«Щоб створити націю, спочатку потрібно створити театр». Для Просвітительства, особливо італійського, цей вислів Гете був не лише характерним, а і дуже актуальним. Жодна галузь італійського мистецтва у ХУІІІ століття не сприяла так становленню національної самосвідомості, як театр. Стара італійська література і театр були не в змозі відповісти на нові хоч ще і не чітко виражені, духовні запроси самих різних прошарків населення.
Намагання реформувати театр робилися на основі попередньої італійської традиції літературної комедії, яка к початку ХУІІІ століття зовсім захиріла, і на основі французької класицистської комедії, головним чином Мольєра. Однак одиничні спроби навіть обдарованих драматургів, помітних результатів не дали. В Італії як і раніше панувала комедія дель арте, що ввібрала багато місцевих, провінційних елементів. У свій час їй вдалося поєднати низовий буффонний елемент з романтичним світом літературної комедії ХУІ століття. Імпровізаційна комедія залишалась єдиним живим театром, але к початку ХУІІІ століття вона вичерпала себе і у попередньому вигляді вже не відповідала світоглядним потребам Просвітительства і була не в змозі задовольнити смаки ХУІІІ століття.
