Фізико-географічне районування зони широколистих лісів України

Опис документу:
Зона широколистих лісів займає західну частину України від Українських Карпат на схід до лінії Шепетівка – Хмельницький – Новодністровськ. Донедавна цю частину України відносили до лісостепової зони. Сучасні ландшафти тут справді подібні до лісостепу, але до активного розорювання земель 90 % території займали листяні ліси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Фізико-географічне районування зони широколистих лісів України
Слайд № 1

Фізико-географічне районування зони широколистих лісів України

Слайд № 2

Займає південну частину Волинської та Рівненської областей Опілля являє собою рівнинні та горбисті території, що виникли серед широколистяних лісів...
Слайд № 3

Займає південну частину Волинської та Рівненської областей Опілля являє собою рівнинні та горбисті території, що виникли серед широколистяних лісів у процесі давнього їх землеробського освоєння. На місці лісів із сірими і темно-сірими ґрунтами створювалися поля, опілля, оточені лісами. З подальшим господарським освоєнням лісові площі зменшувалися, виникали великі поля (опілля) серед лісових масивів. Головні особливості ландшафтів цієї області зумовлені повсюдним поширенням лесових порід і підвищеністю верхньокрейдових відкладів. Останні є корінною основою ландшафтів разом із пісками, піскуватими глинами і нижньосарматськими вапняками. Головні особливості Волинської височинної області

У західній частині Волинської височини є льодовикові відклади. Клімат є найбільш вологим серед областей лісостепової зони, чим зумовлено пом'якшенн...
Слайд № 4

У західній частині Волинської височини є льодовикові відклади. Клімат є найбільш вологим серед областей лісостепової зони, чим зумовлено пом'якшення зимових температур (-4,8...-5 °С) і зниження літніх (17-18 °С). Річна сума опадів 600-620 мм. Ґрунтовий покрив строкатий: переважають сірі лісові ґрунти, чорноземи займають вирівняні ділянки. Поширені грабові, дубово-грабові, дубові та дубово-соснові ліси, які займають 9 % території; Просторова ландшафтна структура Волинського опілля характеризується мозаїчністю, складним поєднанням вододільних, плакорних широколистянолісових, лучно-степових, надзаплавно-терасових і заплавних ПТК. На півдні Волинського Опілля знаходяться структурно-денудаційні, дуже розчленовані височини з темно-сірими і сірими лісовими ґрунтами, грабовими і буковими дібровами. Такими є Повчанські висоти (361 м), Мізоцький кряж (345 м). Їх утворення пов'язане з тектонічними дислокаціями. Тут спостерігається найбільша для Волинської височини лісистість - більше 15%. Східна частина Волинського Опілля є гіпсометричне нижчою порівняно з рештою території. Тут переважають плоскохвилясті й малорозчленовані лесові рівнини із сірими і світло-сірими лісовими ґрунтами, дубово-грабовими і дубово-сосновими лісами. Головні особливості Волинської височинної області

Серед обєктів природи заказник Вишнева гора (розташований на захід від м. Рівне, біля р. Устя, лівої притоки р. Горинь) Головні особливості Волинсь...
Слайд № 5

Серед обєктів природи заказник Вишнева гора (розташований на захід від м. Рівне, біля р. Устя, лівої притоки р. Горинь) Головні особливості Волинської височинної області

Розташоване між Волинською і Подільською Височинами; від Рави-Руської на заході до Житомирського Полісся на сході, де з'єднується з ним у районі мі...
Слайд № 6

Розташоване між Волинською і Подільською Височинами; від Рави-Руської на заході до Житомирського Полісся на сході, де з'єднується з ним у районі міст Славути і Шепетівки. Довжина Малого Полісся - понад 300 км, а середня ширина 20-25 км, найвужча частина знаходиться на південний захід від м. Острог. Мале Полісся добре виражене орографічне як зниження. В ландшафтній структурі Малого Полісся панують природно-територіальні комплекси поліського типу. Походження Малого Полісся пов'язане з палеогеографічними умовами антропогену. Мале Полісся відрізняється від Волинського також деякими кліматичними показниками. Середні температури січня тут вищі й дорівнюють у Раві-Руській -4,1 °С, Лопатині -4,2, Бродах -4,3 °С. Тут випадає більше опадів, особливо на південній межі, біля підніжжя Подільської височини. У Бродах їх середньорічна кількість сягає 742 мм, Раві-Руській - 720 мм. Головні особливості Малого Полісся

У Малому Поліссі густа гідрографічна мережа. Значні площі займають дерново-підзолисті лучні, дерново-карбонатні (на крейдових відкладах), чорноземн...
Слайд № 7

У Малому Поліссі густа гідрографічна мережа. Значні площі займають дерново-підзолисті лучні, дерново-карбонатні (на крейдових відкладах), чорноземно-лучні ґрунти. У рослинному покриві переважають ліси, луки і болота, які займають майже 60 % площі області. Основна деревна порода - сосна, поширені також дуб, осика, береза, вільха, іноді граб. У ландшафтній структурі панують поліські природно-територіальні комплекси з домішками лісостепових. У межах Малого Полісся знаходяться Волинський, Лешівський і Лопатинський заказники та інші природоохоронні об'єкти. Головні особливості Малого Полісся

Пасмо лісистого Розточчя з абсолютними відмітками 360-390 м, а також горбогірне Опілля. В рельєфі області виділяють Львівське пасмо з відмітками бі...
Слайд № 8

Пасмо лісистого Розточчя з абсолютними відмітками 360-390 м, а також горбогірне Опілля. В рельєфі області виділяють Львівське пасмо з відмітками більше 400 м. Тут за площею переважають широколистянолісові ПТК з буково-дубовими асоціаціями на сірих лісових ґрунтах. Кліматичні умови також характерні для лісових ландшафтів. Так річна середня сума опадів становить 700 мм, а коефіцієнт зволоження - 2,6-2,8. Літо помірно тепле, зима м'яка, середня температура січня - -5 °С. Відмітною особливістю ландшафтної структури є наявність річкових долин з їх широкими заболоченими днищами і стрімкими залісеними схилами. Головні особливості Розтоцько-Опільської горбогірнаої області

Вздовж північної межі області знаходяться структурно-денудаційні глибоко розчленовані височини Розточчя і Гологори - горбогір'я з висотами 400 м і ...
Слайд № 9

Вздовж північної межі області знаходяться структурно-денудаційні глибоко розчленовані височини Розточчя і Гологори - горбогір'я з висотами 400 м і більше, з малопотужним лесовим покривом, значною залісеністю території (до 35 %), переважанням сірих і темно-сірих лісових ґрунтів. Залісеність Розточчя ще більша (56 %). Тут переважають буково-дубові, буково-дубово-соснові, дубово-соснові ліси. Гологори вкриті переважно буково-дубовими, дубово-грабовими лісами; значно поширені лучні комплекси з характерним для цих місцевостей поєднанням реліктових степових і гірських трав'янистих представників. Як і Розточчя, Гологори широкими зниженнями поділені на декілька масивів. Південна частина міста упирається в Львівське плато з абсолютними відмітками 300-360 м. Це слабохвиляста височина з чорноземами опідзоленими, майже повністю розорана, з фрагментами дубових і дубово-букових лісів, які входять у лісопарковий пояс міста. У Придністровській частині області великі площі займають терасові рівнини з темно-сірими лісовими ґрунтами, чорноземами опідзоленими (найкращі сільськогосподарські угіддя). На території області в Брюховицькому і Завадівському лісництвах утворено заказники. Головні особливості Розтоцько-Опільська горбогірна область

Розточчя Опілля Гологори Львівська височина
Слайд № 10

Розточчя Опілля Гологори Львівська височина

Розташована на південь від Опілля, включає Тернопільську рівнину, масив Вороняки, Товтровий кряж, південний придністровський схил Подільського плат...
Слайд № 11

Розташована на південь від Опілля, включає Тернопільську рівнину, масив Вороняки, Товтровий кряж, південний придністровський схил Подільського плато від гирла р. Стрипа на заході до Товтрового кряжа на сході (Західне-Подільське Придністров'я). Територія області має загальний ухил поверхні з півночі на південь: якщо на північній межі абсолютні висоти сягають 400 м, то на півдні вони знижуються до 320 м, а в долині р. Дністер - до 150-110 м. Центральна частина Західного Поділля - майже ідеальна рівнина з ослабленою природною дренованістю, а південна частина області являє собою ряд плоских, витягнутих з півночі на південь межиріч. На відміну від інших областей, Західно-Подільська область характеризується ландшафтами з високим землеробським освоєнням. Орні землі становлять 75-80 % угідь, залісеність - 10 %. У сучасній ландшафтній структурі цієї області поєднуються широколистянолісові, лісостепові й лучно-степові ПТК. Характерними є зрілі форми рельєфу ерозійно-денудаційного походження, поширення таких останцевих форм, як "гори" Почаєвська, Підкамень, Білий Камінь. Ці місцевості утворюють верхній ландшафтний рівень. Головні особливості Західноподільської височинної області

Гора Почаївська Гора Підкамень Гора Підкамень Гора Білий Камінь
Слайд № 12

Гора Почаївська Гора Підкамень Гора Підкамень Гора Білий Камінь

Сірі лісові ґрунти під дубово-буковими угрупованнями. У ландшафтній структурі півдня області значні площі займають терасові місцевості з темно-сіри...
Слайд № 13

Сірі лісові ґрунти під дубово-буковими угрупованнями. У ландшафтній структурі півдня області значні площі займають терасові місцевості з темно-сірими і сірими лісовими ґрунтами під грабовими дібровами. Особливо помітними природними комплексами цієї області є товтрові пасмово-горбисті височини - Товтровий кряж (або Медобори). Головні особливості Західноподільської височинної області Медобори

Відомі великі та довгі карстові печери-лабіринти, такі як Оптимістична (212 км), Озерна (117 км). Кришталева (23 км). Млинки (27 км).
Слайд № 14

Відомі великі та довгі карстові печери-лабіринти, такі як Оптимістична (212 км), Озерна (117 км). Кришталева (23 км). Млинки (27 км).

Займає вододільну частину Подільської височини. Абсолютні відмітки поверхні 300-400 м. На Кременецькому кряжі вони сягають 408 м, максимальна відмі...
Слайд № 15

Займає вододільну частину Подільської височини. Абсолютні відмітки поверхні 300-400 м. На Кременецькому кряжі вони сягають 408 м, максимальна відмітка на Авратинській височині, де бере початок р. Південний Буг, - 380 м. Геолого-геоморфологічні особливості її визначаються положенням на західному схилі Українського щита. У формуванні ландшафтної структури помітна роль поширених скрізь лесових порід, які перекривають крейдові й неогенові відклади. У північній частині області виділяються структурно-денудаційні горбогірні місцевості з вододільними останцями, балками, ярами, еродованими сірими лісовими ґрунтами, дубово-грабовими і грабовими лісами. Головні особливості Північно-подільської височинної області

На Авратинській височині, широких межиріччях річок Случ та Горинь переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з чорноземами опідзоленими та...
Слайд № 16

На Авратинській височині, широких межиріччях річок Случ та Горинь переважають рівнинно-хвилясті й рівнинні місцевості з чорноземами опідзоленими та типовими малогумусними. На півночі області поширені мішано-лісові ландшафти з дерново-підзолистими ґрунтами. Вони займають близько 4 % території. Серед природоохоронних об'єктів відомими є пам'ятка садово-паркового мистецтва Кременецький парк, Білокриницький і Суразький парки. Головні особливості Північно-подільської височинної області

Північні й східні межі проходять по долині р. Дністер, а південно-західна - по р. Прут. Це підвищена на 200-300 м над рівнем моря хвиляста рівнина....
Слайд № 17

Північні й східні межі проходять по долині р. Дністер, а південно-західна - по р. Прут. Це підвищена на 200-300 м над рівнем моря хвиляста рівнина. На ній виділяється Хотинська височина з абсолютними відмітками 360-420 м, у центральній частині - 480 м, максимальна висота - 515 м (г. Берда). Територія межиріччя значно розчленована притоками річок Дністер і Прут. У долині р. Прут корінні відклади представлені міоценокими (тортонськими) глинами, а в Придністров'ї - вапняками, гіпсами, на Хотинській височині - карбонатними глинами, сарматськими пісковиками, вапняками і конгломератами. Головні особливості Прут-Дністровської височинної області

У ландшафтній структурі області домінують височинні комплекси із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, залишками грабових, дубово-грабових і бук...
Слайд № 18

У ландшафтній структурі області домінують височинні комплекси із сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами, залишками грабових, дубово-грабових і букових лісів. У північно-західній частині області значно поширені вододільні закарстовані підвищення рівнини з чорноземами опідзоленими, реградованими і карбонатними, темно-сірими і сірими лісовими ґрунтами. У східній частині області на фоні зниженого Прут-Дністровського межиріччя з абсолютними висотами 220-230 м піднімаються горбисті товтрові місцевості з чорноземами опідзоленими і сірими лісовими ґрунтами, на яких фрагментарне збереглася степова рослинність. Важливе місце в ландшафтній структурі області займають місцевості терасових рівнин, що надають долинним ландшафтам характерну східчасту диференційованість. Нижньотерасні місцевості піднімаються над рівнем води на 3-8 м. Потужність алювіального шару близько 10 м. Це сірувато-бурий суглинок, галечники і піски. Головні особливості Прут-Дністровської височинної області

У долинах рік Дністер і Прут утворилися високотерасні місцевості, висоти яких становлять: третьої тераси - 15-25 м, четвертої 50-60, п'ятої - 80-10...
Слайд № 19

У долинах рік Дністер і Прут утворилися високотерасні місцевості, висоти яких становлять: третьої тераси - 15-25 м, четвертої 50-60, п'ятої - 80-100, шостої - 120-150, сьомої - 150-160) м. Досить велика кількість еродованих земель в області зумовлює застосування спеціальних заходів із запобігання ерозійним процесом. В сучасній структурі угідь ліси становлять 3-15 %, сінокоси і пасовища — 6-10, орні землі - 65-70, сади і виноградники - 5-6 %. І тільки на Хотинській височині ліси займають 24 % території. Головні особливості Прут-Дністровської височинної області

Висновки Таким чином, зона широколистих лісів України займає частини Волинської та Подільської височини до Передкарпаття. Основою її виділення у са...
Слайд № 20

Висновки Таким чином, зона широколистих лісів України займає частини Волинської та Подільської височини до Передкарпаття. Основою її виділення у самостійну зону є певні особливості, зокрема, вологий клімат, густа річкова сітка, сірі грунти, наявність карстових порід, специфічна рослинність. Західно-Український край, або зона широколистяних лісів, поділяється на 6 фізико-географічних областей: Волинське Опілля характеризується значною розчленованістю рельєфу, наявністю карстових порід, широколистяно-хвойними породами, які виникли на місці опіль – колишніх змішаних лісів, які були вирубані, великою лісистістю Мале Полісся відрізняється вищіми температурами, густою гідрографічною мережею, дерново-підзолистими лучними ґрунтами та сосновими лісами Розтоцько-Опільська горбогірна область представлена ПТК з буково-дубовими асоціаціями на сірих лісових ґрунтах, мають велику лісистість та м᾿яким кліматом Західно-Подільська височинна область має великий ухил поверхні, значну зволоженість, сірі лісові ґрунти під дубово-буковими угрупованнями. Північно-Подільська височинна область характеризується висотами 300-400 м, карстовими формами, переважанням у минулому широколистянолісовіих ландшафтів із сірими і світло-сірими ґрунтами Прут-Дністровська височинна область має великі висоти, значне розчленування річками, темно-сірі лісові ґрунти із залишками грабових лісів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Слайд № 21

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Всеосвіта дарує

Три iPhone 12

+20 крутих призів з нашого фірмового магазину

до закінчення залишилось
00
00
00
00