацію і поділитися своїми почуттями, емоціями та переживаннями. Саме другий цілі дозволяють досягати фразеологізми, серед яких можна знайти влучне висловлювання на будь-який випадок життя. Це різноманіття використовується як в розмовній мові, так і у всіх інших стилях: художньому, публіцистичному та науковому.

Також фразеологізми виконують і функцію оцінки. А, як відомо, людини хлібом не годуй – дай кого-небудь або що-небудь обговорити і оцінити.

Ось і говоримо ми всім дармоїдам, що вони б’ють байдики і працюють абияк, а себе підбадьорюємо прислів’ями “Вовків боятися – в ліс не ходити”.

До речі, прислів’я, приказки, фрази з книг і кінофільмів – це теж фразеологізми. Так що словник фразеологізмів не висічені на граніті, а постійно поповнюється і збагачується. Фразеологізми чимось нагадують цікаву гру в слова. Сучасній людині дуже важко іноді зрозуміти, чому саме так говорять, а не інакше. Багатство слова тепер використовуються тільки в складі фразеологізмів. І взагалі, багато стійкі вирази відобразили історію тієї чи іншої країни і мови. В даному випадку нашої української наймелодійнішої мови в світі.

СПИСОК

ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987.

Коваль А. П. Слово про слово. — К., 1986.

Коваль А. П., Коптілов В. В.Крилаті вислови в українській літературній мові. — К., 1975.

Медведєв Ф. П.Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. — Харків, 1982.

Міляновський Е. І. Шкільний довідник з української мови, — Тернопіль, 1999.

Мовчун А. Мовні скарби. Вивчення фразеологізмів у школі. — К., 2000.

Мовчун А. Мовні скарби. Вивчення прислів’їв та приказок у школі. — К., 2000.

Передрій Г. Р., Смолянінова Г. М. Лексика і фразеологія української мови. — К., 1988.

Ужченко В. Д.Народження і життя фразеологізму. — К., 1988.

Словники

Кожуховська Л. П.Шкільний фразеологічний словник української мови. — К., 1996.

Коломієць М. П., Регушевський Є. С.Словник фразеологічних синонімів. — К., 1988

Юрченко О. С, Івченко А. О.Словник стійких народних порівнянь. — Харків, 1993.

ДОДАТКИ


Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.