і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Формування та розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури

  • 12.08.2018
  • Різне
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Конспект
  • 236
  • 0
  • 1
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури

Динамізм сучасної цивілізації, швидкі зміни в усіх сферах людської діяльності, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільства сприяли зростанню соціальної ролі особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і творчих можливостей, здатної до продуктивної праці, до створення та засвоєння інновацій у будь-якій галузі. Саме така особистість, суспільно активна, компетентна, творча, є найбільшою цінністю для суспільства кожної сучасної країни. Національна доктрина розвитку освіти спонукає до особистісно зорієнтованого навчання - навчання, центром якого є особистість дитини, її самоцінність, творчі здібності, розвиваючи які, вчитель забезпечує реалізацію особистісного потенціалу кожного учня, формування життєвої компетентності.

Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.

У різних типах і видах письмових робіт є більш чи менш виражений елемент творчості, бо в них так чи інакше виявляється особистість, обдарування, смаки, уподобання, рівень підготовки. Але творчою роботою слід вважати таку, яка є наслідком цілком самостійної діяльності в процесі осмислення певної теми.

Напевно, не один раз нам доводилось чути від учнів, їхніх батьків та й колег-педагогів, що написати твір - це для школяра страшенно важке, а інколи й зовсім непосильне завдання. І, щоб не отримати низьку оцінку, деякі учні сидять у бібліотеці, ретельно списуючи з якоїсь "критики", чи роблячи компіляцію з кількох джерел; інші шукають знайомих із "творчими здібностями" або просто беруть один із збірників "кращих творів". Чому ж таке відбувається? Адже здатність до творчості властива не лише одиницям. Кожна особистість є творчо обдарованою. Тож де губиться це творче начало, яке закладене в кожній дитині? Хто винен у тому, що воно не розвивається?

Звичайно, "вину" можна перекладати на психолого-фізіологічні особливості дитини, соціальне оточення, сім'ю. Але. погодьмося, чимала "заслуга" у цьому вчителя-словесника, адже "розвиток будь-якої творчості значною мірою визначається характером, спрямованістю педагогічного впливу.

Найвагомішим для розкриття проблеми творчості є визначення творчості як вираження загального через індивідуальне. Ще Горацій ви значив мету творчості як "по-своєму сказати загальне". Справді, творчість завжди народжується на межі між особистим і загальним, коли загальні проблеми переплавляються в особистісні проблеми творця, який не повинен бути банальним і не повинен занурюватись у суб'єктивізм. В основі творчості лежить специфічна мотивація. Це може бути емоційна реакція особистості, потреба у самовираженні, необхідність компенсувати якусь недостатність тощо. Така творчість незапланована, рідко піддається регуляції 3 боку свідомості. Також до творчості можуть спонукати певні нестандартні, інколи "критичні", ситуації.

Звичайно, творчість неможлива без закріплення і розвитку тих цінностей, які даровані людині при народженні.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. "Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання" .

Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

2) створення найсприятливіших умов для творчості.

Ураховуючи специфічну природу творчості, учитель свою роботу повинен здійснювати у двох напрямках:

1. Виявлення і розвиток творчих здібностей.

У цьому напрямку процес розвитку творчих здібностей учнів здійснюється поетапно. Таких етапів можна виділити три:

а) початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури (виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів);

б) проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків (дописати, завершити, дібрати тощо);

в) творчий (побудова художнього тексту).

2. Створення "нестандартних ситуацій" з метою активізації прихованих творчих здібностей, закладених у кожній дитині від народження.

Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши учня в певні складні умови, за яких він буде вимушений, самостійно щось створити. Такими умовами може бути контрольна робота (навіть учні, які вважали, що не мають творчих здібностей, за 15-20 хвилин під час контрольної роботи творили шедеври, справжні перлини художнього слова). Учитель повинен лише надихнути на творення власних текстів. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати слова К. Ушинського: "Учень - це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити".

Звичайно, щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, учителю необхідно оволодіти методами і засобами, які розвивають творчі риси особистості. Насамперед слід не лише на уроках літератури звертати увагу учнів на художні особливості літературних творів, що вивчаються, а й на уроках мови добирати такий дидактичний матеріал, на якому учні не лише б вчилися бачити певне мовне явище, а й "відчували"' художні засоби, аналізували їх. "Художні тексти дають великі можливості для роботи зі стилістичного синтаксису, впливають на розвиток мови і мовлення, підвищують їх точність і виразність". Тому обираємо для дидактичного матеріалу такі речення, які б хвилювали, бентежили (наприклад, поетичні рядки М. Вінграновського. Б.-І. Антонича, П. Тичини), на прикладах показуємо, як відбувається процес перетворення слова, як звичайне слово тремтить, бринить, звучить по-новому, унаслідок чого виникає яскравий художній образ.

На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є ознайомлення учнів з "творчою лабораторією" письменників (І. Франка, В. Стефаника. В. Симоненка). Це можна робити і на уроках літератури під час вивчення творчості письменника, зачитувати уривки зі спогадів і обговорювати їх. і на уроках мови, добираючи для диктантів, переказів, аудіювання чи читання мовчки відповідні тексти. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (чи видання).

На другому (проміжному) етапі можна пропонувати учням на уроках української мови вправи, які. окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:

• дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;

• вибрати найвдаліший варіант слова;

• дописати (відновити) віршовані рядки;

• об'єднати кілька речень в одне:

• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

• розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту («Осіння піч. Зривається вітер, шарпає дерева. Дощ періщить у шибки...»)

• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;

• вставити пропущені слова;

• замінити поданий текст синонімами:

• дібрати якнайбільше означень до поданого слова (наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше").

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:

• продовжити художній твір ("Енеїду" І. Котляревського, "Украдене щастя" І. Франка)

• змінити (переробити) закінчення художнього твору ("Наталка Полтавка'' і Котляревського, "Мина Мазайло" М. Куліша).

Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:

• скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко "Мої інтереси і захоплення", "Моє перше велике кохання". "Жінки у моєму житті", "Моя сім'я", "Моє життя на засланні", "Моя пристрасть - гравюра"):

• взяти"інтерв'ю" у письменника.

Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи ті дії.

На етапі актуалізації знань можна використати асоціювання ("асоціативну павутинку", "ланцюжок асоціацій"), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями. Під час підведення підсумків уроку (рефлексії) учитель може знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її.

На етапі написання творчих робіт насамперед виділяються "класичні" твори-роздуми. передбачені навчальною програмою. Саме твори-роздуми є каменем спотикання для багатьох учнів, адже структура "вступ - основна частина - висновки" часто їх відлякує (бо обмежує!). Звичайно, така проблема не виникатиме, якщо вчитель пояснить вимоги до творів такого типу, послідовно, системно розвиватиме критичне мислення учнів, тобто навчить їх формулювати тезу, бачити причиново-наслідкові зв'язки, добирати аргументи на підтвердження тези, визначати (і розрізняти!) у творі тему, ідею, шукати проблеми, пояснювати роль художніх засобів, вилучати зайву інформацію тощо.

Інтерес до творчості зростатиме, якщо учні бачитимуть реальний результат власних пошуків і зусиль. Але заохочувати и оцінювати учнів слід об'єктивно і хвалити лише тоді, коли справді є хоч незначні досягнення, бо часто завищені оцінки призводять до того, що учні перестають мислити, а саме здатність мислити є необхідною умовою розвитку творчих здібностей. Тому особливої уваги потребує аналіз творчих робіт. При цьому не треба "тиснути" на дітей, щоб не ранити їхню душу і назавжди не відбити бажання думати і висловлювати свої думки. Адже достатньо необережного слова - і порив до творчості, на жаль, може згаснули надовго, а можливо, й назавжди. Як показують дослідження, розвиток таланту може бути затримано, а іноді навіть загублено на будь-якому рівні. Тому ми не маємо права нав'язувати дітям своїх думок

Педагогам, як і медикам, необхідно дотримуватись принципу - "Не зашкодь" Адже скільки дитячих душ замкнулося у собі від необережного поводження з ними саме вчителя. Тому не забуваймо слова В. Шаталова про те, що біля колиски думок ми повинні бути такими ж чуйними й уважними, як біля колиски немовлят.

Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для ефективного розвитку творчих здібностей учнів:

• не намагатися дати певну суму знань, а дбати про паростки творчості;

• вчасно помітити, виявити приховані творчі здібності дітей, "розбудити" їх:

• задіяти не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихати дітей на творення власних текстів;

• зосередити увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;

• шукати такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочувати дітей шляхом постійного тренування, творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, критичного мислення, фантазії, уяви:

• для творів підбирати теми, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;

• створювати проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;

• під час опрацювання програмового матеріалу залучати учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;

• не обмежувати творчу уяву учнів, не ставити її у вузькі рамки, а навпаки, давати волю дитячій фантазії:

• не повчати відкрито, не критикувати строго, а лише тактовно порадити;

• стимулювати і підтримувати ініціативу учнів. їхню самостійність:

• помічати навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.

Якщо учитель не забуватиме про це, то він справді зуміє прищепити любов до рідного слова, навчить оригінально, нестандартно висловлювати думки, тобто виховає творчу особистість. Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності потребують розвитку, тому саме на це має бути спрямований навчально-виховний процес.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
З досвіду роботи
  • 12.08.2018
  • Різне
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Конспект
  • 236
  • 0
  • 1

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
395 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти