ФАКТИ ПРО ЧАЕС - 1986 РІК
Жах Чорнобильської катастрофи вже 40 років висить над Україною. 26 квітня 1986-го вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Пів планети врятувало тільки те, що вибухи були не ядерними, а фізичними: унаслідок перегріву реактор розірвало парою. Та на момент трагедії в ньому було близько 200 тонн радіоактивного урану. Через зірваний вибухом захист більше 60 тонн радіоактивних речовин піднялися в повітря. Сумарна радіація цих ізотопів була в 30-40 разів більшою, ніж від атомної бомби в Хіросімі. Факт 1. Аварія на ЧАЕС отримала найвищий рівень небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій 26 квітня 1986 року на території України сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – аварія на Чорнобильській АЕС. Аварія отримала 7-й найвищий рівень небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій (INES). Вибух стався через небезпечну комбінацію конструктивних вад реактора РБМК та помилок персоналу під час експерименту. Під час випробування систем безпеки відбулося неконтрольоване зростання потужності: через прорахунки в дизайні реактора спроба аварійної зупинки спричинила різкий стрибок реактивності, що призвело до перегріву палива, парового вибуху та руйнування реактора. Факт 2. Масштаби забруднення – близько 200 тисяч кілометрів квадратних Пожежу на ЧАЕС намагалися загасити протягом 10 діб. У ці дні щогодини в повітря викидалася приблизно така ж кількість радіонуклідів, яку ядерна бомба, скинута на Хіросіму, викинула за один раз. Радіоактивне забруднення поширилося на територію близько 200 тисяч квадратних кілометрів, з яких 52 тисячі були сільськогосподарськими землями. ФАКТ 3. Радянська влада сповістила жителів про катастрофу лише ввечері 28 квітня — ймовірно, про це намагалися б промовчати довше, якби не шведи. Крім цього, шведські журналісти, які працювали в Києві, одними з перших після трагедії намагалися отримати інформацію про вибух — їм перешкодили співробітники КДБ. «У м. Києві перебувають 16 інокореспондентів. Відвернено спроби кореспондентів з Англії, Франції та Швеції зібрати тенденційну інформацію на залізничному вокзалі м. Києва, шляхом підведення членів спецдружини УКДБ з нейтральних позицій, які замкнули іноземців на себе», — йдеться в документах радянських спецслужб. Про шведських журналісток, які намагалися дізнатися правду про катастрофу, також розповідала відома білоруська письменниця і лауреатка Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич. «Мені зателефонувала моя подруга, журналістка зі Швеції, і розповіла про аварію. Я ж, як нормальна радянська людина того часу, сказала: „Ну, може бути… Наші радіостанції мовчать — думаю, ви перебільшуєте“. Потім, не раз зустрічаючись з нею, ми згадували, як повільно ми, і я зокрема, звільнялися з-під „наркозу“ ідеї, віри в комунізм», — згадувала вона в інтерв'ю Радіо НВ. Фікт 4. Українці одними з перших відчули на собі наслідки радіаційного витоку. Однак замість того, щоб інформувати населення про небезпеку та вживати заходи для захисту, радянська влада намагалася приховати правду, адже визнавати проблему і брати на себе відповідальність їм було невигідно. На тлі цього безжалісного рішення відбувся першотравневий парад. Тисячі людей, замість евакуації, медичної допомоги та чітких протокольних заходів безпеки — зібралися у центрі столиці (за 130 км від епіцентру аварії). У статті ми розглянемо, як відбувалась підготовка до цього дійства, що було відомо посадовцям, як пройшла демонстрація в Києві, її наслідки та значення. «На період підготовки демонстрації 1 Травня учням шкіл видали тренувальні костюми, в яких вони репетирували програму 27, 28, 29 [квітня]. З 5 до 8 травня ці костюми здали в школи. Одяг має досить високий рівень фону. Школи мають намір здати костюми до палацу піонерів. Необхідна дезактивація», — йдеться в довідці 6 відділу УКДБ у Києві та Київській області про оперативну ситуацію в столиці України і в місцях розміщення евакуйованих осіб 8 травня 1986 р. Факт 5. Матч між київським «Динамо» та московським «Спартаком» 27 квітня 1986 року завершився перемогою киян з рахунком 2:1. Ця гра відбулася на Республіканському стадіоні (зараз — НСК «Олімпійський») наступного дня після аварії на Чорнобильській АЕС, про яку глядачі та гравці на той момент майже нічого не “Трибуни просто неба були вщент заповнені, тут зібралося понад 80 тисяч уболівальників”, — розповідала NV головний редактор видавництва ВАРТО Олена Насирова. За її словами, Валентин Покровський, який займався в Україні добором гравців для Спартака, у своїх спогадах пише, що йому було заборонено ділитися з московськими гравцями чутками про вибух. Тому він не знав, що відповісти на “незручні” запитання футболістів: «Чому на вулицях обмаль людей?» або «Навіщо такої теплої пори потрібно закривати вночі кватирки в готельних номерах?» Факт 6. Водночас засоби масової інформації в СРСР переконували, що аварія на ЧАЕС не становить загрози для здоров’я населення. У головній газеті союзу «Правда» 30 квітня з’явилась замітка, де зазначалось, що радіаційна обстановка на електростанції та прилеглій місцевості стабілізована. Офіційне попередження про небезпеку радіоактивного опромінення оприлюднили лише 5 травня, а поради про можливі методи захисту — аж 9 травня в газеті «Правда України». Факт 7. 27 квітня з грифом «секретно» з’явилась довідка начальника відділу КДБ у Києві Василя Ламонова про посилення роботи — щоб не допустити паніку та провокаційні чутки, пов’язані з аварією на ЧАЕС. Він же звітував 1 травня про виявлення напередодні листівок у Києві «з тенденційними вигадками про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та наклепницькими випадами щодо керівників Радянської держави» та початок пошуку розповсюдників. Радянська влада замість того, щоб займатись заходами безпеки для населення, витрачала час на боротьбу з черговими вигаданими ворогами. Також чекісти приділяли особливу увагу впливу на іноземців, зокрема тих, які перебували в СРСР. Працівники КДБ проводили з ними виховні бесіди та не давали виїздити на батьківщину. Боялися, що іноземці, повернувшись додому, зможуть розповісти про Чорнобильську аварію. Не забували й про теорії змов з боку «імперіалістичних держав», якими в СРСР називали фактично всі недружні країни. Так, у витязі з інформаційного повідомлення Голови українського КДБ Степана Мухи до компартії про антирадянську кампанію в США у зв’язку з аварією на ЧАЕС зазначалось: — Керівні кола США активно використовують закордонні центри ОУН в антирадянській кампанії, розгорнутій на Заході у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Факт 8, 9. Сам Михайло Горбачов визнавав, що Чорнобильська катастрофа прискорила розпад Радянського Союзу. Адже для подолання наслідків аварії залучили чимало людських та матеріальних ресурсів. Так, у 1986–1989 рр. збитки та витрати на це становили 9,2 млрд крб (близько 12,6 млрд доларів), а в 1990 році — 4,324 млрд крб. Крім того, СРСР більше не міг повноцінно використовувати територію Чорнобильської зони, забруднену радіацією. Там залишилися виробництва разом із технікою та обладнанням, транспорт, знищений енергоблок. Все це стало непридатним для використання. Факт 10. Лише через три дні після вибуху на ЧАЕС туристів зі Сполучених Штатів відправили на екскурсію (у документах спецслужб не вказано її маршрут) — це було зроблено зусиллями офіцерів діючого резерву (тобто агентами, які працюють у цивільних установах) і агентурою КДБ. «Туристи групи СШA (31 особа), повідомлення І-4812, які мешкають у готелі „Русь“, вранці 29.04.86 р. намагалися придбати авіаквитки в Ленінград для дострокового виїзду з м. Києва, чинили тиск на адміністрацію готелю. Вжитими заходами через ОДР і агентуру обстановку нормалізовано, група виїхала на екскурсію», — зазначено в записці радянських спецслужб. Іншими жертвами, — але вже дезінформації, — стали американські журналісти і співробітники Державного департаменту США. КДБ усіма силами намагався приховати відомості про реальну ситуацію в Києві та регіоні від Заходу. «Протягом дня в готелях фіксувалися численні телефонні дзвінки з США, Англії, інопредставництв у м. Москві, в яких представники зазначених установ через інотуристів і працівників готелів намагалися з’ясувати обстановку в Києві, запитували, чи проводиться евакуація жителів, чи немає жертв серед населення і т. д. З метою запобігання передачі перекрученої і негативної інформації з керівниками тургруп проводилася роз’яснювальна робота», — зазначено в «довідці 2 відділу УКДБ УРСР у м. Києві та Київській області про заходи оперативного впливу на іноземців у зв’язку з аварією на ЧАЕС». Іноземні журналісти й уряди намагалися дізнатися про ситуацію через керівника туристичної групи з США Д. Терроу, — однак на того тиснули агенти КДБ, проводячи «бесіди». «Після бесіди, проведеної з керівником групи з CШA Терроу Д., на останнього вийшов представник фірми „Фінейр“ у Москві, який ставив запитання провокаційного змісту […]. У присутності ОДР Терроу дав об'єктивну оцінку обстановки в Києві, повідомив про нормальне функціонування підприємств, транспорту і т. д. Потім Терроу дав інтерв'ю аналогічного змісту представнику телекомпанії „Сі-Ей-Ей“ Стюарту Л., який подзвонив йому з США і повідомив про те, що в США сформувалася думка про надзвичайний стан у м. Києві, паніку, факти грабежів тощо. Терроу категорично відкинув ці твердження», — йдеться в документах КДБ. Факкт 11. Евакуацію з Прип’яті розпочали лише через півтори доби після катастрофи. Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин. Опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч мешканців. Навіть під час евакуації міста його жителі не почули правду: їм обіцяли, що повернутися додому можна буде вже через три дні. 27 квітня о 13:50 жителі Припʼяті зібралися біля під'їздів будинків, а о 16:30 евакуацію населення з міста закінчили. Тоді вивезли близько 44,5 тис. осіб. У Прип’яті залишилося близько 5 тис. людей, які були залучені до невідкладних робіт. Загалом до кінця літа з 81 населеного пункту України було евакуйовано понад 90 тис. осіб. Факт 12, 13 - слайди. Факт 14. Над Чорнобильською станцією за 206 днів звели фізичний "саркофаг" Щоб запобігти поширенню радіоактивного пилу або принаймні локалізувати його, над Чорнобильською станцією за 206 днів звели "саркофаг" – споруду з бетону і металу, відому як об'єкт Укриття. Він був розрахований на 20 – 30 років експлуатації і 13 лютого 2013 року стався обвал плит над машинним залом енергоблока площею кілька сотень квадратних метрів. Новий конфайнмент ЧАЕС розрахований на 100 років експлуатації. Його Чорнобильська АЕС отримала в листопаді 2016 року. Висота цієї споруди становить 109 метрів, як 35-поверховий будинок, а довжина – понад 160 метрів. Новий саркофаг повністю сховав у собі попереднє захисне накриття. Факт 15. На території Чорнобильської АЕС (ЧАЕС) триває монтаж сонячної електростанції потужністю 2 МВт, що є частиною стратегії децентралізації енергосистеми та підвищення енергонезалежності. Проєкт покликаний забезпечити локальне живлення об'єктів у зоні відчуження, що підвищує стабільність енергопостачання регіону. Основні факти про сонячну станцію на ЧАЕС: Локація та монтаж: Проєкт реалізується безпосередньо у зоні відчуження, розпочато облаштування майданчика та встановлення панелей. Мета проекту: Створення локального джерела енергії та підвищення стійкості енергосистеми України в умовах атак на енергетичну інфраструктуру. Енергобезпека: Це проект «зеленої енергетики», який підвищує енергетичну незалежність критично важливого об'єкта. Потужність: Запланована потужність сонячної електростанції становить 2 МВт. Факт 16. Росія здійснила теракт на ЧАЕС у 2025 році 14 лютого 2025 року російський ударний дрон із фугасною бойовою частиною влучив у саркофаг над 4-м енергоблоком ЧАЕС. Удар спричинив пожежу та пошкодив покрівлю укриття, пробивши отвір діаметром близько 6 метрів. Рівень радіації залишився в межах норми, однак експерти МАГАТЕ підтвердили суттєві пошкодження конструкції. Україна розпочала роботи з відновлення, залучивши міжнародних партнерів. Факт 17.Російські війська перебували в Чорнобильській зоні понад місяць. У перший же день повномасштабного наступу Росії на Україну окупанти захопили Чорнобильську атомну станцію, і загроза нової ядерної катастрофи для світу стала як ніколи близькою. На території Зони відчуження, яка після катастрофи 1986-го залишається забрудненою, розташовані не тільки сама ЧАЕС та новий безпечний конфайнмент об'єкта "Укриття", але і низка небезпечних об'єктів, зокрема сховища для довгострокового зберігання радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-1 та СВЯП-2). На момент нападу в останніх перебувало понад 22 000 відпрацьованих тепловиділяючих збірок реактора.
Мета заходу полягає в ознайомленні учнів з подіями чорнобильської катастрофи та її наслідками, розвитку інтересу до минулих подій нашої Батьківщини, вихованні почуття відповідальності за свої вчинки.
