Першокласники надзвичайно чутливі до оцінки «значущого дорослого», в якості якого перед ними постає вчитель. Оцінку вчителя вони сприймають на початку абсолютно не критично і досить довго можуть вважати її вірною. Залежність від зовнішньої оцінки втрачає сенс тоді, коли у людини формується внутрішня оціночна інстанція – самооцінка. Самооцінка починається там, де дитина сама приймає участь в продукуванні оцінки – розробляє критерії, застосовує їх на практиці в різни ситуаціях.