і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень».

Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень».

Перегляд
матеріалу
Отримати код

УРОК № ________

Тема. Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень».

Мета: ознайомити учнів з відомостями про життя Ф. Петрарки, розкрити його творчий світ; допомогти засвоїти поняття «лірика», «сонет»; розвивати навички виразного читання, конспектування, аналізу поетичного тексту, зв’язного мовлення; сприяти формуванню морального світу школярів.

ХІД УРОКУ

Хай ваша щедра любов і

ваше пізнання служить світу!

Ф. Ніцше

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда на повторення.

— Де і коли започаткувалася культура Відродження?

— Чому ця епоха має таку назву?

Кросворд «навпаки».

1) Місто, у якому вивчав право в університеті Петрарка.

2) Ліричний вірш, що складається із 14 рядків: двох чотиривіршів та двох тривіршів.

3) Місце, де був увінчаний Петрарка як поет та історик.

4) Місто, про відродження якого мріяв поет.

5) Жінка, на честь якої були написані вірші Петрарки.

6) Яким вінком був увінчаний поет?

7) Місто, в якому помер Петрарка.

8) Місто, в якому народився поет.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Першим видатним гуманістом епохи Відродження став італійський поет Фран­ческо Петрарка.

2. Повідомлення про поета.

Народився майбутній поет в Італії 20 липня 1304 року в невеликому містечку Ареццо. Його справжнє ім’я Франческо Петракко, але залюблений в античність він змінив ім’я на Петрарка, що, на його думку, більше нагадувало римське.

Юнак здобув юридичну освіту, після чого прийняв духовний сан. Абат і поет бо­ролися в ньому все життя.

Ф. Петрарка — людина активної дії Він був життєлюбом, прагнув до знань, хоча й полюбляв самотність. В одному зі своїх трактатів Петрарка писав: «Нам заважає на шляху поступу те, що ми впер­то тримаємося за давні судження і дуже важко облишаємо їх». Як людина нового гу­маністичного світогляду поет зумів по-новому сприйняти життя.

Ф. Петрарка — людина активної дії. Сучасники згадують, що поет часто ман­дрував по монастирях у пошуках старовинних рукописів, став першим в Європі аль­піністом, піднявшись на гірську вершину Мон-Ванту в Альпах.

Він мріяв за давньоримським звичаєм бути увінчаним лавровим вінком на Ка­пітолійському пагорбі і, доклавши певних зусиль, досяг здійснення мрії. Петрар­ка латинською мовою написав поему «Африка», що стала національною епопеєю, як і «Енеїда» Верґілія.

8 квітня 1341 року Петрарку увінчали лавровим вінком, і він за життя став кла­сиком.

Успіхи й тяжкі роздуми поетаАле, незважаючи на успіхи, поета мучили й тяжкі роздуми. Час від часу задуш­ливість тогочасної дійсності пригнічувала поета, іноді закоханість у земну красу й за­хоплення мирською славою він вважав гріховним. Віком у 33 роки Петрарка на кілька літ усамітнився в невеличкому містечку Воклюз, де поринув у релігійні та філософські міркування. Результатом роздумів став трактат у формі бесіди з філософом Аврелієм Августином під назвою «Моя таємниця. Про зневагу до світу».

Старість митець зустрів у зеніті слави. Але 19 липня 1374 року перо випало з рук поета, що так і не дописав останнього рядка. Голова мудреця схилилася на розгорну­ту книгу. Здійснилася ще одна мрія Петрарки: закінчити жити і писати в одну мить!

На могилі поета є напис: «Тут його немає, шукайте його серед живих, серед тих, хто шанує його ім’я».

Як заповіт Петрарки світові залишилися вірші, в яких вічно живе душа поета.

3. Робота з епіграфом.

— Подумайте, як шлях, пройдений Петраркою-вченим, був спрямований на служіння світові.

— Як ви думаєте, чи може кохання поета мати благородний вплив на світ?

4. Слово вчителя «Історія створення збірки „Книга пісень”».

Найбільшу частину творчої спадщини Петрарки становлять твори, написані ла­тиною. Таких, за підрахунками дослідників, у п’ятнадцять разів більше, ніж напи­саних італійською. Але найвищим досягненням Петрарки-поета стала його книга «Канцоньєре» («Книга пісень») — збірка віршів італійською мовою, справа всього творчого життя поета.

Своєрідним коментарем до цієї збірки дослідники називають морально-філософсь­кий трактат «Про зневагу до світу», в якому виразно проявляються суперечності світо­гляду поета і складність становлення нової, ренесансної, свідомості. Трактат написа­ний латиною в традиційній для середньовічної літератури формі видіння й алегорії. У вступі Петрарка розповідає про сон, в якому до нього нібито прийшла Істина, жін­ка «невимовного блиску й сіяння», і привела з собою Августина Блаженного для роз­мови з поетом. Августин Блаженний — один з «отців» християнської церкви. Він об­стоював ідею про гріховність тілесного буття людини та про можливість порятунку від гріховності в безмежній любові до Бога. Три дні точиться бесіда поета й Августи­на в присутності Істини. Все, що Петрарка запам’ятав із неї, він передає у формі діа­логу Августина і Франциска (сам Петрарка). Августин звинувачує Франциска в не­праведному житті і твердить, що праведною є тільки та людина, яка «може сказати: у мене немає нічого спільного з тілом, все, що вважається приємним, мені мерзотне, я прагну вищого щастя». Августин закликає Франциска зректися мирських бажань і земних радощів — поезії, слави, кохання до Лаури.

Франциск сповнений пошани до Августина, схиляється перед його мудрістю, високістю його моральних вимог, але прийняти середньовічний аскетизм він уже не може. Франциск бачить, що життя не вкладається в рамки аскетичних догм. Він не відбирає у людини права на земні радощі, цінує багатство її духовного життя. На до­кори Августина Франциску за те, що той жадає земних благ, надміру вірить у свої здібності, пишається своїми знаннями, останній відповідає: «Цілком визнаю це, але не можу приборкати своїх бажань». У цій відповіді — протидія середньовічним мо­ральним нормам, які вимагали від людини покори і самоприниження в ім’я безсмертя в загробному світі. Франциск відстоює кохання, благословляє це почуття, стверджує, що воно підносить людину і стимулює її кращі сили. У кінці діалогу Франциск немов­би погоджується із судженнями Августина, визнає правоту його вимог і обіцяє «кину­ти криві дороги й обрати простий шлях спасіння». Але здійснення цього відсувається на якийсь невизначений час. Франциск ще поглинутий земними інтересами: «Я зберу розкидані уламки моєї душі… Але тепер, коли ми говоримо, мене чекає багато важ­ливих, хоча й земних справ». Лише виконавши їх, він зможе віддатися тому життю, якого вимагає від нього Августин.

Увесь цей діалог — не що інше, як суперечка Петрарки із самим собою, відобра­ження його внутрішнього світу, розповідь про душевний розлад, про боротьбу старо­го й нового в його свідомості. Найголовнішим у трактаті є заглиблення у внутрішній світ реальної, земної людини, відкриття його безмірного багатства і складності. У творі вимальовується той людський образ, який стоїть у центрі ліричних поезій Петрарки, написаних італійською мовою.

Головна тема «Канцоньєре» — любов поета до Лаури: їй присвячена більшість віршів. При написанні їх Петрарка використав досвід давньої любовної лірики своїх попередників — поезії трубадурів, італійських поетів, Данте. На грунті традиції він створив поезію нового типу, розпочавши розвиток гуманістичної лірики.

6 квітня 1327 року в церкві Св. Клари в Авіньйоні Ф. Петрарка зустрів жінку, яку покохав на все життя. Йому було 23, а їй — 20. Незнайомку звали Лаура, що в пе­рекладі означає «та, що дарує славу». Відомо, що вона померла молодою, а Петрарка через усе життя проніс почуття до неї й оспівував кохану у своїх поезіях. У 42 річни­цю їх першої зустрічі, через 21 рік після смерті Лаури, вже старий поет, перебира­ючи архів, знайшов сонет, який раніше йому не сподобався, і склав нові рядки: «В рік тисяча триста двадцять сьомий, у квітні, о першій годині шостого дня, ввійшов я в лабіринт, де виходу немає». Незадовго до смерті Петрарка написав: «Вже ні про що не думаю, окрім неї».

Поет написав це, вистоявши в тяжкій борні із самим собою. Чим старшим він ста­вав, тим очевиднішою йому здавалося думка: любов до неї — провина перед Богом. Душа Петрарки сумує й страждає, а його кохання, виливаючись у вірші, стає Вічні­стю, перед якою меркне все суєтне.

У збірці представлено 365 віршів (за кількістю днів у році), які сам Петрарка розділив на дві частини: «На життя донни Лаури» і «На смерть донни Лаури».

Поезії, що входять до збірки, дістали назву «сонет».

5. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Сонет (іт. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається із 14 рядків п’я­тистопного або шестистопного ямба, власне, з двох катренів та терцетів. Схема сонета: абба абба ccd eed.

Катрен— чотиривірш.

Терцет — тривірш.

6. Виразне читання вчителем сонета № 162 («Щасливі квіти й благородні трави…»)

7. Аналіз поезії. Бесіда з учнями.

— Яким постає перед читачем ліричний герой? (Замріяний, заглиблений у себе. Але це не аскет, він любить життя.)

— Яким він бачить навколишній світ? (Світ реальний, сповнений краси.)

— Опишіть ставлення героя до цього світу. (Він обожнює світ, адже в ньому живе кохана Лаура. Кохання відкриває душу героя назустріч красі.)

— Якою зображена Лаура? (Ми бачимо її очима закоханого поета. Вона реальна й нереальна водночас. Це прекрасний ідеал.)

— Що ви можете сказати про любов, описану в сонеті Ф. Петрарки? (Вона не є грі­ховною: це благо, що посилається людині. Любов очищує душу, облагороджує її, до­помагає відчути красу реального світу.)

— Яка мова сонета? (Жива, образна, пристрасна. Відомо, що сонети Петрарка пи­сав живою італійською мовою, а не латиною.)

— Які засоби художньої виразності використовує поет? Знайдіть їх. (Епітети: щасливі квіти, ріки голубі, благовісні трави; порівняння: віти, наче пави; метафори: о ріки голубі, ви омиваєте Лаури очі, їх блиск перебираючи собі.)

— Який настрій сонета? (Це сонет-роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Сонет чистий, прозорий, пройнятий ви­соким почуттям.)

— На прикладі цього твору назвіть характерні особливості побудови сонета. (14 рядків, складається з двох катренів та двох терцетів.)

— Яка схема римування твору? (аbbа аbbа ccd eed).

8. Виразне читання сонета № 132 («Як не любов, то що це бути може…»).

9. Аналіз поезії. Бесіда за питаннями.

— Які питання хвилюють ліричного героя? (Героя турбує чи достатньо благочестиве його кохання до Лаури. Його непокоїть те, що його душею оволоділо земне кохання. Але він кохає Лауру як ідеал жінки, тобто це кохання романтичне.)

— З ким сперечається герой? (Із самим собою.)

— Які проблеми його хвилюють? (Що таке любов? Це зло чи добро? Якщо любов благо, то чому вона несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Окрім того, героя хвилюють проблеми розуму і пристрасті.)

— Як автор виражає свої суперечливі погляди? (За допомогою низки образів — протиставлень (антитез): любов — це «живлюща смерть» і «втіха навісна» тощо.)

— Яким постає внутрішній світ героя? (Він також суперечливий і для його зображення автор використовує прийом антитези: «палаю в стужу», «в спеку весь дрижу».)

— Який образ використав Петрарка для зображення суперечливості кохання? (Образ хисткого човна в безкрайньому морі. Ще з часів античності (наприклад, у Горація) цей образ виражав долю людини, котра втратила опору в житті.)

— Назвіть прийом, що підсилює цей образ. (Порівняння: «Неначе в просторінь морську безкраю, В човні хисткому рушив без керма».)

— Яким чином у вірші виразилися погляди Петрарки як людини епохи Відродження? (Людині Середньовіччя віра в Бога допомагала приборкати земні пристрасті (Данте, «Божественна комедія»), але Петрарка як представник іншої епохи не звертається до Бога і свідомо вибирає земне, залишаючись наодинці зі своєю пристрастю.)

— Як ви думаєте, про що мріє ліричний герой? (Він прагне, щоб його кохання було високим. Лише таке почуття є найбільшим щастям.)

10. Творче завдання.

— Якби ви малювали ілюстрацію до сонету «Щасливі квіти й благовісні трави…», які б кольори переважали на вашому малюнку? Обґрунтуйте свої міркування.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Підсумкова бесіда.

— Які вчинки, риси вдачі Петрарки характеризують його як гуманіста?

— Яку назву має збірка його творів?

— Що таке сонет?

— Визначте провідну тему сонетів Петрарки.

— За допомогою яких образів поет розкриває внутрішній світ свого ліричного ге­роя?

— Чи можна уявити ліричну героїню, кохану поета Лауру, читаючи сонети? До­ведіть свою думку.

— Чи можна назвати кохання до Лаури ідеальним? Обґрунтуйте свої міркування.

— Чому Петрарку називають поетом-гуманістом?

— Як у його сонетах виявилося ренесансне розуміння призначення людини?

— Дайте визначення лірики як одного з літературних родів.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати конспект уроку; вивчити напам’ять один із сонетів поета (на вибір учителя або учнів).

Хронологічної таблиця

1304 р. — народився в Ареццо у сім'ї Петракколо ді Паренцо та Елет- ти Каниджані. Батько-флорентієць; після приходу до влади гібеллінів (у 1302 р.) був вигнаний із Флоренції. Слід зазначити, що Петрарка, на відміну від Данте, не дуже страждав через це.

1316 р. — в університеті Монпельє вивчає право протягом 4-х років.

1326 р. — помирає батько Петрарки. Франческо разом із братом Джерардо обирають духовне поприще. Отримавши сан «світського ка-ноніка», від подальшої церковної кар'єри відмовляється.

1327 р. — у церкві Св. Клари зустрічає Лауру, яку покохав із першо¬го погляду і на все життя. Це кохання буде нещасливим для Франчес¬ко, але саме завдяки йому з'являються на світ його поетичні твори на¬родною (італійською) мовою, що отримають назву «канцоньєре», або «Книга пісень».

1340 р. — одночасно надходять пропозиції про увінчання лавровим вінком від Паризького університету та Римського сенату. Петрарка, що мріє про повернення колишньої величі Риму, його відродження, обирає пропозицію Римського сенату. Король Роберт Анжуйський благослов¬ляє його вибір та дарує йому пурпурову королівську мантію.

1341 р. — Петрарка увінчаний лавровим вінком на Капітолійському холмі у Римі.

1348 р. — під час епідемії чуми помирає Лаура.

1374 р. — Петрарка помирає в Аркуа.

УРОК № _____

Тема. Франческо Петрарка. «Книга пісень». Любов Петрарки до Лаури як джерело його інтимної лірики. Художня і психологічна своєрідність лірики Петрарки.

Мета: поглиблювати уявлення учнів про творчий світ поета; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, логічного мислення, зв’язного мовлення; ви­ховувати розуміння краси людських почуттів.

ХІД УРОКУ

Співати по-новому про любов я прагну…

Франческо Петрарка

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Літературна вікторина.

1) Ім’я Петрарки. (Франческо.)

2) Італійське звернення до жінки. (Донна.)

3) Назва збірки поета. («Канцоньєре».)

4) Місто, в якому народився Петрарка. (Ареццо.)

5) Справжнє ім’я поета. (Петракко.)

6) Назва літературного жанру, в якому писав Петрарка. (Сонет.)

2. Виразне читання учнями вивчених напам’ять сонетів.

3. Бесіда на повторення.

— Згадайте особливості сонета як ліричного жанру.

— Що називається катреном, терциною?

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Дослідницьке завдання. (Над завданням учні працюють увесь урок.)

— Аналізуючи сонети Петрарки, з’ясуйте, у чому полягає новизна в зображен­ні поетом кохання.

2. Виразне читання сонета № 61 («Благословенні будьте, день, і рік…»)

3. Аналіз вірша. Бесіда за прочитаним.

Настрій вірша— Яким є настрій вірша? (Це своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки.)

— Відомо, що Петрарка сприймав кохання то немов найвище благо, то немов грі­ховне почуття. Як такі суперечливі погляди відобразились у вірші? (Кохання — це най­вища радість, але разом з тим і «солодкий біль», «серця рани», «неподільна радість». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання.)

— Які засоби художнього увиразнення використовуються в сонеті? (Епітети: яс­ний потік, ім’я ніжне і кохане; антитеза: солодкий біль; градація: день, і рік, і міся­ць, і місця урочі…)

— Яким змальовано ліричного героя? (Він по-лицарськи милується Прекрасною Дамою, жодної зухвалої думки немає у нього. Це поклоніння коханій.)

4. Виразне читання сонета № 267 («Де погляд ніжний, де чарівний вид…»)

5. Аналіз вірша. Бесіда за прочитаним.

— Який настрій сонета? (Урочисто-піднесений і разом з тим сумний.)

Прекрасний образ жінки в сонеті «Де погляд ніжний, де чарівний вид…» — Якою зображена жінка? (Вона прекрасна. Але це земна жінка. Її «погляд ніж­ний», «чарівний вид», «постать горда», «струнка постава», «мова бентежна й велича­ва» хвилюють ліричного героя, глибоко проникають в його душу.)

— Які художні засоби для змалювання героїні використовує автор? (Епітети: по­гляд ніжний, струнка постава, небесна блакить); порівняння: та душа, що мов зоря яскрава.)

— Чим для героя є кохана? (Це його життя, його рай.)

— Підтвердіть свою думку словами з тексту. (Зачитати уривок тексту від слів «Я вами дихаю, для вас палаю…» до слів «Без вас мені нема й не треба раю…»)

— На вашу думку, до якої частини відноситься цей сонет? Чому? (До другої, адже в ньому лунає сум.)

6. Виразне читання сонета «Ні зоряних небес мандрівні хори…».

7. Аналіз сонета. Бесіда за прочитаним.

— Чи змінився настрій сонета порівняно з попереднім твором? Чому? (Настрій сонета сумний, бо кохана Лаура пішла з цього світу. Вірш узятий із другої частини збірки — «На смерть донни Лаури».)

— Як тепер сприймає світ ліричний герой поезії? (Надзвичайно сумно, бо «згас­ло сонце і померкло все». Кохана для поета — сонце. Згасле сонце — це символічний образ передчасної смерті Лаури.)

— Знайдіть рядки, в яких Петрарка висловлюється як особа духовного сану. («Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов». Церква говорить про життя після смерті, це жит­тя духовне. Відомо, що попередник Петрарки Данте зобразив свою зустріч з Беатріче під час подорожі потойбічним світом.)

— Які художні засоби використовує автор? (Епітети: вісті радісні, спів жіно­чий; метафори: смуток увійшов, згасло сонце. Вони створюють барвистість та емо­ційність мови сонета.)

Приклади анафори у творі Петрарки— У літературознавстві єдинопочаток називають анафорою. Знайдіть приклади анафори в тексті. Яка її роль? («Ні зір ясних мандрівні каравани…». Вживається для підсилення зображуваних почуттів.)

— Яким постає ліричний герой у цьому вірші?

8. Коментар учителя.

У поезіях Петрарки помітне прагнення подолати складний алегоризм, який був властивий середньовічній поезії. Хоча Лаура безмірно ідеалізується, згідно з поперед­ньою традицією, вона постає вже як жива жінка, з реальними земними рисами. Ще виразніше новаторський характер поезій «Канцоньєре» проявляється в зображенні ліричного героя, якому й належить центральне місце у збірці. Відомий дослідник по­езії О. Веселовський влучно назвав «Канцоньєре» ліричною сповіддю Петрарки. Осно­ву змісту збірки становить напружений інтерес поета до своєї особистості, до власно­го внутрішнього світу, сповненого протиріч. Поет страждає від незгоди між розумом і почуттям, земне існування видається йому марнославним, але водночас він усвідом­лює неможливість подолати земні пристрасті.

Петрарка володів великим даром слова і вірив у силу художньої мови. Він сві­домо і продумано створював власний індивідуальний стиль, безперервно працю­вав над удосконаленням своїх поезій, переробляв їх, змінював, прагнучи довер­шеності. Він домагався краси форми, витонченості вірша, вишуканої образності. Петрарка надав сонету класичної досконалості, і сонет набув значення взірця жанрової форми і ліричної мови для багатьох поетів. Його наслідування в європейській поезії по­родило цілу течію петраркізму. Впливом сонета Петрарки позначена творчість найви­датніших поетів Франції, Іспанії, Англії.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підсумкова бесіда.

— «Книгу пісень» називають ліричною сповіддю Петрарки. Доведіть правиль­ність чи хибність цієї думки.

— Яким є настрій сонетів? (Меланхолійним, це вірші-роздуми про кохання.)

— З чим пов’язані зміни настрою поезій Ф. Петрарки? (Це залежить від того, до якої частини збірки належать сонети.)

2. Завдання для учнів.

Схарактеризуйте образ ліричного героя збірки. (Ліричний герой — людина багата внутрішньо, здатна сприймати красу природи, переживати, мріяти, мислити, кохати.)

3. Робота з епіграфом.

— Поміркуйте, у чому полягала новизна оспівування кохання у творах Ф. Пе­трарки.

— Як ви вважаєте, у чому поет випередив своїх сучасників?

4. Заключне слово вчителя.

У своїх сонетах Петрарка утверджує право на радість життя, на кохання до ре­альної, земної жінки. Кохання — це свято душі, що облагороджує людину, найвище блаженство, якого прагне людська душа. В цьому виявилися передові погляди пое­та-гуманіста.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Підготувати повідомлення про життя і творчість Дж. Боккаччо. Прочитати од­ну-дві новели з книги «Декамерон» (на вибір учителя). (Можна запропонувати про­читати передмову та першу оповідку першого дня.)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Клас
    8 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    371
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    3
  • Номер матеріала
    FV555492
  • Вподобань
    0
Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
790 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь