"Ф.М.Достоєвський".

Федір Михайлович Достоєвський російський мислитель- гуманіст, творчість якого пройнята почуттям лю- бові до людини і невимов- ного болю за неї.

Портрет Ф.Достоєвського роботи В.Перова Народився Федір Михайлович Достоєвський 11.11.1821 р. в Моск- ві. Батько працював лікарем у Ма- ріїнській лікарні для бідних, на території якої пройшли дитячі роки хлопця. Федір і його брат Михайло нав- чались у приватному пансіоні. Брати товаришували, їхнім ку- миром був Ф.Шіллер. Дружба тa духовна близькість між ни- ми зберігалась і в зрілі роки.

Але життя завдало ударів: коли Федору було 16 років, померла мати, а згодом – і батько. Реалізувати свої гуманітарні нахили – вступити до Московського університету – брати Достоєвські не змогли. Злидні примусили набути практичної професії.

У січні 1838 р. Федір вступив до Головного військового училища в Петербурзі, яке закінчив 1843 р. Так починається новий самостійний петербурзький етап життя майбутнього письменника.

Свій творчий шлях він почав по- вістю “Бідні люди” (1846), що була схвально сприйнята М. Не- красовим і В.Бєлінським, яким сподобалось зображення в ній соціальної трагедії “маленької людини”. Повість принесла авторові попу- лярність, його запрошують у пе- тербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І.Тургенєвим та багатьма знаними на той час митцями і критиками.

Літературна діяльність Достоєвського була перер- вана 23 квітня 1849р. арештом (участь у гуртку Петрашевського). 8 місяців провів письменник в Олексіївському равеліні Петропавлівської фор- теці. На суді йому було висунуто звинувачення у розповсюдженні забороненого листа В. Бєлінсь- кого до М. Гоголя і винесено вирок до страти.

22 грудня 1849 р. письменник разом з іншими пет- рашевцями перебував у Петербурзі в очікуванні смертної кари, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням царя. Ці десять страшних хвилин очікування смерті уві- йшли у творчість митця як символ людських страждань і знайшли відображення у його романі “Ідіот”.

На письменника очікували нові випробування. В Різдвяну ніч його сильно побили та етапом від- правили до Сибіру. 4 роки каторги в Омську, далі – солдатчина в Семипалатинську. Тут він палко закохався у Марію Дмитрівну Ісаєву, яка пізніше стала його дружиною. Але кохання та семирічний шлюб з нею не принесли йому щастя. У 1859 р. Федір Достоєвський повертається до Пе- тербурга, де виступає на літературних вечорах. Марія Ісаєва та Федір Достоєвський

У цей період (1859р.) були опубліковані повісті “Дядечків сон” та “Село Степанчиково і його меш- канці”, а також перший роман “Зневажені та скрив- джені” (1861). Перебування на каторзі письменник змалював у книзі “Записки з Мертвого дому” (1861-1862), яка мала надзвичайний успіх. Разом із братом Михайлом він органі- зував і видавав журнали “Время” (1861- 1863) та “Эпоха” (1864-1865), в яких друкувалися не ли- лише його твори, а й тво- ри інших відомих письменників того часу.

У 1862 - 1863 рр. письмен- ник здійснює закордонні мандрівки. Його цікавить європейське життя, люди, їх побут та звичаї. Виходять у світ “Зимові нотатки про літні вражен- ня” (1863), “Записки”(1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних рома- нів.

Творчість – це життя Достоєвського. Він реалізує свій дав- ній задум – роман “Зло-чин і кара”, який із січ- ня 1866 р. починає дру-куватися в “Русском вестнике” і приносить авторові світову славу

В період роботи над рукописом цього роману та повістю “Гравець” він запрошує стенографістку – молоду дівчину Ганну Сніткіну, яка згодом стає його дружиною, другом, по- мічником. Але борги та кре- дитори заважали подружжю насолоджуватися сімейним щастям. Письменник змушений по- їхати до Європи, де перебу- вав із сім’єю з 1867 по 1871рр. Саме тоді були напи- сані визначні романи “Ідіот” і “Біси”. Але поза батьківщиною Достоєвський не міг довго жити й працювати. Невдовзі він повертається до Росії.

До письменника прийшло загальне визнання: він був ві-домий у Росії й на Заході. Але здоров’я погіршувалось, дава-лися взнаки каторга та тяжкі роки боротьби за життя і творчість. Його улюбленим місцем відпочинку була Стара Руса, невелике містечко під Великим Новгородом, де він винаймав дачу. Саме там у 1879-1880 р.р. Достоєвський працю-вав над романом “Брати Кара-мазови”, останнім твором, який залишився незавершеним.

За півроку до смерті, 8 червня 1880 р., він проголошує свою ві-дому промову на уро-чистому відкритті пам’ятника О.Пушкі-ну в Москві, в якій розкриває національ-не та всесвітнє значе-ння російського пое-та, говорить про бра-терство всіх людей на Землі.

9 лютого 1881 р. Федір Достоєвський помер. Могила Федора Михайловича Достоєвського в Олександро- Невській лаврі в Санкт-Петербурзі

Пам’ятники Ф.Достоєвському в Москві та Омську