Що таке лексична помилка?
Будь-яка мова має певні лексичні норми. Вони регулюють підбір слів та фразеологізмів відповідно до мети висловлювання та спілкування.
Лексична помилка — це вживання слова у невластивому йому значенні, повтор того ж самого слова чи спільнокореневого до нього в одному реченні, перекручування та вживання зайвих слів. Лексична помилка веде до зайвого наголошення на одній і ті й же інформації або до спотворення її змісту.
Тобто, неправильні слова в неправильному місці – так можна стисло описати природу лексичних помилок. Здавалося б, носій мови має без зусиль доцільно підбирати слова, та в тому й проблема, що впродовж довгого часу Україну намагалися русифікувати спочатку Російська імперія, а потім Радянський Союз. І хоч ми не втратили свою ідентичність, багато українців говорили російською в уже незалежній Україні. Також виникло таке явище, як суржик – змішування російської та української мов, звідси чимало кальок та росіянізмів, а отже і помилок.
Вам сюди, якщо потрібен репетитор української мови!
До лексичних помилок належать:
Тавтологія — недоречне повторення одного й того ж слова або спільнокореневих в безпосередній близькості один від одного (в одному чи сусідніх реченнях). Така багатослівність може проявлятися в безглуздому, нав`язливому повторенні одного і того ж слова в кожній наступній фразі: «Я люблю літо. Влітку стоїть спекотна погода. Літні дні немов створені для відпочинку. Найкраще місце для літнього відпочинку - берег річки чи озера ». Помилки такого роду частіше зустрічаються в мові людей, що мають небагатий словниковий запас.
Плеоназм — невиправдане дублювання одного й того ж лексичного значення в кількох словах. Наприклад, словосполучення «перший дебют» або «провідний лейтмотив». Слово «дебют» і означає, що щось відбувається вперше, тобто немає потреби наголошувати на тому, що він перший. А лейтмотив – це і так основний мотив, немає сенсу підсилювати його словом «провідний».
Багатослів’я — нагромадження слів, що не несуть нової інформації, порушують чіткість та структуру вислову. Наприклад, замість «викликати негативний вплив» можна сказати просто «негативно вливати».
Дублювання — вживання в реченні займенника за наявності іменника: Моя мама вона неймовірна співачка.
Мовна недостатність — втрата в реченні слів, що спотворює його зміст, не дозволяє повністю зрозуміти сказане. Часом в мові, найчастіше в усній, відбувається пропуск слова в реченні, в результаті чого зміст фрази деформується: «Її вимові, як і її матері, була властива якась співучість і повільність». У цій фразі пропущено слово «вимові» перед іменником «матері», від чого загальний зміст фрази стає не дуже зрозумілий.
Уживання слів у невластивому значенні — невдалий підбір слів, що трапляється при виборі синонімів, паронімів, омонімів чи слів іншомовного походження. Наприклад: У пантеоні злочинців він посідав перше місце. Слово «пантеон» передбачає шанобливе ставлення, певну велич, що ніяк не пов’язується зі злочинцями. До речі, щоб не наробити ще й стилістичних помилок, змішуючи професійну лексику і діалектизми в одному тексті, прочитайте про різні лексичні стилі в українській мові.
Уживання слів, що не існували в певну історичну епоху, для її опису. Не можна говорити про козаків, вдаючись до порівняння їхньої неабиякої сили та витривалості за допомогою слова кіборг, наприклад. Тому що таким чином ви створюєте дисонанс між персонажами 17 століття і лексикою 21 століття. Також прикладом такої лексичної помилки буде таке речення: Період непу позначився розквітом економіки завдяки талановитим менеджерам. Не змішуйте історизми та неологізми в одному реченні, це часто недоречно.
Неправильне вживання фразеологізмів. Найчастіше ця лексична помилка пов’язана з нерозумінням їх змісту: Вона була така слабка, навіть за холодну воду не бралася.
