В основі композиції протиріччя, які хвилюють поета. Це і свіча кохання, яка яскраво горить, але оповита смутком. Це й ніжні квіти саккури, які символізують чисте, непорочне почуття, але смуток і тягар, який крає серце поета, очорнює їх білосніжні пелюстки. Не зважаючи на без відповідне кохання, Петрарка обожнює свою кохану, тому що у кохання немає мудрості, а є лише пристрасть, розчарування і сумніви. Але вогонь кохання затмарює все.