Конспект виховного заходу до Дня Соборності України
Тема: «День Соборності України – єдність нашої держави»
Мета:
поглибити знання учнів про історію виникнення Дня Соборності України;
ознайомити з подіями проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року;
виховувати любов до Батьківщини, почуття патріотизму, повагу до історії та державних символів України;
формувати усвідомлення цінності єдності українського народу.
Обладнання:
карта України;
Державний Прапор і Герб України;
презентація або фотоколаж до Дня Соборності;
музичний супровід (Гімн України, патріотичні пісні);
паперові долоньки або стрічки синьо-жовтого кольору.
Хід заходу
І. Організаційний момент
Привітання учнів.
Вступне слово вчителя:
22 січня український народ відзначає День Соборності України – свято єдності всіх українських земель. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
ІІ. Основна частина
Розповідь учителя
Соборність означає єдність усіх українських земель та згуртованість народу. Протягом століть українці прагнули жити в незалежній і єдиній державі. 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки, який став символом єдності українського народу.
Перегляд фотоколажу або презентації
Обговорення зображень:
карта України;
Софійська площа в Києві;
«Живий ланцюг єдності»;
державні символи України;
сучасні захисники України.
Бесіда
Запитання:
Що означає слово «соборність»?
Чому важливо берегти єдність України?
Як кожен із нас може проявляти любов до Батьківщини?
Творче завдання
Учні створюють «Ланцюг єдності», прикріплюючи паперові долоньки або синьо-жовті стрічки на карту України.
ІІІ. Підсумок
Вчитель:
Єдність — це наша сила. Коли ми разом, ми можемо подолати будь-які труднощі. Любов до України починається з поваги до її історії, культури та людей.
Заключні слова
Єдина, сильна, незалежна Україна — наш спільний дім. Нехай у серці кожного живе гордість за свою Батьківщину, а мир, злагода і єдність завжди панують на нашій землі!
Пісня для завершення: «Україна — це ми» або «Ой у лузі червона калина».
