Було це дуже давно, коли Природа – мати створювала звуки й Азбуку. Кожен звук людського мовлення дістав право подарувати людям свою букву. Одного разу звуки вийшли на берег річки зустрічати ранок. Навколо було гарно й тихо. Тоненький серп місяця стомлено скотився за гору. Одна за одною згасали зірки на небі. Легенький вітерець пробіг по верхівках очерету. Очерет здригнувся і зашумів: ш – ш – ш. А всі маленькі мешканці, що жили в очереті, - черепашки, каченятка, рачки – йому відповіли: ч – ч – ч