«Формування рухових компетентностей у дітей із порушеннями функцій опорно-рухового апарату в молодшому шкільному віці»

Опис документу:
Реформування освіти України створило перспективи розвитку системи спеціальної освіти, продуктивного вирішення питання інтеграції та соціалізації дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату. При визначенні психофізіологічних особливостей діяльності на рівні побудови та управління рухами, дослідники зауважують, що «велика кількість змінних .

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ТАВРІЙСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Доповідь на тему:

«Формування рухових компетентностей у дітей із порушеннями функцій опорно-рухового апарату в молодшому шкільному віці»

Учитель-дефектолог: Кравцов К.В.

2021 р.

Реформування освіти України створило перспективи розвитку системи спеціальної освіти, продуктивного вирішення питання інтеграції та соціалізації дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.

При визначенні психофізіологічних особливостей діяльності на рівні побудови та управління рухами, дослідники зауважують, що «велика кількість змінних (рівень когнітивних процесів, характеристики емоційно-мотиваційної сфери, показники сформованості сенсомоторної координації), тісно корелюють з успішністю рухової діяльності». Розвиток моторики в онтогенезі пов’язаний як із закономірностями її розвитку в різні вікові періоди, так і з накопиченням індивідуального рухового досвіду.

Метою навчання фізичної культури відповідно до вимог НУШ є всебічний фізичний розвиток особистості учня засобами фізкультурної та ігрової діяльності, формування в молодших школярів ключових фізкультурних компетентностей, ціннісного ставлення до фізичної культури, спорту, фізкультурно-оздоровчих занять та виховання фізично загартованих і патріотично налаштованих громадян України.

Отже, руховими компетентностями молодшого школяра вважають володіння основними, необхідними знаннями, уміннями, що дозволяють ефективно вирішити рухове завдання – досягти поставленої мети.

Формування систем рухових умінь – одне з важливих завдань фізичного виховання. Навчання руховій дії – це процес одночасного набуття спеціальних знань, формування рухового вміння та розвитку відповідних рухових якостей (наприклад, навчання стрибкам на місці сприяє розвитку сили ніг). Ці процеси різняться засобами та методами навчання.

Формування рухових компетентностей у дітей із порушеннями функцій опорно-рухового апарату в молодшому шкільному віці повинно здійснюватися за наступними етапами.

Етап ознайомлення з руховою дією – формування поняття про навчальне завдання та способи його вирішення, апробація виконання рухової дії чи її елементу (з допомогою вчителя). Важливо забезпечити осмислення завдання, розуміння основ техніки та апробацію виконання провідних рухів вправи. Це відбувається при одночасному застосуванні методів використання слова (жесту) та методів наочного сприйняття.

Апробація має на меті розширення поняття про завдання, усвідомлення та уточнення проекту виконання рухової дії. Апробація проводиться методом розучування по частинам – виконується частина вправи на основі засвоєних раніше підвідних вправ, у склад яких входить основа техніки. Може бути використаний метод вимушено-полегшувального розучування.

Етап початкового розучування рухової дії – забезпечення стабільного виконання рухової дії. На цьому етапі формуються передумови засвоєння рухової дії на рівні елементарних умінь. Елементарне вміння виникає на основі знань, рухового досвіду та повторень нової дії. Воно здійснюється за умови зосередження уваги школяра на кожному виконаному русі. При цьому опановуються елементи, окремі фази цілісного руху, здійснення яких не потребує високого рівня розвитку фізичних якостей. З цією метою використовується велика кількість специфічних підвідних вправ. Наприклад, у 3-у класі, при формуванні навички бігу з високим підніманням стегна: підняти ногу, носок на себе; коліно захопити руками та підтягти до грудей тощо. Пріорітетним є застосування мовленнєвого супроводу, методів: вимушено-полегшувального розучування та ігрового.

Велике значення має запобігання виникненню помилок (правильне розуміння учнями техніки виконання вправи; уповільнене виконання (якщо це доцільно з огляду на специфіку біомеханіки вправи); поступове ускладнення завдань з урахуванням фізичної підготованості учнів; застосування підготовчих і підвідних вправ для полегшення правильного виконання вправи (її елементу) та сприяння розвитку динамічного стереотипу) та їх своєчасне виправлення (відповідність вимог психофізичним можливостям конкретного учня; зміна умов виконання вправи на умови, що сприяють правильному її виконанню; розуміння причини та характеру помилки учнем; послідовне виправлення помилок (за ступенем їх значимості); позитивна оцінка всіх, навіть найменших досягнень дитини).

Систематичне вправляння з дотриманням дидактичних принципів веде до правильного виконання заданої рухової дії.

Етап закріплення набутого елементарного вміння – формування рухової навички у стабільних умовах виконання та передумови її застосування в різних ситуаціях. Відбувається автоматизація процесу виконання окремих рухів, що входять у склад фізичної вправи. Використовуються всі методи, а особливого значення набуває застосування ігрового методу та методу розучування в цілому.

Формування навички на цьому етапі веде до перерозподілу функцій аналізаторів: підвищується роль рухового аналізатора в контролі здійснення рухів, а зоровий аналізатор забезпечує контроль умов довкілля та результативності діяльності.

Стійкість рухової навички висока, але потрібно відмітити необхідність періодичного повторення виконання вправи, що запобігає руйнуванню чи якісним змінам набутого вміння.

Етап навчання застосування навички в різних умовах – формування практичної цінності навички (володіння навичкою в побутовій, трудовій і спортивній діяльності). Вміння вищого порядку – найвищий ступінь володіння руховою дією.

Уміння вищого порядку є кількох видів:

уміння ефективно використовувати сформовану навичку у відповідності з вимогами довкілля (наприклад, хода обмеженою площиною в 1-у класі);

уміння застосовувати одночасно дві чи більше сформованих навичок (наприклад, нахили тулуба з рухами руками в 2-у класі);

уміння застосовувати послідовно дві чи кілька сформованих навичок (наприклад, перекат уперед з упору присівши в 2-у класі).

При цьому потрібно вдосконалювати сформовану навичку таким чином, щоб техніка виконання вправи була індивідуалізована, були освоєні кілька варіантів основної навички, розвинута здатність застосовувати дану навичку з іншими, сформованими раніше.

Особливого значення на четвертому етапі набуває використання методу вправляння в цілому та ігрового методу.

У формуванні рухових умінь приймають активну участь пізнавальні процеси та мовлення. Велике значення має доступність пояснення навчального матеріалу, використання відповідних методів використання слова (жесту) – в залежності від можливостей дитини. Встановлено, що методика, при якій виконання вправи за показом поєднується з виконанням вправи за інструкцією вчителя, стимулює пізнавальну активність, мислення та мовлення під час навчання дітей фізичних вправ: сприяє як ефективності формування рухових навичок, так і створенню елементарного поняття про рухову дію, її значення.

Одним з дієвих шляхів, що сприяють підвищенню мотивації діяльності учнів з порушеннями опорно-рухової системи може бути створення таких умов, які дозволять дітям отримувати задоволення від виконаної ними діяльності. Відтак, рухові завдання повинні бути цікавими, поданими в конкретній формі, мати наочний результат (наприклад, в 2-у класі: «Торкнись до кульки (іграшки)» (стрибки в висоту з місця до визначеного орієнтира), «Дістань ту іграшку (прапорець)» (лазіння).

Для підвищення активності дітей, формування цілеспрямованої уваги при формуванні рухового уміння використовуються імітації (наприклад, в 1-у класі: «Йдемо тихо, як мишки» (хода навшпиньки); «Стрибаємо, як зайці» (стрибки на обох ногах з переміщенням вперед, назад, праворуч, ліворуч).

Диференційований добір завдань, що дає змогу учням успішно їх виконувати, сприяє виникненню морального задоволення у учнів, зростанню впевненості у власних силах, позитивному ставленню до занять фізичними вправами.

Варто зазначити, що ефективність навчання руховим діям визначається не лише ступенем сформованості рухових умінь, вона повинна підвищувати рівень фізичного розвитку дитини.

Уроки фізичної культури, режимні фізкультурно-оздоровчі заходи та позакласні форми занять фізичною культурою та спортом збагачують учнів з порушеннями опорно-рухового апарату руховими навичками та сприяють розвитку рухового аналізатора. Їх вплив не обмежується корекцією окремих функцій, а й забезпечує гармонізацію психофізичного розвитку дітей та корекцію його порушень, сприяє соціальній адаптації молодших школярів.

Структурно організована діяльність у процесі фізичного виховання дозволяє дитині під впливом навчання перейти на новий рівень взаємодії з однолітками та дорослими, стати активним членом соціуму.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.