ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА МЕХАНІЗМІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ГОТЕЛЬНИХ ПОСЛУГ

Опис документу:
У статті розглянуто суть маркетингової цінової політики, цінові стратегії та особливості механізму ціноутворення на ринку готельних послуг. Визначено основні відмінності в діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ст 32 грс

Музика Ю.В.

ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА МЕХАНІЗМІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ГОТЕЛЬНИХ ПОСЛУГ

Анотація. У статті розглянуто суть маркетингової цінової політики, цінові стратегії та особливості механізму ціноутворення на ринку готельних послуг. Визначено основні відмінності в діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств.

Ключові слова: механізм ціноутворення, собівартість, адміністративні витрати, тарифи на готельні послуги.

Метою статті є дослідження формування цінової політики та механізмів ціноутворення на ринку готельних послуг.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку економіки сфера послуг розглядається як явище реалізації прав і потреб людини, як напрям технології реалізації потреб і попиту в ринкових умовах, як невід’ємна складова соціально-економічної політики держави і регіонів. Такий підхід до цієї сфери вимагає всебічних та фундаментальних досліджень різноманітних аспектів її розвитку, зокрема практики цінової політики у сфері послуг в цілому та у готельному бізнесі, зокрема, оскільки вітчизняні та світові методи цінової політики досить різняться між собою. Ціни i цінова політика в Україні є найважливішим засобом реалізації маркетингової стратегії, від ефективності якої значною мірою залежать комерційні результати, довгостроковий, а інколи й вирішальний вплив на всю систему торгівельно-виробничої діяльності готельного підприємства. Рівень цін свідчить про конкурентоспроможність готельних послуг і позиції на ринку готельного підприємства, тому проблема цінової політики на підприємствах готельного господарства України є дуже актуальною.

Важливим елементом маркетингу є ціна, яка займає провідне місце в механізмі формування ринкових відносин між суб’єктами економіки. У процесі маркетингової діяльності підприємства ціна суттєво впливає на результати реалізації продукції та дієздатність відповідних структурних підрозділів. Вона забезпечує формування прибутку, обумовлює рівень конкурентоспроможності продукції, сприяє встановленню взаємовигідних відносин між підприємствами та споживачами,а також з іншими суб’єктами ринку.

Роль ціни в маркетинговій діяльності підприємства важко применшити або переоцінити. Ціна безумовно впливає на фінансові показники підприємства, сприйняття споживачами його торгових марок і їх позиціонування з погляду споживчої цінності, яка пропонується. Ціна формує прибуток і частку ринку, а також є індикатором якості товару. Правильне її встановлення дає можливість виживати в складних економічних умовах та вести ефективну діяльність підприємства, в свою чергу передбачає якнайкраще досягати його мети, тобто отримання прибутку.

Формування тарифів на готельні номери , послуги – один із важливих напрямів діяльності менеджерів готелю, що визначає ефективність його функціонування на ринку готельних послуг. Цю проблему необхідно вирішувати комплексно, з урахуванням багатьох факторів. Щоб реалізувати стратегію розвитку за умов конкуренції, підприємство гостинності повинно постійно провадити моніторинг стану ринку.

Визначаючи тарифи насамперед слід враховувати:

  • - собівартість номерів і готельних послуг загалом;

  • - інвестиції, що надійшли, або ті, надходження яких очікується;

  • - ситуацію і тенденції на основних цільових ринках;

  • - норми прибутку і повернення витрат на вкладений капітал;

  • - реальні попит і пропозицію на ринку;

  • - можливості конкурентів і наявність у даній місцевості інших засобів тимчасового проживання;

  • - якість обслуговування у готелі та можливості її поліпшення.

Табл.1. Механізм ціноутворення на готельному ринку

На першому етапі формуються цілі ціноутворення, які визначаються загальною стратегією підприємства індустрії гостинності. Цілі можна класифікувати згідно таких критеріїв:

  • забезпечення економічного виживання підприємства у конкурентному ринковому середовищі;

  • збільшення частки ринку;

  • завоювання лідерства на ринку за показником якості послуг;

  • максимальне збільшення поточного прибутку завдяки стимулюванню рівня завантаженості;

  • забезпечення виживання підприємства в кризових умовах.

Цілі, що ставить перед собою підприємство і втілює в життя за допомогою цінової політики, певним чином співвідносяться між собою, висуваючи на перший план більш загальну домінуючу мету, що поглинає всі інші. Такою метою в довгостроковій перспективі може бути максимізація прибутку фірми.

Зазначені вище цілі підкреслюють стратегічну важливість встановлення оптимального рівня цін і унеможливлюють їх розрахунок без ретельного аналізу ціноутворюючих факторів. Адже ринкова ціна на послуги готелів залежить від впливу значної кількості обставин, які можуть бути зовнішніми або внутрішніми по відношенню до підприємства. Основними з них є:

  • Вартість(собівартість);

  • Цінова еластичність попиту;

  • Рівень цін та характер поведінки конкурентів;

  • Співвідношення попиту та пропозиції на ринку;

  • Інвестиційні надходження;

  • Планова норма прибутку;

  • Сприйняття послуг потенційною цільовою аудиторією.[2]

У структуру готельного тарифу (вартість проживання), окрім вартості розміщення у номері певної категорії, можуть входити такі складові, як дворазове чи триразове харчування або лише сніданок, послуги міні-бару (напої), послуги сауни та ін., відповідно до особливостей попиту клієнтів та маркетингової (в тому числі продуктової) політики готельного підприємства. Водночас тарифи можуть передбачати знижки, або надбавки. Залежно від особливостей формування готельним тарифам присвоюються спеціальні назви: "сімейний тариф", "родинний тариф", "європейський тариф", "американський тариф" тощо.

Згідно з вітчизняним досвідом, в основу ціни будь-якої послуги готельного господарства кладеться її повна собівартість як сукупність трудових, матеріальних і фінансових витрат, виражених у грошовій формі в розрахунку на одиницю послуг. Вона відображає техніко-організаційний рівень експлуатаційної діяльності готелю, пов'язаної з виробництвом і реалізацією послуг.

Загальні поточні витрати готельного комплексу, окрім експлуатаційних, включають витрати інших видів його господарської діяльності та на здійснення господарських операцій. Поточні витрати  важливий якісний показник діяльності готелів, що впливає як на загальні результати господарської діяльності, так і на собівартість окремих видів послуг, їх прибутковість і рентабельність.

У вітчизняних готелях при ціноутворенні визначають середню вартість однієї людино-доби розміщення як частку від ділення всієї суми витрат на експлуатацію готелю, прибутку з урахуванням податкових платежів на повний обсяг наданих послуг розміщення (людино-діб).

У міжнародному досвіді країн Європи здійснюється диференціація загальної вартості послуг розміщення згідно окремих категорій номерів готелю за «методом еквівалентних чисел» з використанням показників прямих експлуатаційних витрат за категоріями номерів готелю та врахуванням визначеної норми прибутку й податкових платежів. Такі розрахунки є об’єктивною основою диференціації готельних тарифів.

У готельних комплексах, що надають широкий обсяг послуг, поточні витрати поділяються, згідно з видами послуг, на прямі (виробнича заробітна плата, комунальні послуги, сировина та ін.) та загальні експлуатаційні, адміністративні, витрати на збут та інші загальногосподарські витрати.

Якщо готель надає один вид послуг - лише номер, витрати готелю визначають на одиницю цих послуг, на прямі та загальні їх не поділяють. Якщо загальні експлуатаційні, адміністративні витрати, витрати на збут та інші господарські витрати розподіляють між власне готельними послугами й послугами інших підрозділів, підпорядкованих готелю (підсобні підрозділи), тоді використовують метод опосередкованого поділу витрат на собівартість послуг цих підрозділів. Наприклад, якщо у підпорядкуванні готелю є сауна, пральня, підприємство громадського харчування, частину загальних витрат готелю ділять на собівартість цих послуг пропорційно до суми прямих витрат. Якщо за калькуляційними даними, які прийняті при розрахунку собівартості послуг, проводять групування прямих поточних витрат, враховують місце їх виникнення та призначення.

Повну собівартість одиниці послуг розміщення визначають за формулою

Повна собівартість = Експлуатаційна собівартість + Адміністративні витрати, витрати на збут та інші загальні господарські витрати.

До експлуатаційної собівартості послуг розміщення включають прямі та загальні експлуатаційні витрати готелю. До прямих експлуатаційних витрат належать:

  • витрати на оплату праці персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи;

  • амортизаційні відрахування на основні засоби готельного підприємства господарства;

  • комунальні витрати: опалення приміщень, водопостачання, каналізація, електроенергія, прання та прасування білизни, абонентська плата за телефон та радіо, поточний ремонт номерного фонду.

При розподілі загальних експлуатаційних, адміністративних витрат, витрат на збут та інших загальних господарських витрат між підрозділами готельного комплексу необхідно враховувати особливості формування кожного виду витрат. Наприклад, при визначенні собівартості послуг розміщення витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу розподіляються пропорційно до прямих витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу.

Отже, середня відпускна вартість одиниці послуг (людино-доби розміщення) у готелях є основним фактором формування готельних тарифів і цінової політики. В процесі формування тарифів на послуги проживання, у вітчизняних готелях вартість готельного обслуговування обґрунтовується, зокрема недостатньо, диференційована відпускна вартість послуг розміщення за категоріями номерів готелю, неповною мірою застосовуються результати маркетингових досліджень у процесі обґрунтування рекламних і відпускних тарифів.

Слід зазначити, що собівартість послуг готельного господарства складається з витрат на утримання й експлуатацію основних фондів; обігових коштів, що направляються на придбання матеріальних ресурсів і витрат на оплату праці. На відміну від промислових підприємств, готельні підприємства пов'язані з експлуатаційною діяльністю й тому структура їх затрат різна. Проте є й загальні елементи витрат, такі як витрати на амортизацію, енергію, опалення, водопостачання та інші.

У вітчизняній практиці середня ціна однієї людино-доби розміщення в номері готелю визначається за наступною формулою:

 

Ц = S + П + ЗНк

 

Де S   — повна собівартість послуг розміщення, грн.;

П  — прибуток від реалізації послуг розміщення, грн.;

ЗНк — знижки (надбавки) до ціни підприємства (S + П), грн.; [3]

З урахуванням стратегії ціноутворення готельного підприємства, спрямованої на максимальне задоволення різноманітних потреб клієнтів, не менш важливим є вдосконалення механізму ціноутворення на додаткові послуги в готельних комплексах - послуги побутового характеру, згідно з побажаннями гостя, послуги спортивно-розважального характеру, послуги зв'язку та інформації, транспортні, торговельні, банківські, медичні та ін. Обсяг та асортимент додаткових послуг залежать від категорії готелю.

Усі послуги, які надає готель, визначаються як "повний комплекс послуг" - спеціальний готельний продукт, що задовольняє специфічний попит і створює імідж готельного підприємства. Наприклад, позитивний імідж готелю, що орієнтується на клієнтів-індивідуалів, які прибувають у справах бізнесу, створюють послуги ділового характеру: бізнес-центр (факс, телекс, ксерокс, експрес-пошта); послуги мережі Інтернет; послуги міжнародного телефонного зв'язку; послуги конференц-залів та інші послуги ділового характеру.

Додаткові послуги надаються з метою створення максимуму комфортності та задоволення потреб клієнтів, з урахуванням базової стратегії конкуренції готелю.

Технологія надання додаткових послуг має передбачати раціональне розташування служб у готелі для скорочення до мінімуму процедури оформлення замовлень на послуги й виключити повторне звернення клієнтів із замовленням на одну й ту ж саму послугу.

Стосовно головної складової ціни готельного продукту - вартості обслуговування стратегія і тактика ціноутворення вітчизняних готельних підприємств дещо відрізняється від практики зарубіжних країн. Загальна економічна нестабільність і невизначеність факторів, що впливають на процес ухвалення рішень, вимагають від керівників вітчизняних готелів більше уваги до встановлення цін на послуги. Як правило, до планів включаються тимчасові прейскуранти цін, затверджується система цінових знижок, в якій визначається різниця в цінах між сезоном і не сезоном. Суттєвим недоліком є те, що у більшості українських готелів ціни встановлюють не відділи маркетингу, а бухгалтерія чи планово-економічний відділ. Згідно з міжнародним досвідом, у готельному бізнесі тарифну політику контролюють менеджери з маркетингу, вони ж взаємодіють з іншими внутрішніми відділами, відповідальними за визначення цін. Планово-економічний відділ, бухгалтерія і відділ маркетингу повинні постійно координувати свої дії щодо встановлення цін, узгоджувати стратегію ціноутворення. Від об'єктивності в обґрунтуванні цін залежить рентабельність підприємства, його конкурентоспроможність, обсяг наданих послуг та інші показники господарської діяльності. [4]

При визначенні вартості послуг проживання в готелях застосовують диференційований підхід до встановлення цін, залежно від виду й категорії номера. При цьому виокремлюють такі види готельних тарифів:

  • базовий тариф;

  • тариф сімейного туру;

  • тариф на вихідні дні;

  • тариф сімейного туру на вихідні дні;

  • тариф на проживання понад 7 діб;

  • тариф на проживання понад 14 діб;

  • тарифи на оренду номерного фонду.

Порівняльний аналіз діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств свідчить про неефективність дискримінаційної системи диференціації готельних тарифів залежно від громадянства. Вітчизняним готелям необхідно ширше використовувати міжнародний досвід управління доходами та запровадження спеціальних тарифів, що дозволяє збільшити обсяг реалізації послуг, зберегти постійних і залучити додаткових клієнтів без зниження ціни для інших відвідувачів, а якщо попит нееластичний за ціною - отримувати плату за проживання за повною вартістю без знижок, що забезпечує додатковий дохід та сприяє оптимізації витрат.

Ціни на готельні послуги в Україні постійно зростають. Їх зростання загальне і відрізняється в різних країнах тільки темпами. У його основі лежить загальне підвищення вартості життя, спричинене такими соціально-економічними процесами, як інфляція і знецінювання паперових грошей, «придушення» вільної конкуренції монополістичними структурами, падіння вартості грошей на світовому ринку, зростання оподаткування, що, відповідно, відбивається на цінах на готельні послуги в Україні [6].

Порівняльний аналіз діяльності вітчизняних та іноземних готельних підприємств свідчить про неефективність дискримінаційної системи диференціації готельних тарифів залежно від громадянства. Вітчизняним готелям слід ширше використовувати міжнародний досвід управління доходами та встановлення спеціальних тарифів, оскільки він дозволяє збільшити обсяг реалізації послуг, зберегти постійних клієнтів та залучити додаткових клієнтів без зниження ціни для всіх інших відвідувачів, а якщо попит нееластичний за ціною – отримувати плату за проживання за повною вартістю без знижок, що забезпечує додатковий дохід та дозволяє оптимізувати витрати.

Диференціювати ціни згідно з категоріями номерів доцільно за показником прямих експлуатаційних витрат, якщо в ціну кожної категорії закладається єдина норма прибутку, податок на додану вартість і готельний збір. Такий метод диференціації цін за категорією номерів дає змогу економічно обґрунтувати собівартість послуг з урахуванням різних якісних характеристик, порівнювати динаміку експлуатаційних та інших витрат, враховувати їх вплив на відпускні ціни послуг.

Впровадження ефективної цінової стратегії передбачає тактичну зміну цін під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Головний фактор підвищення цін - інфляційні витрати. Під впливом інфляції обсяг підвищення цін, як правило, перевищує динаміку зростання витрат. Інший фактор, який зумовлює зростання тарифів, - надмірний попит. Наприклад, якщо передбачається прибуття значної кількості гостей, пов'язане з проведенням спортивних змагань, урочистих заходів, нарад, конференцій тощо, готелі підвищують ціну іноді в декілька разів порівняно з середньою вартістю номера. Водночас підвищувати ціни доцільно лише за умов, що клієнтам зрозуміле обґрунтування таких заходів, а надмірний попит важко задовольнити.

Підвищення або зниження тарифів завжди стосується інтересів споживачів, конкурентів, дистриб'юторів і постачальників. Якщо ціна на готельні послуги низька - це зумовлює зменшення доходів готелю, якщо висока це може зумовити втрату клієнтів. Вирішуючи проблеми регулювання цін, готельне підприємство повинно передбачити можливу поведінку окремих категорій споживачів і конкурентів: реакція споживачів залежить від того, яку мету вони вбачають у зміні ціни; реакція конкурентів буде або наслідком чітких настанов реагування, або результатом конкретної оцінки кожної ситуації, що виникла. Якщо ціни змінюють конкуренти, підприємство повинно передбачити їхню стратегію та ймовірну тривалість цієї зміни. Щоб утриматись на ринку, необхідно заздалегідь планувати відповідні дії на можливі цінові маневри конкурентів.

Зниження ціни готельне підприємство може ініціювати тоді, коли є можливість за допомогою низьких цін зайняти домінантне положення на ринку. Для цього необхідно виходити на ринок з нижчими цінами, ніж у конкурентів, або першим знижувати ціни, сподіваючись охопити таку частку ринку, яка забезпечить зниження витрат виробництва за рахунок зростання його обсягу.

Оптимізація механізму формування ринкових цін здійснюється через наступні етапи розробки цінової політики.

Табл.2. Етапи розробки цінової політики

На першому етапі визначаються цілі ціноутворення, які є похідними від загальних цілей туристичного підприємства. Цілі можна класифікувати таким чином:

    • Забезпечення економічного виживання підприємства у складній ринковій ситуації. На сучасному етапі туристичні фірми України зазнають труднощів через зниження платоспроможності клієнтів, мінливість їх уподобань, швидкий розвиток конкуренції. Для забезпечення беззбиткової роботи підприємства, ціни знижують настільки, наскільки це можливо. Доки низькі ціни покривають витрати, підприємство може існувати. Однак зрозуміло, що політика виживання може бути лише тимчасовою. При підвищенні платоспроможності клієнтів підприємство обирає вигідніші для себе умови діяльності.

    • Збільшення частки ринку передбачає здобуття домінуючого положення підприємства на ринку за рахунок встановлення низьких цін. Знижуючи ціни, підприємство сподівається, що це спричинить зростання обсягів реалізації, зміцнить його позицію на ринку й спричинить зростання прибутків внаслідок зменшення середніх умовно-постійних витрат.

    • Завоювання лідерства на ринку за показником якості послуг. Це стає можливим за рахунок встановлення високої ціни, яка покриває витрати на виробництво високоякісного продукту. Незважаючи на високу ціну, продукт знаходить своїх покупців, а підприємство здобуває репутацію лідера.

    • Максимізація поточного прибутку. Стає можливою лише якщо підвищити ціни. При цьому підприємство орієнтується на сьогодення й менше уваги приділяє перспективі.

З метою реалізації обраної цінової стратегії підприємство обирає один із методів ціноутворення:

  • середні витрати + середній прибуток;

  • аналіз беззбитковості, забезпечення цільового прибутку;

  • встановлення ціни на основі відчутної цінності продукту (послуги);

  • встановлення ціни на основі закритих торгів (за домовленістю з виробниками готельних послуг і контрагентами).

Після визначення вихідної ринкової ціни необхідно з’ясувати:

  • як саме повинна змінюватись ринкова ціна?

  • Який варіант бажаних змін цін краще впливатиме на реалізацію підприємства? [1]

Серед відомих цінових стратегій використовують:

1. Стратегію "зняття вершків" (високих цін). Вона передбачає стартовий продаж нової послуги за найвищою ціною. Це стає можливим лише за відсутності конкурентів, коли послуга є принципово новою та унікальною на тому чи іншому ринку. Застосовуючи стратегію "зняття вершків", підприємства можуть певний час користуватись своєю монополією. У перспективі на ринку з'являються аналогічні послуги, тому підприємства змушені знизити ціни. У вітчизняному досвіді типовими є стратегії "зняття вершків" та "проникнення на ринок".

Цінова стратегія "зняття вершків" на міжнародному ринку послуг гостинності — нетипове явище, оскільки нелегко винайти послуги, за які споживачі погодяться платити найвищі ціни. До того ж, конкуренти швидко дізнаються про такі послуги, і підприємство змушене розробляти нову стратегію, відповідно до ситуації. Тому в міжнародному досвіді стратегію "зняття вершків" більше використовують серед галузей виробничої сфери з високими витратами на дослідження та розроблення нових товарів.

2. Стратегію "проникнення на ринок", що ґрунтується на встановленні низького рівня цін з метою залучення значної кількості споживачів. Низька ціна в цьому випадку — своєрідна плата за впровадження продукту (послуги) на ринок. Таку стратегію застосовують нові підприємства та підприємства, які прагнуть охопити більшу частку ринку. Зі зростанням обсягів реалізації та зміцненням позицій підприємства на ринку ціна поступово підвищується до середнього рівня в галузі зі збереженням попереднього попиту.

Стратегія "проникнення на ринок" особливо прийнятна в сучасному розвитку сфери послуг, витрати на надання котрих поступово знижуються згідно з "ефектом масштабу". Цей ефект відображає емпіричну закономірність: під час напрацювання досвіду та збільшення обсягів реалізації витрати на одиницю послуг зменшуються. Ця стратегія може бути використана для широкого розповсюдження готельного продукту на внутрішньому туристичному ринку України, але за таких умов:

  • власні витрати підприємства мають бути достатньо низькими, щоби навіть за низьких тарифів підприємство могло отримати необхідний прибуток;

  • потрібно, щоби на ринку склалася ситуація, коли конкуренти не встигнуть відреагувати на зниження ціни; якщо до цієї "гри на зниження" приєднаються конкуренти, ступінь ризику банкрутства підприємства особливо високий.

  • 3. Стратегію "престижних цін". Вона передбачає встановлення надмірно високої ціни, зорієнтованої на окрему категорію споживачів. Ціна для них має несуттєве значення, насамперед важлива якість послуг, репутація, унікальний статус підприємства на ринку. Наприклад, таку стратегію використовують у найкращих в Європі номерах класу "люкс". Одночасно стратегія "престижних цін" ефективна лише за незначною або відсутньою конкуренцією на ринку, коли використовують патентний захист, особливий престиж торгової марки та інші заходи.

  • 4. Стратегію орієнтації на цінового лідера, яка передбачає розроблення цінової політики підприємства на основі дослідження цінової політики лідера на ринку. Однак це не передбачає встановлення ціни на послуги у чіткій відповідності до рівня цін провідного підприємства на ринку, а лише запозичення певних елементів його цінової політики. Ціна на нову послугу або товар може відхилятись від ціни підприємства-лідера в межах, зумовлених якісними перевагами тих або інших послуг. Що менше нові послуги чи товари відрізняються від пропонованих на ринку, то ближчим буде їхній рівень цін до встановлених стандартів, визначених лідером. Подібний підхід ззовні достатньо привабливий для підприємств, які не бажають або не мають змоги самостійно розробляти цінову стратегію. Однак він також небезпечний, оскільки стримує цінову ініціативу підприємства. Це може спричинити серйозні прорахунки (наприклад, якщо лідер певний час здійснював помилкову політику або використовував маневр та ін.). У міжнародному досвіді цінові стратегії застосовують не відокремлено, а в комплексі, згідно з конкретною ситуацією на ринку та загальною стратегією розвитку підприємства.

  • 5. Стратегію диференційованих (гнучких) цін. Вона полягає в установленні цін у поєднанні з усіма можливими знижками й надбавками до середнього рівня для різних ринків та їхніх сегментів. Ціни застосовують відповідно до попиту, вони можуть змінюватись унаслідок впровадження знижок і компенсацій.

  • 6. Стратегію пільгових цін, зорієнтовану на клієнтів, у котрих зацікавлена фірма, пропонуючи їм послуги за пільговими цінами.

Загалом що унікальніші, якісніші й цінніші послуги гостинності, то більше свободи набувають підприємства під час установлення цін. Клієнтам надають низку основних та додаткових послуг. Однак і сам процес ціноутворення, і цінову стратегію послуг не можна розглядати відокремлено, адже не існує попиту на основні послуги без додаткових та супутніх, і навпаки.

Отже, загальними принципами ціноутворення у готельній сфері є такі:

  • - у сфері гостинності об'єктивно необхідною є сезонна диференціація цін і тарифів. Зокрема, треба враховувати попит на більшість видів послуг, які не можна виробляти "про запас", а їх виробництво, реалізація, споживання збігаються у часі й мають виразний сезонний і часовий характер;

  • - сезонна диференціація цін і тарифів на послуги індустрії гостинності, з одного боку, відображає зміни в обсязі попиту та суспільно-необхідних витрат праці у різні періоди року, тижня, доби, а з іншого - зумовлює необхідність спеціальних зусиль для стимулювання попиту та рівномірного розподілу послуг у часі. Окрім того, швидкість надання деяких послуг є одним з параметрів якості послуг, що враховується в цінах і тарифах на послуги;

  • - для багатьох видів послуг індустрії гостинності тарифи виконують одночасно функції гуртових і роздрібних цін, що зумовлюють їхню диференціацію;

  • - для індустрії гостинності характерна значна диференціація рентабельності різних видів послуг і підприємств, які відрізняються ступенем концентрації виробництва послуг, спеціалізацією, технічним забезпеченням, продуктивністю праці та собівартістю послуг, що надаються;

  • - окремі види послуг індустрії гостинності реалізуються як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, тому при стандартизації та оцінці якості послуг, їхньої споживчої вартості необхідно враховувати міжнародні вимоги.

  • - у формуванні цін і тарифів на послуги індустрії гостинності значно більшу роль, ніж у виробничих галузях, відіграє географічний фактор.

У процесі дослідження механізму ціноутворення на продукт підприємств готельного господарства можна зробити висновок про недостатню увагу з боку держави щодо питання цінової політики готельних підприємств України, з чого випливає проблема невідповідності рівня цін їх якості. Для розвитку готельної галузі України, яка має значний рекреаційний потенціал, слід підсилити контроль встановлення цін на готельні послуги з боку держави, та підсилити нормативну базу. Але, попри невідповідності системи «ціна – якість», попит на готельні послуги України постійно зростає, це пов’язано з унікальними природними та рекреаційними ресурсами, помірно-теплим кліматом, наявністю родовищ мінеральних і радонових вод, неповторністю природних і рукотворних пам’яток, які створюють сприятливі умови відпочинку та лікування. Також постійно зростаючі туристичні потоки та очікування великої кількості відвідувачів та учасників ªВРО-2012 зумовлюють необхідність здійснення контролю з боку державних органів влади питання підготовки готельного господарства. Для цього потрібне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, створення сучасного парку устаткування, упровадження нових технологій, залучення висококваліфікованих фахівців.[5]

Висновок. Отже, ціни та тарифи на готельні послуги залежать від соціального статусу споживачів, які прибувають з різних регіонів, рівня суспільно-необхідних витрат праці, природно-кліматичних умов регіону, ступеня концентрації готельних підприємств, технічного оснащення готельних підприємств та інших чинників.

В цілому слід зазначити, що механізм маркетингового ціноутворення на готельному ринку є досить специфічним. Для підвищення конкурентоспроможності послуг закладам гостинності необхідно застосовувати стратегічні та тактичні аспекти цінової політики відповідно до їхніх ресурсів та можливостей. Це зробить їхній бізнес більш гнучким до впливу факторів макро- та мікромаркетингового середовища та допоможе отримувати плановий відсоток прибутку необхідний для покриття затратної частини бюджету.

Література

1.Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання / Навч. посібник. – К.: Знання України, 2002. - 358 с.

2. Муха Б. Г., Солнцев С. О. Формування цінової політики та механізм ціноутворення на ринку готельних послуг –. К.:ДКС-центр, 2012.- 3с. УДК 338.534:640.4

3. Окландер М.А., Чукурна О.П. Маркетингова цінова політика / Навч.посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2011. – 240с. ISBN 978-611-01-0317-9

4. Длігач А.О. Маркетингова цінова політика:світовий досвід, вітчизняна практика / Навч. посібник – К: Професіонал, 2005. -301 с.

5. Бицко О.С. Особливості ціноутворення в туристичній галузі України / Бицко О.С.//Зовнішня торгівля:право та економіка. – 2007. – № 1. – С. 123–126.

6. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємства / Навч. Посібник – К: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись