Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Шляхи формування української ідентичності в новій українській школі
»
Взяти участь Всі події

Фейсбук сторінка "Князь Ярослав Мудрий"

Історія України

Для кого: 7 Клас

25.08.2019

1262

92

0

Опис документу:
Відповідно до програми з історії України для 7 класу. Завдання для учня опрацювати додатковий матеріал і заповнити сторінку Фейсбуку. Матеріал можна використовувати на уроках вивчення нового матеріалу, узагальнення знань, а також під час підготовки до ЗНО з історії України.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Завдання: Опрацюйте додатковий матеріал і заповніть сторінку Фейсбук

Ярослав Мудрий

Після смерті Володимира між його синами розпочалася жорстока боротьба за владу. Старший син Володимира Святополк убив своїх братів Бориса, Гліба і Святослава, за що отримав прізвисько «Окаянний». Вирішальна битва між двома претендентами на київський престол — Святополком і Ярославом — відбулася навесні 1019 р. на річці Альті та завершилася перемогою Ярослава.

Утвердження на київському престолі Ярослава Мудрого

Участь у боротьбі за владу після смерті Володимира; перемога Ярослава у вирішальній битві на річці Альті під Переяславом (1019 р.) над Святополком.

1021 р. — визнання самостійності полоцького князя Брячеслава.

1024 р. — поразка Ярослава від тмутараканського князя Мстислава в битві під Лиственом.

1026 р. — укладення договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу — Лівобережжя з Черніговом.

1036 р. — початок єдиновладного правління Ярослава після смерті Мстислава.

Ярослав Володимирович (Мудрий) — ростовський князь (987—1010 рр.), новгородський князь (1010—1034 рр.), великий князь київський (1016—1018, 1019—1054 рр.), святий. Був другим сином хрестителя Русі князя Володимира Великого з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім’я Георгій (або Юрій — пізніша форма імені Георгій). Наприкінці правління Володимира I Великого Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що складала 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу Володимир помер. Після смерті свого батька Володимира I в 1015 р. Ярослав I Мудрий у жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка I поблизу Любеча та посів київський великокняжий престол, але 1018 р. під натиском польських військ короля Болеслава І, яких узяв собі на допомогу Святополк, мусив залишити Київ та втік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві на річці Альті 1019 р. Ярослав Мудрий став київським великим князем. У 1038—1042 рр. Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтійсько-фінських племен ямь і чудь. 1043 р. він підготував під проводом свого сина Володимира та воєводи Вишати похід на Візантію, який завершився поразкою, багато воїнів потрапило в полон або загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочівників, Ярослав зміцнював південний кордон, будуючи міста над річками Россю та Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав, а також другу фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь. Під час його правління Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було завершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, у якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду, ? — 1050 рр.), створено бібліотеку Софійського собору. За часів правління князя було засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, установлено династичні зв’язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет. Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Після смерті Ярослава Мудрого залишилися п’ять синів, між якими розгорнулася боротьба за владу. Основні заходи внутрішньої та зовнішньої політики Ярослава Мудрого

Розбудова Києва (збільшення площі міста в сім разів; спорудження Золотих воріт із надбрамною церквою Благовіщення Богородиці, спорудження Софійського собору (1037 р.), храму Святого Георгія та церкви Святої Ірини, заснування в 1051 р. Києво-Печерського монастиря тощо).

Розбудова старих міст і будівництво нових.

Укладення збірника норм давньоруського права — «Руська правда».

Спроба домогтися самостійності Руської церкви, її незалежності від Візантії (обрання у 1051 р. митрополитом русича Іларіона).

Розквіт давньоруської культури (освіта, літописання (перший літописний Київський звід 1039 р.), література, архітектура, мистецтво тощо).

Заснування першої державної бібліотеки при Софійському соборі; існування бібліотек у Білгороді, Чернігові, Переяславі та інших містах.

Збереження цілісності імперії, намагання повернути втрачені землі й приєднати нові (визнання польським королем Казимиром Перемишля, Белза, червенських міст і Берестя складовою Русі, воєнні дії з чуддю, ятвягами, литовцями).

1036 р. — розгром печенігів.

Установлення дружніх відносин із Францією, Угорщиною, Німеччиною, Норвегією, Швецією, Англією (укладення династичних шлюбів). Ярослава називали «тестем Європи»: його дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, Анастасія вийшла заміж за угорського короля Андрія, Єлизавета — за норвезького короля Гаральда Сміливого, троє синів узяли шлюб із представницями найзнатніших вельмож Німеччини, Польщі, Візантії.

Погіршення відносин із Візантією, що вилилося у війну в 1043 р., яка виявилася не зовсім вдалою для Київської держави.

Складення заповіту, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади й розподіл між синами території імперії на окремі володіння — уділи; запропонована система успадкування влади передбачала належність влади групі князів-родичів, пов’язаних між собою васально-ієрархічними відносинами; київський стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до старшого за віком брата.

Місто Ярослава — прийнята в історіографії назва частини стародавнього Києва, що була збудована на Старокиївській горі за часів князювання Ярослава Мудрого (1019—1054 рр.). Про будівництво міста Ярослава літописи згадують під 1037 р. Воно розташовувалося на площі понад 60 га, було оточене ровом та високим валом завдовжки 3,5 км, шириною біля основи 30 м, загальною висотою з дерев’яним частоколом до 16 м. Головною брамою до міста Ярослава були Золоті ворота. Кордон міста Ярослава від Золотих воріт проходив теперішньою вулицею Ярославів вал до Львівської площі (де були розташовані Львівські ворота). Із протилежного боку від Золотих воріт вал проходив до сучасного Майдану Незалежності. У районі цієї площі розміщувалися Лядські ворота. Вал піднімався сучасною вулицею Костьольною, проходив Володимирською гіркою і в районі теперішньої Михайлівської площі з’єднувався з валами міста Володимира. У центрі міста Ярослава був розташований Софійський собор. Поруч із ним в XI ст. звели монументальні споруди — Ірининський та Георгіївський монастирі, князівський палац та ін. Місто Ярослава межувало з частинами міста Володимира й Ізяслава-Святополка. Залишки оборонних споруд були знесені в середині XIX ст. у зв’язку з переплануванням Верхнього міста. Від величного будівництва до нашого часу зберігся Софійський собор та залишки Золотих воріт.

Ярослав Мудрий приділяв велику увагу церкві, намагаючись забезпечити незалежність церковної ієрархії від Візантії. За його правління поширилося та зміцніло християнство на Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія. У 1051 р. з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русича Іларіона митрополитом київським. У цей час засновано також перші монастирі на Русі: Святого Юрія, Святої Ірини та славетний Києво-Печерський монастир 1051 р., що стали важливими культурними осередками, де писалися літописи, відкривалися школи іконописання. За сприяння князя в Києві розпочалася робота над перекладами грецьких та інших книг церковнослов’янською мовою, було переписано багато книг, укладений літописний звід. Ярослав Мудрий піклувався про розвиток освіти, науки, мистецтва. Князь був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку.

Доля бібліотеки князя Ярослава Мудрого і сьогодні вважається однією з нерозгаданих таємниць історії. Досі її так і не знайдено. Деякі вчені вважають, що вона збереглася в Софійському соборі й загинула під час штурму монголами Києва в 1240 р. Проте залишається незрозумілим, чому тоді вцілів сам собор. Історики-аматори та журналісти висували версії, що бібліотека начебто замурована в підземеллях Межигірського монастиря на околицях Києва. Проте підтверджень цього припущення немає. Сучасний український історик М. Котляр припускає, що після смерті князя його книжкове зібрання було поділене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва. Однак деякі дослідники вважають ще цілком ймовірним відшукати бібліотеку Ярослава Мудрого.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.